Рішення

від 10.04.2024 по справі 295/17748/23

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/17748/23

Категорія 54

2/295/507/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі головуючого судді Чішман Л.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру перерахованих коштів у вигляді субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, - ВСТАНОВИВ : Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача надміру перерахованих коштів у вигляді субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 2702, 06 грн та судові витрати в розмірі 2684, 00 грн.

В обґрунтування вимог вказано, що 16.10.2019 року до позивача повторно звернувся ОСОБА_2 , який на момент звернення проживав за адресою: АДРЕСА_1 , із заявою про призначення житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

На підставі поданих ОСОБА_2 документів останньому була призначена субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з 01.10.2019 року.

Рішенням позивача від 13.09.2021 року житлову субсидію було припинено у зв`язку зі смертю ОСОБА_2

05.10.2021 року до управління звернулась ОСОБА_1 , яка на момент звернення проживала на момент звернення проживав за адресою: АДРЕСА_1 , із заявою про призначення житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

З наданих відповідачем документів позивачу стало відомо про те, що з 18.11.2020 року вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що ОСОБА_2 не повідомив управління, у зв`язку з чим виникла переплата субсидії в розмірі 2702, 06 грн за період з 01.12.2020 року по 31.03.2021 року, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Позивачем вжито заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення на адресу відповідача повідомлень з проханням з`явитись до управління для вирішення питання переплати, однак такі повідомлення відповідачем проігноровані, сума переплати не сплачена.

Ухвалою від 22.01.2024 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (а.с. 24).

Відповідач відзиву на позовну заяву не подала, про розгляд справи повідомлена належним чином, документи, що направлялися відповідачу, повернулись на адресу суду не врученими адресату, з відміткою пошти «За закінченням терміну зберігання».

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_2 від 16.10.2019 року рішенням позивача призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на період з жовтня 2019 року. Разом із заявою відповідачем подано декларацію про доходи і витрати (а.с. 6-10).

Відповідно до п. 2 постанови КМУ від 25.03.2020 року №247 «Про особливості надання житлових субсидій» розгляд питань щодо призначення житлової субсидії на наступний період усім домогосподарствам, які отримували житлову субсидію в опалювальному періоді 2019-2020 років, без заяв громадян про призначення житлових субсидій, не застосовуючи вимоги пункту 78 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 84.

На підставі вказаної постанови ОСОБА_2 , без його заяви, рішеннями позивача неодноразово продовжено виплату субсидії (а.с. 6-7).

Призначення субсидійта контрольза їхцільовим використаннямздійснюється відповіднодо Положенняпро порядокпризначення житловихсубсидій,затвердженого постановоюКМУ від21.10.1995року №848«Проспрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (далі Положення).

Пунктом 24 Положення визначено, що житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства. До складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані в житловому приміщенні (будинку). На таких осіб розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і їх доходи враховуються під час призначення житлової субсидії. Під час призначення житлової субсидії враховуються також доходи членів сім`ї особи із складу домогосподарства у разі, коли їх зареєстроване (фактичне) місце проживання відмінне від адреси домогосподарства.

Відповідно до п. 30 Положення для розрахунку житлової субсидії враховуються нараховані доходи членів домогосподарства, членів сім`ї особи із складу домогосподарства, зазначених у пунктах 24-28 цього Положення, які досягли 14-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються такі доходи.

Для розрахунку житлової субсидії середньомісячний сукупний дохід осіб, зазначених у пунктах 24, 25, 27 і 28 цього Положення, враховується: за III і IV квартали попереднього календарного року - у разі, коли житлова субсидія призначається з початку неопалювального сезону; за I і II квартали поточного календарного року - у разі, коли житлова субсидія призначається з початку опалювального сезону; за два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням житлової субсидії, - у разі, коли житлова субсидія призначається не з початку опалювального (неопалювального) сезону (п. 35 Положення).

Для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або тимчасовим посвідченням громадянина, подає заяву, декларацію, а також ряд інших документів (п. 43 Положення).

05.10.2021 року до управління звернулась відповідач, яка на момент звернення проживала на момент звернення проживав за адресою: АДРЕСА_1 , із заявою про призначення житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (а.с. 19).

З наданих відповідачем документів позивачу стало відомо про те, що з 18.11.2020 року вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що ОСОБА_2 не повідомив управління.

Рішенням позивача від 08.10.2021 року відповідачу відмовлено у призначенні субсидії з зв`язку з ненаданням необхідних додаткових документів (а.с. 20).

Згідно з пункту 30 Положення для розрахунку житлової субсидії враховуються нараховані доходи членів домогосподарства, членів сім`ї особи із складу домогосподарства, зазначених у пунктах 24-28 цього Положення, які досягли 14-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються такі доходи.

У разі зміни складу зареєстрованих (фактично проживаючих) у житловому приміщенні (будинку) осіб, складу сім`ї члена домогосподарства, переліку отримуваних житлово-комунальних послуг, умов їх надання, подаються нові заява та декларація (пункт 91 Положення).

Кількість членів домогосподарства визначається на початок місяця, з якого призначається житлова субсидія (пункт 24 Положення).

Пунктом 90 Положення визначено, що громадянин, якому призначено житлову субсидію, зобов`язаний протягом 30 календарних днів поінформувати структурний підрозділ з питань соціального захисту населення про виникнення обставин, зокрема, щодо зміни складу зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) членів домогосподарств.

За рішенням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється, у тому числі за поданням управителів, об`єднань, виконавців комунальних послуг у разі, коли громадянин не повідомив структурному підрозділу з питань соціального захисту населення про обставини, зазначені у пункті 90 цього Положення, протягом 30 календарних днів з дня їх виникнення (пункт 119 Положення).

За змістом пунктів 121, 125 Положення надання житлової субсидії у випадках, зазначених у пунктах 119 і 120 цього Положення, припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому їх виявлено (якщо інше непередбачено заявою). У випадках, зазначених в абзацах четвертому, п`ятому пункту 119 цього Положення, на вимогу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, який призначив житлову субсидію, сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертається громадянином.

У разі відмови громадянина добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії питання про її примусове стягнення вирішується органом, який призначив житлову субсидію, у судовому порядку, що передбачено пунктом 127 Положення.

Позивачем на адресу відповідача направлялося повідомлення від 08.12.2021 року про обов`язок останньої повернути переплачену суму субсидії в розмірі 2702, 06 грн, яка утворилася за період з 01.12.2020 року по 31.03.2021 року та було попереджено, що в разі відмови у перерахуванні коштів вони будуть стягнуті у судовому порядку (а.с. 18).

05.12.2023 року позивач звертався до відповідача з письмовою претензією щодо повернення надміру виплачених коштів в розмірі 2702, 06 грн, однак станом на момент звернення до суду такі кошти позивачу відповідачем не повернуто (а.с. 16). Відповідно до частини 2 статті 19КонституціїУкраїни органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Тягар доказування покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Пріоритет у доказуванні надається не тому хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1212ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягаєповерненню безпідставнонабуті:1)заробітна платаі платежі,що прирівнюютьсядо неї,пенсії,допомоги,стипендії,відшкодування шкоди,завданої каліцтвом,іншим ушкодженнямздоров`яабо смертю,аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

В матеріалах справи відсутні відомості про обсяг порушених прав позивача саме відповідачем - ОСОБА_1 .

Так, позивач зазначив, що з наданих відповідачем документів для призначення субсидії встановлено, що ОСОБА_1 з 18.11.2020року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Із заявою про призначення субсидії відповідач звернулася 05.10.2021 року.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 11).

Надміру нараховані кошти житлової субсидії позивач просить стягнути за період з 01.12.2020 року.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів про те, що відповідач є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , а також про те, що позивач, звернувшись до нотаріуса з відповідною вимогою до можливих спадкоємців, реалізував своє право, передбачене правилами ст.ст. 1281-1282 ЦК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з системного аналізу вищезазначених правових норм у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, 1281-1282 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенніпозовних вимогУправління соціальногозахисту населенняБогунського районудепартаменту соціальноїполітики Житомирськоїміської радидо ОСОБА_1 про стягненнянадміру перерахованихкоштів увигляді субсидіїдля відшкодуваннявитрат наоплату житлово-комунальнихпослуг- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Управління соціального захисту населення Богунського району департаменту соціальної політики Житомирської міської ради, адреса: м. Житомир, вул. Перемоги, 55, код: 42103456.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 10 квітня 2024 року.

Суддя Л.М.Чішман