Рішення

від 04.04.2024 по справі 909/1152/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.04.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1152/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116

до відповідача: Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вул.Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 56787,40 грн, а саме: 32159,59 грн - основного боргу, 22354,66 грн - пені, 1744,56 грн - три проценти річних, 528,59 грн - інфляційних втрат,

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення заборгованості в сумі 56787,40 грн, а саме: 32159,59 грн - основного боргу, 22354,66 грн - пені, 1744,56 грн - три проценти річних, 528,59 грн - інфляційних втрат.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою від 26.12.2023 Господарським судом Івано-Франківської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати заяву з відповідним обґрунтуванням своїх заперечень.

Від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду надійшов відзив на позовну заяву від 10.01.2024 (вх.№ 533/24).

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до суду надійшла відповідь на відзив від 11.01.2024 (вх.№6030/24).

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення договірних зобов`язань за договором № 12-1643/21-БО-Т постачання природного газу від 16.12.2021 Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Львів), правонаступником якого є Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції не здійснено оплату за отриманий природний газ в повному обсязі та не відшкодовано вартість послуг з припинення (обмеження) газопостачання у встановлені договором строки, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 32159,59 грн основного боргу. У зв`язку з порушенням строків оплати вартості природного газу, відповідачу нараховано 22354,66 грн пені, 1744,56 грн три проценти річних, 528,59 грн інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

У відзиві на позов зазначає про те, що заборгованість, яка виникла у Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перед постачальником ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за договором газопостачання № 12-1643/21-БО-Т від 16.12.2021 року, в сумі 23041,99 грн до передавального акта, згідно якого майнові права та обов`язки Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) перейшли правонаступнику Західному міжрегіональному управлінню юстиції не була включена, оскільки про її наявність стало відомо вже після закриття бюджетного року та у зв`язку з неспівпадінням прогнозованого та фактично спожитого в грудні 2022 року газу, відповідно реєстрація даного бюджетного зобов`язання в органах казначейства виявилась неможливою. Зважаючи на вищенаведене, правових підстав, які б дозволили Західному міжрегіональному управлінню юстиції взяти на себе виконання даного бюджетного зобов`язання немає. На даний час зобов`язання щодо оплати коштів за договором газопостачання № 12-1643/21-БО-Т від 16.12.2021, укладеним між Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Львів) та постачальником ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", в тому числі і на відшкодування вартості припинення (обмеження) газоспоживання, може бути виконане його правонаступником Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції тільки за рішенням суду, так як інші правові підстави для виплати даної заборгованості відсутні.

Також, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90% з огляду на те, що заявлена позивачем у позові сума штрафних санкцій є неспіврозмірною, тоді як пеня, як засіб розумного стимулювання виконання грошового зобов`язання, не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. При зменшені розміру пені, просить врахувати ступінь виконання міжрегіональним управлінням зобов`язання, співвідношення розміру неустойки з наслідками порушення вказаного зобов`язання та причини виникнення боргу.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

16.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (як постачальником) та Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Львів) (як споживачем) укладено договір № 12-1643/21-БО-Т постачання природного газу.

Постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах нього Договору (п. 1.1. договору).

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5.договору).

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 договору).

Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період,що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п. 3.5.1. договору).

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п. 3.5.2. договору).

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3. договору).

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п. 3.5.4. договору).

Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн.,

крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,

ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ 16 390,00 грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн.,

крім того ПДВ 20% -27,315 грн., всього з ПДВ 163,89 грн. за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн (п. 4.1 договору з урахування додаткової угоди № 1).

Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий періоді (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п. 5.1. договору).

У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2. договору).

Якщо споживач порушив умови пункту 5.1 цього договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ, постачальник має право припинити постачання газу шляхом виключення споживача з Реєстру без погодження із споживачем. Припинення (обмеження) постачання природного газу споживачеві здійснюється постачальником з 1 числа місяця, наступного за місяцем, в якому споживач мав здійснити остаточний розрахунок за розрахунковий період (п. 8.1. договору).

Фізичне припинення постачання природного газу за цим договором здійснює(ють) Оператор(и) ГРМ та Оператор ГТС. За необхідності здійснення заходів з обмеження чи припинення газопостачання споживачу Оператором ГРМ/ГТС постачальник надсилає Оператору ГРМ/ГТС відповідне письмове повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність здійснення ним заходів з припинення/обмеження розподілу/транспортування природного газу споживачу, копію якого надсилає споживачу (з позначкою про вручення) (п. 8.3. договору).

Компенсація постачальнику вартості послуг з припинення (обмеження) газопостачання здійснюється споживачем в такому порядку:

- Споживач компенсує постачальнику вартість наданих Оператором ГРМ/ГТС послуг з припинення (обмеження) газопостачання на об`єкти споживача на підставі отриманого від постачальника рахунка-фактури;

- компенсація вартості послуг з припинення (обмеження) газопостачання здійснюється споживачем до 22-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому постачальником було надано повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання, на розрахунковий рахунок постачальника, який зазначається в надісланому споживачеві рахунку-фактурі із призначенням платежу;

- якщо протягом зазначеного періоду споживач не компенсував (не повністю компенсував) постачальнику вартість послуг з припинення (обмеження) газопостачання, споживач несе відповідальність на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України (п. 8.4. договору).

Судом встановлено, що відповідно до п. 1 наказу Міністерства юстиції України від 22.09.2022 № 4011/5 Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) реорганізовано шляхом приєднання до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з перейменуванням у Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

На виконання умов договору, позивач у період з груденя 2021 року по грудень 2022 року, передав у власність споживача природний газ на загальну суму 4977139,88 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

За період поставки грудень 2021 року споживачем не підписано відповідний акт приймання-передачі природного газу, у зв`язку з цим, враховуючи дані Інформаційної платформи щодо об`ємів спожитого природного газу є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в договорі (згідно п. 3.5.4. договору).

