Рішення

від 01.04.2024 по справі 914/3702/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2024 Справа № 914/3702/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ

до відповідача: Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина», м. Львів

про стягнення 354 834, 96 грн

Суддя Манюк П.Т.

за участю секретаря Артишук В.І.

Представники сторін:

від позивача: Єгоров Валерій Сергійович - представник,

від відповідача: Качмар Наталія Володимирівна представник.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина» про стягнення 354 834, 96 грн.

Ухвалою суду від 22.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 15.01.2024.

Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 19.02.2024 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 11.03.2024.

Ухвалою суду від 11.03.2024 закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 01.04.2024.

У судове засідання, яке відбулося 01.04.2024 у режимі відеоконференції, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання 01.04.2024 з`явився, щодо позовних вимог в частині основного боргу не заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині 3 % річних та інфляційних втрат, та зменшити розмір пені на 90 %.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 01.04.2024 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позиція позивача.

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі позивач, постачальник) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина» (надалі відповідач, споживач) про стягнення 354 834, 96 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що 15.12.2021 між сторонами у справі було укладено договір № 12-1631/21-БО-Т постачання природного газу (надалі договір). На виконання умов договору, позивач, у період грудень 2021 року грудень 2022 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 3 450 253, 87 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з п. 5.1 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідач не виконав зобов`язання належним чином у строк, встановлений договором, оплату за отриманий газ здійснив лише частково, чим порушив умови господарського зобов`язання. Сума несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем, яку позивач просить стягнути з відповідача, складає 289 349, 53грн. Крім цього, позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 53 509, 84 грн, інфляційних втрат в розмірі 8 765, 00 грн та трьох процентів річних - 3 210, 59 грн.

Позиція відповідача.

Державне некомерційне підприємство «Центр комплексної реабілітації «Галичина» щодо основного боргу у розмірі 289 349, 53 грн не заперечує, адже згідно з довідкою відповідача від 31.01.2024 № 33, перед позивачем станом на 31.01.2024 за договором рахується кредиторська заборгованість за спожитий природний газ.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 53 509, 84 грн то відповідач просить зменшити суму пені на 90 %, до суми в розмірі 5 350, 98 грн, а в частині позовних вимог про стягнення трьох процентів річних - 3 210, 59 грн, інфляційних втрат - 8 765, 00 грн просить відмовити повністю з мотивів відсутності вини відповідача у простроченні виконання зобов`язання.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково, виходячи із таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з вимогами статті 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що 15 грудня 2021 року між сторонами було укладено договір № 12-1631/21-БО-Т постачання природного газу.

Згідно з п.п. 2.1, 4.3., 13.1. договору, постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем об`єм природного газу у період з 1 грудня 2021 року по грудень 2022 року в кількості 212 тис. куб. метрів; загальна вартість цього договору на дату укладення становить (разом з ПДВ) 3 509 448 грн 00 коп.

На виконання умов договору, позивач, за період грудень 2021 року грудень 2022 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 3 450 253, 87 грн, що підтверджується відповідними актами прии?мання-передачі природного газу.

Відповідно до пункту 5.1 договору, оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здіи?снюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здіи?снено постачання газу.

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту прии?мання-передачі природний газ здіи?снюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту прии?мання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 3 160 904, 34 грн, що підтверджується листом АТ «Ощадбанк» від 11.07.2023 № 16/2-09/34341/2023 та актом звірки розрахунків за період 01.01.2022 - 31.03.2023, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1 договору.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Судом встановлено, що сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 289 349, 53 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує щодо наявності основного боргу та на підтвердження такого боргу надав суду довідку Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина» від 31.01.2024 № 33, що станом на 31.01.2024 перед позивачем рахується кредиторська заборгованість за спожитий природний газ за договором у розмірі 289 349, 53 грн.

Відтак, судом встановлено, що оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково, на суму 3 160 904, 34 грн, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1 договору.

Оскільки за час розгляду справи в суді доказів сплати основного боргу відповідач не надав, тому позовні вимоги в частині заявленого до стягнення основного боргу у розмірі 289 349, 53 грн підлягають до задоволення.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3 % річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суд перевіривши розрахунки, зазначає наступне.

Відповідно до вимог пункту 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Оскільки відповідачем не виконані належним чином умови договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми та інфляційні нарахування. Загальний розмір нарахованих 3 % річних від основного боргу складає 3 210, 59 грн. Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляціи?них процесів складає 8 765, 00 грн.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок, суд вважає його таким, що відповідає вимог ст. 625 ЦК України, відтак позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних - 3 210, 59 грн, інфляційних втрат - 8 765, 00 грн підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 53 509,84 грн, то згідно зі статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом, судом встановлено що його здійснено у відповідності до вимог статті 232 ГК України.

Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 90 %, то суд вказує на наступне.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

У мотивувальній частині рішення від 11.07.2013 р. у справі № 7-рп/2013, Конституційнй Суд України вказав, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України).

Поряд з цим, за змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (№ 911/2223/20).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).

Відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 18.05.2023р. № 164-Н «Про визначення підприємств, установ, організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період», Державне некомерційне підприємство «Центр комплексної реабілітації «Галичина» включено до переліку підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема, охорона здоров`я.

Отже, приймаючи рішення про зменшення розміру пені суд бере до уваги наступні обставини, а саме ступінь виконання основного зобов`язання відповідачем та часткову несплату через відсvтність належного фінансування з бюджету на оплату комунальних платежів, а також приналежність відповідача до об`єктів критичноі? інфраструктури у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладені обставини суд, користуючись повноваженнями, наданими йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вважає за необхідне зменшити розмір пені, визначений позивачем в сумі 53 509, 84 грн на 50 % до 26 754, 92 грн, та стягнути вказану суму з відповідача на користь позивача.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного некомерційного підприємства «Центр комплексної реабілітації «Галичина» (79070, м. Львівська обл., м. Львів, вул. Хуторівка, 38, код ЄДРПОУ 25248327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) суму в розмірі 332 338, 06 грн, з яких:

- 289 349, 53 грн основного боргу;

- 26 754, 92 грн пені;

- 3 210, 59 грн 3% річних;

- 8 765, 00 грн інфляціи?них втрат;

- 4 258, 02 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10 квітня 2024 року.

СуддяМанюк П.Т.