Рішення

від 29.02.2024 по справі 911/3424/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/3424/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕС-Групп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудсвітло»

прo стягнення 310 467,91 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Горбаченко Н.В.

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕС-Групп» (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудсвітло» (надалі відповідач) прo стягнення 310 467,91 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.11.2023 року відкрито провадження у справі № 911/3424/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 11.01.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.01.2024 року розгляд справи відкладено на 01.02.2024 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 12.01.2024 року від позивача надійшла заява б/н від 12.01.2024 року про розгляд справи без участі позивача.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 01.02.2024 року не з`явився.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 01.02.2024 року не з`явився. Розгляд справи відкладався на 29.02.2024 року.

В судовому засіданні 29.02.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не прибув.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 29.02.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 17.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЕС-ГРУПП» (Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергобудсвітло» (Виконавець, відповідач) укладено Договір № 1708-1 (далі - Договір) у відповідності до пункту 1.1. якого Замовник доручає та оплачує, а Виконавець бере на себе зобов`язання по виконанню робіт «Будівництво мереж 10 кВ та монтаж КТП на будівництві багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення та підземним паркінгом за адресою: на розі вулиці Тургенівська, 21 та Соборна, 151-а, Соборна, 151, 151-б у місті Ірпінь Київської області», відповідно до будівельних норм та правил з використанням своєї техніки та матеріалів.

У пункті 1.3. Договору встановлений строк виконання робіт: початок виконання « 17» серпня 2021 року, закінчення виконання робіт « 24» вересня 2021 року.

Відповідно до пункту 2.1. Договору вартість робіт визначається на підставі Кошторисної документації і становить 310 467,01 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що оплата за даним Договором здійснюється одним платежем протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання даного Договору.

Як зазначає позивач, визначену пунктом 2.2. Договору суму грошових коштів він, як Замовник, оплатив в повному обсязі, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виконавця, що підтверджується Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (випискою банку по рахунку) за 01.01.2019 року - 05.09.2023 року.

За умовами пунктів 3.3.1., 3.3.2. та 3.3.3. Договору Виконавець зобов`язаний виконати роботи згідно завдання Замовника та відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, будівельних норм і стандартів; передати Замовникові роботи, зазначені в п. 1.1 Договору, у порядку та на умовах, визначених цим Договором; при неможливості в передбачений ним Договором строк виконати роботи, зазначені в п. 1.1 Договору, негайно письмово повідомити про це Замовника.

За умовами укладеного між Сторонами Договору Виконавець мав виконати роботи до 24 вересня 2021 року.

Однак, як зазначає позивач, роботи відповідачем не були виконані взагалі, будь-яких письмових повідомлень від Виконавця щодо неможливості виконання ним робіт в обумовлений Договором строк не надходило.

У зв`язку з чим, позивач надіслав на юридичну адресу відповідача повідомлення (вих. 10 10-1 від 10 жовтня 2023 року) про відмову від Договору №1708-1 від 17 серпня 2021 року на підставі ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, в якому просив відповідача повернути сплачені в оплату робіт по Договору грошові кошти у сумі 310 467,91 грн. у строк до 31 жовтня 2023 року, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача. Направлення даного листа підтверджується описом вкладення у цінний лист від 11 жовтня 2023 року, накладною відділення поштового зв`язку №0820300822930 та фіскальним чеком відділення поштового зв`язку від 11 жовтня 2023 року.

Проте відповіді на вказане повідомлення відповідач не надав, сплачені позивачем кошти не повернув.

Також, згідно положень пункту 7.1. Договору станом на дату звернення з даним позовом до суду, зазначений правочин є припиненим у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено (30 червня 2022 року), у зв`язку з чим Договір підряду вважається припиненим і передплачена грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави (підстави, яка відпала).

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуде майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17. Аналогічних правових висновків щодо можливості стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 10.05.2018 року у справі №916/1591/17 від 11.11.2018 року у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018 року у справі №912/2709/17.

З огляду на наведені обставини, позивач подав позов, в якому просить стягнути з відповідача передплачені кошти в сумі 310 467,91 грн., на які роботи не були виконані.

Відповідач в ході розгляду спору в судові засідання не з`являвся, відзиву на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або за згодою замовника - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно зі ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

В ході розгляду спору встановлено, що на виконання досягнутих між сторонами домовленостей за Договором позивач на підставі п.п. 2.1., 2.2. Договору сплатив в повному обсязі на розрахунковий рахунок Виконавця (відповідача) 310 467,01 грн. з ПДВ в якості переплати за виконання обумовлених Договором робіт: «Будівництво мереж 10 кВ та монтаж КТП на будівництві багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення та підземним паркінгом за адресою: на розі вулиці Тургенівська, 21 та Соборна, 151-а, Соборна, 151, 151-б у місті Ірпінь Київської області».

За умовами укладеного між Сторонами Договору Виконавець мав виконати роботи до 24 вересня 2021 року.

Однак, відповідачем виконання робіт не здійснено, повідомлень про неможливість виконання робіт чи інші обставини в обґрунтування поважності причин прострочення виконання робіт не повідомлено, передплачені ще у серпні 2021 року кошти не повернуто.

Позивач звертався до відповідача у жовтні 2023 року вже після закінчення строку Договору з вимогою про повернення передплачених коштів. Однак, відповідачем не надано відповіді на вищенаведену Вимогу позивача, кошти не повернуто, про причини неможливості виконання зобов`язання не повідомлено в розумні строки.

Таким чином, в порушення вимог ст. 538 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач, знаючи наперед, що він не зможе виконати свого обов`язку, своєчасно не повідомив позивача про це, не вжив усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання враховуючи інтереси позивача. За наведених обставин, поведінку відповідача не можна вважати добросовісною.

Відповідач протягом тривалого часу продовжує утримувати у себе передплачені позивачем кошти і жодного разу не звертався до позивача з повідомленнями та поясненнями причин та узгодження об`єктивно спроможних термінів виконання зобов`язання. Усвідомлюючи необхідність виконання зобов`язання, відповідач на Вимогу позивача не реагував, що має ознаки ухилення від виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Таким чином, враховуючи порушення зобов`язання відповідачем, що з огляду на ст.. 612 Цивільного кодексу України надає позивачу право відмовитись від договору і вимагати повернення виконаного, враховуючи, що станом на день розгляд спору строк Договору закінчився, відповідач є таким, що безпідставно утримує передплачені позивачем кошти, на які роботи не виконано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 310 467,01 грн. передплачених коштів, на які роботи не виконано, доведені,обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕС-Групп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудсвітло» прo стягнення 310 467,91 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудсвітло» (08142,с. Бобриця, вул. Райдужна, 12, код ЄДРПОУ 40365856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕС-Групп» (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 36, код ЄДРПОУ 38202783) 310 467,91 грн. основної суми боргу з повернення передплати та 4 657,03 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 09.04.2024 року