Постанова

від 05.04.2024 по справі 362/2248/24

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 362/2248/24

провадження № 1-кс/362/255/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2024 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Василькові клопотання слідчого СВ ВП№1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у кримінальному провадженні від 03 квітня 2024 року №12024111140000245 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286-1 КК України,

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Василькові, громадянин України, має вищу освіту, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно працює у ТОВ «Вишня» (ідентифікаційний код 13711984, м.Васильків), проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.

У судове засідання прибули:

прокурор ОСОБА_4 ;

слідчий ОСОБА_3 ;

підозрюваний ОСОБА_6 ;

захисник ОСОБА_7 .

Слідчий суддя встановив:

05 квітня 2024 року слідчий СВ ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286-1 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що 02 квітня 2024 року близько 21:20 водій ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9а, керуючи в стані алкогольного сп`яніння автомобілем марки «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на нерегульованому перехресті вул.Гетьмана Сагайдачного та вулиці Сонячна в м.Василькові Обухівського району Київської області в напрямку від вул.Грушевського в бік вул. Сонячна, не був уважний, належним чином не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховував на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, як наслідок своїми діями створив загрозу здоров`ю громадян, в порушення вимог пункту 10.1 ПДР, та в порушення вимог пункту 16.13 ПДР, наблизившись до нерегульованого перехрестя не переконався перед зміною напрямку руху, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав здійснювати маневр лівого повороту, виїхавши на зустрічну смугу руху у напрямку до вул.Сонячна, не надав перевагу в русі транспортному засобу, де в межах нерегульованого перехрестя допустив зіткнення із автомобілем марки «ВАЗ 21140», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався в зустрічному напрямку.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля марки «ВАЗ 21140» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому ДЕМ правої променевої кістки зі зміщенням, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля марки «ВАЗ 21140», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до довідки КНП КОР «Київської обласної клінічної лікарні», отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, перелому основи черепу, отеррея справа, перелому поперечних відростків L2, LЗ справа, що відповідно пункту 2.1.3.б) Наказу МОЗ №6 від 17 січня 1995 року (Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень), «відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа, за винятком кісток лицевого скелета та ізольованої тріщини тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа», відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпечного для життя.

Грубе порушення водієм ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вимог пунктів 2.9 а), 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілій ОСОБА_9 , тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості та потерпілій ОСОБА_10 , тяжких тілесних ушкоджень

ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частини 2 статті 286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяло потерпілій ОСОБА_10 тяжке тілесне ушкодження та потерпілій ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Слідчим у клопотанні вказано, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є те, що підозрюваний ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється в скоєнні кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, вчинив злочин в стані алкогольного сп`яніння, має фактичну можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Таким чином, вказана обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого пункту 1 частини 1 статті 177 КПК України.

Також, ОСОБА_6 може впливати на потерпілих, свідків, інших осіб у кримінальному провадженні, а тому, перебуваючи на волі, останній матиме можливість впливати на них, змушувати їх застосуванням фізичного та психологічного примусу, змінювати їх показання, давати правдиві показання, або відмовитися від дачі показань, вказана обставина свідчить наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України.

Крім того, наявний ризик, передбачений пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України, який полягає втому, що у разі необрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення. Існують ризики введення в оману суду або іншого уповноваженого органу, перешкоджанню з`явленню свідків, експерта, примушувати їх до відмови давати наданні показання чи висновку.

Таким чином, враховуючи вищевказані ризики, а також обставини, на підставі яких слідчий і прокурор дійшли висновку про наявність таких ризиків, застосування будь-якого іншого більш м`якого запобіжного заходу унеможливить забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

У судовому засіданні прокурор і слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити, вказавши також, що більш м`який запобіжний захід не є можливим.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання, просив у його задоволенні відмовити.

Захисник заперечив проти задоволення даного клопотання, зауваживши на необґрунтованості пред`явленої підозри (відсутність відповідних експертиз, зокрема таких, які би вказували на порушення саме підозрюваним вимог ПДР і наявність причинно-наслідкового зв`язку між цим і завдання ушкоджень потерпілим), відсутності та надуманості передбачених статтею 177 КПК України, щодо наявності яких наполягає сторона обвинувачення. Так, на думку захисника, у матеріалах кримінального провадження відсутні будь які докази порушення ОСОБА_6 правил дорожнього руху, не проведена судова автотехнічна експертиза, не доведено причинно-наслідковий зв`язок між діями та наслідками в ДТП. Такий ризик, як переховування ОСОБА_6 не існує, а тому не може слугувати підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу, як тримання під вартою, він не уникав від викликів на допити, не уникав від отримання підозри; ОСОБА_6 має постійне місце проживання: за адресою: АДРЕСА_1 ; щодо ризику незаконно впливати на свідків чи потерпілих, то він обґрунтований лише тим, що підозрюваний знає фактичне місце проживання свідків та потерпілих, які мешкають в одному місті, однак сторона обвинувачення не додала жодних доказів; щодо ризику вчиняти інші кримінальні правопорушення, підозрюваний непогашеної та не знятої судимості немає, тобто раніше не судимий, офіційно працевлаштований, одружений, має на утриманні двох дітей, одна з яких неповнолітня.

З урахування викладеного, просив відмовити у клопотанні щодо обрання запобіжного заході у вигляді тримання під вартою та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби у період з 23:00 по 06:00, за місцем постійного проживання, строком на 60 днів або запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Заслухавши прокурора, слідчого, захисника, підозрюваного, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, а також матеріали кримінального провадження №12024111140000245 від 03 квітня 2024 року, слідчий суддя, ретельно перевіривши дотримання уповноваженими органами вимог статей 207-213 КПК України; відповідність поданого клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК України, а також своєчасність надання підозрюваному та його захиснику копії клопотання та матеріалів, що були вручені підозрюваному та захиснику 05 квітня 2024 року о 10:35, дійшов таких висновків.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування №12024111140000245 від 03 квітня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286-1 КК України, у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяло потерпілій ОСОБА_10 тяжке тілесне ушкодження та потерпілій ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03 квітня 2024 року, 03 квітня 2024 року о 00:40 за адресою АДРЕСА_2 затримано ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03 квітня 2024 року о 18:35 ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру.

05 квітня 2024 року о 10:29 ОСОБА_6 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 підтверджується: протоколом огляду місця ДТП, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_6 , протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_9 ; медичною документацією щодо потерпілих, в тому числі копією листа КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня» від 03 квітня 2024 року, й іншими матеріалами.

За частиною 1 статті 177 КПК України, метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Положенням частини 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статті 177 КПК України.

Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у частині 2 статті 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.

Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі також Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (далі-Лист ВССУ) наголосив на тому, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов`язаний:

-здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідуванняі судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;

-пам`ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у частини 1 статті 194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:

1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статті 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;

3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;

4)перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження;

5)враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини(ЄСПЛ).

Зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у статті 177 КПК України.

При розгляді клопотання про обрання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюобов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Відповідно до пункту 5 Листа ВССУ слідчий суддя має ретельно перевіряти відповідність поданого клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу вимогам статті 184 КПК, а також своєчасність надання підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу (не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання).

У випадку недотримання слідчим, прокурором вимог статті 184 КПК України слідчий суддя розглядає відповідне клопотання та відмовляє у його задоволенні.

Слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до статті 178 КПК України:

1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим;

2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3)вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров`я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного, обвинуваченого;

4)міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з`ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров`я членів його сім`ї,кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо;

5)наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання;

6)репутацію підозрюваного. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов`язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об`єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо;

7)майновий стан підозрюваного. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту);

8)наявність судимостей у підозрюваного;

9)дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Загальною декларацією прав людини (статті 3, 9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Луценко проти України» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у пункті 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), №38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями). Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін «свавільність» розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільним і, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли з боку державних органів мала місце недобросовісність або введення в оману (рішення від 09 липня 2009 року у справі «Моорен проти Німеччини» (Mooren v. Germany) [ВП], заява № 11364/03, пункти 72, 77 та 78, з подальшими посиланнями), або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, пункт 74)».

Слідчий суддя оцінив у сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до статті 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286-1 КК України позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до восьми років, без можливості застосування статей 69, 75 КК України, його вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків у місці його постійного проживання, те що він має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживає із сім`єю; працевлаштований, одружений; раніше не судимий.

При цьому слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а також вирішувати питання щодо зміни обраного іншим судом запобіжного заходу.

Слідчий суддя дійшов висновку про доведеність з боку сторони обвинувачення обставин, обумовлених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 194 КПК України, а саме наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого діяння та наявності передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України ризиків.

Водночас слідчий суддя констатує недоведеність з боку прокурора визначеної пунктом 3 частини 1 статті 194 КПК України обставини, а саме недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам.

Відповідно до частини 4 статті 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання

Таким чином, ураховуючи ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні, а саме пунктів 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, та недоведеність прокурором, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити в застосуванні щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати щодо нього альтернативний запобіжний захід, а саме: цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю (браслету) і покладенням обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України.

Такий запобіжний захід є співмірним із існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та здатен забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Керуючись частиною 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 176, 177, 178, 183, 184, 193, 195, 196, 197, 206, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Залишити без задоволення клопотання.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Василькові, громадянин України, має вищу освіту, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно працює у ТОВ «Вишня» (ідентифікаційний код 13711984, м.Васильків), проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю (браслету) строком на 60 днів, а саме до 03 червня 2024 року включно.

Покласти на ОСОБА_6 обов`язки:

-цілодобово не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за винятком необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та необхідності прямувати до зони територіально найближчого укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру;

-прибувати до слідчого ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області, прокурора Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури, слідчого судді чи суду за першою вимогою;

-повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання.

Визначити строк дії ухвали до 03 червня 2024 року включно.

Роз`яснити, що у разі невиконання вищевказаних зобов`язань може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Негайно звільнити ОСОБА_6 з-під варти та доставити до місця проживання.

Виконання ухвали покласти на Відділ поліції №1 Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області.

Копію ухвали направити до Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області для контролю за її виконанням.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 10 квітня 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1