Рішення

від 09.04.2024 по справі 916/412/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/412/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 916/412/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд.40, оф.315, код ЄДРПОУ 38039872)

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" (67020, Одеська область, Миколаївський район, с.Левадівка, код ЄДРПОУ 30130062)

про стягнення 10 169,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" про стягнення 10 169,60 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.02.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі № 916/412/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст.252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст.165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч.4 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст.248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

10 вересня 2007 року між ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" та СТОВ "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" був укладений Договір № 71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу. Відповідно до умов даного Договору ним визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин.

У зв?язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням СТОВ "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" взятого на себе грошового зобов?язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору № 71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року, 27 липня 2009 року ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення із СТОВ "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" суми заборгованості у сумі 8 379,92 грн. та штрафних санкцій за період із 19 липня 2007 року по 10 липня 2009 року згідно договору №71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області по справі № 17/116-09-3716 від 26 жовтня 2009 року, позов ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" задоволено. Відповідно до Постанови ВДВС Миколаївського РУЮ Одеської області від 10 травня 2011 року виконавче провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №17/116-09-3716 від 10 листопада 2009 року закінчено у зв?язку із фактичним та повним виконанням рішення суду. Зобов`язання СТОВ "АГРОФІРМА IMEHI СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" перед ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору №71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року було виконано лише 10 травня 2011 року.

У зв`язку із наявним підтвердженим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням СТОВ "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" взятого на себе грошового зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору № 71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року, 19 червня 2013 року ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення, зокрема, із СТОВ "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" суми пені, 3%-річних та інфляційних втрат, розрахованих на суму боргу 8 379,92 грн. за період із 11 липня 2009 року по 09 травня 2011 року на підставі Угоди № 62/07-12 про заміну кредитора у зобов`язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року та згідно договору № 71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року

Рішенням Господарського суду Київської області по справі № 911/2423/13 від 24 липня 2013 року, задоволено позов ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про стягнення, зокрема, із СТОВ "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, розрахованих на суму боргу 8 379,92 грн. за період із 11 липня 2009 року по 09 травня 2011 року на підставі Угоди №62/07-12 про заміну кредитора у зобов`язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року та згідно договору № 71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року.

У зв`язку із наявним підтвердженим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням СТОВ "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" взятого на себе грошового зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору № 71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року, 31 липня 2014 року ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення, зокрема, із СТОВ "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" суми заборгованості у вигляді дооцінки (збільшення вартості товару) у сумі 5 373,51 грн., розрахованої станом на 10 травня 2011 року, на підставі Угоди №62/07-12 про заміну кредитора у зобов`язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року та згідно договору № 71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23 вересня 2014 року у справі № 911/3341/14, задоволено позов ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про стягнення, зокрема, із СТОВ "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" суми заборгованості у вигляді дооцінки (збільшення вартості товару) у сумі 5 373,51 грн., розрахованої станом на 10 травня 2011 року, на підставі Угоди № 62/07-12 про заміну кредитора у зобов`язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року та згідно договору № 71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року.

Відповідно до наказу Господарського суду Київської області від 14 жовтня 2014 року по справі №911/3341/14 підлягає стягненню із Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 5 373,51 грн. заборгованості у вигляді дооцінки.

Постановою ВДВС Березівського МРУЮ Одеської області від 04 листопада 2014 року відкрито виконавче провадження №45322828 щодо виконання наказу Господарського суду Київської області від 13 жовтня 2014 року по справі №911/3334/14 про стягнення із Товариства з Обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" на користь Товариства з обмежено відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" суми заборгованості у розмірі 5 373,51 грн.

У зв`язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням СТОВ "АГРОФІРМА МЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" взятого на себе грошового зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору № 71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року, 01 жовтня 2014 року ТОВ «Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення, зокрема, СТОВ "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" донарахованої суми пені, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу, розрахованих на суму боргу у вигляді дооцінки (збільшення) вартості товару у сумі 5 373,51 грн. за період із 10 травня 2011 року по 01 жовтня 2014 року на підставі Угоди № 62/07-12 про заміну кредитора у зобов`язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року та згідно договору №71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року.

Рішенням Господарського суду Київської області по справі № 911/4369/14 від 06 листопада 2014 року, задоволено позов ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про стягнення, зокрема, СТОВ "АГРОФІРМА IMEHI СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" донарахованої суми пені, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу, розрахованих на суму боргу у вигляді дооцінки (збільшення) вартості товару у сумі 5 373,51 гри. за період із 10 травня 2011 року по 01 жовтня 2014 року на підставі Угоди № 62/07-12 про заміну кредитора у зобов?язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 К України) від 02 липня 2012 року та згідно договору № 71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року.

У зв?язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням СТОВ "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" взятого на себе грошового зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору № 71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року, 26 грудня 2016 року ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення, зокрема, СТОВ "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" донарахованої суми пені, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу, розрахованих на суму боргу у вигляді дооцінки (збільшення) вартості товару у сумі 5 373,51 грн. за період із 02 жовтня 2014 року по 26 грудня 2016 року на підставі Угоди No62/07-12 про заміну кредитора у зобов`язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року та згідно договору №71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року.

Рішенням Господарського суду Київської області по справі № 911/14/17 від 13 лютого 2017 року, задоволено позов ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про стягнення, зокрема, СТОВ

"АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" донарахованої суми пені, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу, розрахованих на суму боргу у вигляді дооцінки (збільшення) вартості товару у сумі 5 373,51 грн. за період із 02 жовтня 2014 року по 26 грудня 2016 року на підставі Угоди №62/07-12 про заміну кредитора у зобов`язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року та згідно договору №71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року.

ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" звертає увагу та просить врахувати, що заборгованість у розмірі 5 373,51 гри. на підставі Угоди № 62/07-12 про заміну кредитора у зобов`язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року та згідно договору N 71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року визначена, а також та підтверджена у відповідності до Рішення Господарського суду Київської області від 23 вересня 2014 року у справі № 911/3341/14, Рішення Господарського суду Київської області по справі № 911/4369/14 від 06 листопада 2014 року та Рішення Господарського суду Київської області по справі №911/14/17 від 13 лютого 2017 року.

Позивач зазначає, що правомірність та обгрунтованість нарахування сум пені, 3% річних, інфляційних втрат, розрахованих на суму боргу у вигляді дооцінки (збільшення) вартості товару у сумі 5 373,51 грн. за період із 10 травня 2011 року по 26 грудня 2016 року на підставі Угоди № 62/07-12 про заміну кредитора у зобов`язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року та згідно договору №71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року підтверджується Рішенням Господарського суду Київської області по справі № 911/4369/14 від 06 листопада 2014 року та Рішенням Господарського суду Київської області по справі № 911/14/17 від 13 лютого 2017 року.

Позивач зазначає, що відповідно до Постанови ВДВС Березівського МРУЮ Одеської області від 04 листопада 2014 року відкрито виконавче провадження № 45322828 щодо виконання наказу Господарського суду Київської області від 13 жовтня 2014 року по справі № 911/3334/14 про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" суми заборгованості у розмірі 5 373,51 грн.

Відповідно до Постанови Березівського ВДВС у Березівському районі Одеської області Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) від 01 лютого 2024 року закінчено виконавче провадження № 45322828 щодо виконання наказу Господарського суду Київської області від 13 жовтня 2014 року по справі № 911/3334/14 про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" суми заборгованості у розмірі 5 373,51 грн. у зв`язку із повним та фактичним виконанням вимог наказу суду та перерахуванням 31 січня 2024 року суми заборгованості.

Позивач зазначає, що грошове зобов`язання щодо виконання наказу Господарського суду Київської області та погашення заборгованості на підставі Угоди № 62/07-12 про заміну кредитора було сплачено лише 31 січня 2024 року.

Згідно з п.8.2. Договору, за прострочення виконання зобов`язання покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі 0,08% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.3. Договору, сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Договором та згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини, Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС звернулось до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача пені в сумі 3 508, 80 грн., інфляційних втрат в сумі 5 520, 32 грн. та 3% річних в сумі 1 140, 48 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Дійсно, згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, в силу ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України, для правочинів (за змістом ч.2 ст.202 Цивільного кодексу України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма. Разом з тим, згідно ст.218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у томі числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно вимог ч.7 ст.193 ГК України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч.1 ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч.1 ст.517 ЦК України встановлено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно ст.518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Як встановлено судом, 6 травня 2011 року між ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" та ФОП Грищенко О.М. було укладено Угоду № 205-ТА про заміну кредитора у зобов`язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.512-519 ЦК України). Пунктом 1.1. даної Угоди, встановлено, що Первісний кредитор "ТРИДЕНТА АГРО") відступає Новому кредитору (ФОП Грищенко О.М.) право вимоги виконання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" (код ЄДРПОУ 30130062), зобов`язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, штрафу, 3% річних, інфляційних витрат, набутого Первісним кредитором на підставі Договору №71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням СТОВ "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" грошового зобов`язання згідно договору №71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року.

Відповідно до умов Угоди № 205-TA про заміну кредитора у зобов?язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 26 травня 2011 року, з моменту укладення даної Угоди, Новий кредитор наділяється всіма правами Первісного кредитора, що випливають 13 умов договору №71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року (пункт 2.4. Угоди).

