Рішення

від 10.04.2024 по справі 908/493/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/42/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2024 Справа № 908/493/24

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

розглянув у спрощеному позовному провадженні, без виклику представників сторін, справу № 908/493/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХИСТ-ТЕХНО К», ідентифікаційний код юридичної особи 41413762 (пр. 40-річчя Перемоги (пр. Героїв Національної гвардії України), 57-А, кв. 119, м. Запоріжжя, 69118; адреса для листування: вул. Кронштадтська, 2А, м. Запоріжжя, 69001)

до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964)

про стягнення 301 528 грн 80 коп.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХИСТ-ТЕХНО К» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення 301 528 грн 80 коп. заборгованості за Договором № 22023/30-121-01-20-09353 від 27.04.20202 (13.05.2020), 7000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу та 4 522 грн 94 коп. судового збору.

Підставою для звернення з позовом зазначено порушення відповідачем зобов`язання з оплати наданих позивачем робіт згідно з умовами Договору № № 22023/30-121-01-20-09353, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 301 528 грн 80 коп. Факт виконання позивачем робіт підтверджується Довідками та Актами приймання виконаних робіт, які скріплені печатками та підписані представниками обох сторін. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 525, 526, 530, 610, 625, 901 ЦК України, ст.ст.173, 175 ГК України та умовами договору.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2024 справу 908/493/24 визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.02.2024 у справі № 908/161/24 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Як свідчать матеріали справи, сторони належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти позову, посилаючись на те, що позивачем не доведено настання строку оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ: 10 024,40 грн за Актом № 65/11 і 40 230,40 грн за Актом № 63/11 від 15.12.2021, виходячи з умов Договору № 22023/30-121-01-20-09353 від 13.05.2020. В матеріалах справи відсутні відповідні квитанції щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, які є належним доказом реєстрації Позивачем податкових накладних в ЄРПН, із чим пункт 2.2 договору пов`язує строк для оплати відповідачем частини вартості робіт в розмірі суми ПДВ. Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення 301 528,80 грн. Зазначає, що виконання грошового зобов`язання за договором можливе після закінчення форс-мажорних обставин, підтверджених Торгово- промисловою палатою України, що відповідає умовам розділу 9 договору (форс- мажорні обставини).

10.04.2024 судом ухвалено рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

27.04.2020 (13.05.2020) між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі заступника генерального директора ВП ЗАЕС (замовником, відповідачем у справі) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХИСТ-ТЕХНО К» (підрядником, позивачем у справі) укладено Договір № 22023/30-121-01-20-09353 (далі - Договір).

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 року №1420, на підставі Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 06.02.2023 року №2896-ІХ, утворено Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 24584661).

Датою державної реєстрації Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" є 11.01.2024, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, правонаступником майна, всіх прав та обов`язків ДП "НАЕК "Енергоатом", а також відповідачем у даній справі є АТ "НАЕК "Енергоатом".

Відповідно до Договору, замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов`язання виконати роботи на об`єкті ВП ЗАЕС за темою: «ДСТУ Б.Д. 1.1 -1:2013 «ВП Запорізька АЕС. Реконструкція ВРП-750 кВ для підключення ПЛ 750кВ «Запорізька-Каховська». неавтоматична установка об`ємного газового пожежогасіння приміщення релейного щита БДС-2. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи (Код ДК021-2015: 45000000-7 - «Будівельні роботи та поточний ремонт»)» і передати виконані роботи замовникові у встановлені строки.

Вказані роботи відносяться до робіт підвищенної небезпеки (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору, ціна робіт за даним Договором є твердою та складала 11 464 497,60 грн.

Відповідно до п.2.2 Договору, оплата виконаних робіт за договором здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт протягом 45 календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника.

Оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених ПК України випадках та порядку.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що підрядник, щомісячно в строк до 20 числа, надає замовнику акт виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт в 4 екземплярах. Замовник протягом 5-ти робочих днів перевіряє реальність акта в частині об`ємів і вартості виконаних робіт, оформлює акт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт у встановленому порядку або направляє мотивовану відмову від приймання робіт.

Згідно з п.15.1 договору, Договір вступив в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 30.03.2021.

Відповідно до укладеного між сторонами Договору, позивач виконав роботи загальну суму, що склала 301 528,80 грн., про що свідчать підписані обома сторонами та скріплені печатками обох підприємств, документи.

Актом звірки взаємних розрахунків, за даними бухгалтерського обліку заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.03.2023 рік становить 301 528, 80 грн.

У зв`язку із тим, що відповідачем не було належним чином виконано взяте на себе за Договором зобов`язання по оплаті вартості виконаних позивачем робот, з метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачеві лист-вимогу вих. №30/11/23 від 30.11.2023 року, з пропозицією добровільно, у досудовому порядку, сплатити заборгованість за вже виконані позивачем роботи.

Відповідачем у відповідь на вимогу було зазначено про неможливість сплати заборгованості у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, заборгованість не сплачена, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХИСТ-ТЕХНО К» заборгованості за Договором № 22023/30-121-01-20-09353 в сумі 301 528 грн 80 коп. було предметом позовних вимог у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором № 22023/30-121-01-20-09353 на виконання робіт на об`єкті ВП ЗАЕС.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно з ч. 2 наведеної статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України встановлено, що у разі якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивач зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, а саме складеними та підписаними сторонами документами.

Так, згідно Довідки про вартість виконаних робіт та витрат №640 від 15.12.2021 за грудень 2021, позивач виконав будівельних робіт по об`єкту будівництва, вартість яких склала 301 528,80 грн, про що також свідчать: Акт №65/11 від 15.12.2021 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року з підсумковою відомістю ресурсів на суму 60146,40 грн, Акт №63/11 від 15.12.2021 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року з підсумковою відомістю ресурсів на суму 241382,40 грн.

Актом звірки взаємних розрахунків, за даними бухгалтерського обліку заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.03.2023 рік становить 301 528 грн 80 коп.

Відповідач факт отримання від позивача послуг (виконання робіт) в рамках вказаного Договору на загальну суму 301 528 грн 80 коп. не заперечив.

Проте відповідач оплату наданих йому послуг (виконаних позивачем робіт) не здійснив, чим порушив умови Договору.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо розмежування строку оплати вартості робіт без ПДВ та сплати суми ПДВ, суд відхиляє з огляду на наступне.

В розділі 2 договору визначено вартість робіт та порядок оплати.

Отже до вартості (ціни) виконаних робіт включений ПДВ.

Податок на додану вартість (ПДВ) це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем.

Таким чином, встановлений у другому розділі договору строк оплати виконаних робіт визначений для оплати всієї вартості виконаних робіт, у тому числі ПДВ.

Зазначення у п. 2.2 Договору, що оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати в частині суми ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача не звільняють його як замовника від обов`язку здійснити повну оплату за виконані позивачем підрядні роботи, в тому числі суми ПДВ, у встановлений договором строк.

Як зазначено судом вище, відповідно до п. 2.2 Договору, відповідач повинен був здійснити оплату виконаних робіт протягом 45 календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт.

Роботи, які виконані позивачем в рамках Договору, були прийняті замовником ще у грудні 2021 року.

Разом з тим, відповідач ані у встановлений договором строк, ані після звернення позивача з позовом до суду зобов`язання щодо оплати отриманих послуг (виконаних робіт) частково або в повному обсязі не здійснив.

Щодо посилання відповідача на відсутність вини в його діях у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, які зумовлені введенням в Україні режиму воєнного стану, суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути в причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований Всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання.

Крім того, заборгованість виникла ще до настання обставин, на які посилається відповідач, як на форс-мажорні обставини.

До того ж, в розділі 14 Договору сторони передбачили форс-мажор та його засвідчення відповідним документом і повідомлення іншої сторони про його настання.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Разом з тим, відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Таким чином, за загальним правилом, зацікавленій стороні у кожному конкретному випадку необхідно доводити факт невиконання зобов`язання саме у зв`язку з введенням воєнного стану.

Належних та допустимих доказів настання форс-мажорних обставин та наявність правових підстав для звільнення замовника від відповідальності за порушення зобов`язання відповідач суду не надав.

Суд також зазначає, що введення на території України воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ТОВ «Захист-Техно К») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому вартості виконаних робіт.

З положень ч.ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України слідує, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань за Договором щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг (виконаних робіт) не надав та позовні вимоги не спростував, суд дійшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми 301 528 грн 80 коп. заборгованості є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХИСТ-ТЕХНО К», ідентифікаційний код юридичної особи 41413762 (пр. 40-річчя Перемоги (пр. Героїв Національної гвардії України), 57-А, кв. 119, м. Запоріжжя, 69118; адреса для листування: вул. Кронштадтська, 2А, м. Запоріжжя, 69001) заборгованість за Договором № 22023/30-121-01-20-09353 у розмірі 301 528 (триста одна тисяча п`ятсот двадцять вісім) грн 80 коп., 4 522 (чотири тисячі п`ятсот двадцять дві) грн 93 коп. та судового збору. Видати наказ.

3.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 10.04.2024.

Суддя А.О. Науменко