Оплату за переданий позивачем газ відповідач здійснив частково на суму 4954097,89 грн, що підтверджується довідкою АТ "Ощадбанк" від 02.06.2023 № 16/2-09/22848/2023, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1 договору. Таким чином, відповідачем не оплачено вартість природного газу за грудень 2021 року в сумі 23041,99 грн.

У зв`язку з наявністю заборгованості за поставлений природний газ, листом від 30.03.2023 № 125/2/2-3233 позивач направив повідомлення відповідачу щодо самостійного припинення використання природного газу.

У зв`язку з тим, що відповідачем самостійно не обмежено газоспоживання, листом від 02.05.2023 № 125/4/2-3827 позивач надав АТ "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" доручення щодо примусового відключення від газопостачання відповідача.

За примусове обмеження газопостачання позивач сплатив АТ "Операитор газорозподільної системи "Львівгаз" 9117,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 06.06.2023 № 0000013622. Між АТ "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" та позивачем також підписано акт прийому-передачі виконаних робіт від 05.06.2023.

Листом від 20.06.2023 №125/2/2-5213 позивач направляв на адресу відповідача акт-претензію з вимогою відшкодування вартості обмеження газоспоживання, відповідно до пункту 8.4 договору, в розмірі 9117,60 грн протягом 20 днів з дня отримання цього акту-претензії, проте, відповідач не відшкодував вартість такого обмеження.

Таким чином, у відповідача утворився борг перед позивачем з відшкодування вартості обмеження газоспоживання в розмірі 9117,60 грн.

За несвоєчасне виконання зобов`язань позивач нарахував відповідачу 22354,66 грн пені, 1744,56 грн три проценти річних, 528,59 грн інфляційних втрат.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

Відносини між суб`єктами ринку природного газу в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу (надалі Правила), Кодексом газотранспортної системи, Кодексом газорозподільних систем.

Згідно з Правилами постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил (п. 3 розділу І).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання (ст. 173, 174 ГК України). Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ч. 1ст. 179 ГК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 525, 526, 530, ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі договору № 12-1643/21-БО-Т постачання природного газу від 16.12.2021.

Позивач по справі свої зобов`язання за договором виконав належним чином, поставивши відповідачу по справі природний газ у об`ємі обумовленому договором, про що свідчать долучені до матеріалів справи акти приймання-передачі.

Однак, відповідач свої зобов`язання за договором в частині здійснення олати належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість по оплаті за отриманий ним природний газ в сумі 23041,99 грн.

Також відповідно до пункту 8.4 договору, у відповідача виник борг з відшкодування вартості обмеження газоспоживання в розмірі 9117,60 грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов`язання, отже, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

Перевіривши нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що такий розрахунок є арифметично правильним, та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

За наведеного позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 1744,56 грн та інфляційні втрати в сумі 528,59 грн є обґрунтованими.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.2. договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі п. 7.2. договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня в сумі 22354,66 грн.

Суд перевірив правильність нарахування пені і встановив, що розрахунок є арифметично та методологічно правильним, отже, вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Щодо зменшення розміру пені суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що обґрунтованою та такою, що належать до стягнення за неналежне виконання умов спірного договору є пеня за прострочення виконання зобов`язання в сумі 22354,66 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Необхідно відзначити, що неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/13801/19.

Вказані норми права дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру неустойки з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п. 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені, судом враховано, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що порушення зобов`язання відповідачем завдало збитків позивачу чи спричинило ускладнення в господарській діяльності позивача. Натомість, заборгованість за поставку природного газу в сумі 4977139,88 грн майже повністю погашена Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Львів), (приблизно на 99,53%), а нарахований позивачем розмір пені 22354,66 грн є неспіврозмірним сумі заборгованості в розмірі 32159,59 грн (з якої 23041,99 грн основний борг, 9117,60 грн борг з відшкодування вартості обмеження газоспоживання), при цьому відповідач є бюджетною організацією, що утруднює можливість оплати заборгованості через наявність процедури реєстрації бюджетних зобов`язань.

З огляду на фактичні обставини справи, встановлені судом, беручи до уваги доводи щодо зменшення розміру пені обох сторін, враховуючи ступінь виконання зобов`язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання та враховуючи необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, суд дійшов висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на 50 відсотків, а саме до 11177,33 грн. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що стягнення з відповідача саме такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків виконання договірного зобов`язання.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи викладене, позов підлягає до задоволення частково: слід стягнути з відповідача на користь позивача 32159,59 грн основного боргу, 11177,33 грн пені, 1744,56 грн три проценти річних, 528,59 грн інфляційних втрат. В решті слід відмовити.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, тобто, судовий збір належить покласти на відповідача без урахування суми зменшеної пені.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 2147,20 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 77-79, 86, 129, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення заборгованості в сумі 56787,40 грн - задовольнити частково.

Стягнути з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вул.Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 43316386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116 (ідентифікаційний код 42399676) 32159 (тридцять дві тисячі сто п`ятдесят дев`ять) грн 59 коп. основного боргу, 1744 (одну тисячу сімсот сорок чотири) грн 56 коп. 3% річних, 528 (п`ятсот двадцять вісім) грн 59 коп. інфляційних втрат, 11177 (одинадцять тисяч сто сімдесят сім) грн 33 коп. пені, 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 11177,33 грн пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.04.2024

Суддя Неверовська Л. М.