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" було передано ФОП Грищенко О.М. перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання Відповідачем-2 обумовленого зобов?язання. У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" повідомленням про зміну кредитора у зобов`язані, належним чином повідомило СТОВ "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" про зазначені вище обставини.

В подальшому, 02 липня 2012 року між ФОП Грищенко О.М. та ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС"було укладено Угоду № 62/07-12 про заміну кредитора у зобов`язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України). Розділом 1 даної У годи, встановлено, що Первісний кредитор (ФОП Грищенко О.М.) відступає Новому кредитору (ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС") право вимоги виконання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА", зобов`язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, штрафу, 3%-річних, інфляційних витрат, набутого Первісним кредитором на підставі Договору № 71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року та згідно Угоди № 205-TA про заміну кредитора у зобов?язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.512-519 ЦК України) від 26 травня 2011 року, у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов`язання згідно договору №71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року.

Відповідно до умов Угоди № 62/07-12 про заміну кредитора у зобов?язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року, з моменту укладення даної Угоди, Новий кредитор наділяється всіма правами Первісного кредитора, що випливають із умов договору №71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року (пункт 2.4. Угоди).

На виконання умов даної Угоди (п.4.1.), ФОП Грищенко О.М. було передано Позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання Відповідачем-2 обумовленого зобов`язання. У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ФОП Грищенко О.М. повідомленням про зміну кредитора у зобов`язані, належним чином повідомило СТОВ "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" про зазначені вище обставини.

Таким чином, відповідно до вказаного, новим та належним кредитором по відношенню до Відповідача є ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС", котрий користується всіма правами, передбаченими нормами та положеннями чинного законодавства України, котрі витікають із договору № 71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року.

Позивач зазначає, що відповідно до Постанови ВДВС Березівського МРУЮ Одеської області від 04 листопада 2014 року відкрито виконавче провадження № 45322828 щодо виконання наказу Господарського суду Київської області від 13 жовтня 2014 року по справі № 911/3334/14 про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" суми заборгованості у розмірі 5 373,51 грн.

Відповідно до Постанови Березівського ВДВС у Березівському районі Одеської області Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) від 01 лютого 2024 року закінчено виконавче провадження № 45322828 щодо виконання наказу Господарського суду Київської області від 13 жовтня 2014 року по справі № 911/3334/14 про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" суми заборгованості у розмірі 5 373, 51 грн. у зв`язку із повним та фактичним виконанням вимог наказу суду та перерахуванням 31 січня 2024 року суми заборгованості.

Позивач зазначає, що грошове зобов`язання щодо виконання наказу Господарського суду Київської області та погашення заборгованості на підставі Угоди №62/07-12 про заміну кредитора було сплачено лише 31 січня 2024 року.

Виходячи із цього, у Позивача виникло право вимоги шодо нарахування пені, 3%-річних, інфляційних витрат згідно Договору № 71/09/07 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10 вересня 2007 року за період існування заборгованості, за виключениям періодів, котрі були охоплені вказаними више судовим рішенням, зокрема, за період із 27 грудня 2016 року по 30 січня 2024 року.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Згідно з п.8.2. Договору, за прострочення виконання зобов`язання покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі 0,08% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.3. Договору, сторони, відповідно до ст.259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Договором та згідно з п. 6 ст.232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за даним Договором, здійснюється без обмеження строку.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 3 508,80 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо нарахування 3% річних суд зазначає наступне.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст.625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 1140,48грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 1 140, 48 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні витрати. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних витрат в розмірі 5 520,32 грн., судом встановлено, що розрахунок інфляційних витрат річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційних витрат в розмірі 5 520,32 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС (03187, м.Київ, просп.Академіка Глушкова, буд.40, оф.315, код ЄДРПОУ 38039872) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" (67020, Одеська область, Миколаївський район, с. Левадівка, код ЄДРПОУ 30130062) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ІМЕНІ СТЕПАНА ОЛІЙНИКА" (67020, Одеська область, Миколаївський район, с.Левадівка, код ЄДРПОУ 30130062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС (03187, м.Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315, код ЄДРПОУ 38039872) пеню в сумі 3 508 (Три тисячі п`ятсот вісім)грн.80 коп., 3 % річних в розмірі 1 140 ( Одна тисяча сто сорок) грн. 48 коп., інфляційні втрати в сумі 5 520 ( П`ять тисяч п`ятсот двадцять)грн.32 коп. та судовий збір в сумі 3 028 ( Три тисячі двадцять вісім) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09 квітня 2024 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна