Рішення

від 10.04.2024 по справі 911/3852/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3852/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)

до Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства (08321, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Чубинське, вул. Погребняка, буд. 1)

про стягнення 64633,30 грн. заборгованості за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», у тому числі 43032,05 грн. основного боргу, 5930,13 грн. пені, 2187,58 грн. 3% річних, 13483,54 грн. інфляційних втрат,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства про стягнення 64633,30 грн. заборгованості за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» за періоди з 01.11.2021 р. по 30.11.2021 р. та з 02.12.2021 р. по 05.12.2021 р., у тому числі 43032,05 грн. основного боргу, 5930,13 грн. пені, 2187,58 грн. 3% річних, 13483,54 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунку за отриманий природний газ за періоди з 01.11.2021 р. по 30.11.2021 р. та з 02.12.2021 р. по 05.12.2021 р. у встановлений строк, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 43032,05 грн. основного боргу, 5930,13 грн. пені, 2187,58 грн. 3% річних, 13483,54 грн. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.12.2023 р. вказану позовну заяву було залишено без руху.

05.01.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 05.01.2024 р. (вх. № 96/24 від 05.01.2024 р.) про усунення недоліків позовної заяви.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також заявлене позивачем клопотання про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України позовною заявою до Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова Асканія-Нова Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства про стягнення 64633,30 грн. заборгованості за типовим договором постачання природного газу постачальником останньої надії за періоди з 01.11.2021 р. по 30.11.2021 р. та з 02.12.2021 р. по 05.12.2021 р., у тому числі 43032,05 грн. основного боргу, 5930,13 грн. пені, 2187,58 грн. 3% річних, 13483,54 грн. інфляційних втрат, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.01.2024 р. було відкрито провадження у справі № 911/3852/23 за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

26.01.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства надійшов відзив б/н від 26.01.2024 р. (вх. № 906/24 від 26.01.2024 р.), в якому відповідач зазначив, що не визнає позовні вимоги, оскільки на даний час Інститут є тимчасово переміщеною науковою установою, яка у своїй діяльності керується Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 р. та Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності вищих навчальних закладів, наукових установ, переміщених з тимчасово окупованої території та з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження» № 1731-VIII від 03.11.2016 р. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" тимчасово переміщений вищий навчальний заклад, тимчасово переміщена наукова установа не несуть відповідальності за зобов`язаннями, укладеними від їх імені на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, з дня опублікування наказу про зміну їх місцезнаходження центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Окрім того, на даний час в установі відсутні оригінали всіх підтверджуючих документів стосовно наявності договірних зобов`язань з позивачем, а також документів, що свідчать про наявність заборгованості, зазначеної в позовній заяві, оскільки весь документообіг до моменту тимчасового переміщення наукової установи залишився на окупованій території в смт. Асканія-Нова Каховського району Херсонської області. Водночас, надані позивачем докази по справі, а саме типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», акт № 19712 приймання передачі природного газу за листопад 2021 р., коригувальний акт № 25516 до акту № 19712 приймання передачі природного газу за листопад 2021 р., акт № 131099 приймання передачі природного газу за грудень 2021 р., не містять підпису директора Інституту та не скріплені печаткою установи, а відтак, на думку відповідача, не мають жодної юридичної сили.

30.01.2024 р. до Господарського суду Київської області засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив № 7 від 25.01.2024 р. (вх. № 1324/24 від 30.01.2024 р.), який за своїм змістом є ідентичним відзиву б/н від 26.01.2024 р. (вх. № 906/24 від 26.01.2024 р.), який надійшов до суду через систему «Електронний суд».

05.02.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 05.02.2024 р. (вх. № 1225/24 від 05.02.2024 р.), в якій останній зазначив, що саме відповідач як споживач природного газу повинен був оформити акт приймання-передачі газу та надіслати його на адресу постачальника. Поряд з цим, обсяги спожитого відповідачем газу підтверджені оператором ГТС за участі оператора ГРМ «Херсонгаз»; ціна за спожитий газ визначена у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 р. № 809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102, у зв`язку з чим є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

13.02.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 13.02.2024 р. (вх. № 1502/24 від 13.02.2024 р.), за змістом яких останній зазначив, що на даний час в Інституті відсутні представники, які могли б надати пояснення стосовно типового договору, актів приймання-передачі та обсягів спожитого газу. Між тим, оскільки Інститут є тимчасово переміщеною особою, то вирішення питання погашення боргу, на переконання відповідача, повинно здійснюватись після деокупації смт. Асканія-Нова Каховського району Херсонської області.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі ТОВ «ГК «Нафтогаз України», постачальник «останньої надії», постачальник, позивач) відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 р. № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 р. № 917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Правове регулювання взаємовідносин всіх суб`єктів ринку природного газу України, у тому числі споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється згідно з Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 р. № 2493, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 р. № 2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Внесення до Реєстру постачальника «останньої надії» здійснюється автоматично у випадках передбачених Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2496 (Правила) та з підстав визначених Кодексом газотранспортної системи (Кодекс ГТС), затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2493.

25.10.2021 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 1102 «Про внесення змін до постанов КМУ від 30.09.2015 р. № 809 і від 09.12.2020 р. № 1236», яка, зокрема, зобов`язує АТ «Магістральні газопроводи України», ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства є бюджетною установою в розумінні Бюджетного кодексу України.

У відповідності до положень п. 2 гл. 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

Згідно з п. 1 розділу VI Правил постачання постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2501, який є публічним, а його умови однаковими для всіх споживачів.

Визначення об`ємів (обсягів) споживання природного газу споживачами проводиться згідно з Кодексом ГТС.

Відповідно до п. 1 розділу IV Кодексу ГТС інформаційна платформа містить, зокрема, такі дані: 7) інформацію про фактичне добове споживання; 8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М).

Згідно з п. 2 гл. 7 розділу XIІ Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку 3 обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Як зазначає позивач, Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства було зареєстровано в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, і, відповідно, спожитий відповідачем об`єм природного газу за періоди з 01.11.2021 р. по 30.11.2021 р. та з 02.12.2021 р. по 05.12.2021 р. автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», а спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

На підтвердження включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» позивачем надано суду: відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00000DT7D00L (принтскрин з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС); форму 10 від оператора ГРМ «Херсонгаз», у зоні ліцензійної діяльності якого є споживач з ЕІС-кодом 56XS00000DT7D00L, та який був у попередній газовій добі зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії»; лист оператора ГТС від 26.10.2023 р. № ТОВВИХ-23-15245 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом 56XS00000DT7D00L.

Із вказаних документів вбачається, що відповідач спожив із ресурсу постачальника «останньої надії» природний газ з 01.11.2021 р. по 30.11.2021 р. та з 02.12.2021 р. по 05.12.2021 р. в загальному обсязі 1,55663 тим. куб.м.

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 р., договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених п. 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Публічна оферта відбулася 30.07.2020 р. шляхом опублікування на офіційному сайті позивача типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/postachalnik-ostannoyi-nadiyi-pon-b, де розміщено всю необхідну інформацію, яка перебуває у постійному вільному доступі для всіх без виключення споживачів.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Таким чином, типовий договір постачання природного газу між позивачем як постачальником «останньої надії» та відповідачем як споживачем було укладено 01.11.2021 р.

Через встановлення факту споживання природного газу із ресурсу постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, позивач посилається на обставини укладення між сторонами у справі на виконання п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 р., Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов`язується постачати природний газ відповідачу (споживачу) в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з п. 3.3 договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Пунктом 4.4 договору визначено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Відповідно до пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником (п. 11.1 договору).

Як було зазначено вище, відповідно до п. 2 гл. 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії», щоденно розраховується за формулою, наведеною в п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 р. № 809 в редакції постанови КМУ № 1102.

У період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 р. було встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 грн. за 1 куб.м. з урахуванням ПДВ.

У період з 01.12.2021 р. по 31.01.2022 р. ціна, відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, становила 44,91 грн. за 1 куб.м. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до пп. 5 п. 5.2 типового договору споживач зобов`язаний знімати фактичні показники комерційних вузлів обліку газу станом на 01 число місяця, що настає за місяцем постачання газу, оформлювати акти приймання-передачі газу та надсилати їх до 5 числа місяця наступного за місяцем постачання газу постачальнику.

Водночас, матеріали справи не містять доказів надсилання споживачем на адресу постачальника актів приймання-передачі газу.

На виконання п. 4.3 договору постачальником було оформлено рахунок на оплату № 32545 на суму 15971,93 грн. та акт приймання-передачі природного газу за листопад 2021 р. № 19712 за інформацією, розміщеною на інформаційній платформі щодо обсягів газу, та 14.12.2021 р. направлено зазначені документи споживачу засобами поштового зв`язку, що підтверджується фіскальним чеком від 14.12.2021 р. та списком згрупованих відправлень № 09.12.2021.

У подальшому, у зв`язку зі зміною ціни послуги транспортування природного газу позивачем було оформлено коригуючий акт № 25516 за листопад 2021 р. та 10.01.2022 р. направлено його відповідачу засобами поштового зв`язку, що підтверджується фіскальним чеком від 10.01.2022 р. та списком згрупованих відправлень № 09.01.2022 коригуючий 2.

Поряд з цим, постачальником було оформлено рахунок на оплату № 1731 на суму 43032,05 грн. та акт приймання-передачі природного газу за грудень 2021 р. № 31099 за інформацією, розміщеною на інформаційній платформі щодо обсягів газу, та 18.01.2022 р. направлено зазначені документи споживачу засобами поштового зв`язку, що підтверджується фіскальним чеком від 18.01.2022 р. та списком згрупованих відправлень № 17.01.20212.

Отже, позивачем на виконання умов типового договору було поставлено відповідачу природний газ за періоди з 01.11.2021 р. по 30.11.2021 р. та з 02.12.2021 р. по 05.12.2021 р. в загальному обсязі 1,55663 тим. куб.м. на суму 43032,05 грн.

14.03.2023 р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 119/4.3-7158-2023 від 13.03.2023 р. про сплату до 27.03.2023 р. заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 43032,05 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 14.03.2023 р. та списком згрупованих відправлень № 14.03.2023.

Відповідь на вимогу отримано не було, заборгованість не погашено.

У зв`язку з тим, що відповідачем було порушено порядок здійснення оплати, визначений п. 4.4 договору, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, між сторонами було укладено типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що станом на даний час Інститут є тимчасово переміщеною науковою установою, а відповідно до ст. 2 «Мораторій на виконання договірних зобов`язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов`язаннями» Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" тимчасово переміщена наукова установа не несе відповідальності за зобов`язаннями, укладеними від її імені на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

З матеріалів справи слідує, що на даний час Інститут є тимчасово переміщеною науковою установою, що підтверджується долученою відповідачем до відзиву постановою Президії Національної академії аграрних наук України № 16/7 від 31.08.2022 р., з якої вбачається, що з метою забезпечення можливості здійснення діяльності Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства, що зараз перебуває на тимчасово окупованій території, Інститут було постановлено тимчасово розмістити в будівлі лабораторного корпусу Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України на площі 540 кв.м., розташованого за адресою: вул. П.Л. Погребняка, 1, с. Чубинське, Бориспільський р-н, Київська обл., 08321.

На виконання постанови Президії Національної академії аграрних наук України від 31.08.2022 р. (протокол 16) «Про розміщення Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства в будівлі лабораторного корпусу Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України» у зв`язку з тимчасовою окупацією Херсонської області, наказом Національної академії аграрних наук України від 05.09.2023 р. № 53 було тимчасово розміщено Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства в будівлі лабораторного корпусу Інституту розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН України.

Відповідач посилається на те, що відповідно до ст. 5-1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності вищих навчальних закладів, наукових установ, переміщених з тимчасово окупованої території та з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження» № 1731-VIII від 03.11.2016 р.) тимчасово переміщені вищі навчальні заклади, тимчасово переміщені наукові установи провадять свою діяльність у населених пунктах на підконтрольній українській владі території. Місцезнаходження тимчасово переміщених навчальних закладів, тимчасово переміщених наукових установ визначається їх засновником (засновниками) з урахуванням напрямів підготовки здобувачів вищої освіти таких закладів та регіональних потреб. Тимчасово переміщений вищий навчальний заклад, тимчасово переміщена наукова установа, а також їх працівники не несуть відповідальності за стан майна, що знаходиться на тимчасово окупованій території або в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, з дня початку тимчасової окупації або з дня оголошення антитерористичної операції до дня повернення такого вищого навчального закладу, наукової установи на попереднє місцезнаходження, але не пізніше ніж через шість місяців з моменту повернення тимчасово окупованої території під загальну юрисдикцію України або з дати набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, крім випадків, коли нестача, втрата, псування майна заподіяні з їхньої вини, яка доведена в установленому законом порядку.

