Рішення

від 10.04.2024 по справі 156/221/24

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 156/221/24

Провадження № 2/156/134/24

Рядок статзвіту № 9

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 квітня 2024 року сел.Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючої суддіМалюшевської І.Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л.Ф.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт. Іваничі цивільну справу № 156/221/24 за позовною заявою

ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Білецька Інна Миколаївна,

до ОСОБА_2 , Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області

про визнання права власності на частки в житловому будинку як на майно колгоспного двору,

в с т а н о в и в :

І. Суть спору

Позивач ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 звенулася до суду з позовом, який мотивовано тим, що позивачка, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 постійно проживали у належному ОСОБА_5 житловому будинку АДРЕСА_1 та відносився до суспільної групи господарств - колгоспний двір.

За час проживання у даному будинковолодінні усі члени постійно брали участь працею і власними коштами у веденні господарства двору.

Станом на 15 квітня 1991 року, тобто на момент набрання чинності Законом України «Про власність», коли припинила існування така окрема форма власності як власність колгоспного двору, виходячи з рівності часток кожного члена колгоспного двору, кожному з членів на праві власності належало по 1/4 частини житлового будинку. На сьогодні позивач - ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на своє ім`я не виготовила.

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області 12 квітня 2012 року було визнано право власності на 3/4 частки вказаного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за відповідачем ОСОБА_2 . Вказане судове рішення не змінено та не скасовано, набрало законної сили 03.05.2012 року.

Позивачка неодноразово в усній формі зверталася до Павлівської сільської ради з мстою оформлення права власності на належну їй частку, однак їй було відмовлено в усному порядку та рекомендовано звернутись до суду. Через такі обставини, позивачка змушена звернутися до суду з позовною заявою у якій представник позивачки просить визнати за позивачкою право власності на 1/4 частини житлового будинку з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

ІІ. Позиція учасників справи

В судове засідання всі учасники справи не з`явилися.

26.03.2024 року від представника позивачки адвоката Білецької І.М. надійшла заява, в якій представник просить суд справу розглянути без її участі та участі позивачки, відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи. Представник також вказала, що судові витрати у справі позивачка залишає за собою.

Від відповідача ОСОБА_2 26.03.2024 року та 10.04.2024 року надійшли заяви про здійснення розгляду справи без його участі, визнання позову та відсутність заперечень щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Представник відповідача Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області в судове засідання також не з`явився. У матеріалах справи міститься заява від сільського голови ОСОБА_7 про здійснення розгляду справи без участі представника сільської ради.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 27.02.2024 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 26.03.2024 року.

Ухвалою від 26.03.2024 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 10.04.2024 року.

У судове засідання 10.04.2024 року всі учасники справи не з`явилися.

Згідно ч. 1ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Сторони скористалися наданим їм правом та, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявили клопотання про розгляд справи без їхньої участі. Відтак, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що станом на 15.04.1991 року будинок з надвірними будівлям і спорудами, 1659 року побудови, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 з присвоєним № 16 об`єкта господарського обліку (колгоспного двору) належав ОСОБА_5 та мав статус колгоспного двору, що підтверджується випискою із погосподарської книги № 1 за 1991-1995 роки с. Завидів Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області від 02.01.2024 року № 1 (а.с.8, 9, 43-44).

Станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору були: батько позивачки - ОСОБА_5 , мати позивачки - ОСОБА_6 , позивачка ОСОБА_8 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на Покиньборода, та брат позивачки - ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 (а.с.9).

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 12.04.2012 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 3/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с.13). Рішення не змінене, не скасоване та набрало законної сили 03.05.2012 року (а.с.13).

З копії витягу про державну реєстрацію прав КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» № 34252588 від 24.05.2012 року слідує, що на підставі рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 12.04.2012 року № 0303-354/2012 за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на частки житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний № 36729764 (а.с.12).

Із копії технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна, житловий будинок АДРЕСА_1 був побудований у 1959 році. Того ж року побудовано погріб з шийкою, прибудову, хлів, хлів-прибудову, огорожі та сходи (а.с.16, 45-47).

З матеріалів справи слідує, що позивачка була зареєстрована в даному господарстві станом на 15.04.1991 року та залишалася проживати у колгоспному дворі як член колгоспного двору, вела підсобне господарство, доглядала за будинком і господарськими будівлями, а отже, є такою, що не втратила права на частку в колгоспному дворі. Майно колгоспного двору належало його членам на праві спільної сумісної власності. Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснювалося за згодою всіх членів двору.

На сьогодні позивачка не може зареєструвати права власності на належну їй частку як члену колгоспного двору, оскільки подані документи не можуть бути підставою державної реєстрації, так як не дають змоги встановити факт набуття речових прав на нерухоме майно - житловий будинок. Крім того, у випадку набуття права спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна у правовстановлюючих документах, що є підставою для державної реєстрації, повинні бути визначені частки кожного власника.

У зв`язку з такими обставинами, позивачка змушена звернутися до суду з цією позовною заявою.

V. Застосоване судом законодавство

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із частинами першою та третьою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Відповідно до частини четвертої Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК Української РСР.

Частиною 1статті 112 ЦК Української РСР передбачено, що колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.95 № 20, до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Згідно з частиною 1статті 120 ЦК Української РСР майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності.

За змістом статті 123 ЦК Української РСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено у зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося. Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору. До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц. Разом з тим, колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР № 885-XIIз введенням у дію Закону України «Про власність». Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мали ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку у майні.

Статтею 126 ЦК Української РСР передбачалося, що працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку у майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як встановлено в ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

VI. Висновки суду

Враховуючи встановленісудом обставиниу справі,у судуне виникаєсумнівів,що господарство,яке знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 відносилося до суспільної групи «колгоспний двір», а позивачка ОСОБА_9 була членом колгоспного двору і не втратила частку в майні цього двору, інший спосіб реєстрації права влаcності на майно колгоспного двору через реєстраційні органи чинним законодавством не передбачено, а тому, суд дійшов висновку, що за позивачкою слід визнати право власності на 1/4 частину вищезазначеного житлового будинку з господарськими та надвірними спорудами, як частку в майні колишнього колгоспного двору.

Відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення.

VII. Судові витрати

Виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи заяву представника позивачки про залишення судових витрат за позивачкою, суд вважає, що судові витрати у справі слід віднести за рахунок позивачки.

Керуючись ст. 123 ЦК УРСР, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263- 265, 268, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області про визнанняправа власностіна часткув житловомубудинку якна майноколгоспного двору- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити за позивачкою.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Представник позивачки: адвокат Білецька Інна Миколаївна, ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: Павлівська сільська рада Володимирського району Волинської області, код ЄДРПОУ 04333342, місцезнаходження: вул. Незалежності, 12, с. Павлівка, Володимирський район, Волинська область, 45342.

Суддя І. Є. Малюшевська