Рішення

від 10.04.2024 по справі 373/2298/23

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/2298/23

Номер провадження 2/373/134/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 квітня 2024 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Керекези Я.І.

за участі секретаря судових засідань Ткаля І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславі цивільну справу № 373/2298/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про тлумачення змісту заповіту,

представник позивача адвокат Кравченко І.О.,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом та просить здійснити тлумачення змісту заповіту, складеного 17 грудня 2002 року ОСОБА_4 та посвідченим секретарем Виконавчого комітету Жовтневої сільської ради народних депутатів Переяслав-Хмельницького району Київської області, в його оригінальному змісті: «Я, ОСОБА_4 , що мешкаю в АДРЕСА_1 на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження: належне мені право на земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом серії КВ номер 0065647 видане Переяслав-Хмельницькою райдержадміністрацією 05.12.1996 року, а у випадку виділення земельної ділянки в натурі та отримання державного акту на землю, то земельну ділянку розміром 2,77 га повністю заповідаю: ОСОБА_1 », як виявлення його волі заповідати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,78 га, кадастровий номер 3223383700:02:003:0027, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно заповіту, складеного 17 грудня 2002 року ОСОБА_4 та посвідченим секретарем Виконавчого комітету Жовтневої сільської ради народних депутатів Переяслав-Хмельницького району Київської області та зареєстрованого в реєстрі за №93, ОСОБА_4 заповів позивачеві ОСОБА_1 належне йому право на земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом серії КВ номер 0065647, виданим Переяслав-Хмельницькою райдержадміністрацією 05.12.1996 року, а у випадку виділення земельної ділянки в натурі та отримання державного акту на землю, то земельну ділянку розміром 2,77 га.

Разом з тим, 04 грудня 2004 року на ім`я заповідача взамін сертифіката на земельну частку (пай), було виготовлено державний акт на право власності на землю серія КВ № 055926, в якому площа земельної ділянки вказана 2,78 га.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.Після йогосмерті позивач,як спадкоємецьза заповітом,звернулася донотаріальної конториіз заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, але нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва в зв`язку з тим, що площа земельної ділянки, яка вказана у заповіті, не співпадає із площею земельної ділянки, яка вказана у Державному акті.

Дана обставина і стала підставою для звернення до суду з вимогою про тлумачення заповіту, оскільки заповідач мав на увазі одну й і ту ж земельну ділянку і така незначна різниця у її площі була наслідком того, що у Сертифікатах площа земельних ділянок указується в умовних кадастрових гектарах без визначення її меж в натурі. І лише під час процедури оформлення Державного акта на право приватної власності на землю проводиться визначення таких меж в натурі, тому площа ділянки може незначно відхилятися від умовних кадастрових гектарів.

В судове засідання позивач чи її представник не з`явилися. Від представника ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі і просять задовольнити. Не заперечують проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 судові засідання не з`являвся, повідомлений належним чином, відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань не направив.

Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи та вирішити її на підставі наявних доказів.

Судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (а.с. 10).

17 грудня 2002 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого успадкував право на земельну частку (пай) у землі, яка знаходиться на території Жовтневої сільської ради, розміром 2, 77 в умовних кадастрових гектарах, сертифікат КВ № 0065647 (а.с. 18, 19).

За життя, 17 грудня 2002 року, ОСОБА_4 склав заповіт, яким належне йому право на земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом серії КВ номер 0065647, виданому Переяслав-Хмельницькою райдержадміністрацією 05.12.1996 року, а у випадку виділення земельної ділянки в натурі та отримання державного акту на землю, то земельну ділянку розміром 2,77 га повністю заповів ОСОБА_1 (а.с. 15). Заповіт наявний у спадковому реєстрі (заповіти/спадкові договори) (а.с. 16).

04 лютого 2004 року ОСОБА_4 отримав Державний акт на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Жовтневої сільської ради, площею 2, 7800 га (а.с. 12-14).

З матеріалів спадкової справи № 301/2011 після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 32-72), вбачається наступне.

Позивач звернулася із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 у передбачений строк та порядок.

Крім неї, із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася дружина померлого ОСОБА_5

ОСОБА_5 померла. Її спадкоємцями були сини: ОСОБА_6 (помер) та ОСОБА_2 (відповідач по даній справі).

ОСОБА_1 нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом в зв`язку з тим, що площа земельної ділянки, яка вказана у заповіті, не співпадає із площею земельної ділянки, яка вказана у Державному акті.

Доказів того, що тлумачення заповіту після відкриття спадщини було здійснено самими спадкоємцями матеріали справи не містять.

Досліджені докази суд вважає належними, допустимими та достатніми для прийняття відповідного рішення по справі.

У статті 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцю у момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно зі статтею 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

В силу ст. 1256 ЦК України, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.

У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Правила тлумачення змісту правочину визначені частинами 3, 4 ст.213 ЦК України. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. За змістом вказаної статті тлумачення змісту правочину можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони. Тлумачення змісту правочину є правом суду, а не обов`язком за умови наявності спору.

Метою тлумачення правочину є з`ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі.

Водночас, наведені правила тлумачення правочину суд застосовує при тлумаченні заповіту з урахуванням специфіки спадкових правовідносин. Тлумачення заповіту здійснюється після відкриття спадщини. Крім цього, суд здійснює тлумачення, виходячи із одностороннього характеру заповіту, в якому дія лише однієї особи (заповідача) породжує права та обов`язки для інших осіб. А тому, суд не бере до уваги зміст попередніх переговорів, звичаї ділового обороту, подальшу поведінку сторін, текст типового договору.

До того ж, встановлений ст.213ЦК Україниперелік обставин,які маютьзначення длятлумачення зміступравочину,не євичерпним.

Виходячи з аналізу положень норм ст. ст. 213, 1256 ЦК, тлумачення заповіту здійснюється з метою встановлення точної волі заповідача і може мати місце, якщо заповіт викликає питання в спадкоємців, має суперечливий характер, у зв`язку з чим необхідно уточнити його зміст.

Таким чином, при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у сам зміст заповіту, враховуючи також, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, майнових прав і обов`язків на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК).

Згідно пункт 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Аналізуючи в сукупності норми ЗК України (чинні на час складення заповіту та отримання Державного акта), Методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів в контексті неспівпадіння розмірів земельної ділянки, що вказана в сертифікаті на земельну частку (пай) та у виданому державному акті на землю, слід відмітити наступне.

Частиною 8 статті 25 чинного Земельного кодексу України визначено, що вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними. Відповідно до частини 3 статті 200 Земельного кодексу України, економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі.

Умовний кадастровий гектар не є виміром площі, оскільки це умовна розрахункова одиниця, що відображає вартісну характеристику земельної ділянки. Розмір земельних часток (паїв) в умовних кадастрових гектарах, як і вартість земельної частки (паю), є рівною для всіх членів КСП, але при виділенні земельної частки в натурі (на місцевості) розмір земельної ділянки в фізичних гектарах буде залежати від якості ґрунтового покрову, капітальних вкладень у покращення плодючості ґрунту тощо.

Згідно із пунктом 3 Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства.

Розрахунок площі земельної частки (паю) в фізичних гектарах для громадян виконувався згідно із Методичними рекомендаціями щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій. Зокрема, відповідно до п. 2.11 цих Методичних рекомендацій, площа земельної частки (паю) у фізичних гектарах визначається методом проектного розрахунку шкал грошової оцінки агровиробничих груп грунтів згідно із Порядком грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (розділи 1 і 2 , 4 та додаток 2).

При цьому, чим більш плодородна ділянка з грунтів (ріллі) паювалася, тим менше фізичної площі при переводі з умовних кадастрових гектарів в фізичні гектари доставалося майбутньому власнику. І навпаки, якщо грунт був в неродючому місці, площа виділенної земельної ділянки (ділянок) під час переводу з умовних гектарів з фізичних ставала більшою.

При цьому основним чинником при переводі стали дані щодо врожайності пшениці в даному колгоспі за попередні роки (тон з гектара). Геофізика площ (яри, зсуви, сильний уклін тощо), а також можливість поліпшення грунтів шляхом внесення добрив та раціонального ведення сільського господарства при цьому не враховувалася.

Отже, поняття «умовний кадастровий гектар» і «гектар» не є тотожними і не має бути однаковими в контексті розміру (площі).

З оглядуна вищезазначене,суд приходитьдо висновку,що заповідач ОСОБА_4 мав намірзаповісти позивачуземельну частку,що знаходитьсяна територіїЖовтневої сільськоїради (назараз Студениківської),право наяку начас складеннязаповіту підтверджувалосясертифікатом направо наземельну частку(пай),з можливістюпідтвердження такогоправа вмайбутньому Державнимактом проправо власностіна земельнуділянку.На часскладення заповітувиділення земельноїчастки внатурі (намісцевості)ще непроводилося,її площане визначалася,тому заповідачне мігзнати точноїплощі такоїземельної ділянки.Разом зтим,ідентичність такоїземельної ділянкипідтвердилася дослідженимидоказами вїх сукупностів контекстічинного начас оформленняДержавного актана землюзаконодавства. Таке тлумачення заповіту, про яке просить позивач, не є спотворення волі заповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.213, ст. 1217, 1218, 1223, 1233, 1236, 1256 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 80, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про тлумачення змісту заповіту задовольнити.

Здійснити тлумачення змісту заповіту, складеного 17 грудня 2002 року ОСОБА_4 та посвідченим секретарем Виконавчого комітету Жовтневої сільської ради народних депутатів Переяслав-Хмельницького району Київської області, в його оригінальному змісті: «Я, ОСОБА_4 , що мешкаю в АДРЕСА_1 на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження: належне мені право на земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом серії КВ номер 0065647 видане Переяслав-Хмельницькою райдержадміністрацією 05.12.1996 року, а у випадку виділення земельної ділянки в натурі та отримання державного акту на землю, то земельну ділянку розміром 2,77 га повністю заповідаю: ОСОБА_1 », як виявлення його волі заповідати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,78 га, кадастровий номер 3223383700:02:003:0027, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області, державний акт на яку видано взамін сертифікату серії КВ номер 0065647.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ; зареєстрована по АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

відповідач ОСОБА_2 ; зареєстрований по АДРЕСА_3 .

Суддя: Я. І. Керекеза