Постанова
від 03.04.2024 по справі 607/7513/23
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 607/7513/23

провадження № 61-16209св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про встановлення факту, що має юридичне значення

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 червня 2023 року у складі судді Братасюка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Гірського Б. О., Хома М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме - належність йому акта № 2 про нещасний випадок на виробництві, складеного 04 листопада 1993 року за формою Н-1, затвердженого 05 листопада 1993 року керівником структурного підрозділу фірми «Тернопільбуд-ЛТД», в якому прізвище ОСОБА_2 зазначене помилково.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, ОСОБА_1 посилався на те, що в листопаді 2022 року він звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області (далі - Управління ВД ФСС) щодо надання йому направлення на Медико-соціальну експертну комісію (далі - МСЕК) для встановлення відсотків втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що мав місце 02 листопада 1993 року.

У відповідь управління ВД ФСС повідомило, що направлення на МСЕК від 14 листопада 2022 року № 22-01-11/1330 відкликано у зв`язку з виявленням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ) розбіжностей у його прізвищі, зазначеному в заяві від 14 листопада 2022 року, направленні від 14 листопада 2022 року та в акті від 04 листопада 1993 року № 2.

Розбіжність полягає в тому, що зазначене в акті № 2 про нещасний випадок на виробництві прізвище ОСОБА_2 не збігається з його дійсним прізвищем « ОСОБА_2 ». Як відомо з листа ГУ ПФУ виявлені недоліки необхідно усунути.

Згідно з наказом фірми «Тернопільбуд-ЛТД» від 18 січня 1996 року № 04 ліквідовано структурний підрозділ фірми «Тернопільбуд-ЛТД» - дільницю малої механізації. Таким чином, він не може безпосередньо звернутися до вказаного підприємства із заявою про усунення помилки у прізвищі під час складання акта № 2 про нещасний випадок на виробництві від 04 листопада1993 року.

У зв`язку з цим просив заяву задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області рішенням від 26 червня 2023 року заяву задовольнив. Встановив факт, що має юридичне значення, а саме - належності заявнику ОСОБА_1 акта № 2 про нещасний випадок на виробництві, складеного 04 листопада 1993 року за формою Н-1, затвердженого 05 листопада 1993 року керівником структурного підрозділу фірми «Тернопільбуд-ЛТД», в якому прізвище ОСОБА_2 зазначене помилково.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що під час складання 04 листопада 1993 року акта № 2 за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві, що мав місце 02 листопада 1993 року, допущено помилку в прізвищі працівника; заявник не може безпосередньо звернутися до підприємства із заявою про усунення вказаної помилки, оскільки підприємство ліквідоване, а спору про право не встановлено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Тернопільський апеляційний суд постановою від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ залишив без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 червня 2023 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У листопаді 2023 року ГУ ПФУ подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 червня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Підставою відкриття касаційного оскарження судового рішення вказувало те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 214/1309/21, від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 464/6696/20;

суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована безпідставністю висновків судів про те, що заявник не може безпосередньо звернутися до підприємства, оскільки структурний підрозділ фірми «Тернопільбуд-ЛТД» - дільницю малої механізації ліквідовано, враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопільбуд» (далі - ТОВ «Тернопільбуд») є правонаступником фірми «Тернопільбуд-ЛТД». Крім того, заявник не надав жодних документів, які підтверджували б, що він звертався до ТОВ «Тернопільбуд» із заявою про виправлення помилки в акті № 2 про нещасний випадок на виробництві.

При розгляді цієї категорії справ суд установлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах. Наведене виключає можливість розгляду заяви про встановлення факту тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документах, зокрема, в порядку цивільного судочинства, що є підставою для залишення без розгляду заяви. Крім того, заява про встановлення факту, що має юридичне значення, щодо якого виник публічно-правовий спір, не може бути предметом розгляду у порядку цивільного судочинства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

03 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1977 року працював у структурному підрозділі фірми «Тернопільбуд ЛТД» - дільниці малої механізації.

Ця обставина підтверджується записом у трудовій книжці, виданій на ім`я ОСОБА_1

02 листопада 1993 року під час виконання трудових обов`язків, ОСОБА_1 перевіряв якість покрівельних робіт на об`єкті «База Укроптгалантерея». Близько 17:00 год, сходячи з даху по драбині, відчув, що вона сунеться, втратив рівновагу та впав з висоти 3,5 м, отримавши при цьому травму.

За наслідком вказаного нещасного випадку керівник підприємства - дільниці малої механізації ОСОБА_4 05 листопада 1993 року затвердив акт № 2 про нещасний випадок на виробництві, складений 04 листопада 1993 року за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві, що мав місце 02 листопада 1993 року.

Після нещасного випадку на підприємстві внаслідок отриманої травми заявник постійно відчував болі, тому був вимушений звернутися до МСЕК для визначення проценту втрати працездатності та оформлення групи інвалідності.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи довічно.

В листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Управління ВД ФСС щодо надання направлення на МСЕК для встановлення відсотків втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що мав місце 02 листопада 1993 року.

14 листопада 2022 року Управління ВД ФСС видало направлення на МСЕК за № 22-01-11/1330.

З листа обласної МСЕК № 1 від 17 лютого 2023 року № 88 відомо, що Управління ВД ФСС листом від 15 лютого 2023 року № 22-01-11/47 відкликало направлення від 14 листопада 2022 року № 22-01-11/1330, видане ОСОБА_1 , у зв`язку з чим обласна МСЕК № 1 не може провести огляд на предмет визначення відсотків втрати працездатності внаслідок травми, отриманої на виробництві.

22 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ВД ФСС, в. о. начальника відділення ВД ФС України в Тернопільській області з проханням надати роз`яснення, у зв`язку чим відкликане зазначене направлення.

У відповідь Управління ВД ФСС України повідомило, що направлення на МСЕК відкликане у зв`язку з виявленими ГУ ПФУ розбіжностями в прізвищі заявника, зазначеному у заяві від 14 листопада 2022 року, направленні від 14 листопада 2022 року № 22-01-11/1330 та акті від 05 листопада 1993 року № 2.

Зазначена обставина підтверджується листом управління ВД ФСС України від 24 лютого 2023 року № 22-01-11/53 та листом ГУ ПФУ від 09 лютого 2023 року № 1900-1104-5/5586.

Згідно з наказом фірми «Тернопільбуд-ЛТД» від 18 січня 1996 року № 04 структурний підрозділ фірми «Тернопільбуд-ЛТД» - дільницю малої механізації ліквідовано.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 просив у судовому порядку встановити факт, що має юридичне значення, а саме: належність йому акта № 2 про нещасний випадок на виробництві, складеного 04 листопада 1993 року за формою Н-1, затвердженого 05 листопада 1993 року керівником структурного підрозділу фірми «Тернопільбуд-ЛТД», в якому прізвище ОСОБА_2 зазначене помилково. Встановлення цього факту необхідне для проходження МСЕК для визначення відсотків втрати працездатності внаслідок травми, отриманої на виробництві. При цьому Управління ВД ФСС спочатку видало направлення на МСЕК, а потім його відкликало через помилку в прізвищі.

Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; 2) встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; 3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З огляду на наведені норми права, обов`язковою передумовою для звернення до суду про встановлення факту, що має юридичне значення у цій справі, було звернення заявника до роботодавця (його правонаступника) для внесення змін до акта за формою Н-1.

Задовольняючи заяву про встановлення факту, місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що під час складання 04 листопада 1993 року акта № 2 за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві, що мав місце 02 листопада 1993 року, допущено помилку в прізвищі працівника.

Водночас місцевий суд зазначив, що заявник не може безпосередньо звернутися до підприємства із заявою про усунення вказаної помилки, оскільки підприємство ліквідоване, а спору про право не встановлено.

Зазначені висновки судів є передчасними з огляду на таке.

У відзиві на заяву ГУ ПФУ вказувало, зокрема на помилковість висновків місцевого суду про те, що заявник не може звернутися до роботодавця для виправлення помилки в прізвищі, з огляду на те, що правонаступником фірми «Тернопільбуд-ЛТД» є ТОВ «Тернопільбуд», а заявник не надав жодних документів, які підтверджували б, що він звертався до ТОВ «Тернопільбуд» із заявою про виправлення помилки в акті № 2 про нещасний випадок на виробництві.

Пунктом 36 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337 встановлено, що у разі виявлення в затвердженому акті за формою Н-1 недоліків у оформленні, що не впливають на об`єктивність розслідування, причини настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновки комісії (спеціальної комісії), відповідні зміни вносяться наказом роботодавця або органу, що утворив комісію (спеціальну комісію).

З матеріалів цієї справи відомо, що звертаючись до суду заявник надав наказ фірми «Тернопільбуд-ЛТД» від 18 січня 1996 року № 04, згідно з яким ліквідовано структурний підрозділ фірми «Тернопільбуд-ЛТД» - дільницю малої механізації, який засвідчений ТОВ «Тернопільбуд» (код ЄДРПОУ 01268934).

Водночас місцевий суд не встановив, чи звертався заявник до ТОВ «Тернопільбуд» (правонаступник фірми «Тернопільбуд-ЛТД») із заявою про виправлення помилки в акті про нещасний випадок на виробництві.

Таким чином, місцевий суд дійшов передчасного висновку про те, що у зв`язку з ліквідацією дільниці малої механізації фірми «Тернопільбуд-ЛТД» заявник не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, ніж звернення до суду.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, не звернув належної уваги на зазначені обставини.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які суди не дослідили, а отже, не може вирішити вимоги заяви по суті за результатами касаційного перегляду.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних судових рішень та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 червня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення03.04.2024
Оприлюднено12.04.2024
Номер документу118258786
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи окремого провадження Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:

Судовий реєстр по справі —607/7513/23

Ухвала від 06.01.2025

Цивільне

Хмельницький апеляційний суд

Костенко А. М.

Ухвала від 06.01.2025

Цивільне

Хмельницький апеляційний суд

Костенко А. М.

Ухвала від 27.12.2024

Цивільне

Хмельницький апеляційний суд

Костенко А. М.

Рішення від 29.10.2024

Цивільне

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Стельмащук П. Я.

Ухвала від 23.04.2024

Цивільне

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Стельмащук П. Я.

Постанова від 03.04.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Зайцев Андрій Юрійович

Ухвала від 26.03.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Зайцев Андрій Юрійович

Ухвала від 12.12.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Зайцев Андрій Юрійович

Ухвала від 30.11.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Зайцев Андрій Юрійович

Ухвала від 15.11.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Зайцев Андрій Юрійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні