Рішення

від 02.04.2024 по справі 951/959/23

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 951/959/23

Провадження №2/951/40/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

02 квітня 2024 року

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі головуючої судді Гриновець О. Б.

з участю секретаря судового засідання Горохівської Ю. О.

представника Тернопільської окружної прокуратури Бай А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Козова Тернопільської області цивільну справу за позовом керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації

установив:

короткий виклад обставин справи.

27.11.2023 керівник Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області - Галина Борщевська звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка ОСОБА_1 , яка є громадянкою Російської Федерації, 13.01.2014 набула право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 6123055400:03:001:0149 й 6123055400:03:001:0215, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Козлівської територіального громади Тернопільського району Тернопільської області. Однак з моменту набуття права власності упродовж встановленого законом строку добровільно їх не відчужила, у зв`язку з чим право власності на земельні ділянки підлягає припиненню шляхом їх конфіскації за рішенням суду. Тож просить задовольнити позовні вимоги й стягнути з відповідачки судові витрати.

Процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 951/959/23 передана 27.11.2023 судді Гриновець О. Б.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б. від 11.12.2023 прийнято вказану позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 11.01.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

Позиція учасників процесу.

У судовому засідання представниця Тернопільської окружної прокуратури Бай А. О. позовні вимоги підтримала й просила задовольнити такі в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутності, відзиву не подала.

Згідно з ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Так як відповідачка про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, тому відповідно дост.280ЦПК України суд вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дойшов до наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації згідно з інформації УДМС України в Тернопільській області № 6101.2.1-9123/61.1-23 від 14.09.2023, документована 26.12.2019 посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_1 , строк дії до 23.12.2029, орган, що видав 6101. Із заявами щодо набуття громадянства України до УДМС України в Тернопільській області не зверталася /а.с. 63/.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 352304750 від 30.10.2023 й № 352304203 від 30.10.2023 за ОСОБА_1 приватним нотаріусом зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номер 6123055400:03:001:0149 площею 0,1101 га та земельну ділянку з кадастровим номер 6123055400:03:001:0215 площею 0,0058 га /а.с. 15-18/.

Відповідно до довідок про оціночну вартість об`єктів нерухомості: вартість земельної ділянки з кадастровим номером 6123055400:03:001:0215 площею 0,0058 га - становить 1 237,29 гривень, а земельної ділянки з кадастровим номером 6123055400:03:001:0149 площею 0,1101 га - 23 487,13 гривень /а.с. 79-84/.

Однак, після набуття земельних ділянок у власність відповідачка, порушуючи вимоги національного законодавства, протягом року їх не відчужила.

Застосоване судом законодавство та висновки суду.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Верховного суду від 07.02.2019 по справі № 742/722/17 зазначено, що сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Пунктом 3 ч. 1ст. 131-1 Конституції Українипередбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3ст.23Закону України«Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 2 ч. 4ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до положень частин 3, 4ст. 56 ЦПК Україниу визначенихзаконом випадкахпрокурор звертаєтьсядо судуз позовноюзаявою,бере участьу розглядісправ зайого позовами,а такожможе вступитиза своєюініціативою усправу,провадження уякій відкритоза позовоміншої особи,до початкурозгляду справипо суті,подає апеляційну,касаційну скаргу,заяву проперегляд судовогорішення занововиявленими абовиключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 185цього Кодексу.

Так, відповідно дост. 1 ЗК Україниземля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Згідно з нормоюст. 19 ЗК Україниземлі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних. Положення статей13,14 Конституції Українивизначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зіст. 80 ЗК Українивизначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших нормЗемельного кодексу Українисуб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Відповідно до ч. 5ст. 22 ЗК Українивизначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Частиною 4ст. 81 Земельного кодексу Українипередбачено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Право власності на земельні ділянки відповідачка набула 13.01.2014, однак в подальшому й по даний час земельні ділянки нею самостійно не відчужено, чим порушено річний строк, встановлений ч. 4ст. 81 ЗК України.

Згідно пункту «е» ч. 1ст. 140 ЗК Україниоднією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до п. "в" ч. 1ст. 143 ЗК України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2ст. 145 ЗК Україниу разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Тож, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 38, ч. 1 ст. 39 Закону України «Про міжнародне приватне право»право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

У відповідності до ч. 4ст. 145 ЗК Україниконфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153 ЗК Українипередбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

З погляду та наведені норми законодавства й те, що відповідачка, будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства не відчужила їх, наявні усі підстави для конфіскації у власність держави.

Тож суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задовольнення.

З огляду на характер спірних правовідносин, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як заявлені позовні вимоги задоволено повністю, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України

ухвалив:

задовольнити позов керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації.

Припинити громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_2 , виданий 15.12.2014 ФМС 77531) право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6123055400:03:001:0149, площею 0,1101 га, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Припинити громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_2 , виданий 15.12.2014 ФМС 77531) право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6123055400:03:001:0215, площею 0,0058 га, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_2 , виданий 15.12.2014 ФМС 77531), судовий збір, сплачений за подання до суду позовної заяви в сумі 5 368,00 гривень, який перерахувати на р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098 (Тернопільська обласна прокуратура, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4), кодекономічної класифікації видатків бюджету- 2800.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Дата складення повного рішення суду 10.04.2024.

Відомості щодо учасників справи:

орган, який звертається в інтересах держави - Тернопільська окружна прокуратура; місцезнаходження: бульв. Шевченка, 7, м. Тернопіль, Тернопільська область; код ЄДРПОУ 02910098;

позивач Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області; місцезнаходження: вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль, Тернопільська область; код ЄДРПОУ 39766192;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; дані паспорта: паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_2 , виданий 15.12.2014 ФМС 77531.

Суддя О. Б. Гриновець