Рішення

від 14.02.2024 по справі 911/3016/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2024 р. м. Київ Справа №911/3016/23

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Іванківське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України

до товариства з обмеженою відповідальністю Промдеревина

про стягнення заборгованості,

за участю представника:

позивача: Яременко З.І. (довіреність №439 від 05.10.2023 року);

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Іванківське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю Промдеревина (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 183 307,71 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем умов договору про надання послуг з перевезення вантажу №65 від 25.02.2021 року.

Оскільки відповідач послуги з перевезення вантажу не оплатив, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 130 392,04 грн. основного боргу, 8 455,83 грн. трьох процентів річних, 44 459,84 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду від 04.10.2023 року відкрите провадження у справі, підготовче засідання призначене на 08 листопада 2023 року.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 08.11.2023 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 06 грудня 2023 року.

У підготовчому засіданні представник позивача просила заявлені вимоги задовільнити, представник відповідача в засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 06.12.2023 року підготовче провадження закрите, справа призначена до судового розгляду по суті на 10 січня 2024 року.

У засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

10 січня 2024 року судове засідання відкладене на 14 лютого 2024 року, про що постановлена ухвала суду.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала.

Представник відповідача в засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

На відповідача, як юридичну особу, відповідно до положень ст. 4, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов`язок зазначати відомості про місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем), які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, з метою повідомлення відповідача про судові засідання, ухвали суду від 04.10.2023 року, 08.11.2023 року та від 06.12.2024 року в справі №911/3016/23 були направлені рекомендованими листами із повідомленнями про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 07203 Київська область, Вишгородський район, село Запрудка, вулиця Шевченка, будинок 79.

Поштові відправлення №0600052722664, №0600061024031 та №0600071262780 були вручені відповідачу 18.10.2023 року, 22.11.2023 року та 23.12.2023 року відповідно.

У зв`язку зі зміною місцезнаходження відповідача під час розгляду справи, ухвала суду від 10.01.2024 року про відкладення судового засідання була направлена рекомендованими листом із повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 04073, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 160.

Поштове відправлення №0600084965160, згідно з довідкою акціонерного товариства «Укрпошта», повернуто, у зв`язку з неправильно визначеною (відсутньою) адресою.

Крім цього, ухвали Господарського суду Київської області з повідомленням про дату, час і місце судових засідань від 04.10.2023 року, від 08.11.2023 року та від 06.12.2023 року в справі №911/3016/23 були надіслані відповідачу на електронну пошту, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками від 13.10.2023 року, від 15.11.2023 року та від 20.12.2023 року про відправлення процесуального документа на електронні адреси позивача і відповідача, а також списками розсилки відправлення.

Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.

При цьому, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі

судової влади України.

Ухвали суду від 04.10.2023 року, 08.11.2023 року, 06.12.2024 року, 10.01.2024 року внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, явка в судове засідання сторін це право, а не обов`язок сторони, і, відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, справа, за умови належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, може розглядатись без їх участі, якщо їх нез`явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 07.08.2023 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, а також з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 14 лютого 2024 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України №945 від 28.10.2022 року, зокрема, державне підприємство Іванківське лісове господарство припинене шляхом приєднання до державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, філія Іванківське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, створена 15.12.2022 року, є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України.

Відповідно до наказу державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України №245 від 09.01.2023 року за філією Іванківське лісове господарство закріплене майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України «Про затвердження передавального акту державного підприємства Іванківське лісове господарство №62 від 09.01.2023 року.

Пунктом 3.1. Положення про філію Іванківське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, затвердженого наказом державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України №51 від 16.12.2022 року, встановлено, що філія Іванківське лісове господарство є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, діє від його імені та в його інтересах, здійснює делеговані йому функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства.

25 лютого 2021 року між державним підприємством Іванківське лісове господарство, правонаступником якого є позивач, та товариством з обмеженою відповідальністю Промдеревина (далі відповідач) був укладений договір про надання послуг з перевезення вантажу №65 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, відповідач зобов`язується доставити довірений йому відповідачем вантаж до пункту призначення, а відповідач зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, згідно кошторису (додатку №1) та протоколу погодження ціни (додатку №2), які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.6. договору замовник проводить оплату за транспортні послуги згідно додатків, після здачі акту наданих послуг.

Пунктом 1.7. договору встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок перевізника.

Відповідно до п. 4.5. договору, договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками та діє до 31 грудня 2021 року.

Додатком №1 до договору є кошторис вартості робіт на перевезення лісопродукції автотранспортом на відстань до 25 км за 1 куб. м., згідно з яким вартість цих робіт встановлена у розмірі 130,00 грн. за 1 куб. м. з ПДВ.

Додатком №2 до договору є протокол погодження ціни між ДП Іванківський лісгосп та ТОВ Промдеревина на перевезення лісопродукції автотранспортом на відстань до 25 км, згідно з яким вартість цих робіт встановлена у розмірі 130,00 грн. за 1 куб. м. з ПДВ.

31 березня 2021 року позивачем та відповідачем складений акт №1 здачі-прийняття робіт (надання послуг), з якого вбачається, що згідно з договором №65 від 25.02.2021 року в березні надані послуги з перевезення 1 952,046 куб. м., на суму 253 781,59 грн.

У квітні 2021 року відповідачу надані послуги з перевезення 2 051,094 куб. м. на суму 266 658,62 грн., що підтверджується складеним позивачем та відповідачем актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2 від 30.04.2021 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що позивачем на виконання договору №65 від 25.02.2021 надані відповідачу послуги з перевезення, на загальну суму 520 440,21 грн., проте відповідач надані позивачем послуги оплатив частково, а саме в сумі 390 048,17 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №438/7 від 20.06.2023 року щодо оплати заборгованості за надані транспортні послуги з перевезення вантажів згідно з договором №65 від 25.02.2021 року, просив оплатити борг у сумі 130 392,04 грн.

Надіслання вищевказаної претензії відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи копіями чеку про надання акціонерним товариством «Укрпошта» послуг №0720101459201 від 21.06.2023 року та описом вкладення у рекомендований лист від 21.06.2023 року.

У зв`язку з тим, що відповідач борг вчасно не оплатив, позивач просив суд стягнути з відповідача 130 392,04 грн. основного боргу, 8 455,82 грн. трьох процентів річних, 44 459,84 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 908 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 ст. 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно з ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачем, на виконання умов договору №65 від 25.02.2021 року, були складені кошторис та протокол погодження ціни послуг з перевезення.

Як вбачається з умов договору №65 від 25.02.2021 року, оплата за транспортні послуги здійснюється відповідачем після здачі акту наданих послуг.

Відтак, оскільки договором не встановлений інший строк оплати послуг з перевезення вантажу, відповідна оплата мала бути здійснена відповідачем негайно після підписання акту наданих послуг, незалежно від того, чи пред`явив йому позивач пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару.

На підтвердження факту надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу представник позивача надав складені сторонами акт №1 від 31.03.2021 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) з перевезення, на суму 253 781,59 грн., а також акт від 30.04.2021 №2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з перевезення, на суму 266 658,62 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач послуги з перевезення вантажу оплатив частково, а саме в сумі 390 048,17 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 02.04.2021 року про сплату 253 781,59 грн., від 30.06.2021 року про сплату 101 314,00 грн., від 21.07.2021 року про сплату 34 952,58 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказів, що спростовували б доводи представника позивача або підтверджували б оплату послуг, представник відповідача суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 130 392,04 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 8 455,82 грн. трьох процентів річних та 44 459,84 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Господарський суд під час вирішення спору з`ясовує обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Ця правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в справі №922/2216/18 від 14.01.2021 року, в справі №910/1389/18 від 05.03.2018 року.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, три проценти річних від суми заборгованості в розмірі 130 392,04 грн., за період з 23.07.2021 року до 19.09.2023 року, становлять 8 455,83 грн., які підлягають стягненню.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем сума трьох процентів річних визначена в розмірі 8 455,82 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Сума, на яку збільшилась заборгованість відповідача з урахуванням індексу інфляції, за період з серпня 2021 року до вересня 2023 року, від суми боргу в розмірі 130 392,04 грн., складає 45 334,10 грн.

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість відповідача з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 44 459,84 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у сумі 2 749,62 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 59, 124 Конституції України, ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, ст. 526, ст. 530, ст. 599, ч. 2 ст. 625, ст. 691, ст. 692, ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 1, ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. 2, ч. 2 ст. 4, ст. 13, ст.ст. 14 - 16, ст. 123, ст. 124, ст. 126, ст. 129, ч. 1 ст. 207, ст. 222, ст. 223, ст. 231, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Іванківське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України до товариства з обмеженою відповідальністю Промдеревина про стягнення заборгованості в сумі 183 307,71 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Промдеревина (07203, Київська область, Вишгородський район, село Запрудка, вулиця Шевченка, будинок 79, ідентифікаційний код 42497340) на користь державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Іванківське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (07200, Київська область, Вишгородський район, селище міського типу Іванків, вулиця Полтавська, будинок 22, ідентифікаційний код 45101556) 130 392,04 грн. (сто тридцять тисяч триста дев`яносто дві грн. 04 коп.) основного боргу; 8 455,82 грн. (вісім тисяч чотириста п`ятдесят п`ять грн. 82 коп.) трьох процентів річних; 44 459,84 грн. (сорок чотири тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять грн. 84 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 2 749,62 грн. (дві тисячі сімсот сорок дев`ять грн. 62 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 10.04.2024 року.

Суддя С. Грабець