Рішення

від 10.04.2024 по справі 910/16847/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2024Справа № 910/16847/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГТС Трейдінг Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Інвест Компані"

про стягнення 453 568,12 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГТС Трейдінг Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Інвест Компані" про стягнення 453 568,12 грн, з яких 348 773,60 грн заборгованості, 51 427,38 грн пені, 34 877,36 грн штрафу та 18 489,78 грн 15% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № ГТС-01/05-2023-1 від 01.05.2023 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

07.11.2023 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 07.11.2023 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16847/23, справу визнано малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Судом встановлено, що ухвала про відкриття провадження в справі від 13.11.2023 була направлена та доставлена до електронного кабінету позивача 13.11.2023 (20:21), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копія ухвали суду від 13.11.2023 була направлена на адресу відповідача, поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було вручено відповідачу 21.11.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0600060355719.

24.11.2023 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та заяву про вступ у справу як представника відповідача, які 24.11.2023 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про здійснення розгляду справи в загальному позовному провадженні.

Станом на поточну дату інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру, відзиву відповідача на позов до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГТС Трейдінг Україна" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром Інвест Компані" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір № ГТС-01/05-2023-1 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти й оплатити пальне (нафтопродукти) (далі - товар) на умовах, викладених у Договорі, найменування, кількість та ціна яких вказуються в Додаткових угодах, які оформлюються на кожну окрему партію товару, крім того, до Додаткової угоди в розумінні цього Договору також прирівнюється видаткова накладна на товар та/або акт приймання-передачі товару, підписані сторонами (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору загальна вартість цього Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках - фактурах та видаткових накладних на товар. Ціна товару, що поставляється, встановлюється на момент виписки рахунку та/або складання додаткової угоди не може бути змінена за умови додержання покупцем строків оплати. У випадку прострочення строків оплати постачальник залежно від кон`юнктури ринку може змінити ціну, попередивши при цьому покупця і перевиставивши при цьому рахунок та/або змінити умови додаткової угоди.

Згідно з пунктом 5.5 Договору поставка товару здійснюється партіями, згідно із заявками покупця на поставку товару та у відповідності із рахунком-фактурою на поставку тої чи іншої партії товару, у строк, що не перевищує 3 (трьох) робочих днів з моменту оплати товару покупцем згідно рахунку-фактури постачальника.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що покупець зобов`язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати партії товару, якщо інше не передбачено сторонами в додаткових угодах до даного договору. У випадку якщо товар було поставлено покупцю без попередньої оплати його вартості, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику вартість товару протягом 2 банківських днів з моменту його отримання, якщо інше не передбачено сторонами в Додаткових угодах до даного Договору.

У відповідності до пункту 12.6 Договору він вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і проставленням печаток сторін та діє до 31.12.2024.

Згідно з пунктом 12.10 Договору сторони домовилися складати видаткові накладні на товар, товарно-транспортні накладні, розрахункові документи (рахунок-фактура), акти приймання-передачі товару, акти взаєморозрахунків, додаткові угоди та інші необхідні документи в електронній формі.

Пунктом 12.13 Договору передбачено, що документообіг між сторонами може здійснюватися через систему електронного документообігу шляхом обміну електронними оригіналами документів. Обмін документами відбувається через одну із вказаних програм: M.E.Doc, ВЧАСНО та іншими програмами, що підтримують систему електронного документообігу (ЕДО).

За змістом пункту 12.14 Договору сторони погодили, що можуть обмінюватися в електронному вигляді такими електронним документами (далі - Е-документ): видатковими накладними, актами коригування ціни до видаткової накладної, податковими накладними, розрахунками коригування якісних та кількісних показників до податкової накладної, актами звірки, договорами, додатковими угодами, додатками, рахунками, товарно-транспортними накладними, які є електронними документами.

Відповідно до пункту 12.16 Договору сторони визнають будь-які документи, складені та надані будь-якою стороною іншій в електронному вигляді із застосуванням КЕП/ЕЦП засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, є оригіналами, що мають юридичну силу. Сторони визнають, що КЕП/ЕЦП має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач у свою чергу прийняв товар загальною вартістю 3 850 473,60 грн, що підтверджується виставленими відповідачу рахунками на оплату, а саме: № 515 від 23.05.2023 на суму 945 600,00 грн, № 600 від 06.06.2023 на суму 979 600,00 грн, № 635 від 09.06.2023 на суму 948 900,00 грн, № 642 від 14.06.2023 на суму 976 500,00 грн та видатковими накладними № 532 від 26.05.2023 на суму 945 600,00 грн, № 652 від 12.06.2023 на суму 979 473,60 грн, № 643 від 16.06.2023 на суму 948 900,00 грн, № 665 від 17.06.2023 на суму 976 500,00 грн.

Таким чином позивач виконав взяті на себе зобов`язання за Договором та передав відповідачу обумовлений товар.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар на підставі вищезазначених рахунків на загальну суму 3 501 700,00 грн, що підтверджується виписками з рахунку позивача за період з травня по червень 2023 року та актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 11.09.2023, який підписаний лише КЕП зі сторони позивача.

29.09.2023 позивач направив на електронну адресу відповідача, яка зазначена в реквізитах, Претензію за вих. № 22/09-2 від 22.09.2023 про сплату заборгованості за Договором в розмірі 438 420,97 грн, з урахуванням штрафних санкцій передбачених умовами Договору, проте вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 348 773,60 грн, яку позивач просить стягнути.

Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 51 427,38 грн пені, 34 877,36 грн штрафу та 18 489,78 грн 15% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 3 850 473,60 грн, проте оплатив лише частину товару в сумі 3 501 700,00 грн.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого товару відповідачем не надано, докази на підтвердження повернення поставленого товару на суму 348 773,60 грн в матеріалах справи також відсутні.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 348 773,60 грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач також заявив до стягнення з відповідача 51 427,38 грн пені, 34 877,36 грн штрафу та 18 489,78 грн 15% річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 8.2 Договору у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором і відповідними Додатковими угодами до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Договору.

Оскільки неналежне виконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої згідно пункту 8.2. Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що її розмір не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом пункту 8.2. Договору у випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 10 календарних днів, покупець зобов`язаний сплатити додатково штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Пунктом 8.9 Договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань за даним договором не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції (пені, штрафи) продовжують нараховуватись до дати повного виконання стороною відповідних прострочених зобов`язань за договором.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання на понад 10 календарних днів, що зумовлює для нього настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості.

Отже обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача є штраф у розмірі 34 877,36 грн, відтак позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 8.3 Договору сплата пені та/або штрафу (неустойки) не звільняє винну сторону від обов`язку повністю відшкодувати протилежній стороні усі збитки, завдані невиконанням (неналежним виконанням) своїх грошових зобов`язань за цим Договором. При цьому винна сторона зобов`язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 15% річних, за весь час прострочення оплати. Неустойка (пеня, штраф) підлягають стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Оскільки умовами Договору погоджено інший розмір процентів річних ніж той, що визначений у статті 625 Цивільного кодексу України, суд вважає правомірним нарахування позивачем 15% річних.

Перевіривши розрахунок 15% річних, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 18 489,78 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду жодного доказу на спростування позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 6 803,52 грн, відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом, переплата в сумі 9,33 грн може бути йому повернута в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись статтями 73 - 74, 76 - 79, 86, 129, 233, 237 - 238, 240 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Інвест Компані" (01054, місто Київ, вулиця Франка Івана, будинок 30; ідентифікаційний код: 44692531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГТС Трейдінг Україна" (46007, місто Тернопіль, вулиця Текстильна, будинок 30; ідентифікаційний код: 44744228) 348 773 (триста сорок вісім тисяч сімсот сімдесят три) грн 60 коп. заборгованості, 51 427 (п`ятдесят одну тисячу чотириста двадцять сім) грн 38 коп. пені, 34 877 (тридцять чотири тисячі вісімсот сімдесят сім) грн 36 коп. штрафу, 18 489 (вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) грн 78 коп. 15% річних та 6 803 (шість тисяч вісімсот три) грн 52 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.04.2024.

Суддя О.В. Нечай