Ухвала

від 10.04.2024 по справі 922/1139/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

10 квітня 2024 року м. ХарківСправа № 922/1139/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву (вх.№397 від 09.04.2024) директора Приватного підприємства "Компанія Агротрейд" Солнцева М.О. про забезпечення позову

за позовом Приватного підприємства "Компанія Агротрейд" (18006, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. Чехова, будинок 43, 2-й поверх; код ЄДРПОУ: 37787179) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист-Харків" (61098, м. Харків, вул. Кашуби, буд 10; код ЄДРПОУ: 37875888) про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

08.04.2024 Приватне підприємство "Компанія Агротрейд" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист-Харків", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист-Харків" основну заборгованість в розмірі 6 988 599,74 грн., 3% річних у розмірі 111 041,17 грн., інфляційні збитки за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у розмірі 197 610,42 грн., а також судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 110 972,77 грн. та відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 189 175,40 грн.

Позов обґрунтовано не здійсненням відповідачем оплати за поставлений йому товар на підставі договору поставки, укладеного у спрощений спосіб.

09.04.2024 через кабінет Електронного Суду від директора Приватного підприємства "Компанія Агротрейд" Солнцева М.О. надійшла заява (вх.№397 від 09.04.2024) про забезпечення позову, в якій просить суд:

1) накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЗАХИСТ-ХАРКІВ», зокрема на його транспортні засоби зазначені в переліку, що додається до цієї заяви;

2) накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЗАХИСТ-ХАРКІВ» в межах суми 7 297 251,33 грн., що знаходяться на його рахунках:

- НОМЕР_1 у АТ «ОТП Банк», м. Київ;

- НОМЕР_2 у АТ «Кредi Агрiколь Банк», м. Київ;

- інших рахунках відповідача, які відкриті в будь-яких банках та/або фінансових установах.

Заяву обґрунтовано ухиленням відповідача від сплати заборгованості за товар.

На переконання директора Приватного підприємства "Компанія Агротрейд" Солнцева М.О., позивач не повинен надавати докази на підтвердження його припущення щодо імовірності ускладнення або унеможливлення виконання майбутнього рішення суду, ефективного захисту, поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки такі обставини на час подання даної заяви не мають місця, однак можуть виникнути в майбутньому, якщо заходи забезпечення позову не буде застосовано судом.

Згідно вимогам статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Підставами забезпечення позову є:

1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі;

2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, аналіз правових норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

В свою чергу слід зазначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.

Разом з цим, виходячи з аналізу Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Таким чином, зазначення у заяві про забезпечення позову обґрунтованості такого забезпечення та доведення, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення є обов`язковим.

Згідно ст.ст.73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст.13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.

Суд зауважує, що в даному випадку, як підстава вжиття заходів забезпечення позову має досліджуватись, чи може невжиття таких заходів істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Такої ж правої позиції дотримується об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним іноді призводить до незворотних наслідків.

Як вже зазначалось судом, заявником у поданій на розгляд суду заяви, обов`язково повинно бути надано докази наявності таких фактичних обставин, наприклад, вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Це може бути продаж майна або підготовчі дії до його реалізації, відступлення для інших осіб. При цьому, якщо заявник буде посилатися тільки на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без відповідного обґрунтування, суд не бути вважати це достатньою підставою для задоволення заяви.

Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Натомість, у поданій позивачем на розгляд суду заяві про забезпечення позову викладені лише припущення заявника щодо ймовірності невиконання відповідачем рішення суду, у зв`язку з наявною заборгованістю за товар, яка протягом тривалого часу не погашається останнім.

Дослідивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову суд дійшов висновку, що в заяві відсутнє жодне обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також посилання у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог.

Заявником до заяви про забезпечення позову не додано жодного доказу наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

Крім того, заявником не надано доказів, які б свідчили про вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист-Харків" дій направлених на ухилення від виконання рішення у разі задоволення позову.

Посилання позивача на неналежне виконання відповідачем умов спірного договору стосуються з`ясування обставин обґрунтованості заявлених позовних вимог та зводяться до оцінки обставин справи, які мають бути досліджені під час розгляду справи по суті, тому не враховуються судом при розгляді поданої заяви.

Одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статтею 14 Господарського процесуального кодексу України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України), про що йдеться в положеннях частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України та постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17.

Однак, заявником не доведено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд також наголошує на тому, що наявність обставин, з якими позивач пов`язує необхідність накладення арешту на майно відповідача, підлягає обґрунтуванню та доведенню на загальних підставах, визначених Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

На рівні національної правової системи відповідне положення кореспондується з приписами ч.ч.1, 4 ст.41 Конституції України, відповідно до яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

З урахуванням викладеного, забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача не може виправдовувати втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном, у зв`язку з поданням необґрунтованої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом, зокрема, накладення арешту на майно останнього.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.10.2019 по справі №911/1530/19.

Відповідно до висновків Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 911/527/19).

Предметом даного спору є грошові кошти у загальному розмірі 7 297 251,33 грн.

При цьому будь-яких належних доказів співмірності прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту заявником до заяви не надано.

З огляду на зазначене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави та заходи забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої представником позивача заяви про забезпечення позову, з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також з огляду на відсутність належних доказів співмірності прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Згідно з ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Суд наголошує, що у разі задоволення позову, виконання рішення суду може бути здійснено в примусовому порядку із застосуванням заходів примусового виконання рішень, передбачених законом.

Відмовляючи в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд також зауважує, що заява про забезпечення позову, яку раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано повторно, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяву про забезпечення позову, в задоволенні якої було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись з такою заявою до господарського суду.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви (вх.№397 від 09.04.2024) директора Приватного підприємства "Компанія Агротрейд" Солнцева М.О. про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст.254-257 ГПК України.

Ухвалу підписано 10.04.2024.

СуддяТ.О. Пономаренко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.