Рішення

від 10.04.2024 по справі 911/275/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2024 р.,

м. Київ

Справа № 911/275/24

Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Бориспільводоканал» (08300, місто Бориспіль, вулиця Бежівка, будинок 10, код ЄДРПОУ 20578712)

до Державного підприємства «Підприємство державної кримінально виконавчої служби України (№119)» (08343, Київська область, Бориспільський район, село Мартусівка, вулиця Бориспільська, будинок 1, код ЄДРПОУ 08680201)

про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Бориспільводоканал» до Державного підприємства «Підприємство державної кримінально виконавчої служби України (№119)» про стягнення заборгованості. Позивач просив суд стягнути з відповідача 199136,83 грн боргу за договором на надання послуг № 75.2/Г-4 від 02.01.2018 та договором № 3 від 04.08.2020 про погашення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Господарський суд ухвалою від 07.02.2024 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судом встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень. Ухвала про відкриття провадження була направлена поштою на юридичну адресу відповідача.

Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов`язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача. Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами.

Досліджуючи надані до справи докази, суд з`ясував, що між позивачем та відовідачем 02.01.2018 укладено договір на надання послуг з централізованого водовідведення № 75.2/Г-4 за яким КП водопровідно-каналізаційного господарства «Бориспільводоканал» виступав як виконавець, а ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№119)» як споживач.

За умовами договору виконавець зобов`язувався надавати споживачу послуги з централізованого водовідведення у необхідних обсягах та відповідної якості, а споживач своєчасно і у повному обсязі оплачувати отримані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

В силу пункту 5.5.1 договору споживач зобов`язується оплачувати послуги, згідно отриманих від виконавця рахунків та здійснювати інші платежі у строки і на умовах передбаченими цим договором.

З огляду на невиконання умов договору надання послуг, відповідач допустив заборгованість за надані у 2019 році послуги з централізованого водовідведення. Позивач повідомив суд, що 20.07.2020 відповідач звернувся до нього з пропозицією щодо реструктуризації боргу за 2019 рік в сумі 199136,83 грн.

Тож між сторонами було укладено договір № 3 від 04.08.2020 про погашення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, копію якого долучено до справи.

Відповідно до пункту 1.1 договору № 3 споживач (відповідач) визнав в повному обсязі заборгованість за надані у 2019 році послуги з централізованого водовідведення перед виконавцем (позивачем), що утворилась станом на 17.12.2019 на суму 199136,83 грн. Цим же пунктом передбачено наступне: споживач зобов`язується починаючи з серпня 2020 року щомісячно до 20 числа протягом 20 місяців перераховувати на розрахунковий рахунок виконавця грошові кошти в рахунок погашення заборгованості, за якою наступив строк сплати, з обов`язковим перерахуванням грошових коштів за поточне використання наданих послуг у 100% обсязі.

Пунктом 1.2 сторони погодили графік сплати заборгованості. Відповідно до поданої у цьому пункті таблиці графік погашення боргу визначений таким чином щомісячно з серпня 2020 року по лютий 2022 року по 10000,00 грн (всього 19 місяців, 190000,00 грн) та 9136,83 грн у березні 2022 року.

Відповідно до пункту 2.3 виконавець має право у разі невиконання споживачем умов договору звернути до суду з заявою про примусове стягнення неоплачених сум.

Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували здійснення відповідачем погашення заборгованості, як споживачем.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відтак, оскільки до справи не долучено доказів здійснення погашення заборгованості за договорами на надання послуг та про погашення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, то вбачається, що залишок неоплаченої заборгованості з моменту укладення договору № 3 від 04.08.2020 не змінився і становить 199136,83 грн. Окрім того, суд констатує закінчення визначених у договорі термінів погашення заборгованості станом на момент звернення з позовом, оскільки останній платіж мав бути здійснений у березні 2022 року.

Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Суд констатує, що заборгованість у відповідача виникла за договором на надання послуг № 75.2/Г-4 від 02.01.2018, яка була визнана відповідачем у розмірі 199136,83 грн відповідно до договору № 3 від 04.08.2020.

Відповідно до частини 2 статті 604 ЦК України (припинення зобов`язання за домовленістю сторін) зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Суд зазначає, що угода про реструктуризацію не є новацією в розумінні статті 604 ЦК України, позаяк не припиняє основного зобов`язання сторін за договором

Відтак, після підписання договору № 3 від 04.08.2020 не відбулось припинення зобов`язання за договором № 75.2/Г-4 від 02.01.2018, натомість відбулася лише зміна термінів оплати існуючого зобов`язання.

Однак, як вбачається з наявних у справі доказів, відповідачем не було виконано зобов`язання за договором № 3 від 04.08.2020 про погашення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у визначені терміни.

Тож суд вважає за можливе задовольнити позовну заяву та стягнути з відповідача 199136,83 грн заборгованості, яка визнана у договорі № 3 від 04.08.2020 про погашення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство державної кримінально виконавчої служби України (№119)» (08343, Київська область, Бориспільський район, село Мартусівка, вулиця Бориспільська, будинок 1, код ЄДРПОУ 08680201) на користь Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Бориспільводоканал» (08300, місто Бориспіль, вулиця Бежівка, будинок 10, код ЄДРПОУ 20578712) 199136,83 грн основного боргу та 3028,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз