Рішення

від 21.03.2024 по справі 358/981/21

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 358/981/21 Провадження № 2/358/172/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тітова М.Б.

за участю секретаря судового засідання Зеленько О.Д.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на нерухоме майно - будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також просить витребувати у ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 ) на її - ОСОБА_1 користь (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) нерухоме майно - будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 18368521.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 . Батько Позивачки - ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 на території Медвинської сільської ради Київської області помер ОСОБА_5 , син ОСОБА_3 та брат ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть та матеріалами спадкової справи заведеної приватним нотаріусом Богуславського районного нотаріального округу Дошкою Л.А. № 174/2020.

Позивачка вказує, що вона є спадкоємцем за законом другої черги після смерті ОСОБА_5 , який є її дядьком. 14 листопада 2020 року вона звернулась до приватного нотаріуса Богуславського районного нотаріального округу Дошки Л.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті її дядька та спливу шести місяців з дня відкриття спадщини.

Постановою вказаного приватного нотаріуса від 14.11.2020 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , оскільки нею було пропущено строк для прийняття спадщини, при цьому, за повідомленням приватного нотаріуса Дошки Л.А. інші можливі спадкоємці після смерті ОСОБА_5 із заявами про відмову чи прийняття спадщини до нотаріуса не звертались.

Рішенням від 25.01.2021 Богуславського районного суду Київської області у справі №358/1378/20 задоволено позов ОСОБА_6 до Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та визначено їй строк в два місяці після набрання рішенням законної сили для подання нею до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

18 травня 2021 року приватним нотаріусом Дошкою Л.А. було винесено постанову за №02-31/167 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її дядька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки відсутній склад спадкового майна, при цьому, листом нотаріуса Дошки Л.А. за вих. № 02-14/166 від 18.05.2021 її було повідомлено, що після смерті ОСОБА_3 (баба Позивачки), померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка постійно проживала на день смерті в АДРЕСА_2 , із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернувся ОСОБА_5 (дядько Позивачки), інші спадкоємці із заявами про відмову чи про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не зверталися. Після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , який постійно проживав на день смерті в АДРЕСА_3 , із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася його племінниця ОСОБА_1 , рідний брат якого (її батько) ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Інші спадкоємці із заявами про відмову чи про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 не зверталися.

Після отримання постанови та листів від нотаріуса Пархацькою Н.М. було встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , належний їй будинок за адресою АДРЕСА_2 , перебував в складі спадщини та був прийнятий її сином ОСОБА_5 .

Рішенням від 12 жовтня 2006 року Виконавчого комітету Медвинської сільської ради №39 «Про визнання права власності на об`єкти майна, що перебувають у власності фізичних осіб» було «на підставі записів в погосподарських книгах сільської ради № 18 визнано право власності на житлову будівлю АДРЕСА_2 , загальною площею 35,6 кв.м. та житловою площею будинку 17,4 кв.м. за ОСОБА_5 ».

На підставі зазначеного рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування 07 листопада 2006 року ОСОБА_5 видано свідоцтво серія НОМЕР_5 про право власності на нерухоме майно - будинок АДРЕСА_2 .

30 березня 2007 року реєстратором Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації Тарасенко В.М. було внесено відповідні відомості про право власності ОСОБА_5 на вказаний будинок до реєстру прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 18368521 та надано такому відповідний витяг (№ 14090991) з цього реєстру.

Надалі, 15 травня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_2 , 1928 року побудови, загальною площею - 42,40 кв.м., житловою площею - 17,40 кв.м., згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації № 14090991 від 30.03.2007 року. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Богуславського районного нотаріального округу Білик Мариною Василівною 15.05.2007 та зареєстровано в реєстрі за № 987.

23 липня 2007 року реєстратором Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації Тарасенко В.М. внесено відповідні відомості про право власності ОСОБА_2 на вказаний будинок до реєстру прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 18368521 та надано такому відповідний витяг (№ 15331259) з цього реєстру.

Нині, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухому майно та їх обтяжень будинок належить ОСОБА_2 та останнім жодним чином не відчужувався.

Позивачка зазначає, що вказане майно перейшло до Відповідача незаконно, а нині належить їй ОСОБА_1 як спадкоємиці ОСОБА_5 й має бути витребувано на її користь, оскільки наявні системні та суттєві порушення законодавства як органами влади, так і ОСОБА_5 при набутті та реєстрації останнім права власності на житловий будинок, як наслідок, ОСОБА_5 не набув права власності на нерухоме майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 та, відповідно не мав права його відчужування Відповідачу.

20 вересня 2021 року ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Тітова М.Б. позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування та витребування майна з чужого незаконного володіння було прийнято до розгляду, та призначено підготовче судове засідання на 25 жовтня 2021 року.

Ухвалою від 09 грудня 2021 року в межах розгляду цивільної справи витребувано у Київського обласного державного нотаріального архіву: оригінал договору купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту: 18368521), укладеного між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , посвідченого приватним нотаріусом Богуславського районного нотаріального округу Білик Мариною Василівною (нині - нотаріус Таращанської районної державної нотаріальної контори Київської області), зареєстрованого в реєстрі за № 986, номер правочину відповідно до Витягу з державного реєстру правочинів: 2085331, бланк ВЕО 638821; копії сторінок реєстру реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Богуславського районного нотаріального округу Білик Марини Василівни із підписами виконаними ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ; інші документи, які містяться в нотаріальних справах приватного нотаріуса Богуславського районного нотаріального округу Білик Марини Василівни, які стосуються укладення та посвідчення зазначеного правочину.

Ухвалою суду від 12 липня 2022 року стороні позивача поновлено строк на подання заяви на витребування доказів та задоволено клопотання про витребування доказів. Витребувано від Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області оригінал: заяву про видачу паспорта громадянина СРСР ОСОБА_7 (рос.мова), ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 22.01.1976 року Богуславським РВВС Київської області; заяву про видачу паспорта громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий 26.02.1999 року Богуславським РВ ГУМВС України в Київській області; заяву про видачу паспорта громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт серії НОМЕР_8 , виданий 03.07.2009 року Богуславським РВ ГУМВС України в Київській області; паспорти та інші наявні документи, які містять рукописні записи та підписи ОСОБА_5 .

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сингаївський Сергій Степанович 01 вересня 2022 року подав до суду письмове клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи щодо встановлення факту виконання підписів від імені ОСОБА_5 у договорі від 15.05.2007 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 купівлі-продажу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , посвідченому приватним нотаріусом Богуславського районного нотаріального округу Київської області Білик М.В., номер запису у реєстрі нотаріальних дій нотаріуса: 986 та заяві від березня 2007 року від імені ОСОБА_5 до Білоцерківського МБТІ про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, а також вчинення таких під впливом факторів, які впливали на його дійсну волю та волевиявлення під час укладення зазначеного правочину. Своє клопотання представник позивача обґрунтовував наявністю об`єктивних сумнівів щодо виконання підписів у договорі купівлі-продажу від 15.05.2007 та заяві від березня 2007 року до Білоцерківського МБТІ про реєстрацію прав власності на нерухоме майно ОСОБА_5 . Окрім цього, представник позивача зазначає про відсутність у ОСОБА_5 дійсної волі та волевиявлення під час укладення згаданого правочину, що могло бути зумовлено наявністю впливу алкоголю та (або) інших факторів, через що такий не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними у момент укладення.

01 вересня 2022 року провадження у даній справі було зупинено, у зв`язку з призначенням у справі за клопотанням представника позивача судово почеркознавчої експертизи.

19 вересня 2022 року матеріали справи надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Смоленська, буд. 6, м. Київ, 03057), для проведення судової почеркознавчої експертизи.

15 листопада 2022 року поновлено провадження у справі та задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Сингаївського С.С. про витребування доказів і витребувано оригінали паперових носіїв інформації, що містять рукописні записи та підписи, виконані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (вільні зразки почерку та підпису), РНОКПП: НОМЕР_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання за життя: с.Медвин, Богуславський (тепер - Білоцерківський) район, Київська область, необхідні для забезпечення проведення судової почеркознавчої експертизи.

04 січня 2023 року до суду надійшло повідомлення за № 25682/25683/22-32 від 23.12.2022 про неможливість надання висновку судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 358/981/21, в зв`язку із невиконанням клопотання експертів.

13 червня 2023 року у підготовчому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сингаївський С.С. подав до суду письмове клопотання в порядку ст.53 ЦПК України про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача виконавчий комітет Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області, яке було задоволено та ухвалено залучити до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування та витребування майна з чужого незаконного володіння, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача виконавчий комітет Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області (вул. Шевченка, буд. 1, с. Медвин, Білоцерківський район, Київська область, ідентифікаційний код юридичної особи: 04363343).

30 травня 2023 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сингаївського С.С. надійшла заява про зміну підстав позову, в якій зазначено про те, що з метою неупередженого, об`єктивного та справедливого вирішення справи виникла необхідність у поданні заяви про зміну підстав позову. Так, щодо недійсності рішення на підставі якого набуте право власності на майно, сторона позивача вказує на таке. Як зазначалось у позовній заяві, з документів інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 вбачається, що рішенням від 12 жовтня 2006 року Виконавчого комітету Медвинськської сільської ради №39 «Про визнання права власності на об`єкти майна, що перебувають у власності осіб» було «на підставі записів в погосподарських книгах сільської ради № 18 визнано право власності на житлову будівлю АДРЕСА_2 , загальною площею 35,6 кв.м. та житловою площею будинку 17,4 кв.м. за ОСОБА_5 ». На підставі зазначеного рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування 07 листопада 2006 року ОСОБА_5 (дядьку Позивача) видано свідоцтво серії НОМЕР_5 про право власності на нерухоме майно - будинок АДРЕСА_2 . 30 березня 2007 року реєстратором Білоцерківського міжміського бюро інвентаризації Тарасенко В.М. було внесено відповідні відомості про право власності 1 П.І. на вказаний будинок до реєстру прав власності на нерухоме майно за реєстраційним 18368521 та надано такому відповідний витяг (№ 14090991) з цього реєстру. Надалі, 15 травня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було договір купівлі-продажу житлового будинку з відповідними господарськими буди спорудами, розташованого в АДРЕСА_2 , 1928 року побудови, загальною площею 42,40 кв.м., житловою площею 17,40 кв.м., згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації №14090991 від 30.03.2007 року. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Богуславського районного нотаріального округу Білик Мариною Василівною 15.05.2007 та зареєстровано в реєстрі за № 987. 23 липня 2007 року реєстратором Білоцерківського міжміського бюро і інвентаризації Тарасенко В.М. внесено відповідні відомості про право власності ОСОБА_2 на вказаний будинок до реєстру прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 18368521 та надано такому відповідний витяг (№ 15331259) з цього реєстру.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підстав, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За положеннями ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власним яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України

Велика Палата Верховного Суду вважає, що власник з дотриманням вимог ст. 388 і ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс 18).

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16 (провадження № 12-303гс18).

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 638/15738/17 у постанові від 02.12.2020 вказав, що «...Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12, від 06 липня 2016 року у справі № 6-3095ЦСІ5)...».

У постанові від 10.07.2019 у справі № 755/8062/13-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зробив висновок, що «...Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК України, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача...».

У той же час, у п. 10.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 судом зазначено, що для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 року у справі № 911/3681/17, від 01.10.2019 року у справі № 911/2034/16 від 15 10 2019 року у справі № 911/3749/17, від 19.11.2019 року у справі №911/3680/17.

Таким чином, для задоволення вимоги про витребування майна у добросовісного набувача необхідно довести, серед іншого, незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого відчужував майна набув право власності на таке. У разі визнання судом цих доводів обґрунтованими буде вважатись встановленим факт «відчуження майна особою, яка не мала на це права», а отже воно вибуло з власності власника без його волі.

Як зазначалось, 12 жовтня 2006 року Виконавчим комітетом Медвинської сільської ради Київської області прийнято рішення № 39, яким, посилаючись на норми пп. 10 п. б ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції на час винесення рішення), а також тимчасового Положення «Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 6/7 від 28.01.2003 (правильне написання - № 7/5 від 07.02.2002) зі змінами згідно з наказом Міністерства юстиції України № 66/7387 (правильне написання - № 6/5) від 28.01.2003, орган місцевого самоврядування визнав право власності на будинок за ОСОБА_5 . При цьому, підставою для такого стали записи в погосподарських книгах сільської ради № 18 без дати таких. В подальшому, саме на підставі зазначеного рішення Виконавчого комітету ОСОБА_5 було видано свідоцтво від 07.11.2006 про право власності на житловий будинок, на підставі якого БТІ було внесено відповіді відомості до реєстру прав на нерухоме майно. Тобто саме це рішення було підставою для набуття вічужувачем будинку права власності на нього. Однак, за положеннями пп.10 п. б. ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції від 13.01.2006) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, серед іншого, облік та реєстрація відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

У той же час, Виконавчий комітет Медвинської сільської ради вищевказаним рішенням визнав право власності, фактично, перевищивши межі власних повноважень, діючи не в межах га спосіб, визначених законом.

