Постанова

від 27.03.2024 по справі 2-2173/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 27.03.2024 Справа № 2-2173/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 2-2173/11 Головуючий у 1-й інстанції: Геєць Ю.В.

Провадження № 22-ц/807/619/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

У 2011 рокуПублічне акціонерне товариство «МетаБанк» (далі -АТ «МетаБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов мотивовано тим, що 27 вересня 2006 року Акціонерний банк «Металург», правонаступником якого є АТ «МетаБанк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 601900000828, згідно з яким відповідачеві було надано кредиту сумі 15 000 дол. США на споживчі цілі (поточні потреби) зі сплатою 18 % річних на строк по 27 вересня 2011 року включно. Кредит було надано шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача та витрачено за призначенням, що підтверджується випискою за його рахунком.

Згідно з п.п. 1.1, 1.2, 2.4, 2.7 Кредитного договору ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання своєчасно здійснити повне погашення кредиту, а також зобов`язання щомісячно (з 1 по 26 число кожного місяця) здійснювати погашення частини кредиту і відсотків за користування кредитними коштами у порядку і розмірах, встановлених Кредитним договором.

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору забезпеченням виконання зобов`язань ОСОБА_1 за вищезазначеним договором є застава нерухомого майна (іпотека).

Згідно з іпотечним договором № 9019000008201 від 27 вересня 2006 року, предметом іпотеки є належна ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на праві власності квартира АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 1.1 Іпотечного договору іпотекою забезпечується виконання ОСОБА_1 всіх її зобов`язань за Кредитним договором, включаючи зобов`язання повернути суму наданого кредиту, сплатити відсотки за кредитом, суми комісій, неустойки, будь-яких інших платежів, передбачених Кредитним договором, а також відшкодувати у повному обсязі нанесені збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням Кредитного договору.

Відповідно до звичайних цін, що склалися на момент укладення Іпотечного договору, та на підставі взаємної згоди сторін вартість предмета іпотеки складає 151 500 грн. 00 коп.

Свої зобов`язання за Кредитним договором ОСОБА_1 не виконувала, регулярного щомісячного погашення частини кредиту та відсотків за користування кредитними коштами не здійснювала, внаслідок чого заборгованість за Кредитним договором станом на 16 листопада 2010 року склала 21 473,66 дол. США, що еквівалентно 170 344,09 грн, виходячи з курсу валют, встановленого Національним банком України станом на 16 листопада 2010 року (793,27 грн за 100 доларів США), у т. ч.: заборгованість за кредитом - 10 093,52 дол. США, що еквівалентно 80 068,86 грн; заборгованість за відсотками - 1 545,76 дол. США, що еквівалентно 12 262,05 грн; пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків - 7 134,38 дол. США, що еквівалентно 56 594,89 грн; штраф за порушення умов Кредитного договору - 2 700,00 дол. США, що еквівалентно 21 418,29 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, представник АТ «МетаБанк» просив суд:

звернути стягнення на предмет іпотеки (на підставі іпотечного договору № 9019000008201 від 27 вересня 2006 року) - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на праві власності шляхом визнання за АТ «МетаБанк» права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 607600000155 від 15 грудня 2005 року у розмір 273 758,43 грн;

визнати за АТ «МетаБанк» право власності на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

встановити вартість предмету іпотеки - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до висновку експертної оцінки;

виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі АДРЕСА_1 , зі зняттям їх з реєстраційного обліку у Хортицькому секторі відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Запорізькій області;

стягнути з відповідачів суму сплачених судових витрат.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2011 року позовні вимоги АТ «МетаБанк» задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості у розмірі 21 473,66 доларів СІЛА, що еквівалентно 170 344 грн. 09 коп., виходячи з курсу валют, встановленого Національним банком України станом на 16.11.2010 року, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 10 093,52 дол. США, заборгованості за відсотками у розмірі 1 545,76 дол. США, пені за прострочення сплати кредиту та відсотків у розмірі 7 134,38 дол. США, штрафу за порушення умов Кредитного договором у розмірі 2 700,00 дол. США, за укладеним Акціонерним банком Металург (правонаступник - публічне акціонерне товариство МетаБанк) з ОСОБА_1 кредитним договором № 601900000828 від 27.09.2006 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності, в рівних частках по 1/5 частки кожному, на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради 06.09.2006 року, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В решті позову про визнання за АТ «МетаБанк» права власності на нерухоме майно, виселення з квартири та зняття з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ МетаБанк судові витрати у розмірі 455 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ МетаБанк судові витрати у розмірі 455 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ МетаБанк судові витрати у розмірі 455 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь АТ МегаБанксудові витрати у розмірі 455 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що доводів щодо спростування наданого позивачем розрахунку, її розміру відповідачі не наводили, при цьому ніяких доказів щодо прийнятих ними заходів по погашенню зазначеної заборгованості за час розгляду справи суду не надали, умови укладених ним договорів кредиту та іпотеки не оспорювали. Тому позовні вимоги банку підлягають частковому задоволенню, а саме в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доказів того, що відповідачі отримали письмову вимогу про звільнення квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , суду не надано. Оскільки дотримання позивачем встановленої законом процедури виселення мешканців квартири, на яку звернено стягнення як на предмет іпотеки, доведено не було, то за вказаних обставин підстави для задоволенні вимог Банку про виселення відповідачів із зазначеної квартири зі зняттям з реєстраційного обліку відсутні.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжявід 13 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалоюапеляційного суду Запорізької областівід05 травня 2015 року,у задоволенні заяви АТ «МетаБанк» про зміну способу і порядку виконання судового рішення, ухваленого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя у справі відмовлено.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжявід16 лютого 2022 рокузаяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , заінтересовані особи АТ «Метабанк», приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С., про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню залишено без задоволення.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжявід04 квітня 2022 рокузаяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи АТ «Метабанк», приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С., про заміну сторони у виконавчому провадженні, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню залишено без задоволення.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжявід 07 червня 2022 року відновлено частково втрачене судове провадження в цивільній справі № 2-2173/11 за позовом АТ «МетаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в частині:

кредитного договору №601900000828 від 27 вересня 2006 року;

іпотечного договору № 9019000008201 від 27 вересня 2006 року;

ухвали суду про відкриття провадження по справі 2-2173/11 від 26 травня 2011 року;

заочного рішення суду по справі № 2-2173/11 від 19 липня 2011 року.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від08 червня 2022 року поновлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 процесуальний строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2011 року у справі № 2-2173/11.

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2011 року у справі № 2-2173/11 залишено без задоволення.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням суду, у червні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просять: рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, до заявлених позовних вимог застосувати строки позовної давності.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що участі у розгляді справи відповідачі не приймали, копію ухвали про відкриття провадження, копію первісної (уточненої) позовної заяви (з додатками), копії судових повісток та копію заочного рішення не отримували.

Щодо обставин та доказів, які (на переконання відповідачів) мають істотне значення для правильного вирішення справи, та які не були враховані судом, зазначають, що АТ «МетаБанк» в травні 2011 року на підставі статей 37, 39 ЗУ «Про іпотеку» звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з первісним позовом до 5 осіб, а саме, до 5 відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на нерухоме майно шляхом визнання (згідно з п.4.2 Іпотечного договору) права власності на предмет іпотеки за іпотекотержателем та виселення (зняття з реєстрації) відповідачів та інших зареєстрованих в квартирі невідомих осіб.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2011 року відкрито провадження по справі за первісним позовом ПАТ «МетаБанк» до 5 осіб, а саме, до 5 відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Під час розгляду справи первісні позовні вимоги уточнень не зазнали, жодних змінених, уточнених, доповнених, збільшених позовних вимог судом до провадження не приймалось, з первісним позовом в одне провадження не об`єднувалось.

Згідно зЄдиним державнимреєстром судовихрішень,а також відповідно довступної,описової,мотивувальної тарезолютивної частинрішення від19.07.2011р. - суд підчас розглядусправи будь-якихпроцесуальних рішень,які стосуються:зміни (уточнення)складу учасниківсправи,зміни предметуабо підставзаявлених позовнихвимог,закриття провадженняпо справі(вчастині),вирішення питанняпро правонаступництво,вирішення питанняпро витребуваннята дослідженняоригіналів документівкредитної справи,вирішення питанняпро заочнийрозгляд справи, - не вчиняв.

На переконання відповідачів, позивачем був обраний неналежний спосіб захисту (звернення стягнення на предмет іпотеки шляхомвизнання нанього прававласності),що є підставою для відмови у задоволенні позову, тоді як суд першої інстанції, встановивши обставини щодо неналежності обраного позивачем способу захисту, вийшов за межі позовних вимог та самостійно обрав предмет позову: «звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна». Як вбачається з мотивувальної частини рішення, - викладення мотивів часткового задоволення з підстав ст.ст. 38, 39: ЗУ «Про іпотеку» шляхом проведення прилюдних торгів - прямо суперечить вступній та описовій частинам рішення та змісту первісно заявлених позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Первісні позовні вимоги АТ «МетаБанк», заявлені до 5 відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 . Заочне рішення, яким Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя частково задовольнив позовні вимоги АТ «МетаБанк», ухвалено 19.07.2011р. щодо 4 осіб, а саме, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Підстави, з яких суд вирішив вимоги до ОСОБА_5 , ні у заочному рішенні, ні в будь-кому процесуальному документі не викладено. Доля заявлених до ОСОБА_5 позовних вимог взагалі залишилась незрозумілою.

Також заявники посилюються на те, що не дивлячись на істотні матеріальні труднощі, викликані економічною кризою 2008-2009р.р., вони належним чином ставилися (намагалися ставитися) до виконання умов кредитного та іпотечного договорів, сплачували на погашення кредитного договору обумовлені графіком суми коштів; вимог щодо дострокового повернення кредитних коштів від АТ «МетаБанк» не отримували. Підтвердженням сумлінного ставлення відповідачів до виконання умов кредитного договору вважають довідку АТ «МетаБанк» від 22.02.2008 року, згідно з якою ОСОБА_1 станом на 22.02.2008 року має залишок по кредитному договору від 27.09.2006р. - 12224, 24 долара США, прострочена заборгованість відсутня.

В іншій довідці зазначено про осіб, що зареєстровані, постійно мешкають в квартирі, підлягають виселенню та зняттю з реєстраційного обліку (за редакцією первісних позовних вимог АТ «МетаБанк»), у довідці була вказана неповнолітня особа - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка до участі у розгляді справи не залучалась.

Також не залучалась та об`єктивно не могла залучатися в будь-якому процесуальному статусі до участі у справі ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка померла ще за два роки до початку розгляду справи, в травні 2011 року.

Звертають увагу, що первісні позовні вимоги, заявлені АТ «МетаБанк», є вимогами, які не підлягають судовому розгляду, так як є позасудовим способом звернення стягнення на іпотечне майно.

Крім того, перед зверненням стягнення на предмет застави кредитор (майбутній позивач) повинен направити вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі і в судовому порядку, кредитор повинен зареєструвати інформацію звернення стягнення на предмет іпотеки у ДРОМІ. Якщо цього не зроблено, то подача позовної заяви про звернення стягнення є передчасною. З заочного рішення суду від 19.07.2011 року не вбачається доведеним факт виконання позивачем зазначених вимог закону, що є однією з обов`язкових передумов як для перегляду та скасування заочного рішення, так і для майбутньої відмови у задоволенні позову.

На переконання відповідачів, позивач за жодних умов не міг дотриматися вимог ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», так як ОСОБА_5 померла у 2009р., тобто за два роки до звернення позивача до суду.

Також, зі змісту заочного рішення суду від 19.07.2011 року не вбачається доведення позивачем та встановлення юридично значущого факту направлення (отримання) іпотечного повідомлення. З первісної позовної заяви, стислий зміст якої наведений в описовій частині заочного рішення, не вбачається надання позивачем доказів «відправлення», «отримання» повідомлень, вимог на адресу відповідачів, тобто, не вбачається встановлення та дослідження судом змісту будь-якого юридично значущого повідомлення, направленого на адресу відповідачів, та отриманого останніми. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Посилання банку на наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок, виписка по рахунку та довідки про відкриття кредитного рахунку та умови кредитування є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що могли би об`єктивно дозволити суду, за відсутністю оригіналу кредитної справи зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем якихось умов кредитного договору.

Зі змісту заочного рішення суду від 19.07.2011 року не вбачається, що первісно заявлені позовні вимоги зазнали під час розгляду справи будь-яких змін (уточнень).

Також, на думку заявників, суд першої інстанції неправильно застосував ст. 99 Конституції України та не врахував те, що нарахування пені та штрафів в іноземній валюті не передбачено законодавством, та остання стягується виключно у гривні. З будь-якими вимогами щодо стягнення штрафу та пені у гривні позивач до суду не звертався, а тому у суду не було жодних підстав для задоволення незаявлених вимог.

Зауважують, що позивач звернувся з позовними вимогами у травні 2011 року. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2011 року відкрито провадження по справі. Тобто, трирічний строк позовної давності обмежений травнем 2008 - травнем 2011 року. При цьому, слід звернути увагу на підтвердження сумлінного ставлення відповідачів до виконання умов кредитного договору - на довідку АТ «МетаБанк» від 22.02.2008 року, згідно з якою ОСОБА_1 станом на 22.02.2008 року має залишок по кредитному договору від 27.09.2006р. - 12224, 24 долара США, прострочена заборгованість відсутня. В довідці також зазначено, що ОСОБА_1 є відповідальною особою, яка за час дії кредитного договору щомісячно сплачувала відсотки за кредитом та обумовлену частку самого кредиту. Випадки невиконання або неналежного виконання умов кредитного договору відсутні. Отже, відповідачі вважають за доцільне просити апеляційний суд про застосування позовної давності до заявлених вимог.

Від представника АТ «МетаБанк» Нужного С.П. до апеляційного суду надійшов відзив, у якому він просить: закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.07.2011 року у справі № 2-2173/2011; заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.07.2011 року у справі 2- 2173/2011 залишити без змін.

Зазначає, що в апеляційній скарзі відповідачі довільно трактують текст оскаржуваного заочного рішення та роблять необґрунтовані висновки, що суд нібито вийшов за межі вимог позову, нібито самостійно обрав предмет позову та т. ін. Усі твердження відповідачів, які містяться в апеляцій скарзі, винайдені шляхом виключно лінгвістичного непрофесійного аналізу тексту рішення та є абстрактними і такими, що зовсім не ґрунтуються на відповідних доказах, і взагалі навіть не посилаються на будь-які належні та допустимі докази. Єдиними твердженнями, якими відповідачі намагаються аргументувати свою позицію є довільне трактування тексту заочного рішення та припущення, що нібито позивачем не направлялись повідомлення про наближення строків кредитування, не змінювались та не уточнювались позовні вимоги, не пред`являлись виконавчі документи і т. ін. І все це, нібито, зрозуміло лише з тексту судового рішення, яке відповідно до норм законодавства і не повинно містити (саме у тексті, а не під час розгляду судової справи) усіх перелічених аспектів та деталізації. Жодних доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, не наведено.

Вважає, що відсутність достатнього обсягу документів лише частково відновленого провадження та істотних доказів для скасування заочного рішення суду, а також об`єктивна неможливість відновлення необхідних документів є підставою для відмови у скасуванні ухваленого, та ще й повністю виконаного рішення суду.

Окрім того, зазначає, що судом помилково було вирішено частково відновити матеріали повністю втраченого провадження. Отже, суд апеляційної інстанції не може розглядати справу з наявним обсягом відновлених документів та має підстави для закриття апеляційного провадження.

З урахуванням відсутності поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки відповідачів обставин порушення строку оскарження рішення, а також з урахуванням спливу більше 10 років з дня набрання заочним рішенням законної сили, а також наслідками поновлення строку для інших осіб у зв`язку з його фактичним виконанням, вважає факт оскарження заочного рішення таким, що підриває принцип юридичної визначеності та суперечить релевантній практиці Верховного Суду, ЄСПЛ.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 липня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було задоволено.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2011 року у цій справі скасовано і ухвалено нове рішення.

Позов АТ «МетаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без задоволення.

Додатковою постановою Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення було задоволено. Стягнено з АТ «МетаБанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 454,00 грн. та на користь ОСОБА_1 - 2 730,00 грн.

Не погоджуючисьіз зазначеноюпостановою Запорізького апеляційного суду, представник АТ «МетаБанк» подавкасаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову та додаткову постанову апеляційного суду, залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь АТ «МетаБанк» судові витрати.

Постановою Верховного Суду від 17 січня 2024 року касаційну скаргу АТ «МетаБанк» задоволено частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 26 липня 2022 року та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року скасовано.

Справу № 2-2173/11 переданона новий розгляддо суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Запорізького апеляційного суду від 26 липня 2022 року та додаткова постанова Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2022 рокувтрачають законну силута подальшому виконаннюне підлягають.

Як зазначив у вказаній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, завданням цивільногосудочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі№523/9076/16-ц(провадження № 14-61цс18) вказала, що «за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Участинахпершій,третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостійстатті 81 ЦПК Українивизначено, щоцивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін,кожна сторона повинна довести ті обставини, які маютьзначення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18) вказано, що «апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції».

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалівиключає можливістьприйняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті367 ЦПКУкраїни незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21)).

У справі, що переглядається:

апеляційний суд зробив висновок, щосуд першої інстанції порушив норми процесуального права і не залучив до участі у справі спадкоємців ОСОБА_5 , проте не з`ясував та не вказав таку особу (осіб). Тому висновок суду в цій частині є передчасним;

апеляційний суд вказав, що воскаржуваному судовому рішенні не зазначено розмір часток співвласників предмета іпотеки, на яку частину іпотечного майна звернене стягнення, що не відповідає змісту рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2011 року;

апеляційний суд уважав, що оскаржуване судове рішення є суперечливим в частині того, що у ньому суд зазначив, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягнення має бути здійснене за рахунок продажу предмета іпотеки, належного серед інших співвласників ОСОБА_5 . Проте суд не мотивував,як це свідчить про неправильне застосуванням норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, оскільки сама лишесуперечливість судового рішення не є підставою його скасування (стаття 376 ЦПК України);

апеляційний суд не врахував, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції. При цьому така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалівиключає можливістьприйняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів. Тому є помилковими при перегляді заочного рішенняОрджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2011 рокувисновки апеляційного суду, що: вирішення питання щодо законності здійснення стягнення на іпотечне майно потребує залучення до участі в справі нового власника спірного майна; ОСОБА_5 вказана боржником у виконавчому провадженні та від її імені було реалізоване майно на електронних торгах.

За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про наявність підстав для скасування заочного рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову. Оскільки постанова Запорізького апеляційного суду від 26 липня 2022 року підлягає скасуванню, то додаткова постанова цього суду від 16 серпня 2022 року, якою вирішено питання розподілу судових витрат, також підлягає скасуванню.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення,а рішеннясуду першоїінстанції-без змін,з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідност. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, згідно із частиною першоюстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначенийзакономабо договором.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Статтею 10 ЦПК Українивизначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті15, частиною першою статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно достатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина першастатті 626 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 627 ЦК Українисторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно зістаттею 598 ЦК України зобов`язанняприпиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно дост. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно дост. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Далі, правовий механізм існування іпотеки як окремого інституту в зобов`язальних правовідносинах регулюється спеціальним законом -Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до імперативно встановленого правила закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується тойзаконабо інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (тут і надалі положенняЗакону України «Про іпотеку»застосовуються в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом

За змістомстатті 3 Закону України «Про іпотеку»іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Інститут забезпечення виконання зобов`язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань. Тобто в разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом з боржником і треті особи.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання (частина першастатті 7 Закону «Про іпотеку»).

Згідно із частиною першоюстатті 33 Закону України «Про іпотеку»в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихстаттею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку» .

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за відновленим судовим провадженням, оскільки матеріали цивільної справи № 2-2173/11 знищені.

Так,матеріали відновленогосудового провадженнямістять наступнікопії доказів: кредитного договору №601900000828 від 27.09.2006 року; іпотечного договору № 9019000008201 від 27.09.2006 року; ухвали суду про відкриття провадження по справі 2-2173/11 від 26.05.2011 року; заочного рішення суду по справі № 2-2173/11 від 19.07.2011 року.

Як встановлено судом першої інстанції, 27 вересня 2006 року між АБ «Металург», правонаступником якого є АТ «МетаБанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 601900000828, за умовами якого ОСОБА_1 на строк до 27 вересня 2011 року включно був наданий кредит у сумі 15 000 доларів США на споживчі цілі (поточні потреби) зі сплатою 18 % річних.

Згідно з п. п. 1.1, 1.2, 2.4, 2.7 кредитного договору ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання своєчасно здійснити повне погашення кредиту, а також зобов`язання щомісячно (з 1 по 26 число кожного місяця) здійснювати погашення частини кредиту і відсотків за користування кредитними коштами у порядку і розмірах, встановлених кредитним договором.

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору забезпеченням виконання зобов`язань ОСОБА_1 за вищезазначеним договором є застава нерухомого майна (іпотека).

Згідно з іпотечним договором № 9019000008201 від 27 вересня 2006 року, предметом іпотеки є належна ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на праві власності квартира АДРЕСА_4 .

Згідно з п. 1.1 іпотечного договору іпотекою забезпечується виконання ОСОБА_1 всіх її зобов`язань за кредитним договором, включаючи зобов`язання повернути суму наданого кредиту, сплатити відсотки за кредитом, суми комісій, неустойки, будь-яких інших платежів, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати у повному обсязі нанесені збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням кредитного договору.

Відповідно до звичайних цін, що склалися на момент укладення іпотечного договору, та на підставі взаємної згоди сторін вартість предмета іпотеки складає 151 500 грн.

Станом на 16 листопада 2010 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 21 473,66 доларів США, що еквівалентно 170 344,09 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 10 093,52 дол. США, що еквівалентно 80 068,86 грн; заборгованість за відсотками - 1 545,76 дол. США, що еквівалентно 12 262,05 грн; пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків - 7 134,38 дол. США, що еквівалентно 56 594,89 грн; штраф за порушення умов кредитного договором - 2 700,00 дол. США, що еквівалентно 21418,29 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що про наявну заборгованість та необхідність її погашення відповідачі неодноразово повідомлялися банком. Доводів на спростування наданого позивачем розрахунку, її розміру відповідачі не наводили, при цьому ніяких доказів щодо прийнятих ними заходів по погашенню зазначеної заборгованості за час розгляду справи суду не надали, умови укладених ними договорів кредиту та іпотеки не оспорювали.

Також встановлено, що одна з іпотекодавців - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до ухвалення оспорюваного судового рішення.

Як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження від 6 січня 2022 року, ОСОБА_5 значиться боржником у виконавчому провадженні та від її імені було реалізоване майно на електронних торгах, спірна квартира відтак набула нового власника.

З відповіді на запит апеляційного суду з департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради вбачається, що за відомостями вказаного департаменту станом на 13.09.2009 та на 19.07.2011 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 27.10.1962 по 31.01.2022, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 10.10.1978 по 31.01.2022, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 08.10.2001 по 31.01.2022, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 18.07.1996 по 31.01.2022.

Місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , з 25.08.1999 по 03.11.2009. Знято з реєстрації місця проживання у зв`язку зі смертю, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 .

З копії спадкової справи № 28/2021 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_5 , заведеної 20 грудня 2021 року та закінченої 05 серпня 2022 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гавриленко Н.Ю., вбачається, що 20 грудня 2021 була подана заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_5 , була заведена спадкова справа № 28/2021.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Гавриленко Н.Ю. від 05 серпня 2022 року, 13 вересня 2009 року відкрилась спадщина після померлої гр. ОСОБА_5 , яка на день смерті проживала за адресою: АДРЕСА_2 .

20 грудня 2021 року приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Гавриленко Н.Ю. була подана заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері гр. ОСОБА_5 , яка була зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 87 та заведена спадкова справа № 28/2021.

05 серпня 2022 року була подана заява ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері - гр. ОСОБА_5 , яка була зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 21 та долучена до спадкової справи № 28/2021.

У вищевказаній заяві зазначено, що до складу спадкового майна входить 1/5 (одна п`ята) частка квартири АДРЕСА_1 .

Документи, що підтверджують факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб ОСОБА_1 були надані та їх копії знаходяться в матеріалах спадкової справи.

Також спадкоємцем наданий документ, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно, а саме Свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , видане Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради 06.09.2006р., згідно з яким гр. ОСОБА_5 належить 1/5 частка квартири АДРЕСА_1 .

Для здійсненні перевірки відсутності заборони або арешту цього майна нотаріусом були виготовлені Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта та щодо об`єкта нерухомого майна.

За інформацією,яка міститьсяв інформаційнідовідці від05.08.20200року вспеціальному розділіДержавного реєструречових правна нерухомемайно напідставі постановипро арештмайна боржника,виданого 01.06.2018р.державним виконавцемВознесенівського ВДВСм.Запоріжжя ГТУЮу Запорізкій областіІващенко Ю.Ю.,зареєстроване обтяженняна всенерухоме майногр. ОСОБА_5 .

За інформацією,яка міститьсяв інформаційнійдовідці від05.08.2022року квартира,частка якоївходить доскладу спадщинипісля померлоїгр. ОСОБА_5 , належить іншій особі на підставі іншого документа, крім того, у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано обтяження (арешт нерухомого майна, оголошення заборони на відчуження будь-якого майна, що належить боржнику) на 1/5 частку вищевказаної квартири.

Виходячи з вищенаведеного, нотаріус не вбачає підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я гр. ОСОБА_1 після померлої ОСОБА_5 , оскільки неможливо встановити склад спадкового майна.

На підставі вищенаведеного, приватний нотаріус постановила відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері - гр. ОСОБА_5 , на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 .

Враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено факт невиконання боржником ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, укладеним між нею та банком 27 вересня 2006 року, у зв`язку із чим за договором утворилась заборгованість, позивач, як іпотекодержатель,виконавши умови щодо направлення позичальнику письмових вимог про погашення заборгованості, які залишились без задоволення,набув права на задоволення своїх вимог за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав до задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, в рахунок погашення заборгованості за укладеним Акціонерним банком «Металург» (правонаступник публічне акціонерне товариство «МетаБанк») з ОСОБА_1 кредитним договором № 601900000828 від 27.09.2006 року є обґрунтованим.

За правилами доказування, визначеними статтями12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Як зазначалося вище, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжявід 07 червня 2022 року відновлено частково втрачене судове провадження в цивільній справі № 2-2173/11 за позовом АТ «МетаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в частині: кредитного договору №601900000828 від 27 вересня 2006 року; іпотечного договору № 9019000008201 від 27 вересня 2006 року; ухвали суду про відкриття провадження по справі 2-2173/11 від 26 травня 2011 року; заочного рішення суду по справі № 2-2173/11 від 19 липня 2011 року.

Учасники справи вказану ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжявід 07 червня 2022 року не оскаржували.

Будь-яких інших доказів матеріали відновленого судового провадження не містять, тому колегія суддів не має можливості перевірити доводи апеляційної скарги: про неналежне повідомлення відповідачів під час розгляду справи в суді першої інстанції; не отримання копій ухвали про відкриття провадження, позовної заяви з додатками, судових повісток, заочного рішення; чи були уточнені (доповнені, збільшені та ін.) позовні вимоги; про належне ставлення відповідачів до виконання умов кредитного та іпотечного договорів, щодо сплати обумовлених графіком сум на виконання умов кредитного договору, відсутності заборгованості за кредитним договором; не отримання відповідачами від АТ «МетаБанк» вимог щодо дострокового повернення кредитних коштів, про звернення стягнення на предмет іпотеки тощо; пропуск позивачем строків позовної давності. Також апеляційний суд не має можливості перевірити доводи апеляційної скарги щодо залучення (незалучення) до участі у справі судом першої інстанції правонаступників ОСОБА_5 (з огляду на те, що ухвалою Орджоінікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2011 року відкрито провадження по справі щодо до 5 відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а оскаржуване рішення ухвалено щодо 4 відповідачів).

З вищенаведенихпідстав посиланняв апеляційнійскарзі нате,що судпершої інстанціївийшов замежі позовнихвимог тасамостійно обравпредмет позову ґрунтуються на припущеннях.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що підтвердженням сумлінного ставлення відповідачів до виконання умов кредитного договору є довідка АТ «МетаБанк» від 22.02.2008 року (згідно з якою ОСОБА_1 станом на 22.02.2008 року має залишок по кредитному договору від 27.09.2006р. - 12224, 24 долара США, прострочена заборгованість відсутня) правильність висновків суду по суті спору не спростовують. Доводи про відсутність заборгованості за кредитним договором також ґрунтуються на припущеннях.

Посилання у скарзі на те, що «в іншій довідці зазначено про осіб, що зареєстровані, постійно мешкають в квартирі, підлягають виселенню та зняттю з реєстраційного обліку (за редакцією первісних позовних вимог АТ «МетаБанк») була вказана неповнолітня особа - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » не є підставою для скасування рішення суду. Заявники не зазначають, яка це довідка, якої організації, від якої дати тощо. До того ж, як вказувалося вище, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжявід 07 червня 2022 року відновлено частково втрачене судове провадження в цивільній справі № 2-2173/11, в частині: кредитного договору №601900000828 від 27 вересня 2006 року; іпотечного договору № 9019000008201 від 27 вересня 2006 року; ухвали суду про відкриття провадження по справі 2-2173/11 від 26 травня 2011 року; заочного рішення суду по справі № 2-2173/11 від 19 липня 2011 року. Інших доказів сторони, їх представники не надали.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в п.п.6.56-6.58 постанови від 15 червня 2021 року у справі №904/5726/19 (провадження №12-95гс20) у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу «jura novit curia».

Згідно ст. 215 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення) рішення суду складається з: 1) вступної частини із зазначенням: часу та місця його ухвалення; найменування суду, що ухвалив рішення; прізвищ та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді); прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмета позовних вимог; 2) описової частини із зазначенням: узагальненого викладу позиції відповідача; пояснень осіб, які беруть участь у справі; інших доказів, досліджених судом; 3) мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин; мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався; 4) резолютивної частини із зазначенням: висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку суду по суті позовних вимог; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Посилання у скарзі на вимоги ст. 265 ЦПК України - зміст рішення суду (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Решта доводів апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого вКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) рішення від 19 лютого 2009 року вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метоюдомогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Далі, у статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: 1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги; 2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Отже, з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції не має права закрити апеляційне провадження.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2011 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 08 квітня 2024 року.

Головуючий Д.А.Трофимова

Судді: В.Ю. Бєлка

Е.А.Онищенко