Рішення

від 28.03.2024 по справі 910/16814/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.03.2024Справа № 910/16814/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" про стягнення 1 410 218,70 грн,

за участю представників:

позивача: Гуменюк І.П.;

відповідача: Савенкова О.В., Федоренка О.П.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2023 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (далі - Залізниця) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" (далі - Товариство) 1 410 218,70 грн заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 20 березня 2020 року № 36010851/2020-001.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань щодо сплати провізної плати та додаткових зборів, що виникли при затримці вагонів: №№ 97269310, 97264865, 97209100, 93647410, 58969494, 97247779, 97180350, 97267421, 59305565, 97251276, - на прикордонній станції Ізов за перевізним документом № 35671205.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

15 листопада 2023 року через загальний відділ діловодства суду позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 листопада 2023 року відкрито провадження в справі № 910/16814/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21 грудня 2023 року.

1 грудня 2023 року через систему "Електронний суд" від представника Залізниці надійшла заява від цієї ж дати про участь у судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 грудня 2023 року вказану заяву Залізниці задоволено частково.

4 грудня 2023 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшов відзив від 1 грудня 2023 року, в якому відповідач проти позовних вимог повністю заперечував, посилаючись на те, що затримка вагонів, на його думку, виникла з вини Залізниці, яка подала під завантаження неочищені від попереднього вантажу (цементу) вагони, з неправильним маркуванням, що і стало причиною для їх неприйняття Польською залізницею. Крім того, на думку відповідача, позивач не виконав свої договірні зобов`язання щодо повідомлення Товариства, як одержувача вантажу, про затримку вагонів у передбачених договором порядку та спосіб. У вказаному відзиві відповідач просив про застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог Залізниці.

8 грудня 2023 року через систему "Електронний суд" від Залізниці надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій остання вказала, що підставою для складання актів загальної форми є акти (протоколи) про неприйняття вагонів, які є достатньою підставою для нарахування відповідних платежів та зборів. У свою чергу, посилання відповідача на протоколи контролю товарів є необґрунтованими, оскільки такі протоколи не є належними доказами з огляду на зобов`язання Товариства відправляти вагони на особливих умовах. Крім того, твердження відповідача про неповідомлення його щодо затримки вагонів не відповідають дійсності, оскільки Залізниця у передбаченому договором та законодавством порядку повідомляло відповідача про вищевказані обставини. Також Залізниця заперечила щодо пропуску нею погодженого сторонами строку позовної давності.

18 грудня 2023 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли додаткові пояснення по справі від 17 грудня 2023 року, в яких останнє навело свої аргументи на спростування викладених позивачем у відповіді на відзив доводів.

21 грудня 2023 року через загальний відділ канцелярії суду від Залізниці надійшли додаткові пояснення по справі від 20 грудня 2023 року № НЮ-1/2724.

У підготовчому засіданні цього ж дня суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження з власної ініціативи строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 1 лютого 2024 року.

3 січня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли додаткові пояснення по справі від 2 січня 2024 року.

12 січня 2024 року через систему "Електронний суд" від Залізниці надійшли додаткові пояснення у справі від цієї ж дати.

17 січня 2024 року через систему "Електронний суд" від представника Залізниці надійшло клопотання від цієї ж дати про участь у призначеному підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 січня 2024 року вказану заяву Залізниці задоволено.

1 лютого 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли додаткові пояснення по справі від 31 січня 2024 року.

У підготовчому засіданні 1 лютого 2024 року оголошено перерву до 15 лютого 2024 року.

8 лютого 2024 року через систему "Електронний суд" від представника Залізниці надійшли додаткові пояснення по справі від цієї ж дати та клопотання від 7 лютого 2024 року про участь у призначеному підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2024 року вказане клопотання задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 лютого 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 лютого 2024 року.

У судовому засіданні 29 лютого 2024 року оголошено перерву до 28 березня 2024 року.

28 березня 2024 року через загальний відділ канцелярії суду від Товариства надійшла заява від цієї ж дати про повернення зі стадії розгляду даної справи по суті до стадії підготовчого провадження.