Конституція України в ст. 19 (у редакції від 01.01.2006) встановлювала, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 16 ЦК України (в редакції на момент існування правовідносин), захист цивільних прав та інтересів судом кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, визнання права.

Отже, на час винесення Виконавчим комітетом рішення, визнання права власності на майно існувало виключно як спосіб захисту прав осіб, реалізація якого відбувалась через органи судової влади. А тому, право власності па житловий будинок у ОСОБА_5 виникло з порушенням норм та приписів законодавства на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування.

До того ж, за нормами Інструкції по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 48 від 22.02.1995 (в редакції від 08.08.200), погосподарський облік у відповідних книгах ведеться відповідними органами влади з метою відображення статистики проживаючих в певному населено пункті (місцевості) осіб. Тобто, такі погосподарські книги не є документами, які відображають існування у особи права власності па майно, а ведуться лише для формування відомостей про кількість та склад проживаючих у конкретному володінні осіб, і тим більше не могли бути підставою для визнання права власності за ОСОБА_5 .

Разом з тим, зазначалось в позовній заяві, до Медвинської сільської ради стороною позивача було направлено адвокатські запити з метою отримання копії погосподарської книги сільської ради № 18, яка стала підставою для визнання виконавчим комітетом ради права власності на будинок за ОСОБА_5 .

Листами-відповідями від 29.03.2021 за вих. № 02-22/361/1; від 27.04.2021 за вих. № 02-22/558 та від 14.05.2021 за вих. № 02-20/630 Медвинська сільська рада повідомила, що згідно з погосподарською книгою № 18 за роки 2005-2006 р.р. дані про житловий будинок відсутні. В той же час, такі відомості наявні у погосподарських книгах № 19 за 2001-2005 р.р., № 20 за 2011-2015 р.р., № 19 за 2016-2020 р.р. Отже, в дійсності погосподарська книга сільської ради №18 про яку зазначається в рішенні Виконавчого комітету Медвинської сільської ради від 12.10.2006 № 39, не містить жодних відомостей про будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Окрім того, 30.03.2007 Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації було здійснено реєстрацію права власності на будинок за ОСОБА_5 . Для здійснення такої, останнім було подано до БТІ, серед іншого відповідну заяву. З аналізу такої заяви вбачається, що вона не відповідає вимогам Додатку № 3 до Інструкції, а саме, не містить всіх заповнених обов`язкових реквізитів, окрім анкетних даних та підпису заявника, серед іншого й характеристики об`єкта реєстрації. Також, заявником не було подано разом із заявою нотаріально засвідчені копії доданих до такої документів. Вказане вище свідчить про наявність системних та суттєвих порушень законодавства як органами влади, так і ОСОБА_5 при набутті та реєстрації останнім права власності на житловий будинок.

Зважаючи на це, а також на незаконне рішення органу місцевого самоврядування, ОСОБА_5 не набув права власності на нерухому майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 та відповідно не мав права його відчужування відповідачу.

Щодо обізнаності відповідача про відсутність у ОСОБА_5 права на відчуження нерухомого майна сторона позивача зазначає про таке.

У позовній заяві та інших процесуальних документах Позивач посилається на норму ст.388 ЦК України («Право власника на витребування майна від добросовісного набувача»), а також відповідні обставини, як на підставу позову.

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи з вищенаведених положень цивільного закону, а також висновку Верховного Суду, позов про витребування майна у набувача, недобросовісність якого була встановлена судом, підлягає повному задоволенню. При цьому, набувач майна вважається недобросовісним, якщо він знав чи міг знати про будь-які обмеження у продавця щодо відчуження майна.

Як було обґрунтовано, ОСОБА_5 не був наділений правом на відчуження житлового будинку, адже набув такий у власність з порушенням норм законодавства па підставі незаконною рішення органу місцевого самоврядування.

Договір купівлі-продажу житлового будинку міг бути посвідчений нотаріусом лише за умови надання ОСОБА_5 документів, що підтверджують його право власності на такий (серед іншого, свідоцтво про право власності та рішення Виконавчого комітету Медвинської сільської ради). При цьому, з цими документами безумовно ознайомлювався Відповідач.

Навіть зі свідоцтва про право власності на будинок вбачається підстава видачі такого, як «рішення виконкому Медвинської сільської ради». А тому, ОСОБА_2 знав/міг за всіма обставинами міг знати про обмеження у праві продажу будинку у ОСОБА_5 , тому що ознайомлювався з відповідними документами при посвідченні договору у нотаріуса. У кожному разі, наведене беззаперечно вказує на те, що Відповідач міг бути обізнаним стосовно, що продавець не мав права відчужувати вказаний будинок.

У підтвердження цьому, опитаними у порядку п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за їх згодою односельчанами ОСОБА_5 надано пояснення щодо фактів (обставин) набуття ним права власності на будинок та подальшого укладення договору купівлі-продажу з Відповідачем.

Так, ОСОБА_8 повідомила, що ОСОБА_5 зловживав алкогольними напоями, тверезим такого вона майже ніколи не бачила. Окрім цього, вона зазначає, що у 2006 році Відповідач разом з ОСОБА_5 погодили, що визнають за останнім право власності на нерухомість через Медвинську сільську раду, а потім укладуть між собою договір купівлі-продажу. ОСОБА_8 має переконання, що Відповідачу було достеменно відомо про незаконність процедури «визнання права власності» на нерухоме майно через орган місцевого самоврядування, а також те, що його контрагент часто буває у стані недієздатності через зловживання алкогольними напоями. Попри не, вони обидва звернулись до Медвинської сільської ради, а після прийняття її головою відповідного рішення уклали відповідний правочин уже у нотаріуса.

Все вищенаведене підтвердив й ОСОБА_9 , який був безпосередньо знайомий з ОСОБА_5 . Зокрема, він, так само, звертає увагу на проблеми останнього з алкоголем, що однозначно мало завадити укласти такому відчужувальний правочин з іншою особою. Окрім того, ОСОБА_9 зазначає, що ОСОБА_2 мав знати про такі факти життя ОСОБА_5 , як і те, що визнання права власності через Медвинську сільську раду не є законним шляхом набуття права власності. До того ж, односельчанин наголошує, що саме Відповідач домовлявся із сільською радою про винесення рішення про визнання права за ОСОБА_5 .

Це у сукупності з іншими доказами підтверджує, що ОСОБА_2 знав про відсутність у ОСОБА_5 права на продаж йому нерухомого майна.

Враховуючи викладене представник позивача просить прийняти до розгляду заяву про зміну підстав позову та розглядати справу № 358/981/21 з урахуванням фактів (обставин), викладених у такій; позов задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер - 18368521, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 на території Медвинської сільської ради; витребувати у ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 нерухоме майно - будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер - 18368521.

25 жовтня 2023 року підготовче провадження по даній справі було закрито, та призначено справу до судового розгляду по суті.

20 лютого 2024 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Сингаївський С.С. позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на вищевказані факти та докази.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, і не повідомив суд про причини неявки, хоч належним чином був повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача виконавчий комітет Медвинської сільської ради свого представника в судове засідання не направив, однак надіслано до суду заяву, в якій третя особа просить розглянути справу без участі представника.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серія НОМЕР_10 , виданого 06.11.2020 Шевченківським відділ ДРАЦС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), актовий запис за № 32 (а.с.73).

Згідно копії повторного свідоцтва про смерть серія НОМЕР_11 , виданого 06.11.2020 Шевченківським відділ ДРАЦС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), ОСОБА_4 (батько позивачки), помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 23 (а.с.74).

21 серпня 2017 року на території Медвинської сільської ради Київської області помер ОСОБА_5 , син ОСОБА_3 та брат ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть та матеріалами спадкової справи заведеної приватним нотаріусом Богуславського районного нотаріального округу Дошкою Л.А. № 174/2020 (а.с.74).

Позивачка ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 1262 ЦК України являється спадкоємцем другої черги після смерті дядька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть спадкодавця та матеріалами спадкової справи № 174/2020.

Після відкриття спадщини позивач як спадкоємець за законом, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , так як на підставі рішення Богуславського районного суду Київської області від 25.01.2021 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в травні 2021 року подала до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Дошки Л.А. заяву про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 174/2020.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Листом приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Дошки Л.А. за вих. № 02-14/166 від 18.05.2021 позивачку було повідомлено, що після смерті ОСОБА_3 (баба позивачки), померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка постійно проживала на день смерті в АДРЕСА_2 , із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернувся ОСОБА_5 (дядько Позивачки), інші спадкоємці із заявами про відмову чи про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не зверталися. Після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , який постійно проживав на день смерті в АДРЕСА_3 , із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася його племінниця ОСОБА_1 , рідний брат якого (її батько) ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Інші спадкоємці із заявами про відмову чи прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до нотаріуса не зверталися, що підтверджується повідомленням приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Дошки Л.А. № 02-14/166 від 18.05.2021 (а.с. 19).

Із копії постанови приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Дошки Л.А. за № 02-31/167 від 18.05.2021 року вбачається, що позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її дядька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки відсутній склад спадкового майна (а.с. 20).

Отже, після отримання постанови та листів від нотаріуса Пархацькою Н.М. було встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , належний їй будинок за адресою АДРЕСА_2 , перебував в складі спадщини та був прийнятий її сином ОСОБА_5 .

Однак, після смерті ОСОБА_5 вказаного будинку в складі спадщини останнього вже не перебувало, оскільки спірний спадковий житловий будинок було відчужено ОСОБА_5 , що підтверджується наступними письмовими доказами.

Так, рішенням Виконавчого комітету Медвинської сільської ради № 39 «Про визнання права власності на об`єкти майна, що перебувають у власності фізичних осіб» від 12 жовтня 2006 року «на підставі записів в погосподарських книгах сільської ради № 18 було визнано право власності на житлову будівлю АДРЕСА_2 , загальною площею 35,6 кв.м. та житловою площею будинку 17,4 кв.м. за ОСОБА_5 », що підтверджується копією витягу з зазначеного рішення (а.с. 65).

На підставі вказаного рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування 07 листопада 2006 року ОСОБА_5 видано свідоцтво серія НОМЕР_5 про право власності на нерухоме майно - будинок АДРЕСА_2 (а.с. 40).

30 березня 2007 року реєстратором Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації Тарасенко В.М. було внесено відповідні відомості про право власності ОСОБА_5 на вказаний будинок до реєстру прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 18368521 та надано такому відповідний витяг (№ 14090991) з цього реєстру (а.с. 41-43).

15 травня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_2 , 1928 року побудови, загальною площею - 42,40 кв.м., житловою площею - 17,40 кв.м., згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації №14090991 від 30.03.2007 року. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Богуславського районного нотаріального округу Білик Мариною Василівною 15.05.2007 та зареєстровано в реєстрі за №987, що підтверджується копією відповідного договору купівлі-продажу житлового будинку (а.с.66).

23 липня 2007 року реєстратором Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації Тарасенко В.М. внесено відповідні відомості про право власності ОСОБА_2 на вказаний будинок до реєстру прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 18368521 та надано такому відповідний витяг (№ 15331259) з цього реєстру (а.с.68-69).

Згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №271531032 від 20.08.2021, власниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 (а.с.71-72).

Листами-відповідями від 29.03.2021 за вих. № 02-22/361/1; від 27.04.2021 за вих. № 02-22/558 та від 14.05.2021 за вих. № 02-20/630 Медвинська сільська рада повідомила, що згідно з погосподарською книгою № 18 за роки 2005-2006 р.р. дані про житловий будинок відсутні. В той же час, такі відомості наявні у погосподарських книгах № 19 за 2001-2005 р.р., № 20 за 2011-2015 р.р., № 19 за 2016-2020 р.р.

Таким чином, в дійсності погосподарська книга сільської ради № 18 про яку зазначається в рішенні Виконавчого комітету Медвинської сільської ради від 12.10.2006 № 39, не містить жодних відомостей про будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.21 та п.22 постанови №5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов`язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини. У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їх волі іншим шляхом.

Відповідно до правового висновку викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, зазначено, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акту на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 638/15738/17 у постанові від 02.12.2020 вказав, що «...Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12, від 06 липня 2016 року у справі № 6-3095ЦСІ5)...».

Таким чином, для задоволення вимоги про витребування майна у добросовісного набувача необхідно довести, серед іншого, незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого відчужував майна набув право власності на таке. У разі визнання судом цих доводів обґрунтованими буде вважатись встановленим факт «відчуження майна особою, яка не мала на це права», а отже воно вибуло з власності власника без його волі.

Згідно положень пп.10 п. б. ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції від 13.01.2006) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, серед іншого, облік та реєстрація відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Відповідно до п. 1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України № 6/5 від 28.01.2003 зі змінами згідно з наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 66/7387 (надалі - Інструкція), реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ).

Реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БИ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, коштом особи, що звернулася до БТІ (п. 1.4. Інструкції).

За п. 1.5. Інструкції, обов`язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Відповідно до п. 1.12. Інструкції, рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно (далі - реєстратор), що є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Реєстрація прав проводиться в такому порядку:

приймання й перевірка документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно;

установлення відсутності підстав для відмови в реєстрації прав;

прийняття рішення про реєстрацію прав власності або про відмову в реєстрації прав, унесення записів до Реєстру прав;

учинення написів на правовстановлювальних документах, видача витягів із Реєстру прав про реєстрацію прав (п. 1.13.).

Згідно з п. 2.1. Інструкції, для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна.

За п.п. 2.2.-2.3.,2.7. Інструкції, при реєстрації прав власності на нерухоме майно, які виникли відповідно до договорів про відчуження нерухомого майна, що не посвідчені в нотаріальному порядку, подається також довідка про відсутність або наявність арештів з Єдиної о реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, яка видається на підставі відповідного запиту БТІ (додаток 2), та витяг з Реєстру застав рухомого майна про наявність чи відсутність податкової застави на об`єкт нерухомого майна.

Для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно власник (власники) або належним чином уповноважена ним (ними) особа подає заяву встановленої форми (додаток 3).

Документи, що підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно і подаються для реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України.

Оформлення права власності па об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, серед іншого, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності па об`єкти нерухомі майна (п. 6.1. Інструкції).

Додаток № 1 Інструкції встановлює перелік встановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна, серед яких:

Договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, угоди про розподіл спадкового майна, про розподіл спільного майна подружжя, посвідчені державними та приватними нотаріусами.

Свідоцтва про право на спадщину, видані державними нотаріусами.

Свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

З указаних положень Закону та Інструкції вбачається, що до повноважень органу місцевого самоврядування на час існування правовідносин належали лише облік та реєстрація права власності осіб на нерухому майно. При цьому, за положеннями Тимчасового Положення (зі змінами) такі здійснювали оформлення права власності з видачею відповідного свідоцтва.

У той же час, Виконавчий комітет Медвинської сільської ради вищевказаним рішенням від 12 жовтня 2006 року визнав право власності, фактично, перевищивши межі власних повноважень, діючи не в межах га спосіб, визначених законом.

Конституція України в ст. 19 (у редакції від 01.01.2006) встановлювала, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України (в редакції на момент існування правовідносин), захист цивільних прав та інтересів судом кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, визнання права.

Отже, на час винесення Виконавчим комітетом рішення, визнання права власності на майно існувало виключно як спосіб захисту прав осіб, реалізація якого відбувалась через органи судової влади.

До того ж, за нормами Інструкції по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 48 від 22.02.1995 (в редакції від 08.08.200), погосподарський облік у відповідних книгах ведеться відповідними органами влади з метою відображення статистики проживаючих в певному населено пункті (місцевості) осіб.

За ч. 4 цієї статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України (у редакції на час винесення рішення) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ч.ч. 1 -2 ст. 203 ЦК України (у редакції на час винесення рішення) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції на час винесення рішення) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції на час винесення рішення) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим га іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України (у редакції на час винесення рішення) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Як встановлено в ході розгляду справи позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 , проте вона позбавлена можливості оформити спадщину, оскільки на даний час житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2 .

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно спадковий будинок зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 15 травня 2007 року, посвідчено приватним нотаріусом Богуславського районного нотаріального округу Білик Мариною Василівною 15.05.2007 та зареєстровано в реєстрі за № 987.

