Рішення

від 09.04.2024 по справі 910/20155/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.04.2024Справа №910/20155/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідністю "Візаж Дістрібюсьон" доОСОБА_1 простягнення заборгованості у розмірі 394 929,76 грн Суддя Бойко Р.В.Представники сторін в судове засідання, призначене на 02.04.2024, не з`явилися, у зв`язку з чим розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідністю "Візаж Дістрібюсьон" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Правди Валерія Петровича про стягнення заборгованості у розмірі 394 929,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідністю "Візаж Дістрібюсьон" вказує, що ним на виконання своїх зобов`язань за Договором поставки №211211SD від 21.12.2011 було поставлено Фізичній особі-підприємцю Правді Валерію Петровичу товар на загальну суму 572 242,45 грн, в той час як останній його оплатив частково - у сумі 411 131,45 грн, у зв`язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 161 111,00 грн.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором поставки №211211SD від 21.12.2011 Товариство з обмеженою відповідністю "Візаж Дістрібюсьон" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Фізичної особи-підприємця Правди Валерія Петровича пені у розмірі 151 236,88 грн, 3% річних у розмірі 13 678,99 грн та інфляційних втрат у розмірі 68 902,89 грн, нарахованих за період з 09.02.2021 по 08.12.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 15.01.2024) відкрито провадження у справі №910/20155/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору; призначено підготовче засідання на 20.02.2024.

В підготовче засідання 20.02.2024 представники сторін, які були повідомлені про місце, дату та час його проведення належним чином, своїх повноважних представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2024 призначено підготовче засідання на 12.03.2024.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 закрито підготовче провадження у справі №910/20155/23; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи №910/20155/23 по суті на 02.04.2024.

В судове засідання 02.04.2024 сторони явку свої представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про місце, дату та час засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наступним.

Так, представник Товариства з обмеженою відповідністю "Візаж Дістрібюсьон" про призначене на 02.04.2024 судове засідання був повідомлений під розписку від 12.03.2024.

Натомість відповідачу ухвала суду від 22.01.2024 про відкриття провадження у справі №910/20155/23, як і послідуючі ухвали суду від 23.02.2024 та від 12.03.2024, направлялися рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, що підтверджується відтисками печатки про відправлення на зворотному боці відповідних ухвал, на останню відому його адресу місцезнаходження, що була вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 .

Однак, вказані ухвали суду не були вручені ОСОБА_1 та повернулись до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідками відділення поштового зв`язку на відповідних конвертах.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не було повідомлено суду іншої адреси, ніж та, що була вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, то суд дійшов висновку, що у відповідності до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України датами вручення ухвал суду по справі №910/20155/23 є дати проставлення відділенням поштового зв`язку за останньою відомою суду адресою відповідача відміток про відсутність особи за адресою місця проживання.

До того ж, секретарем судового засідання було здійснено спробу повідомити ОСОБА_1 про розгляд справи №910/20155/23 засобами телефонного зв`язку по номерам НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , вказаними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак виявилось, що дані номери телефонів не обслуговуються, що підтверджується телефонограмою від 12.03.2024.

Відповідач в жодне засідання не з`яґвився, про причини неявки суд не повідомляв, з жодними заявами/клопотаннями до суду не звертався, хоча повідомлявся про засідання належним чином.

Отже, сторони, які були належним чином повідомлені про призначене на 02.04.2024 засідання, своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, а відтак суд, керуючись приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

21.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідністю "Візаж Дістрібюсьон" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Правдою Валерієм Петровичем (покупець) укладено Договір поставки №211211SD (надалі - Договір), у відповідності до якого постачальник зобов`язався поставляти товари разом із товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов`язався приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість в порядку та на умовах, що визначені даним договором.

Вартість товарів, асортимент та кількість, що поставляються, зазначено в видаткових накладних, що з моменту їх підписання, є невід`ємними частинами договору. Ціни вказуються в національній валюті України, включаючи ПДВ, і включають вартість доставки товарів постачальником в місце поставки, зазначене у замовленні (п. 2.1 Договору).

У пункті 2.3 Договору вказано, що ціна є узгодженою з моменту підписання видаткової накладної сторонами.

Згідно п. 4.3 Договору покупець при прийомі товару здійснює перевірку по кількості, асортименту та якості, підписує належні документи.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що покупець повинен оплатити вартість поставлених товарів не пізніше 30 календарного дня з дати виконання поставки. Зарахування коштів на поточний рахунок постачальника буде фактом сплати.

Відповідно п. 7.1 Договору за прострочення оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення, від суми неоплаченого товару. Сплата пені не звільняє покупця від зобов`язань сплати за товар в рамках цього договору

За умовами п.п. 9.1, 9.4 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє 21.12.2012. Договір вважається пролонгований на один календарний рік, якщо жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення його дії за один місяць до закінчення дії його строку.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого йому згідно Договору товару, у зв`язку із чим наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 161 111,00 грн, а також нарахованих на борг пені у розмірі 151 236,88 грн, 3% річних у розмірі 13 678,99 грн та інфляційних втрат у розмірі 68 902,89 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення за один місяць до припинення Договору однією із сторін іншої сторони про припинення/розірвання Договору, суд дійшов висновку, що вказаний Договір був автоматично пролонгованим на спірний період у відповідності до п. 9.4 Договору.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач стверджує, що ним було поставлено відповідачу за період дії Договору товар на загальну суму 572 242,45 грн.

Проте на підтвердження своїх тверджень щодо постачання відповідачу товару заявленою вартістю позивачем було долучено до матеріалів справи (крім самого Договору та Додаткової угоди №1 від 21.12.2011 до нього) видаткові накладні №-760001 від 17.03.2017 на суму 14 040,00 грн, №-760002 від 17.03.2017 на суму 15 000,00 грн, №-760003 від 17.03.2017 на суму 4 189,00 грн, акт звірки взаєморозрахунків за період з січня по серпень 2012 року та акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 07.12.2023.

При цьому, єдиний документ, який був підписаний відповідачем, є акт звірки взаєморозрахунків за період з січня по серпень 2012 року та в ньому зафіксовано сторонами заборгованість ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідністю "Візаж Дістрібюсьон" станом на 31.08.2012 у розмірі 61 044,16 грн.

Натомість ні видаткові накладні №-760001 від 17.03.2017 на суму 14 040,00 грн, №-760002 від 17.03.2017 на суму 15 000,00 грн, №-760003 від 17.03.2017 на суму 4 189,00 грн, ні акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 07.12.2023 не підписані відповідачем.

При цьому згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (пункт 9.10 постанови Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15).

Водночас Товариство з обмеженою відповідністю "Візаж Дістрібюсьон" не надало жодних ні первинних документів, ні інших доказів, які б переконливо свідчили про факт поставки товару ОСОБА_1 товару на суму 572 242,45 грн (надані видаткові накладні на загальну суму 33 229,00 грн не підписані відповідачем).

Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Також не являється належним доказом поставки товару підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків за період з січня по серпень 2012 року, оскільки Товариство з обмеженою відповідністю "Візаж Дістрібюсьон" в позовній заяві стверджує, що ОСОБА_1 за період дії Договору було сплачено позивачу кошти за товар 411 131,45 грн.

Тобто фактично матеріали справи не містять доказів здійснення постачання Товариством з обмеженою відповідністю "Візаж Дістрібюсьон" ОСОБА_1 товару на суму 572 242,45 грн.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів (в тому числі опосередкованих) постачання відповідачу товару на заявлено суму, то у суду відсутні підстави для висновку про виникнення у ОСОБА_1 порушеного обов`язку з оплати товару та як наслідок боргу у розмірі 161 111,00 грн.

З огляду на наведене, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідністю "Візаж Дістрібюсьон" про стягнення суми основного боргу у розмірі 161 111,00 грн не підлягає задоволенню.

Натомість застосування неустойки за порушення виконання грошового зобов`язання з оплати товару, та відповідно нарахування на суму боргу інфляційних втрат та 3% річних є похідними від вимоги про стягнення суми основного боргу, а відтак також не підлягають задоволенню з огляду на відсутність доказів виникнення у ОСОБА_1 простроченого боргу, на який вони нараховані.

За таких обставин в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідністю "Візаж Дістрібюсьон" слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подачу даного позову необхідно покласти на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовну в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 79, 126, 129, 226, 233, 238, 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідністю "Візаж Дістрібюсьон" (01010, м. Київ, Дніпровський узвіз, буд. 1; ідентифікаційний код 32247661) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості у розмірі 394 929,76 грн відмовити повністю.

2. Судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Візаж Дістрібюсьон".

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 09.04.2024.

Суддя Р.В. Бойко