У судовому засіданні цього ж дня суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні заяви Товариства від 28 березня 2024 року про повернення до стадії підготовчого провадження.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог Залізниці заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2020 року Залізницею на її офіційному веб-сайті: http://uz-cargo.com, оприлюднено текст договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, як публічну пропозицію для його укладення.

Відповідно до пункту 1.5. вищевказаного правочину він є публічним договором, за яким Залізниця бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

20 березня 2020 року Товариство подало Залізниці заяву про прийняття вцілому пропозиції (акцепт) укладання договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 36010851/2020-001 у порядку, встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Позивач направив відповідачу повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-36010851/2020-001 від 21 березня 2020 року з присвоєнням Товариству кодів: відправника/одержувача - 1684; платника - 8132825, та відкриттям особового рахунку з ідентичним номером платника.

За умовами вищевказаного правочину Залізниця зобов`язалася здійснювати перевезення та надавати додаткові послуги Товариству, а відповідач - здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів.

Відповідно до пункту 1.1. договору його предметом є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах позивача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з пунктом 1.4. надання послуг за цією угодою може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

Пунктом 2.1.4. договору встановлено, що Товариство зобов`язується сплачувати послуги Залізниці та інші платежі, належні останній за договором, з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Згідно з пунктом 2.1.5. договору Товариство зобов`язане відшкодовувати Залізниці витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Товариство зобов`язалася: у строки, встановлені розділом 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості; не пізніше наступного календарного дня від дня надання послуг підписувати накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ 46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. У випадку оформлення вказаних вище документів у паперовій формі, підписувати та надавати Залізниці не пізніше одного календарного дня від такої його вимоги Товариства (пункт 2.1.7. договору).

Згідно з пунктом 2.1.3.2. договору Товариство зобов`язане самостійно здійснювати оформлення перевізних документів і документів, необхідних для виконання митних та інших процедур державного контролю.

У пунктах 2.3.1. та 2.3.2. договору визначено, що Залізниця зобов`язана розглядати надані відповідачем місячні та додаткові замовлення на перевезення вантажів, інші замовлення (замовлення на перевезення), узгоджувати надані Товариством замовлення на перевезення вантажів у його вагонах, узгоджувати, за можливості, надані Товариством замовлення на перевезення вантажів у власних вагонах Залізниці, приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Товариства або у власних вагонах (контейнерах) Залізниці, надавати власні вагони (контейнери) для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Товариства відповідно до інформації, розміщеної у системі планування перевезень, доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатках до договору та збірнику тарифів.

Згідно з пунктом 3.4. договору Товариство зобов`язане сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування вагонами Залізниці: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Товариству на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікування подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від Товариства; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від Залізниці. У таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі акта загальної форми.

Відповідно до пункту 3.4.2. вищевказаного правочину плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідного типу за формулою: Пвик = (Спл / 24) х tгод х kм, де: Пвик - плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів; Спл - ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн/вагон за добу визначена у додатку 1- 2 до договору; 24 - кількість годин у добі; tгод - кількість годин користування вагоном перевізника для відповідного типу вагонів; kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовується до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутної відправки. Коефіцієнт встановлюється перевізником та зазначається у додатку 1- 2 договору.

Згідно з пунктом 3.4.3. договору моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами Залізниці, визначеної в пункті 3.4. договору, є момент передачі Товариству власних вагонів Залізниці або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами Залізниці у випадках, вказаних у пункті 3.4. договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами Залізниці в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується Товариством плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні Товариства та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.

За умовами пункту 7.3. договору строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.

Згідно з пунктом 8.8. договору у випадку судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики, використовується візуальне відображення електронних документів на папері.

Відповідно до пункту 9.4. даної угоди зміни (доповнення) до неї Залізниця здійснює шляхом викладення в новій редакції такої угоди вцілому або окремих її частин та їх оприлюднення на вебсайті http://uz-cargo.com/ з накладенням КЕП. Зміни до угоди поширюються на всіх осіб, що приєднались до її умов. Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за договором засвідчує повну згоду Товариства з договором та змінами до нього.

За умовами пункту 12.1. цієї угоди вона діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником у повідомленні про оприлюднення договору на вебсайті http://uz-cargo.com/, та діє до її припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення даного правочину.

Судом встановлено, що в жовтні 2022 року на станції Рудня-Почаївська Львівської залізниці відповідачем були завантажені вантажем вагони Залізниці №№ 97269310, 97264865, 97209100, 93647410, 58969494, 97247779, 97180350, 97267421, 59305565, 97251276, що слідували за груповою відправкою від 12 жовтня 2023 року № 35671205 на станцію призначення Щебжешин ПКП через прикордонний перехід Ізов-Грубешів.

Вищезазначені вагони не були прийняті Польською залізницею і повернуті на станцію Ізов Львівської залізниці на підставі невідповідності санітарно-гігієнічним вимогам, про що складено акт про неприйняття вказаних вантажних вагонів від 17 жовтня 2022 року № 263/2022.

На станції Ізов Львівської залізниці складено акт загальної форми від 18 жовтня 2022 року № 3518, у якому зазначено, що вагони повернуті ПКП згідно акта неприйому від 17 жовтня 2022 року № 263/2022 в зв`язку з порушенням положення про гігієну харчових продуктів (заражений/засмічений/зіпсований вантаж); початок затримки - 18 жовтня 2022 року о 01:40 год.

З акта загальної форми від 22 жовтня 2022 року № 3582 вбачається, що 22 жовтня 2022 року о 14:40 год вищевказані вагони були повторно випущені на підставі відповідного листа вантажовідправника - Товариства, від 21 жовтня 2022 року № 89; термін затримки - 109 год.

Однак, зазначені вагони знову не були прийняті Польською залізницею і повернуті на станцію Ізов Львівської залізниці з причин невідповідності фітосанітарним нормам на підставі акту про неприйняття вантажних вагонів від 24 жовтня 2022 року № 273.

На станції Ізов Львівської залізниці складено акт загальної форми від 25 жовтня 2022 року № 3607, у якому зазначено, що вагони повернуті ПКП згідно з актом неприйому від 24 жовтня 2022 року № 273 в зв`язку з порушенням положення про гігієну харчових продуктів; початок затримки - 25 жовтня 2022 року о 03:55 год.

З акта загальної форми від 4 листопада 2022 року № 3760 вбачається, що 4 листопада 2022 року об 11:11 год вищевказані вагони були повторно випущені на підставі відповідного листа відповідача від 3 листопада № 90; термін затримки - 247 год 16 хв.

Втім, вищезазначені вагони Залізниці в черговий раз не були прийняті Польською залізницею і повернуті на станцію Ізов Львівської залізниці з причин забруднення вагонів на підставі акту про неприйняття вантажних вагонів від 18 листопада 2022 року № 299.

На станції Ізов Львівської залізниці складено акт загальної форми від 25 листопада 2022 року № 4029, у якому зазначено, що вагони повернуті ПКП згідно акта неприйому від 18 листопада 2022 року № 299 у зв`язку із забороною на ввіз вантажу; початок затримки - 25 листопада 2022 року о 15:30 год.

На підставі листа відповідача від 25 листопада 2022 року № 96 вищевказані вагони були повторно випущені; термін затримки - 21:00 год, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом загальної форми від 26 листопада 2022 року № 4039.

Разом із цим, вищезазначені вагони Залізниці і цього разу не були прийняті Польською залізницею й повернуті на станцію Ізов Львівської залізниці в зв`язку з невідповідністю вантажу санітарно-гігієнічним вимогам на підставі акту про неприйняття вантажних вагонів від 27 листопада 2022 року № 305.

На станції Ізов Львівської залізниці складено акт загальної форми від 29 листопада 2022 року № 4084, у якому зазначено, що вагони повернуті ПКП згідно з актом неприйому від 27 листопада 2022 року № 305 з причин заборони на ввіз вантажу; початок затримки - 29 листопада 2022 року о 01:12 год.

На підставі листа відповідача від 16 грудня 2022 року № 103 вищевказані вагони Залізниці були знову випущені; термін затримки - 423 год 38 хв, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом загальної форми від 16 грудня 2022 року № 4262.

Належним чином засвідчені копії відповідних актів загальної форми, актів про неприйняття вантажних вагонів, листів Товариства про повторне випущення вагонів Залізниці наявні в матеріалах даної справи.

Телеграмами: від 25 жовтня 2022 року № 147, від 31 жовтня 2022 року № 199, від 29 листопада 2022 року № 186, - було повідомлено вантажовідправника про затримку відповідних вагонів за груповою відправкою від 12 жовтня 2023 року № 35671205.

У зв`язку з неодноразовою та довготривалою затримкою вищевказаних вагонів позивачем були нараховані відповідачу передбачені договором платежі в загальному розмірі 1 410 218,79 грн, зокрема: плата за користування вагонами; збір за зберігання вантажів у вагонах, який виник через затримку вагонів на прикордонній станції з вини вантажовласника; маневрова робота, пов`язана з затримкою вагонів на прикордонній станції з вини вантажовласника; збір за надання відправникам інформації про затримку вагонів на прикордонній станції з вини вантажовласника; тариф за перевезення вантажу від державного кордону до станції Ізов (9 км) та від станції Ізов до кордону (9 км); послуги, пов`язані з прибуттям і здачею за кордон експортних вантажів через станції Львівської залізниці (105 код); послуги, пов`язані з прийманням і відправленням імпортних вантажів через станції Львівської залізниці (106 код); покриття витрат, пов`язаних з митним доглядом експортних і імпортних вантажів, що перевозяться через сухопутні прикордонні переходи і станцію (107 код).

Вказані платежі були внесені до накопичувальної картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажу, від 17 липня 2023 року № 17070001, яка відповідачем не була підписана, про що Залізницею було складено відповідний акт загальної форми від 19 липня 2023 року № 175.

21 липня 2023 року Залізниця звернулася до відповідача з претензіями від вказаної дати №№ ДН-З-03/909, ДН-3-03/910, ДН-3-03/911 та ДН-3-03/912 про сплату вищевказаних платежів за договором. Однак, ці претензії залишені відповідачем без відповіді та виконання.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами (частина перша); суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частина друга); загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина п`ята).

Відповідно до положень частини 5 статті 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статей 908, 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 3 статті 909 ЦК України).

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема, Законом України "Про залізничний транспорт" (далі - Закон), Статутом залізниць України (далі - Статут), Правилами перевезення вантажів (далі - Правила) та іншими нормативними актами.

Відповідно до статті 8 Закону перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах, що відповідно до розділу IV Статуту передбачено і для взаємовідносин залізниці з підприємством, власником під`їзних залізничних колій.

Відповідно до положень статті 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Статтею 6 Статуту визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом із вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до пункту 8 Правил збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах), у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо); при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Порядок і умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113, відповідно до яких облік затриманих вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією (пункт 10 Правил користування вагонами і контейнерами).

Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми. Акти загальної форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (пункт 3 Правил складання актів).

Отже, саме акти загальної форми ГУ-23, складені на підставі Правил користування вагонами і контейнерами, є належними доказами, які підтверджують факт настання відповідних подій, зокрема, затримки вагонів на станції.

Відповідно до статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

За пунктами 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті передаються станцією в повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом).

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (пункти 12- 14 Правил користування вагонами).

Відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо); при цьому, термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.

Зазначені норми передбачають обов`язок вантажовідправників/вантажовласників вносити плату за зберігання вантажу.

Про це також вказано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року в справі № 904/5743/16.

Пунктами 3, 6, 8- 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

При цьому, усі належні Залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в 3-х примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (пункт 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644).

Судом встановлено, що факт затримки вагонів належним чином зафіксовано актами загальної форми ГУ-23, у яких вказано час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно до статті 121 Статуту вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в інших випадках, передбачених Правилами.

Пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

При цьому, пунктом 6.1 розділу 1 додатку 1 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 1 листопада 1951 року зі змінами та доповненнями (далі - Угода) передбачено, що навантажений відправником вантаж у вагони і контейнери критого типу перевізник приймає до перевезення, оглядаючи зовні стан вагонів і контейнерів, перевіряючи стан люків і дверей, наявність, справність пломб, а також відповідність знаків на пломбах, що вказані у накладній. Перевізник перевіряє пломби на контейнерах, навантажених відправником у вагони, якщо розміщення контейнерів у вагоні забезпечує доступ до них. Перевізник не перевіряє кількість місць, масу та стан вантажу.

Пунктом 1.3. додатку 1 до Угоди передбачено, що після завантаження вантажу перевізник або відправник, у залежності від того, ким здійснюється завантаження, очищує від забруднення вантажем зовнішню частину вагону, деталі вагону і написи на вагоні.

Згідно графи 20 накладної № 35671205 вантаж було завантажено саме вантажовідправником - Товариством.

Відповідно до приписів параграфу 2 статті 22 Угоди перевізник не зобов`язаний перевіряти правильність та достатність супровідних документів, доданих відправником до накладної.

Відповідно до параграфу 6 статті 28 Угоди, якщо перешкода у перевезенні чи видачі вантажу виникла по причинам, не залежним від перевізника, йому мають бути відшкодовані додаткові провізні платежі та видатки.

Суд зазначає, що Статутом, Правилами користування вагонами і контейнерами та положеннями Угоди визначено вичерпний перелік випадків, за яких вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Однак, такі обставини у даній справі судом встановлені не були.

При цьому, у матеріалах справи відсутні акти форми ГУ-23, ВУ-23, які б підтверджували факт комерційної чи технічної непридатності вагонів, а також докази звернення відповідача до працівників позивача з вимогою про складання таких актів.

Відповідно до пункту 6.1. розділу І додатку 1 до Угоди перевізник не перевіряє стан вантажу.

Крім того, згідно з розділом ІІ договору Товариство самостійно здійснює всі необхідні погодження, пов`язані з перевезенням, у тому числі оформленням перевізних документів і документів, необхідних для виконання митних процедур державного контролю.

Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов`язана подавати під навантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони. Придатність рухомого складу для перевезення вантажів в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Оскільки вантаж у зазначені вагони був завантажений саме відповідачем (як відправником), він зобов`язаний був визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні.

Пунктом 2.2.3. договору передбачено право Товариства відмовитися від прийняття порожніх власних вагонів Залізниці у випадках, якщо виключається можливість використання замовником вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності, та/або наданих без заявки Товариства.

Відповідач листами: від 21 жовтня 2022 року № 89, від 3 листопада № 90, від 25 листопада 2022 року № 96 та від 16 грудня 2022 року № 103, просив Залізницю повторно відправляти відповідні вагони за вказаними в листі реквізитами, що свідчить про перевірку ним поданих Залізницею вагонів та прийняття їх вантажовідправником без зауважень, у тому числі щодо маркування чи очищення вагонів.

Судом встановлено, що єдиною причиною, яка спричиняла повернення зазначених вагонів польською стороною, було зазначено: "внутрішні та зовнішні поверхні вагонів сильно забруднені цементом. Залишки цементу сильно забруднюють насіння ріпаку". Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, що Залізницею, або іншою особою вчинялися будь-які дії, направлені на усунення виявлених недоліків.

Разом із цим, судом встановлено, що після неодноразового направлення Залізницею вищевказаних вагонів, зумовленого виключно виконанням імперативних вимог відповідача, викладених у його листах, останні в кінцевому рахунку були прийняті до перевезення Польською залізницею разом із вантажем Товариства без жодних заперечень та зауважень і без будь-якого пояснення таких дій.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність вини Залізниці у виникненні затримки вищевказаних вагонів.

Заперечуючи проти позову, відповідач також вказував на те, що він всупереч вимогам чинного законодавства не був повідомлений позивачем про затримку вказаних вагонів.

Однак, такі твердження Товариства спростовуються змістом його ж вищевказаних листів, адресованих Залізниці, про повторний випуск спірних вагонів.