Судом встановлено, що відповідач неправомірно набув у власність спірне нерухоме майно, а саме житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки право власності на житловий будинок у відчужувача ОСОБА_5 виникло з порушенням норм та приписів законодавства на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 12 жовтня 2006 року Виконавчим комітетом Медвинської сільської ради № 39 «Про визнання права власності на об`єкти майна, що перебувають у власності осіб» «на підставі записів в погосподарських книгах сільської ради №18 було визнано право власності на житлову будівлю в АДРЕСА_2 , загальною площею 35,6 кв.м. та житловою площею будинку 17,4 кв.м. за ОСОБА_5 ».

На підставі зазначеного рішення органу місцевого самоврядування 07 листопада 2006 року ОСОБА_5 видано свідоцтво серії НОМЕР_5 про право власності на нерухоме майно, житловий будинок АДРЕСА_2 . 30 березня 2007 року реєстратором Білоцерківського міжміського бюро інвентаризації Тарасенко В.М. було внесено відповідні відомості про право власності ОСОБА_5 на вказаний будинок до реєстру прав власності на нерухоме майно за реєстраційним 18368521 та надано відповідний витяг з реєстру (№ 14090991).

На час винесення виконавчим комітетом Медвинської сільської ради рішення про визнання права власності на майно існувало виключно як спосіб захисту прав осіб, реалізація якого відбувалась через органи судової влади.

Крім того, листами-відповідями від 29.03.2021 за вих. № 02-22/361/1; від 27.04.2021 за вих. № 02-22/558 та від 14.05.2021 за вих. № 02-20/630 Медвинська сільська рада повідомила, що згідно з погосподарською книгою № 18 за роки 2005-2006 р.р. дані про житловий будинок відсутні. Разом з тим, такі відомості наявні у погосподарських книгах № 19 за 2001-2005 р.р., №20 за 2011-2015 р.р., № 19 за 2016-2020 р.р. Отже, в дійсності погосподарська книга сільської ради № 18 про яку зазначається в рішенні Виконавчого комітету Медвинської сільської ради від 12.10.2006 № 39, не містить жодних відомостей про будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Ці обставини свідчать про те, що рішення органу місцевого самоврядування та державна реєстрація права власності на спірний будинок за ОСОБА_5 була проведена на підставі неіснуючих документів.

ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка постійно проживала на день смерті в АДРЕСА_2 , звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом та прийняв спадщину, а тому міг отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом у встановленому законом порядку.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_5 не набув у встановленому законом порядку право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , він не мав права розпоряджатись цим об`єктом нерухомого майна, зокрема відчужувати його у власність ОСОБА_2 . Ця обставина свідчить про те, що договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений 15 травня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , суперечить ч.1 ст. 319 ЦК України.

Згідно вимог чинного законодавства не може вважатися добросовісною особа, яка набула майно, якщо вона знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону.

У позовній заяві та інших процесуальних документах Позивач посилається на норму ст.388 ЦК України («Право власника на витребування майна від добросовісного набувача»), а також відповідні обставини, як на підставу позову.

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи з вищенаведених положень цивільного закону, а також висновку Верховного Суду, позов про витребування майна у набувача, недобросовісність якого була встановлена судом, підлягає повному задоволенню. При цьому, набувач майна вважається недобросовісним, якщо він знав чи міг знати про будь-які обмеження у продавця щодо відчуження майна.

Як встановлено судом, ОСОБА_5 не був наділений правом на відчуження житлового будинку, оскільки набув такий у власність з порушенням норм законодавства па підставі незаконною рішення органу місцевого самоврядування.

Договір купівлі-продажу житлового будинку міг бути посвідчений нотаріусом лише за умови надання ОСОБА_5 документів, що підтверджують його право власності на такий (серед іншого, свідоцтво про право власності та рішення Виконавчого комітету Медвинської сільської ради). При цьому, з цими документами безумовно мав ознайомлюватися Відповідач.

Так, із свідоцтва про право власності на будинок вбачається підстава видачі такого, як «рішення виконкому Медвинської сільської ради». А тому, ОСОБА_2 за всіма обставинами міг знати про обмеження у праві продажу будинку у ОСОБА_5 .

Оскільки спірне нерухоме майно, а саме житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_2 , вибув поза волею спадкоємця ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного особою, яка не мала права її відчужувати, позивач має право на витребування вказаного майна у ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування майна із незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 13 Конституції України. ст.ст. 92, 328, 387, 397 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 141, 158, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279,280-282, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на нерухоме майно - будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 18368521.

Витребувати у ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) нерухоме майно - будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов