Рішення

від 10.04.2024 по справі 922/342/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/342/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (місцезнаходження: 01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 6; код ЄДРПОУ: 36716332) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темпор" (місцезнаходження: 61105, місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 181, літера Ж-8, офіс 12; код ЄДРПОУ: 38000164) про стягнення 41 218,48 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темпор" суму заборгованості у розмірі 41 218,48 грн.( 25 667,82 грн. - основана заборгованість, 2 850,72 грн. - пеня, 9 017,75 грн.- інфляційні втрати, 1 885,44 - 3% річних, 1 796,75 грн.- штраф). Також позивач просить суд покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Темпор" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від "12" лютого 2024 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/342/24, справу № 922/342/24 постановлено розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Господарського суду Харківської області від 12.02.2024 про відкриття провадження у справі № 922/342/24 було направлено в паперовій формі - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Темпор" згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, зазначене відправлення не вручено адресатові та повернуто до суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", згідно Довідки про причини повернення/досилання відділення поштового зв`язку Укрпошти від 22.02.2024 (арк.спр. 96).

Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, відповідно до якої сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даного позову, а відповідач, у відповідності до пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи.

Разом з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Темпор" наданими відповідачу процесуальними правами не скористалося; у встановлений статтею 251 ГПК України п`ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подало.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу № 922/342/24 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

27.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Темпор" (споживач, відповідач) було укладено договір №Х/2020/37 постачання природного газу.

Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що постачальник зобов`язується передати у власність споживача природний газ, в обсягах, за ціною та у порядку, передбачених договором, а споживач зобов`язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно пункту 1.2. договору, постачальник передає споживачу природний газ в обсязі, що визначено у Додатку №1 до цього Договору. Відповідно до додатку №1,сторони погодили наступні обсяги постачання природного газу, у тому числі за місяцями (тис. м. ку.): січень - 3,000 тис.куб.м, лютий - 3,000 тис.куб.м, березень - 1,500 тис.куб.м, квітень - 0,100 тис.куб.м, травень - 0,000 тис.куб.м, червень - 0,000 тис.куб.м, липень - 0,000 тис.куб.м, серпень - 0,000 тис.куб.м, вересень - 0,000 тис.куб.м, жовтень - 0,100 тис.куб.м, листопад - 1,500 тис.куб.м, грудень - 3,000 тис.куб.м.

Відповідно до п.1.5.1 Договору у разі відсутності письмової заявки споживача відповідно до пункту 1.5. договору, постачальник здійснює постачання природного газу споживачу в обсягах, відповідно до пункту 1.2. договору.

У випадку неподання споживачем заявки у строки та у порядку, встановлених пунктами 1.22, 1.3, 1.5. даного договору, обсяг природного газу, що поставлений постачальником, підтверджується щомісячними актами приймання передачі газу, оформленими згідно з розділом 4 даного договору, та підлягає оплаті споживачем в порядку встановленому даним договором (пункт 1.7 договору).

Пунктом 3.1. договору, сторони визначили, що споживач зобов`язаний оплатити вартість місячного обсягу природного газу, вказаного у заявці споживача, а за відсутності заявки споживача, місячного обсягу природного газу (планового), зазначеного у пункті 1.2. договору, на рахунок постачальника у такому порядку:

- 30 % вартості до 10 числа місяця поставки природного газу;

- 30 % вартості до 20 числа місяця поставки природного газу;

- 30 % вартості до 30/31 числа місяця поставки природного газу.

Згідно пункту 4.1. договору, кількість поставленого споживачем газу визначається за показниками, встановленого у споживача комерційного вузла обліку, та підтверджується оператором ГРМ та /або оператором ГТС.

Пунктом 4.3. договору визначено, що приймання передача газу, поставленого постачальником та спожитого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання передачі, які є невід`ємними частинами цього договору, і які є підставою для проведення споживачем остаточних розрахунків за поставлений природний газ у звітному місяці.

Для складання актів приймання передачі природного газу, споживач до 03 числа місяця наступного за місяцем постачання природного газу, зобов`язаний надати постачальнику належним чином завірену підписом уповноваженої особи та печаткою споживача копію акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (транспортованого) природного газу споживачу, складеного між споживачем та оператором ГРМ або оператором ГТС (підпункту 4.3.1. договору).

На підставі отриманих від споживача даних та /або даних оператором ГТС постачальник протягом 3 робочих з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою акт приймання передачі природного газу та направляє їх споживачу (підпункту 4.3.2. договору).

Споживач протягом 2 робочих днів з дати одержання актів приймання передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання передачі (пункт 4.4 договору).

У випадку невиконання обов`язку, передбаченого пунктом 4.4. договору, природний газ вважається поставленим та прийнятим споживачем від постачальника у відповідному звітному місяці на підставах постачальника та /або інформації, які складаються та /або надаються оператором ГТС та /або оператором ГРМ до врегулювання розбіжностей відповідно до договору або у судовому порядку (пункт 4.5 договору).

Відповідно до пп. 5.1.2. Договору Споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених Договором.

Постачальник, згідно з пунктом 5.2.1 Договору, має право отримувати від Споживача плату за поставлений природний газ відповідно до умов Договору, ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу Споживачу у випадках, зокрема, проведення Споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за Договором.

Заходи з обмеження, припинення та відновлення газопостачання Споживачу здійснюються у відповідності до Правил постачання природного газу (п.6.5 Договору).

Відповідно до пункту 6.4 Договору Споживач зобов`язаний сплатити Постачальнику розмір понесених витрат, пов`язаних з проведенням заходів обмеження або припинення газопостачання Споживачу.

Пунктом 7.2 Договору передбачено штраф за прострочення оплати понад 30 (тридцять) днів, а пеню у разі порушення Споживачем строків та порядку оплати, що узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

Відповідно до пункту 11.1. Договору цей Договір є укладеним з дати його підписання Сторонами, скріплення їх підписів печатками та діє до 31 грудня 2021 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, якщо не пізніше ніж 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде направлено іншій Стороні письмове повідомлення про припинення строку дії Договору.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

24.12.2020 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2021/01/01, якою зокрема сторони узгодили ціну на природний газ з 01 січня 2021 року за 1000 куб.м. в національній валюті України гривні без урахування вартості податку на додану вартість в розмірі 5 999,08 грн. Крім того ПДВ в розмірі 20% - 7 198,90 грн з урахуванням ПДВ.

Як зазначає позивач, у зв`язку зі збільшення вартості природного газу, що постачатиметься з 1 лютого 2021 року, в порядку, визначеному Договором, Постачальником направлено Споживачу проект Додаткової Угоди № 2021/02/01 від 25.01.2021 за якою визначено ціну природного газу, що поставлятиметься з 01.02.2021 за 1 000 куб.м. без врахування ПДВ у розмірі 7 511,58 грн, крім того ПДВ 1502,32 грн, а разом з ПДВ 9 013,90 грн.

Зазначена Додаткова угода № 2021/01/01 від 25.01.2021 Споживачем не підписана та Постачальнику не повернута, незгода із встановленою ціною не надходила.

Крім того, Постачальником було направлено Споживачу проект Додаткової Угоди № 2021/03/01 від 25.02.2021, за якою визначено ціну природного газу, що поставлятиметься з 01.03.2021 за 1 000 куб.м. без врахування ПДВ у розмірі 6 844,92 грн, крім того ПДВ 1 368,98 грн, а разом з ПДВ 8 213,90 грн.

Зазначена Додаткова угода № 2021/03/01 від 25.02.2021 Споживачем не підписана та Постачальнику не повернута, незгода із встановленою ціною не надходила.

Як зазначає позивач, останній на виконання умов договору поставив відповідачу природний газ, а саме відповідно до актів приймання передачі природного газу:

- № 00000002648 від 31.01.2021 року у січні 2021 року в об`ємі 2,87094 тис.мЗ на загальну суму 20 667,60 грн.;

- № 00000005692 від 28.02.2021 року у лютому 2021 року в об`ємі 2,78620 тис.мЗ, на загальну суму 25 114,51 грн.;

- № 00000008669 від 31.03.2021 року у березні 2021 року в об`ємі 1.09798 тис.м3 на загальну суму 9 018,71 грн.

Факт постачання природного газу відповідачу підтверджується також наданою позивачем інформацією оператора ГТС (а.с.35-36).

Проте, відповідач в порушення умов договору, за поставлений позивачем природний газ розрахувався частково, про що свідчать платіжне доручення № ПНМ14703_6901J/602 від 09.06.2021 року на суму 8 400,00 грн. (а.с.28) із призначенням платежу: оплата за природний газ за січень 2021 згідно договору №Х/2020/37 та платіжне доручення №ПНМ12653_3501J/813 від 05.03.2021 року на суму 20 733,00 грн.(а.с.29) із призначенням платежу: оплата за природний газ за січень 2021 згідно договору №Х/2020/37 .

Таким чином у відповідача перед ТОВ "Енерджі Трейд Груп" сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 25 667,82 грн.

Крім того, внаслідок прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "Темпор" виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховно і заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 2 850,72 грн., 3% річних в розмірі 1 885,44 грн., інфляційні втрати в розмірі 9 017,75 грн. та штраф в розмірі 1 796,75 грн. Обставини щодо стягнення суми основного боргу та вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" до господарського суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За змістом ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України та ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст. 692 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Закону), права та обов`язки постачальників і споживачів природного газу визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з ч. 4 Закону, правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов`язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 (зі змінами) затверджено Правила постачання природного газу (далі - Правила).

Пунктом 2 Розділу 2 Правил (в редакції, яка була чинною на момент укладення Договору) встановлено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п. 5 Розділу 1 Правил, підтверджений обсяг природного газу - плановий об`єм (обсяг) природного газу, обумовлений договором постачання природного газу між споживачем та постачальником на відповідний розрахунковий період, який має бути поставлений споживачу відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2 Розділу 7 Правил, у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені щодо відшкодування шкоди.

Пунктом 10 Розділу 2 Правил передбачено, що постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача. Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між ТОВ «Енерджі Трейд Групп» (позивачем) та ТОВ «Темпор» (відповідачем) на підставі укладеного між ними договору поставки природного газу № Х/2020/37 від 27.11.2020 , суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором постачання природного газу та відповідає вимогам чинного законодавства України, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, отже, з огляду на положення ст. 629 ЦК Україниу, зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено, що позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено обсяги природного газу, поставленого відповідачу на підставі договору поставки природного газу № Х/2020/37 від 27.11.2020 у період з січня 2021 року по березень 2021 року на загальну суму 54 800,82 грн.

Як зазначалося судом вище, відповідач частково сплатив заборгованість на суму 29 133,00 грн., що підтверджується наявними у справкопіями платіжних доручень ( арк. спр. 28-29).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Станом на дату ухвалення судом даного рішення в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення відповідачем - ТОВ «Темпор», остаточного розрахунку з позивачем - ТОВ «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУПП», за природний газ по договору постачання природного газу № Х/2020/37 від 27.11.2020 за січень-берзень 2021 року на суму 25 667,82 грн.

Крім того, внаслідок прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "Темпор" виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховно і заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 2 850,72 грн., 3% річних в розмірі 1885,44 грн., інфляційні втрати в розмірі 9 017,75 грн., та штраф у розмірі 1 796,75 грн.

Відповідно до п. 7. 2 Договору у випадку порушення Споживачем розміру або строку оплати поставленого Постачальником природного газу у відповідному місяці Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення від суми заборгованості, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми простроченого платежу (п. 7.2 Договору).

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

За умовами ст. 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, відповідно до ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір ( п.6.13 постанови ВПВС від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18).

Таким чином, пеня може бути встановлена для забезпечення будь-якого договірного зобов`язання (як грошового, так і негрошового), оскільки вона належить до штрафних санкцій.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи вказане, за прострочення виконання зобов`язання щодо своєчасної поставки товару на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення у сумі 2 850,72 грн.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначена сума пені та період прострочення.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України (п.7.38 постанови ВПВС від 01.06.2021р. у справі №910/12876/19).

Позивач розрахував 7% штрафу на підставі п. 7.2. Договору за формулою: 25 667,82 грн х 7%: 100 = 1 796,75 грн. Розмір останнього є арифметично правильним.

Враховуючи неналежне виконання ТОВ "Темпор" зобов`язань з оплати за постачання природного газу за Договором №Х/2020/37, господарський суд доходить висновку про правомірність позовних вимог в частині застосування штрафних санкцій.

Крім того, згідно частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, зробленого позивачем та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначена сума пені та період прострочення.

З урахуванням викладеного, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем всупереч вимог ст. 73, 74 ГПК України не надано доказів, які б могли спростувати наявність у нього заборгованості перед позивачем за вказаним Договором, а також доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості за природний газ за січень-березень 2021 року на суму 25 667,82 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 25 667,82 грн., пені у розмірі 2 850,72 грн., інфляційних втрат у розмірі 9 017,75 грн., 3 % річних у розмірі 1 885,44 грн., штрафу у розмірі 1 796,75 грн. є обґрунтованими та доведені належними і допустимими доказами, тому суд задовольняє вказані позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності дост.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" у даній справі задоволено в повному обсязі, а відтак витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. покладаються на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Темпор" і підлягають стягненню на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2, 13, 15, 16, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темпор" (місцезнаходження: 61105, місто Харків, проспект Гагаріна, будинок 181, літера Ж-8, офіс 12; код ЄДРПОУ: 38000164)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (місцезнаходження: 01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 6; код ЄДРПОУ: 36716332) заборгованість за Договором постачання природного газу № Х/2020/37 від 27.11.2020 в розмірі 25 667,82 грн., пеню у розмірі 2 850,72 грн., інфляційні втрати у розмірі 9 017,75 грн., 3 % річних у розмірі 1 885,44 грн., штраф у розмірі 1 796,75 грн. та витрати зі сплати судового у розмірі 2 422,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "10" квітня 2024 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/342/24