Разом із цим, порядок повідомлення про заборону пропуску товару через митний кордон регулюється пунктом 4.12. Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України (далі - Інструкція), затвердженої наказом Державної митної служби України, Міністерства транспорту та зв`язку України від 18 вересня 2008 року № 1019/1143, відповідно до якого на підставі рішення митниці працівник прикордонної передавальної станції надсилає на станцію відправлення телеграму для інформування вантажовідправника про затримку товару (вантажу) і про її причини. Вантажовідправник вживає заходи щодо усунення причин затримки такого товару (вантажу) або його повернення на станцію відправлення, про що інформує цю станцію. Станція відправлення повідомляє прикордонну передавальну станцію про прийняте вантажовідправником рішення.

Судом встановлено, що на виконання даних вимог Інструкції прикордонною станцією Ізов на станцію відправлення направлено телеграми про затримку вагонів (копія витягу з книги телеграм наявна в матеріалів справи). Крім того, станцією Рудня-Почаївська (станція відправлення) направлялися повідомлення Товариству про час подання вагонів під навантаження, про що внесено відповідні записи у Книгу оповіщення форми ГУ-2, копія витягу з якої також наявна в матеріалів справи.

Разом із цим, відповідно до письмової заявки (угоди) Товариства від 2 жовтня 2022 року № 7 до договору № Л/ДН-3/20/577м/п відповідач використовував під`їзну колію Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля" для навантаження вагонів, які прибували в період з 27 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року. Згідно даної письмової угоди відповідач ознайомлений та зобов`язаний виконувати умови договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 2 грудня 2020 року № Л/ДН-3/20/577 м/п, пунктом 5 якого передбачено порядок передачі повідомлень: по телефону з вказівкою прізвища працівника, що прийняв повідомлення.

Відтак, суд відхиляє твердження відповідача про його неналежне повідомлення про затримку вагонів як необґрунтовані.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів, що підтверджують факт затримки вагонів, а також недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами наявності вини Залізниці, як перевізника, в їх затримці, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Залізниці сум провізної плати та додаткових зборів, що виникли при затримці вагонів: №№ 97269310, 97264865, 97209100, 93647410, 58969494, 97247779, 97180350, 97267421, 59305565, 97251276, - на прикордонній станції Ізов за перевізним документом № 35671205.

Оскільки заявлена позивачем до стягнення сума плати за затримку вищевказаних вагонів та додаткових зборів у розмірі 1 410 218,70 грн відповідає вимогам чинного законодавства, положенням договору та не перевищує розраховані судом суми, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Залізниці в повному обсязі.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивача щодо стягнення вищевказаної заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 20 березня 2020 року № 36010851/2020-001.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 2 вищезазначеної статті).

Відповідно до частини 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 254 ЦК України встановлено, що строк, який визначений роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку.

За приписами частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 статті 315 ГК України встановлено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Також згідно зі статтею 137 Статуту позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

У той же час, згідно зі статтею 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У пункті 7.3. договору сторони домовились збільшити строк позовної давності за вимогами перевізника до замовника (зокрема, вантажовідправника) та визначили її строк в один рік.

Як було встановлено судом, час початку затримки вагонів є 18 жовтня 2022 року.

За приписами статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, перебіг строку позовної давності за позовними вимогами Залізниці почався з 19 жовтня 2022 року.

Судом встановлено, що Залізниця звернулась з даним позовом 18 жовтня 2023 року, тобто в межах визначеного пунктом 7.3. договору річного строку позовної давності, у зв`язку з чим відповідна заява відповідача є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову Залізниці.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" (03067, місто Київ, вулиця Полковника Шутова, будинок 16; ідентифікаційний код 36010851) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (79007, місто Львів, вулиця Гоголя, будинок 1; ідентифікаційний код 40081195) 1 410 218 (один мільйон чотириста десять тисяч двісті вісімнадцять) грн 70 коп. заборгованості та 21 153 (двадцять одну тисячу сто п`ятдесят три) грн 28 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 8 квітня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко