Рішення

від 10.04.2024 по справі 910/1184/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2024Справа № 910/1184/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.І.Г.-ФІНАНС" (04207, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 23А)

про стягнення 48 909,39 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.І.Г.-ФІНАНС" про стягнення заборгованості в розмірі 48 909,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про обслуговування рахунка в цінних паперах № 4178/11 від 28.11.2011 в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

21.02.2024 до канцелярії суду надійшли пояснення позивача, у яких останній зазначив що Акти-рахунки прийому-здачі депозитарних послуг згідно з Договором про відкриття рахунку в цінних паперах № 4178/11 від 28.11.2011 і реєстри про відправку даних Актів-рахунків за період 2012-2015 були знищені та зазначив що, борг із оплати комісії депозитної установи за зберігання цінних паперів виник з квітня 2012 по грудень 2023 року.

З метою повідомлення відповідача про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала Господарського суду міста Києва від 05.02.2024.

Станом на 29.02.2024 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з поміткою «за закінченням терміну зберігання».

Так, судом встановлено, що ухвала суду від 05.02.2024 була направлена рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, що є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання поштової кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, Господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

28.11.2011 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (надалі - позивач, зберіг) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.І.Г.-ФІНАНС" (надалі - відповідач, депонент) був укладений Договір про відкриття рахунку у цінних паперах № 4178/11 (надалі - договір), за умовами якого позивач зобов`язався у порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами та цим договором, надати послуги щодо обслуговування рахунку у цінних паперах депонента в системі депозитарного обліку, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах депонента на підставі розпоряджень депонента та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності відповідно до Положень про провадження депозитарної діяльності.

Відповідно до п. 2.1.1. та п. 2.1.2. договору, зберігач зобов`язаний відкрити депоненту рахунок у цінних паперах протягом 3 (трьох) робочих днів після подання депонентом документів, яких вимагає чинне законодавство України, здійснювати зберігання та облік цінних паперів депонента, що зберігаються у зберігача.

Пунктом 2.4.2. договору визначено що, депонент зобов`язаний оплачувати послуги зберігача згідно з розцінками, умовами та строками передбаченими цим договором та тарифами зберігача.

У відповідності до п. 3.1. договору депонент оплачує послуги зберігача за цим договором згідно затверджених зберігачем тарифів, які викладені у додатку №2 до цього договору.

Згідно п. 3.5. договору, оплата послуг зберігача здійснюється депонентом до 15-го числа місяця, наступного за звітним періодом проведення операції на підставі виставленого зберігачем Акту-рахунку прийому-здачі депозитарних послуг, згідно з додатком №1.

Відповідно п. 3.6. договору, зберігач готує та надає депоненту Акт-рахунок прийому-здачі депозитарних послуг (додаток №1) за наслідками виконаних операцій та надання зберігачем послуг у звітному місяці щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за звітним періодом. Зберігач передає для підписання депоненту 2 (два) примірники Акту-рахунку прийому-здачі депозитарних послуг (додаток №1), які депонент повинен підписати, та передати зберігачу 1 (один) примірник Акту-рахунку прийому-здачі депозитарних послуг (додаток №1) до 10-го числа місяця, наступного за звітним періодом.

Пунктом 4.1. договору визначено що, кожна сторона зобов`язується виконувати свої обов`язки належним чином, сприяти іншій стороні у їх виконанні.

Одностороння відмова сторін від виконання договору або зміна його умов є неприпустимою (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору, у разі невиконання чи неналежного виконання однією із сторін своїх зобов`язань, передбачених цим договором або чинним законодавством України, винна сторона несе відповідальність за завдані іншій стороні реальні збитки, які заподіяні внаслідок умислу або недбалості однієї із сторін та які підтверджені документально.

Згідно з п. 6.7. договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, які передбачені цим договором, депонент зобов`язаний сплатити зберігачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. До погашення заборгованості депонентом зберігач призупиняє проведення будь-яких операцій за розпорядженням депонента по рахунку у цінних паперах.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє протягом трьох років (п.8.1. договору).

За умовами п. 8.2. договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний термін, якщо за тридцять днів до закінчення терміну дії цього договору, сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати.

На виконання свої зобов`язань відповідно до умов договору позивачем було надано послуги відповідачу, щодо його обслуговування в системі депозитарного обліку.

Позивач зазначає що, станом на дату подання позовної заяви договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 4178/11 не є розірваним, рахунок у цінних паперах не закритий, а його обслуговування зі сторони позивача продовжує здійснюватись.

Відповідно до виписки про стан рахунку в цінних паперах на 16.01.2024, яка міститься в матеріалах справи, на рахунку відповідача № 3000996-UA40004178 обліковується інвестиційні сертифікати у кількості 770 шт. загальною номінальною вартістю 770 000,00 грн.

Як зазнає позивач, на виконання умов договору останнім направлялись на адресу відповідача Акти-рахунки прийому-здачі депозитарних послуг згідно з договором.

Однак, як вказує позивач, за період з квітня 2012 року по грудень 2023 року відповідач не виконав своїх зобов`язань передбачених умовами договору та не здійснив оплату наданих послуг, внаслідок чого позивач змушений був звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за депозитарний облік прав на цінні папери у розмірі 21 490, 00 грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині здійснення розрахунків, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 9 040,25 грн., 3% річних у розмірі 3 808,48 грн. та інфляційні втрати у розмірі 14 570,66 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором обслуговування рахунка в цінних паперах, який є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків.

Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів регулюються Законом України "Про депозитарну систему України".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, депонентів, номінальних утримувачів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

У статті 4 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що система депозитарного обліку цінних паперів - сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емітентів; про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація. Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про депозитарну систему України" власник рахунка у цінних паперах - особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.

Частиною 1 статті 194 Цивільного кодексу України передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про депозитарну систему» рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

За змістом статті 6 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік). При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.

Судом встановлено, що на рахунку відповідача обліковуються інвестиційні сертифікати у кількості 770 шт. загальною номінальною вартістю 770 000,00 грн., що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах на 16.01.2024.

Пунктом 2.4.2. договору визначено що, депонент зобов`язаний оплачувати послуги зберігача згідно з розцінками, умовами та строками передбаченими цим договором та тарифами зберігача.

У відповідності до п. 3.1. договору депонент оплачує послуги зберігача за цим договором згідно затверджених зберігачем тарифів, які викладені у додатку №2 до цього договору.

Згідно п. 3.5. договору, оплата послуг зберігача здійснюється депонентом до 15-го числа місяця, наступного за звітним періодом проведення операції на підставі виставленого зберігачем Акту-рахунку прийому-здачі депозитарних послуг, згідно з додатком №1.

Відповідно п. 3.6. договору, зберігач готує та надає депоненту Акт-рахунок прийому-здачі депозитарних послуг (додаток №1) за наслідками виконаних операцій та надання зберігачем послуг у звітному місяці щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за звітним періодом. Зберігач передає для підписання депоненту 2 (два) примірники Акту-рахунку прийому-здачі депозитарних послуг (додаток №1), які депонент повинен підписати, та передати зберігачу 1 (один) примірник Акту-рахунку прийому-здачі депозитарних послуг (додаток №1) до 10-го числа місяця, наступного за звітним періодом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору направлялись Акти-рахунки за період з квітня 2012 року по грудень 2023 року, проте відповідачем такі акти підписано не було, вартість наданих позивачем послуг за договором не сплачено, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги умови договору, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за депозитарний облік прав на цінні папери за період з квітня 2012 по грудень 2023 року у розмірі 21 490, 00 грн. з відповідача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 9 040,25 грн., 3% річних у розмірі 3 808,48 грн. та інфляційні втрати у розмірі 14 570,66 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексу України, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, які передбачені цим договором, депонент зобов`язаний сплатити зберігачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (п. 6.7. договору).

За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку пені суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, з огляду на допущені позивачем арифметичні помилки, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, за розрахунком суду, у сумі 9 039,92 грн., в іншій частині цих позивних вимог належить відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо оплати наданих послуг за договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх правомірність та арифметичну вірність, а отже позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" в частині стягнення 3% річних в розмірі 3 808,48 грн. та 14 570,66 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідачем під час розгляду справи не надано суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованість.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позовних вимог позивача.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.І.Г.-ФІНАНС" (04205, м. Київ, просп. Оболонський, буд. 23А; ідентифікаційний код 37095632) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1; ідентифікаційний код 23697280) заборгованість у розмірі 21 490 грн. коп.; пеню у розмірі 9 039 грн. 92 коп.; 3 % річних у розмірі 3 808 грн. 48 коп.; інфляційні втрати у розмірі 14 570 грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору 3 027 грн. 98 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.04.2024.

Суддя Л. Г. Пукшин