Ухвала

від 10.04.2024 по справі 490/143/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

490/143/23 10.04.2024

н\п 1-кп/490/359/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/143/23

У Х В А Л А

10 квітня 2024 року м.Миколаїв

Колегія Центрального районного суду м.Миколаєва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

під час проведення судового засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022150000001396 від 27 серпня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022150000001396 від 27 серпня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.

09 квітня 2024 року до Центрального районного суду м.Миколаєва надійшло клопотання заступника начальника відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .. В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що обставини, враховані судом раніше при обранні та продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились, а встановлені наявні ризики, для запобігання яких необхідне продовження застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та не відпали. Підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу не вбачається, оскільки жоден з них ніяким чином не перешкодять обвинуваченому переховуватись від суду, вчиняти інші злочини чи продовжити свою злочинну діяльність, не забезпечать виконання ОСОБА_5 процесуальних обов`язків та його належну поведінку в суді.

В судовому засіданні прокурор подане клопотання про продовження запобіжного заходу підтримав та просив задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та просив змінити ОСОБА_5 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання свого захисника.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, оглянувши матеріали судової справи, колегія суддів приходить до наступного.

Так, ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 вересня 2022 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 01 березня 2024 року до 29 квітня 2024 року включно.

Відповідно ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1ст.5 Європейської конвенції з прав людинивизначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").

На думку колегії суддів, обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім цього, колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів та бере до уваги доводи захисника ОСОБА_7 стосовно наявності позитивних обставин, які характеризують ОСОБА_5 , однак не вважає беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Разом з тим, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання у відношенні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього судом не встановлено.

Так, колегія суддів вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких останньому органом досудового розслідування пред`явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватими у інкримінованому злочині, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування) та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

На наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді п`ятнадцяти років позбавлення волі або довічне позбавлення волі, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаними про покарання, яке загрожує йому в разі визнання винним за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності може виїхати за межі України, в тому числі, на непідконтрольні на даний час Україні території. Крім того, зважаючи на характер злочинних дій, у яких обвинувачується ОСОБА_5 , його проросійські політичні погляди та зважаючи на той факт, що РФ продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, тривають бойові дії, у тому числі в частині Миколаївської області. Поряд з цим, необхідно врахувати ті обставини, що ОСОБА_5 є особою, яка добровільно надала відомості представникам спецслужб РФ, яких встановити та затримати не представилось за можливе, тому є підстави вважати, що він і надалі буде співпрацювати з представниками РФ. Крім того, знаходячись на волі, при наявній можливості припинити вчиняти кримінальні правопорушення, добровільно свою злочинну діяльність ОСОБА_5 не зупинив. Свої дії обвинувачений припинив лише через обставини, які не залежали від його волі, будучи затриманим правоохоронним органом після вчинення злочину. Вказане дає підстави обґрунтовано припускати, що і в подальшому ОСОБА_5 продовжить займатися злочинною діяльністю.

Крім цього, ч.6 ст.176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109114-2, 258258-6, 260, 261, 437442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті.

За сукупності таких обставин, з урахуванням вимог ст.178 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.

Доводи захисника в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, необхідних для тримання під вартою, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора, а тому в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 183, 194, 197, 331 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 08 червня 2024 року включно.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.

Головуючий ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3