Рішення

від 10.04.2024 по справі 910/833/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2024Справа № 910/833/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Систембуд" про стягнення 94 676,39 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2024 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Систембуд" (далі - Товариство) про стягнення 94 676,39 грн, з яких: 150,00 грн - строкова заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери, 22 710,00 грн - прострочена заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери, 39 727,50 грн - пеня за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери за період з 2 січня 2023 року по 2 січня 2024 року, 11 355,00 грн - штраф за несвоєчасну сплату за депозитарний облік прав на цінні папери станом на 2 січня 2024 року, 4 270,09 грн - три проценти річних, 16 463,79 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати наданих Банком послуг за договором про відкриття рахунку в цінних паперах від 24 березня 2009 року № 4061/09.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

6 лютого 2024 року на адресу суду позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2024 року вищенаведену позовну заяву Банку прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/833/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Оскільки на час прийняття вищевказаної ухвали суду відомості про наявність у Товариства електронного кабінету були відсутні, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 12 лютого 2024 року про відкриття провадження у справі № 910/833/24 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 03022, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 30.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення Товариству.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 12 лютого 2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте Товариство в установлений строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

14 березня 2024 року на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення від 11 березня 2024 року № 117/7432/2024, у яких Банк зазначив про те, що ціна позову не змінилася і спірна заборгованість відповідачем погашена не була.

Жодних інших заяв чи клопотань від сторін не надходило.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2009 року між Товариством та Банком було укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 4061/09, за умовами якого останній зобов`язався надавати відповідачу послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, проведення операцій по даному рахунку, отримання прибутку по цінних паперах на викладених нижче умовах згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - ДКЦПФР) від 17 жовтня 2006 року № 999, внутрішнього положення Банку та інших внутрішніх його документах, чинного законодавства України та на підставі розпоряджень Товариства.

Даний правочин підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками.

Згідно з пунктом 2.1. договору Банк, зокрема, зобов`язався: відкрити Товариству рахунок у цінних паперах протягом 3-х робочих днів після подання відповідачем належним чином оформлених документів згідно з вимогами Банку та чинного законодавства України; здійснювати зберігання та облік цінних паперів відповідача; здійснювати ведення рахунку в цінних паперах шляхом виконання операцій згідно та в строки, обумовлені внутрішніми документами Банку, якщо порядок виконання операцій не суперечить чинному законодавству України; за результатами проведених облікових операцій, у строк - 3 робочі дні та шляхами, обумовленими з Товариством, надавати виписку про стан рахунку в цінних паперах; один раз на рік на безоплатній основі надавати звіт у відповідній формі; за письмовим розпорядженням Товариства готувати та передавати йому протягом 3-х робочих днів виписку про стан рахунку та/або про обіг (операції) по рахунку за вказаний період, надавати інформацію про цінні папери, що знаходяться на рахунку Товариства, у випадку отримання такої інформації від депозитарія, реєстроутримувача або емітента, у строк три робочі дні.

Згідно з пунктом 3 цієї угоди Товариство сплачує послуги Банку згідно з даним договором та у відповідності з затвердженими тарифами останнього, наведеними в додатку № 1 до даного правочину, який є невід`ємною його частиною та не суперечать вимогам, встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України. Оплата послуг Банку включає в себе вартість послуг у залежності від виконання дій та/або операцій за вищевказаними тарифами. Види, кількість та загальна вартість послуг, наданих Товариству згідно з даним договором, у тому числі проведених за відповідний період, належним чином відображаються в акті прийому-передачі наданих послуг, який підписують сторони. Плата за надані Банком послуги вноситься Товариством щомісячно до 25-го числа наступного за тим місяцем, у якому надавалися послуги згідно акта прийому-передачі наданих послуг. В окремих випадках акт прийому-передачі наданих послуг може надаватися у строки за домовленістю сторін. Тарифи за депозитарне обслуговування можуть змінюватися, про що Банк зобов`язаний письмово сповістити Товариство не пізніше як за 10 робочих днів до моменту вступу в силу нових тарифів.

Згідно з розділом 7 вказаного правочину останній вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє один рік. У випадку, коли строк дії договору закінчуватиметься, а сторони не виявлять письмового бажання розірвати даний правочин, останній вважається продовженим на кожен наступний рік відповідно. Сторона, що виявила бажання з будь-яких причин розірвати договір, повинна письмово повідомити іншу сторону за 45 днів до моменту розірвання із зазначенням причини. Договір може бути розірваним лише за умови відсутності на рахунку Товариства цінних паперів. У такому разі за 3 робочі дні до моменту розірвання даного правочину Товариство зобов`язане оплатити Банку всі надані, але неоплачені послуги, а також закрити рахунок до моменту розірвання даного договору.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного правочину позивач відкрив відповідачеві рахунок у цінних паперах (№ 4061/09) та надавав йому передбачені цим правочином послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними боку позивача відповідними актами-рахунками прийому-здачі депозитарних послуг за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2023 року з доказами їх направлення на адресу відповідача, а також виписками про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 004061 за періоди: з 24 березня 2009 року по 11 жовтня 2013 року; з 5 червня 2013 року по 8 січня 2024 року.

З матеріалів справи вбачається, що на дату звернення Банку до суду з цим позовом та на час розгляду справи договір не є розірваним, рахунок у цінних паперах Товариства не закритий, позивач продовжує здійснювати його обслуговування. Докази на спростування означених обставин у матеріалах справи відсутні.

З урахуванням умов договору та встановлених судом обставин щодо направлення відповідачу вищевказаних актів, за відсутності в матеріалах справи доказів висловлення Товариством заперечень щодо визначених позивачем обсягів та вартості наданих послуг, суд дійшов висновку про те, що відповідач прийняв вказані послуги Банку.

Проте в порушення умов договору Товариство оплату вартості наданих йому послуг не здійснило, заборгувавши таким чином позивачу грошові кошти у загальному розмірі 22 860,00 грн, з яких: 150,00 грн - строкова заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери; 22 710,00 грн - прострочена заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери за договором.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За умовами частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів регулюються Законом України "Про депозитарну систему України" (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, депонентів, номінальних утримувачів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

Статтею 4 Закону передбачено, що система депозитарного обліку цінних паперів - це сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емітентів; про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація. Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.

Згідно з приписами статті 1 Закону власник рахунка у цінних паперах - це особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.

Частиною 1 статті 194 ЦК України передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до статті 6 Закону депозитарний облік цінних паперів - це облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах. При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Частиною 1 статті 8 Закону встановлено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Згідно з частиною 2 цієї статті Закону виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

На підтвердження факту наявності у Товариства прав на цінні папери та їх зберігання на рахунку, відкритому в Банку, останній надав суду відповідні виписки про операції Товариства з цінними паперами та виписку про стан рахунку відповідача в цінних паперах на 8 січня 2024 року.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1 та 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором, яка складає 22 860,00 грн (з яких: 150,00 грн - строкова заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери; 22 710,00 грн - прострочена заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери), підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Банком, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому за договором послуг, позивач просив суд стягнути з відповідача три річних у розмірі 4 270,09 грн, нарахованих на відповідні суми заборгованості за період з 17 лютого 2012 року по 1 січня 2024 року, та 16 463,79 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з березня 2012 року по грудень 2023 року, згідно з наданим Банком розрахунком.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки нараховані позивачем суми інфляційних втрат у розмірі 16 463,79 грн та трьох процентів річних у розмірі 4 270,09 грн є арифметично правильними та відповідають приписам чинного законодавства, тоді як відповідачем контррозрахунку наведених компенсаційних виплат надано не було, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих компенсаційних виплат у вищевказаних розмірах, у зв`язку із чим, такі вимоги також підлягають задоволенню.

Крім того, зважаючи на несвоєчасне погашення Товариством грошових зобов`язань по сплаті Банку послуг за депозитарний облік прав на цінні папери, позивач також просив суд стягнути з відповідача 39 727,50 грн пені, нарахованої у розмірі 0,5 % від простроченої суми основного боргу в період з 2 січня 2023 року по 1 січня 2024 року, а також 11 355,00 грн штрафу за несвоєчасну сплату за депозитарний облік прав на цінні папери станом на 2 січня 2024 року на підставі пункту 6 договору.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами пункту 6 договору, у випадку затримки сплати вартості наданих послуг Банку, Товариство сплачує пеню в розмірі 0,5 % від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати. Якщо платіж за надані Товариству депозитарні послуги прострочено більш ніж на 30 днів, то така дія відповідача вважається відмовою від виконання умов даного договору та зобов`язує сплатити останнього штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості, визначеної на день фактичної сплати.

Оскільки наданий Банком розрахунок штрафу у розмірі 11 355,00 грн є арифметично правильним, відповідає приписам чинного законодавства та умовам договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача цієї штрафної санкції у вищенаведеному розмірі.

Разом із цим, як було вже зазначено судом, відповідно до імперативних приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 12 березня 2020 року в справі № 907/65/18, від 20 січня 2022 року в справі № 910/20734/20.

За розрахунком суду, належною до стягнення сумою пені, нарахованою за відповідний період прострочення, є 9 685,20 грн. Отже, заявлена Банком вимога про стягнення з Товариства пені підлягає частковому задоволенню у вищевказаному розмірі.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 30 042,30 грн пені є необґрунтованою, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Банку підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Систембуд" (03022, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 30; ідентифікаційний код 35000486) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1; ідентифікаційний код 23697280) основну заборгованість по сплаті за депозитарний облік прав на цінні папери у розмірі 22 860 (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят) грн 00 коп., 11 355 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн 00 коп. штрафу, 9 685 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят п`ять) грн 20 коп. пені, 4 270 (чотири тисячі двісті сімдесят) грн 09 коп. трьох процентів річних, 16 463 (шістнадцять тисяч чотириста шістдесят три) грн 79 коп. інфляційних втрат та 2 059 (дві тисячі п`ятдесят дев`ять) грн 04 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 10 квітня 2024 року.

СуддяЄ.В. Павленко