Поряд з цим, відповідно до ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на виконання тимчасово переміщеними вищими навчальними закладами, тимчасово переміщеними науковими установами кредитних та інших договірних зобов`язань (крім договорів про надання освітніх послуг), які виникли до переміщення на підконтрольну українській владі територію у зв`язку із проведенням антитерористичної операції, запроваджується мораторій на період проведення антитерористичної операції. На час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості тимчасово переміщених вищих навчальних закладів, тимчасово переміщених наукових установ із зобов`язань за кредитними та іншими договорами (крім договорів про надання освітніх послуг), що не припинилися, з дня опублікування наказу про зміну їх місцезнаходження центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Водночас, суд відзначає, що Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 р. визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Частиною 2 ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України № 1053 від 30.10.2014 р., № 1275 від 02.12.2015 р. до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, увійшли населені пункти Донецької, Луганської та Харківської областей.

Отже, смт. Асканія-Нова Каховського району Херсонської області, де був розташований відповідач, не включене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З огляду на викладене, дія Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не поширюється на зобов`язання, що виникли між позивачем та відповідачем за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Поряд з цим, відповідач зазначав, що в установі відсутні оригінали всіх підтверджуючих документів стосовно наявності договірних зобов`язань з позивачем, а також документів, що свідчать про наявність заборгованості, зазначеної в позовній заяві, оскільки весь документообіг до моменту тимчасового переміщення наукової установи залишився на окупованій території в смт. Асканія-Нова Каховського району Херсонської області, а надані позивачем до справи типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», акт № 19712 приймання передачі природного газу за листопад 2021 р., коригувальний акт № 25516 до акту № 19712 приймання передачі природного газу за листопад 2021 р., акт № 131099 приймання передачі природного газу за грудень 2021 р. не мають жодної юридичної сили, оскільки не підписані з боку відповідача.

Позивач, не погоджуючись з вказаними довогодами відповідача, зазначав, що внесення до Реєстру постачальника «останньої надії» здійснюється автоматично у випадках, передбачених Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2496, та з підстав, визначених Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2493. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Враховуючи, що з листа оператора ГТС від 26.10.2023 р. № ТОВВИХ-23-15245 вбачається, що відповідач був включений до Реєстру постачальника останньої надії 29.10.2021 р., а з інформації щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом 56XS00000DT7D00L вбачаються обсяги природного газу, спожитого відповідачем за періоди з 01.11.2021 р. по 30.11.2021 р. та з 02.12.2021 р. по 05.12.2021 р. у загальному обсязі 1,55663 тис. куб.м., то відповідач був обізнаним ще в 2021 р. про споживання природного газу від постачальника «останньої надії», і саме відповідач, як споживач природного газу, повинен був оформити акт приймання-передачі газу та надіслати його на адресу постачальника.

Слід відзначити, що відповідно до положень п. 5 гл. 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 гл. 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач) користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Згідно з п. 4.2 договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ (Херсонгаз) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

В силу приписів пп. 5 п. 5.2 договору споживач зобов`язаний знімати фактичні показники комерційних вузлів обліку газу станом на 01 число місяця, що настає за місяцем постачання газу, оформлювати акти приймання-передачі газу та надсилати їх до 5 числа місяця наступного за місяцем постачання газу постачальнику.

Поряд з цим, як було зазначено вище, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Таким чином, акцепт публічної оферти від 30.07.2020 р., яка була опублікована на офіційному сайті позивача типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/postachalnik-ostannoyi-nadiyi-pon-b, відбувся за фактом споживання природного газу із ресурсу постачальника «останньої надії», встановленим на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи 01.11.2021 р., що підтверджується інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом 56XS00000DT7D00L, доданою до листа оператора ГТС від 26.10.2023 р. № ТОВВИХ-23-15245.

Отже, враховуючи, що типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» та споживачем було укладено 01.11.2021 р., зважаючи на встановлення факту споживання природного газу із ресурсу постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та покладення на споживача обов`язку щодо оформлення актів приймання-передачі газу та надсилання їх постачальнику в силу приписів пп. 5 п. 5.2 договору, заперечення відповідача щодо наданих позивачем до матеріалів даної справи копій типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», акту № 19712 приймання передачі природного газу за листопад 2021 р., коригувального акту № 25516 до акту № 19712 приймання передачі природного газу за листопад 2021 р., акту № 131099 приймання передачі природного газу за грудень 2021 р., судом відхиляються.

З огляду на зазначене, факт порушення відповідачем умов, визначених типовим договором постачання природного газу, та факт несплати відповідачем вартості спожитого природного газу в розмірі 43032,05 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Разом з тим, доказів погашення суми заборгованості відповідачем суду не надано.

Враховуючи вимоги ст. 599 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 43032,05 грн. основного боргу за спожитий природний газ є доведеною, обґрунтованою, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.

Поряд з цим, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 2187,58 грн. 3% річних та 13483,54 грн. інфляційних втрат.

Як було зазначачено вище, споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 договору).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 13483,54 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за період з 01.01.2022 р. по 30.06.2023 р. на суму 15971,93 грн. (вартість спожитого газу за листопад 2021 р.) та за період з 01.02.2022 р. по 30.06.2023 р. на суму 27060,12 грн. (вартість спожитого газу за грудень 2021 р.).

Розмір 3% річних, визначений позивачем, становить 2187,58 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за період з 01.01.2022 р. по 30.07.2023 р. на суму 15971,93 грн. (вартість спожитого газу за листопад 2021 р.) та за період з 01.02.2022 р. по 30.09.2023 р. на суму 27060,12 грн. (вартість спожитого газу за грудень 2021 р.).

Відповідач заперечував щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки, на його переконання, на дані позовні вимоги також поширюється дія мораторію на виконання договірних зобов`язань та на нарахування пені і штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов`язаннями відповідно до ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Слід зазначити, що передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням процентів річних з простроченої суми та інфляційних втрат здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Водночас, для сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних недостатньо лише факту виникнення грошового зобов`язання. Така норма застосовується лише у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 Цивільного кодексу України).

Поряд з цим, суд зазначає, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведений висновок Верховного Суду викладений у постанові від 25.05.2021 р. у справі № 904/2112/20.

Таким чином, враховуючи, що 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями в розумінні приписів законодавства, а виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача, суд відхиляє заперечення відповідача щодо неможливості їх стягнення, у тому числі внаслідок дії мораторію на нарахування пені та штрафних санкцій, яка (дія), як було встановлено судом, не поширюється на відповідача.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що їх розмір є обґрунтованим, арифметично вірним, у зв`язку з чим інфляційні втрати та 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Також позивач на підставі п. 4.5 типового договору просить суд стягнути з відповідача за прострочення оплати вартості поставленого природного газу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за період з 01.01.2022 р. по 30.06.2022 р. на суму 15971,93 грн. (вартість спожитого газу за листопад 2021 р.) та за період з 01.02.2022 р. по 31.07.2022 р. на суму 27060,12 грн. (вартість спожитого газу за грудень 2021 р.) складає 5930,13 грн.

Відповідач заперечував щодо стягнення пені, посилаючись на поширення на вказану позовну вимогу дії мораторію на виконання договірних зобов`язань та нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов`язаннями відповідно до ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Пунктом 4.5 типового договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Ст. 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалося вище, дія ст. 2 «Мораторій на виконання договірних зобов`язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов`язаннями» Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не поширюється на зобов`язання, що виникли між позивачем та відповідачем у даній справі за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії".

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що її розмір було визначено позивачем у сумі 5930,13 грн., нарахованій за період з 01.01.2022 р. по 30.06.2022 р. на суму 15971,93 грн. та за період з 01.02.2022 р. по 31.07.2022 р. на суму 27060,12 грн., яка є обґрунтованою та арифметично вірною, у зв`язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Слід зазначити, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства (08321, Київська обл., с. Чубинське, вул. Погребняка, буд. 1, код 00497265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 40121452) 43032 (сорок три тисячі тридцять дві) грн. 05 коп. основного боргу, 5930 (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять) грн. 13 коп. пені, 2187 (дві тисячі сто вісімдесят сім) грн. 58 коп. 3% річних, 13483 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 54 коп. інфляційних втрат, 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 10.04.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна