Ухвала

від 03.04.2024 по справі 905/1840/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 905/1840/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1

про здійснення розподілу судових витрат та ухвалення додаткового рішення

у справі №905/1840/21

за результатом розгляду касаційної скарги ОСОБА_1

на додаткову ухвалу Господарського суду Донецької області

(суддя - Ніколаєва Л.В.)

від 19.06.2023

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Радіонова О.О., судді: Попков Д.О., Стойка О.В.)

від 23.08.2023

за заявою Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

за позовом ОСОБА_1

до:

Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь",

Компанії "Барленко ЛТД" (Barlenco LTD),

Компанії "Метінвест Б.В." (Metinvest B.V.)

про визнання правочину недійсним та стягнення збитків,

за участю представників учасників справи:

позивача - Погрібна С.О. ,

відповідача 1 - Чайкіна К.О., Гінінгер А.А. ,

відповідача 2 - не з`явився,

відповідача 3 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою Верховного Суду від 06.03.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Додаткову ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 у справі №905/1840/21 скасовано. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі №905/1840/21 відмовлено.

2. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 10.03.2024 через «Електронний суд» подав до Верховного Суду заяву про здійснення розподілу судових витрат та ухвалення додаткового рішення, в якій просив Суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - ПрАТ «МК «Азовсталь») на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу щодо перегляду додаткової ухвали Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 у справі №905/1840/21 у сумі 44 737, 68 грн.

До вказаної заяви додано копії наступних документів:

- ордеру серії АР №1137766;

- розрахунку судових витрат у справі №905/1840/21 щодо перегляду додаткової ухвали Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 у справі №905/1840/21 від 08.03.2024;

- акта виконаних робіт по Договору про надання правової допомоги від 05.05.2021 від 08.03.2024;

- договору про надання правової допомоги від 05.05.2021;

- квитанцій від 26.07.2023 на суму 14 000 грн, від 31.08.2023 на суму 9 000, 00 грн, від 30.09.2023 на суму 8 500, 00 грн, від 30.10.2023 на суму 6 000,00 грн, від 30.10.2023 на суму 3 000, 00 грн, від 06.03.2024 на суму 1 500, 00 грн;

- доказів направлення заяви з додатками іншим учасникам спору.

Пунктом 3.1 Договору про надання правової допомоги від 05.05.2021 за правову допомогу замовник сплачує адвокату винагороду із розрахунку 1 000 грн за 1 год витраченого адвокатом часу для надання правової допомоги.

Відповідно до розрахунку судових витрат 08.03.2024 (аналогічні положення якого містяться і в Акті виконаних робіт від 08.03.2024), адвокатом надано наступні послуги:

1) в суді апеляційної інстанції:

- складання та подання апеляційної скарги - 10 год./10 000 грн;

- сплата на виконання ухвали апеляційного суду від 18.07.2023 судового збору - 2737, 68грн;

- складання та подання процесуальних документів у справі: 1) заяви на виконання ухвали суду від 18.07.2023; 2) заяви про відеоконференцію; 3) клопотання про необхідність об`єднання 2-х апеляційних скарги - 4 год./4000 грн;

- представництво інтересів в суді апеляційної інстанції - 1 год./1 000 грн;

2) в суді касаційної інстанції:

- складання та подання касаційної скарги - 8 год./8 000 грн;

- складання та подання доповнень до касаційної скарги - 8 год./8 000 грн;

- складання та подання заяви про відеоконференцію (2 шт) - 1 год./1 000 грн (0,5 год *2 шт/ 500 грн * 2 шт);

- складання та подання заперечення на клопотання про передачу справи до Великої Палати Верховного Суду - 4 год./4 000 грн;

- складання та подання додаткових пояснень щодо відсутності необхідності про пе6редачу справи до Великої Палати Верховного Суду - 2 год/2 000 грн;

- представництво інтересів позивача в суді касаційної інстанції (04.10.2023, 25.10.2023, 08.11.2023, 06.03.2024) - 4 год/4 000 грн.

3. Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №905/1840/21 призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 про здійснення розподілу судових витрат у відкритому судовому засіданні.

4. ПрАТ «МК «Азовсталь» 15.03.2024 через «Електронний суд» подало до Суду заперечення на заяву про здійснення розподілу судових витрат та ухвалення додаткового рішення по справі №905/1840/21, де просило відмовити у задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 , а у разі якщо суд прийде до висновку про наявність підстав для задоволення заяви, - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які заявлені до стягнення, з урахуванням критерію реальності понесення адвокатських витрат та обсягам виконаних робіт.

ПрАТ «МК «Азовсталь» вказує, що судові витрати у розгляді справи несуть сторони, водночас заявлені витрати ОСОБА_1 поніс вже після набуття ПрАТ «МК «Азовсталь» процесуального статусу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, а відтак відсутні правові підстави для стягнення таких витрат з ПрАТ «МК «Азовсталь».

Разом з тим, ПрАТ «МК «Азовсталь» відзначає і те, що відсутні правові підстави включення до складу витрат на професійну правничу допомогу та стягнення судового збору у розмірі 2 684,0 грн за подання апеляційної скарги на додаткову ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 у справі №905/1840/21 та комісії банку при сплаті судового збору. А відтак у цій частині також має бути відмовлено у задоволенні заяви.

Крім того, ПрАТ «МК «Азовсталь» звертає увагу, що наданий представником розрахунок витрат на правничу допомогу є необґрунтованим, зокрема, в частині часу витраченого адвокатом на складання процесуальних документів, пов`язаності та дійсної необхідності документів для розгляду справи, а саме:

- представник позивача очевидно не потребував такого значного часу для підготовку апеляційної скарги, оскільки значна частина скарги містить заперечення, наведені представником позивача у суді першої інстанції в якості, заперечень на заяву ПрАТ «МК «Азовсталь» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу;

- витрати на складання заяви на виконання ухвали про усунення недоліків, заяви про відеоконференцію, клопотання про необхідність об`єднання апеляційних скарг включають фактично лише технічні роботи, а, отже, витрачений час (4 години) на їх підготовку є явно завищеним;

- не потребувала зазначеного в розрахунку часу (8 год) на складання та подання касаційної скарги, оскільки вона в переважній більшості містить зміст апеляційної скарги;

- доповнення до касаційної скарги містять переважного доводи щодо неправомірності дій суду першої інстанції та доводи, які не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи (щодо неналежності доказів наданих ПрАТ «МК «Азовсталь» на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу), відповідно витрати на підготовку зазначеного процесуального документу не можуть бути визнані такими, як необхідні та неминучі;

- є значно завищеними заявлені витрати на правничу допомогу щодо складання 18.10.20223 заперечень на клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та 07.11.2023 додаткових пояснень з цього питання;

- судові засіданні в суді касаційної інстанції у справі № 905/1840/21 проводилися в режимі відеоконференції та тривали менше часу ніж це наведено у розрахунку представника позивача.

ПрАТ «МК «Азовсталь» 02.04.2024 через «Електронний суд» подало до Суду додаткові пояснення у справі, де звернуло увагу на висновки Верховного Суду, викладені в ухвалах від 25.02.2021 у справі №911/2902/19, від 02.06.2021 у справі №906/977/19, від 22.09.2021 у справі №5017/2833/2012 та постановах від 17.08.2020 у справі №925/1067/19, від 13.10.2020 у справі №911/2115/19, від 14.07.2021 у справі №904/1169/17, щодо того, що судові витрати та витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, за відсутності прямої вказівки в процесуальному законі щодо покладення таких витрат на іншу особу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору (позивача та відповідача); а також на висновки Верховного суду, викладені у постановах від 09.06.2022 у справі №907/922/15, від 17.11.2022 у справі №903/1040/21, щодо того, що законом не передбачено покладення судових витрат на особу, яка не є стороною у справі.

5. ОСОБА_1 02.04.2024 через «Електронний суд» подав до Суду пояснення у зв`язку з отриманими від представника ПрАТ «МК «Азовсталь» додатковими поясненнями, в яких підтримав заяву про здійснення розподілу судових витрат та ухвалення додаткового рішення.

6. Розглянувши подану заяву ОСОБА_1 , колегія суддів відзначає таке.

6.1. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Зокрема, відповідно до положень частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Наведені вище норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

Аналіз частини четвертої статті 129 ГПК України дає підстави зробити висновок, що питання про стягнення / визначення / розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони, на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.

Водночас склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у вирішенні заяви сторони. Так, у частині третій статті 126 та частині восьмій статті 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Аналіз положень частин третьої - четвертої статті 244 ГПК України дає підстави дійти висновку, що у разі якщо при ухваленні судового рішення за результатами розгляду справи (вирішення спору по суті) не було вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою сторони в тому самому складі ухвалити додаткове судове рішення. Заява сторони про ухвалення додаткового рішення має бути розглянута протягом десяти днів із дня надходження.

У разі якщо така заява підлягає задоволенню, суд ухвалює додаткове рішення (постанову). У випадку якщо суд розглядає заяву про ухвалення додаткового рішення та вона не підлягає задоволенню, то суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення.

Так, предметом касаційного оскарження у постанові Верховного Суду від 06.03.2024 була додаткова ухвала Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 (ухвалена за результатом перегляду додаткової ухвали) у справі №905/1840/21.

Обґрунтовуючи подану до Суду заяву про ухвалення додаткового рішення, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної та касаційної інстанції під час перегляду додаткової ухвали Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 у справі №905/1840/21.

Разом з тим, норми статті 244 ГПК України вказують на те, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Тобто є актом правосуддя, яким вирішуються окремі процесуальні питання, що не були вирішені судом під час ухвалення судового рішення за результатами вирішення спору по суті. Таке рішення не вирішує / змінює спір сторін по суті, а також не містить висновків про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, не вирішує вимог, не досліджених у судовому засіданні щодо спору по суті (наведена правова позиція узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20, від 22.10.2019 у справі №922/2665/17, від 12.01.2021 у справі № 1540/4122/18, від 17.02.2021 у справі № 522/17366/13-ц, від 25.03.2021 у справі № 640/15192/19).

Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, яка згідно з частиною першою статті 244 ГПК України полягає у такому: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

У свою чергу, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з розглядом справи та вирішенням по суті, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (висновок, викладений у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц та у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №907/418/21).

Як вже було зазначено вище, положення статті 129 ГПК України визначають порядок розподілу судових витрат за результатами вирішення спору.

Загальні положення щодо розгляду справи по суті наведено у параграфі 1 глави 6 розділу ІІІ ГПК України. Зокрема, у статті 194 ГПК України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Разом з тим, положення частини третьої статті 233 ГПК України визначають, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Отже, положеннями статті 233 ГПК України обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні ухваленням рішення за результатами розгляду справи по суті (подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №914/201/19, від 27.03.2023 у справі № 910/25118/15 та в ухвалі Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 903/834/20).

Крім того, зміст статей 221 і 244 ГПК України також свідчить про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, зокрема, про судові витрати саме після ухвалення судового рішення по суті позовних вимог (після розгляду по суті), якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 244 ГПК України).

ОСОБА_1 у своїй заяві просить суд касаційної інстанції задовольнити заяву та стягнути з ПрАТ «МК «Азовсталь» на свою користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у зв`язку з апеляційним та касаційним оскарженнями додаткової ухвали суду першої інстанції.

Оскаржувана в апеляційному і касаційному порядках додаткова ухвала не є судовим рішенням, ухваленим за результатами розгляду справи по суті, оскільки остання не вирішує / не змінює спір сторін по суті, а також не містить висновків про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, не вирішує вимог, недосліджених у судовому засіданні щодо спору по суті, що є підставою для розподілу судових витрат у справі на підставі положень статей 129 ГПК України.

Отже, колегія суддів вважає, що оскарження додаткового судового рішення не є окремим судовим розглядом спору по суті, а тому вирішення питання щодо стягнення судових витрат за наслідками перегляду додаткового рішення, яким вже вирішено питання розподілу судових витрат, є необґрунтованим та не відповідає критерію розумної необхідності.

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2024 у справі №905/1260/23, в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №910/9714/22, в ухвалах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №925/790/17 (925/580/20), від 12.04.2023 у справі № 876/30/22 тощо.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Верховний Суд постановою від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, додаткову ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 у справі №905/1840/21 скасував, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні заяви ПрАТ "МК "Азовсталь" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі №905/1840/21 відмовив.

Тобто Верховний Суд у справі №905/1840/21 не ухвалював рішення по суті спору, а лише вирішив окреме процесуальне питання правильності розподілу судових витрат.

Відтак, оскільки у цьому касаційному провадженні спір по суті не вирішувався, у Суду відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення в порядку статті 244 ГПК України про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 при перегляді додаткової ухвали в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про здійснення розподілу судових витрат у справі №905/1840/21 у порядку статті 244 ГПК України.

7. Колегія суддів звертає увагу, що у даному касаційному провадженні не переглядаються судові рішення, ухвалені за результатом розгляду справи по суті спору, де ПрАТ «МК «Азовсталь» має статус третьої особи без самостійних вимог (тобто не є стороною спору), з огляду на що висновки Верховного Суду, на які посилається ПрАТ «МК «Азовсталь» у додаткових поясненнях, колегія суддів відхиляє як такі, що не є релевантними до спірних правовідносин.

7.1. Крім того, у судовому засіданні 13.03.2024 представник ПрАТ «МК «Азовсталь» наголошував на необхідності врахувати правові висновки, викладені Верховним Судом у справах №905/1059/21 та №905/1060/21.

Колегія суддів у розгляді даного питання відзначає, що у наведених додаткових постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №905/1059/21 та від 19.12.2022 у справі №905/1060/21 Суд, задовольняючи заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відхилив доводи позивачів щодо необхідності покладення таких витрат на відповідача у порядку частини дев`ятої статті 129 ГПК України, з огляду на те, що розгляд справи по суті заявлених позовних вимог із з`ясуванням питання, внаслідок чиїх неправомірних дій виник цей спір, Судом не здійснювався.

Разом з тим, як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 про здійснення розподілу судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі, останній не обґрунтовує свої вимоги частиною дев`ятою статті 129 ГПК України. При цьому витрати на професійну правничу допомогу пов`язані з оскарженням додаткової ухвали в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Відтак, дослідивши наведені правові висновки у контексті спірних правовідносин та доводів заяви про розподіл судових витрат, колегія суддів відзначає, що останні не є подібними та релевантними до даних правовідносин, а відтак посилання представника на відповідні висновки також відхиляються Судом.

Керуючись статтями 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про здійснення розподілу судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі №905/1840/21 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко