Ухвала

від 09.04.2024 по справі 532/201/24

КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09.04.2024 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 532/201/24

Провадження № 2-а/533/6/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області

у складі головуючої судді - Козир В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Заворотної К.Ю.,

розглянувши у спрощеному письмовому позовному провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, третя особа яка не заявляє самостійних вимог: старший інспектор 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Симоненко Віталій Анатолійович, про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення,

УСТАНОВИВ:

30 січня 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Кобеляцького районного суду Полтавської області зі позовною заявою до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: старший інспектор взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Симоненко Віталій Анатолійович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, у якій просила суд:

- передати матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: старший інспектор взводу 1 роти 3 батальйону УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Симоненко Віталій Анатолійович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - до Другого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності цієї справи;

- скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 21.01.2024 серії БАД №496125, винесену старшим інспектором взводу 1 роти 3 батальйону УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Симоненком Віталієм Анатолійовичем щодо накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , штрафу у розмірі 1 700,00 грн за ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Процесуальні рішення (дії) у справі

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01.02.2024 адміністративну справу передано голові Кобеляцького районного суду Полтавської області для видання розпорядження у порядку, встановленому ст. 29 КАС України.

Розпорядженням голови Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01.02.2024 № 1 адміністративну справу передано до Харківського апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення передано за підсудністю на розгляд до Козельщинського районного суду Полтавської області.

04 березня 2024 року адміністративна справа надійшла до Козельщинського районного суду Полтавської області.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 справу розподілено головуючій судді Козир В.П.

Ухвалою Козельщинського районного суду від 07.03.2024 позовну заяву Омельченко прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі без виклику учасників справи на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні). Призначено справу до розгляду на 27 березня 2024 року. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - старшого інспектора взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Симоненка Віталія Анатолійовича.

Цією ж ухвалою суду витребувановід відповідача - Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції до 20 березня 2024 року оригінал або належним чином завірену копію (належної якості) постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 21.01.2024 серії БАД №496125 та копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 (докази фото, відеофіксації правопорушення). Також було запропоновано позивачці у письмовій заяві висловити свою позицію щодо згоди на заміну відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідача, таким чином розпорядившись своїми вимогами та процесуальними правами на власний розсуд.

25 березня 2024 року на адресу суду від представника відповідача та третьої особи надійшов відзив на адміністративний позов про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та докази, що витребовувалися судом.

27.03.2024 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивачки про витребовування доказів та клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою суду від 27.03.2024 судовий розгляд справи за клопотанням позивачки відкладено до 01 квітня 2024 року.

01.04.2024 на адресу суду надійшла заява від позивачки ОСОБА_1 , в якій вона просила суд залучити до участі у справі як співвідповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції України та витребувати від Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Полтавській області відомості про те, чи станом на 21.01.2024 були встановлені на автомобільній дорозі М-03 «Київ-Харків-Довжанський» 306 км, населений пункт м. Решетилівка, дорожні знаки 5.49 «Початок населеного пункту», 5.51 «Початок населеного пункту» (обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху з міста Полтави у бік міста Києва), а саме на ділянці цієї дороги, починаючи від виїзду зі другорядної дороги з боку підприємства ТОВ «Говтва» з-за меж міста Решетилівка (згідно з доданою схемою).

Ухвалою суду від 01.04.2024 клопотання позивачки ОСОБА_1 про залучення до участі у справі співвідповідача - задоволено, залучено до участі у справі у якості співвідповідача Департамент патрульної поліції.

Ухвалою суду від 01.04.2024 клопотання позивачки ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено, витребувано від Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Полтавській області інформацію про наявність та фактичне розміщення дорожніх знаків.

08.04.2024 від Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Полтавській області надійшли відомості, що витребовувалися судом.

За правилами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, на підставі ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України судом здійснюється розгляд заяви без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та без участі сторін на підставі наявних у справі доказів у порядку письмового провадження.

Стислий виклад позицій сторін

Позиція позивача (а.с. 1-7, 82-83).

Обґрунтовуючи позовну заяву позивачка зазначала, що 21 січня 2024 року о 13 годині 40 хвилин старший інспектор взводу 1 роти 3 батальйону УПП в Полтавській області Департамента патрульної поліції старший лейтенант поліції Симоненко Віталій Анатолійович склав відносно неї постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, щодо накладення на неї штрафу у розмірі 1700,00 грн за ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Оскаржуваною постановою позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона як водій 21 січня 2024 року о 12 годині 59 хвилин, керуючи транспортним засобом на автомобільній дорозі Київ- Харків - Довжанський М03 306км, рухалася зі швидкістю 105 км/год у населеному пункті, при цьому перевищила обмеження швидкості руху у межах м. Решетилівка на 55 км/год, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20 ТС001013.

У позовній заяві позивачка зазначала, що вона дійсно 21.01.2024 керувала транспортним засобом Volkswagen Tiguan та рухалась по автомобільній дорозі Київ- Харків - Довжанський М03 у напрямку з міста Полтави до міста Києва. У певний момент руху позивачку зупинив поліцейський ОСОБА_2 та повідомив про вчинення нею адміністративного правопорушення, а саме перевищення встановленого обмеження швидкості руху транспортного засобу на 55 км/год. у межах населеного пункту Решетилівка, що було зафіксоване приладом TruCam. ОСОБА_1 зазначала, що повідомляла поліцейського, що на своєму шляху не бачила дорожнього знаку, який означає початок населеного пункту, а тому рухалася зі швидкістю, дозволеною для руху транспортних засобів за межами населених пунктів. Також звертала увагу поліцейського на той факт, що прилад TruCam не закріплений нерухомо на спеціальному штативі, а просто тримається руками. Однак, відповідач-1 заявив, що він не зважатиме на ці обставини та не приймає її пояснення, та уважає це адміністративним правопорушенням. Після цього відповідач виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. При цьому відповідач-1 не надав позивачці жодних належних доказів вчинення нею адміністративного правопорушення (відео- чи фотофіксації правопорушення, показання свідків тощо).

Позивачка вважає, що, не вчиняла адміністративного правопорушення та, що дії поліцейського ОСОБА_2 щодо притягнення її до адміністративної відповідальності є незаконними, а оскаржувана постанова поліцейського не містить доказів, на яких ґрунтується його висновок про вчинення нею адміністративного правопорушення.

Основним аргументом позивачки, є те, що з початком повномасштабного збройного вторгнення військ російської федерації на територію України по всій території України було закликано населення до демонтажу дорожніх знаків, які позначали початок та кінець населених пунктів, з метою дезорієнтації агресора. Тому вона має сумніви, що дорожній знак 5.49 існував та був розміщений у тому місці автомобільної дороги, де її зупинив працівник поліції ОСОБА_2 Додатково у заяві від 30.03.2024, обґрунтовуючи своє клопотання про витребування доказів, позивачка стверджувала, шо 21 січня 2024 року керувала належним їй транспортним засобом по автодорозі М03 (Е 40), маршрут руху позивачки був таким: виїхавши з м. Кобеляки Полтавської області, вона рухалась до м. Київ через м. Решетилівка Полтавського району Полтавської області. Проїхавши через м. Решетилівка, проїхала під дорожнім полотном дороги М03 (Е 40), виїхала біля АЗС BVS, проїхала до ТОВ «Говтва» та виїхала на автодорогу М03 (Е 40) (на карті місце виїзду Е40), продовживши дорогу до м. Києва, та вважала, що залишила межі м. Решетилівка. Жодних дорожніх знаків про початок чи закінчення населеного пункту на дорозі не було. Вказана дорога містить дві смуги руху. Враховуючи, що обабіч дороги розташовані лише автозаправка та придорожнє кафе, вважати що ця дорога розташована в населеному пункті в позивачки не було підстав.

При нормативному обґрунтуванні позову посилалась на п. 8.2-1, 12.4 Правил дорожнього руху, п. 10.1.1 ГОСТ - ДСТУ 4100:2014, ст. 9, 122, 251, 242, 247, 280, 283, 284, 289 КУпАП, ст. 2, 25, 28, 73, 77, 122, 242 КАС України, Постанову Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», правові висновки Верховного Суду у справі № 463/1352/16-а (постанова від 08 липня 2020 року), у справі №161/5372/17 (постанова від 29 квітня 2020 року), у справі №524/5536/17 (постанова від 15 листопада 2018 року), у справі № 489/4827/16-а (постанова від 15 квітня 2020 року), у справі №712/12830/16-а (постанова від 05 серпня 2019 року), у справі №212/3575/22 (постанова від 16 серпня 2023 року).

Позиція відповідачів та третьої особи (а.с 53-59)

Відповідач-1 - Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції у відзиві на позовну заяву стверджував, що позивачка дійсно порушила ПДР, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і немає жодних правових підстав для їх задоволення, оскільки адмінпостанова винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності.

Заперечуючи позовні вимоги, представник відповідача зазначав, що посилання позивачки про відсутність дорожніх знаків через воєнний стан в Україні є недоречним, адже дорожні знаки 5.49 (5.51) «Початок населеного пункту», 5.50 (5.52) «Кінець населеного пункту» та 5.75 «Автоматична відеофіксація порушень ПДР» з табличками 7.2.1 «Зона дії» наявні та розміщені на місці вчинення правопорушення позивачкою, що підтверджується відповіддю Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області від 06.11.2023, яка додана до відзиву на позовну заяву.

Також навів аргументи на доведення правомірності використання поліцією лазерних вимірювачів швидкості TruCam як з руки, так і з триноги.

Отже, відповідач-1, уважав, що позивачем по справі до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а незгода позивачки з її притягненням до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.

При нормативному обґрунтуванні відзиву відповідач посилався на норми п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, ст. 23, 40 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», ст. 72 КАС України, ст. 23, 77, 122, 251-252 КУпАП, ст. 19 Конституції України, правові висновки, викладені в рішенні Верховного Суду у справі № 520/2261/19 (постанова від 25.06.2020), висновки апеляційних адміністративних судів, викладені у постановах від 09.06.2021 року по справі №335/3833/23, від 09.06.2021 року по справі №752/9242/22, від 28.09.2023 року по справі №404/3179/21, від 31.05.2023 по справі 303/1416/23, від 01.03.2023 по справі 750/7514/22, від 03.05.2023 по справі 346/2877/21 та в постанові від 26.01.2023 року по справі №728/1407/22, а також рішення ЄСПЛ у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2077.

Відповідач -2 - Департамент патрульної поліції відзив на позовну заяву не подав.

Позиція третьої особи (а.с. 53-59)

Представник відповідача-1 подавав відзив на позовну заяву від імені відповідача Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції та третьої особи - інспектора батальйону УПП в Полтавській області ДПП Симоненка В.А.

Отже, позиція третьої особи аналогічна з позицією відповідача -1.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, з посиланням на докази

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №496125, винесеною 21.01.2024 інспектором взводу 1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , установлено, що 21.01.2024 о 12 год. 59 хв. на автодорозі М03 Київ-Харків-Довжанський (306 км) ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалася зі швидкістю 105 км/год, при цьому перевищила встановлене обмеження швидкості руху транспортного засобу у межах м. Решетилівка на 55 км/год, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTJ 20/20 ТС001013 (а.с. 60).

Даною постановою притягнуто позивачку ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн.

У графі постанови 7 «До постанови додаються» зазначено «відеозапис з бодікамери №473461 та фото порушення».

На підтвердження вчинення позивачкою порушення Правил дорожнього руху відповідачем надано до матеріалів справи фото- та відеозаписи, які зроблені за допомогою приладу лазерного вимірювача швидкості TruCam ТС001013, та відеозапис з нагрудної камери (а.с. 61, 70).

Так, на вказаних фото- та відеозаписах, зроблених за допомогою приладу TruCam ТС001013, зафіксовано рух транспортного засобу автомобілю марки Volkswagen Tiguan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м. Решетилівка, зі швидкістю 105 км/год, при встановленому ліміті швидкості 50 км/год, та зазначено дату і час фіксації 21.01.2024 о 12:59:41 год, а також зафіксовано координати місця, з якого проводилася фіксація правопорушення: 49°34'52.33"N 34°5'39.03"E.

Відомості про технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення, - TruCam серійний номер НОМЕР_2 , у відповідності до ч. 3 ст. 283 КУпАП внесені до оскаржуваної постанови. Зокрема, після опису обставин вчиненого правопорушення у постанові зазначено як назву приладу (TruCam), так і серійний номер - ТС001013.

Можливість використання виробу - лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCам LTI 20/20 виробництва Laser Technology Inc. підтверджена експертним висновком від 15.12.2023 № 04/05/02 - 1178/ВС1, виданим Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, в якому зазначено, що в об`єкті експертизи правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES, визначений п. 5.1 ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015 (у режимі ЕСВ, визначеному ДСТУ ISO/IEC 10116:2019, із довжиною ключа 128 біт). Відповідно до цього експертного висновку, його дія поширюється на перелічені у ньому зразки об`єкта експертизи, у тому числі й на виріб з серійним номером ТС001013. Термін дії вказаного експертного висновку встановлено протягом періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні та шести місяців після його припинення чи скасування (а.с. 64).

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 13 березня 2024 року № 22-01/27280, виданого ДП «Укрметртестстандарт» Мінекономіки України, чинного до 13 березня 2024 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCам LTI 20/20 № ТС0010013 (виробник Laser Technology Inc., США) відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ±2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; ±1 км/год в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год (а.с.62).

Згідно з копією сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України виданого 29.08.2012 № UA-Ml/l-2903-2012 контроль метрологічних характеристик вимірювачів швидкості автотранспортних засобів лазерних LTI 20/20 TruCам під час випуску з виробництва здійснює метрологічна служба виробника, акредитована національною метрологічною службою США (а.с. 63).

З відеозапису, наданого відповідачем-1 та досліджених судом, вбачається, що автомобіль, яким керує позивачка, рухається по автомобільній дорозі.

Відеозаписом не зафіксовано дорожній знак 5.49 «Початок населеного пункту», який застосовується для позначення початку населеного пункту, в якому діють вимоги Правил дорожнього руху, що визначають порядок руху в населених пунктах, та який установлюється на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги, та після проїзду якого встановлюється максимальна швидкість руху у 50 км/год.

Проте позивачка той факт, що вона рухалася у межах населеного пункту, у позовній заяві не заперечувала.

На вимогу позивачки працівниками поліції було надано сертифікат на прилад TRUCAM та розпорядження, на підставі якого працівники патрульної поліції перебували на місці фіксації правопорушення.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснювався інспектором поліції у відповідності до вимог чинного законодавства, ОСОБА_1 було роз`яснено її права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Відповідно до координат, які автоматично визначає прилад TRUCAM за допомогою влаштованого GPS-навігатора при здійсненні заміру швидкості автомобіля, транспортний засіб позивачки рухався у межах населеного пункту м. Решетилівка (автошлях М03 Київ-Харків-Довжанський (306 км)). Швидкість транспортного засобу складала - 105 км/год.

Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області проведено та встановлено фактичну адресну прив`язку місць встановлення дорожніх знаків, їх наявність (відсутність) на автомобільній дорозі М-03 Київ-Харків-Довжанський, що вбачається з наданої відповідачем-1 відповіді служби від 15.11.2023 (а.с.65-67).

З наведеного листа Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області вбачається, що на автомобільній дорозі М-03 на позначення населеного пункту Решетилівка, прив`язка 304+950 км на право узбіччі та розподільчій встановлено знаки: знак 5.49 У (+); Р(+), знак 5.50 У(+); Р(+), де «У» - узбіччя, «Р» - розподільча; на ліво узбіччі та розподільчій, прив`язка 307 + 200 км, встановлено знак 5.50 У (+); Р (+), знак 5.49 У(+); Р (+), де «У» - узбіччя, «Р» - розподільча, «-» - відсутній», «+» - в наявності.

З інформації Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області, наданої на виконання ухвали суду від 01.04.2024, також убачається, що у зв`язку зі введенням з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану технічні засоби організації дорожнього руху, які містили географічні назви об`єктів (дорожні знаки маршрутного орієнтування та назви автобусних зупинок) були демонтовані. Роботи з відновлення дорожніх знаків 5.49 (5.51) "Початок населеного пункту" та 5.50 (5.52) "Кінець населеного пункту" виконувалися лише на вимогу органів Національної поліції на ділянках автомобільних доріг, де їх співробітниками здійснювався контроль за дотриманням учасниками дорожнього руху швидкісного режиму. Так, на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський дорожні знаки 5.49 "Початок населеного пункту" (5.50 "Кінець населеного пункту") (Решетилівка) встановлені з боку м. Полтава в напрямку руху до м. Київ на лівому та правому узбіччі на км 308+075 (за 80 м до виїзду з території підприємства "Говтва" на автодорогу М-03 Київ-Харків-Довжанський), а також з боку м. Київ в напрямку руху до м. Полтава на лівому та правому узбіччі на км 305+900. Роботи з відновлення дорожніх знаків 5.49 (5.51) "Початок населеного пункту" та 5.50 (5.52) "Кінець населеного пункту" (Решетилівка) на автомобільних дорогах Н-31 (колишня Р-52) Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка та Т-17-18 Диканька-Решетилівка не виконувалися (а.с. 119).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані судом норми права

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, у тому числі, передбачені ч. 4 ст. 122 КУпАП.

У відповідності до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі по тексту - ПДР, Правила або Правила дорожнього руху).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно зі законодавством.

Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населенні пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух зі швидкістю: ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год (п. 12.6 «ґ» ПДР).

У пункті 1.10 Правил дорожнього руху визначено значення термінів, що наведені у цих правилах, а саме:

- населений пункт - забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.49, 5.50, 5.51, 5.52.

Відповідно до п. 8.1 Правил дорожнього руху регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п. 8.2.1 Правил дорожнього руху дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини. Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги). Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Відповідно до п. 8.4 Правил дорожнього руху дорожні знаки поділяються на групи, в тому числі: ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Відповідно до глави 5 розділу 33 Правил дорожнього руху до інформаційно-вказівних знаків відноситься знак 5.49 «Початок населеного пункту», який визначає найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху у населених пунктах; знак 5.50 «Кінець населеного пункту». Місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знаки 5.49 і 5.50 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.

Знак 5.76 розділу 33 ПДР позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідно до статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових, електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, ч. 2 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідаючи на основні аргументи сторін, суд зазначає таке.

Позивачка в цілому не заперечувала, що вона, керуючи транспортним засобом, рухалася у межах населеного пункту (м. Решетилівка) з перевищенням встановленої Правилами дорожнього руху швидкості. Її аргументи базувалися на тому, що вимірювання швидкості, було здійснено неналежним чином (прилад вимірювання швидкості не був закріплений стаціонарно), а також по напрямку її руху були відсутні відповідні дорожні знаки, внаслідок чого вона не була обізнана (до моменту зупинки працівниками поліції) про те, що рухається у межах дії дорожнього знаку 5.49.

Відповідач-1 же стверджував, що факт перевищення швидкості належним чином зафіксований та доведений, а відповідні дорожні знаки були встановлені.

У даній справі суд має розглянути питання, чи була позивачка належним чином поінформована у встановленому законодавством порядку та у встановлений спосіб шляхом встановлення відповідних інформаційно-вказівних знаків про обмеження швидкості руху, та чи правомірним було накладення адміністративного стягнення на позивачку (водія), якщо такі знаки не були встановлені. А також, чи правомірним було вимірювання швидкості за допомогою спеціального технічного засобу, який не був закріплений стаціонарно, а перебував у руках працівника поліції.

По перше, суд погоджується з доводами Управління патрульної поліції в Полтавській області в тій частині, що використання лазерного вимірювача швидкості TruCam у ручному режимі не суперечить вимогам ст.40 Закону України «Про національну поліцію», яка не виключає можливість використання органами поліції вимірювачів швидкості руху, які не є стаціонарними.

Наведене вбачається у тому числі з копії наданого відповідачем-1 свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки.

Так, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/27280 від 13.03.2022, чинного до 13.03.2024, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCaM LTI 20/20 № ТС001013 має можливість працювати у двох режимах: автоматичному та ручному. Саме в цих режимах вказаний вимірювач проходив тестування та сертифікацію, був признаним таким, що відповідає стандартам та правильно вимірює швидкість руху ТЗ в обох режимах.

З цих підстав суд відхиляє доводи позивачки як необґрунтовані про те, що використання приладу TruCam протиправно здійснювалось інспектором в ручному режимі, оскільки лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, та вимірювання швидкості транспортних засобів цей прилад здійснює автоматично.

Отже, суд уважає, що наявні підстави стверджувати, що факт руху автомобіля, яким керувала позивачка, зі швидкістю 105 км/год підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

З матеріалів справи, а також з інформації, отриманої судом з сервісу Google maps, вбачається, що місце, де було зафіксовано перевищення швидкості та зупинено транспортний засіб під керуванням позивачки, а також місце, з якого, за ствердженням позивачки, вона здійснила виїзд на автошлях М03 (виїзд з території підприємства «Говтва»), перебувають у межах населеного пункту м. Решетилівка на автошляху М03 «Київ-Харків-Довжанський».

Разом з тим, заїзд та виїзд до місця розташування ТОВ «Говтва» можливий як з автошляху М03, дорожній знак 5.49 до виїзду з території якого встановлений за 80 км (тобто позивачка його бачити не могла), так і з автошляхів Н-31 (Р-52) та Т-17-18, дорожні знаки 5.49, 5.50, на яких відсутні.

Позивачка стверджувала, що маршрут транспортного засобу, під її керуванням, був такий: виїхавши з м. Кобеляки Полтавської області, позивачка рухалася до м. Київ через м. Решетилівка Полтавського району Полтавської області. Проїхавши через м. Решетилівка Полтавського району Полтавської області, проїхала під дорожнім полотном дороги М03 (Е 40), виїхала біля АЗС BVS, проїхала до ТОВ «Говтва» та виїхала на автодорогу М03 (Е 40) (на карті місце виїзду Е40), продовживши дорогу до м. Київ, та вважала, що залишила межі м. Решетилівка, оскільки жодних дорожніх знаків про початок чи закінчення населеного пункту на дорозі, яка містить дві смуги руху, не було. Ураховуючи, що обабіч дороги розташовані лише автозаправка та придорожнє кафе, вважати, що ця дорога розташована у населеному пункті - не було.

Дослідивши надану позивачкою схему руху транспортного засобу, інформацію, надану Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області, відомості з електронного сервісу Google maps, а також додану відповідачем-1 до відзиву інформацію щодо встановлення дорожніх знаків, суд уважає, що існують обґрунтовані сумніви щодо вчинення позивачкою правопорушення умисно або з необережності. Такі сумніви не були усунуті під час розгляду справи та відповідачами не спростовані.

Адже відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а відповідно до п. 8.2-1 ПДР дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Відсутність відповідних дорожніх інформаційно-вказівних знаків на позначення населеного пункту, у якому було зафіксовано порушення швидкісного режиму, та неспростування відповідачами того факту, що позивачка рухалася саме тим маршрутом, про який вона вказала, свідчать про те, що позивачка дійсно могла бути непоінформована належним чином про запровадження певного швидкісного режиму руху та про рух у межах населеного пункту, який мав би бути зі всіх автошляхів позначений дорожнім знаком 5.49.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, полягає у перевищенні встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину. Об`єктом цього адміністративного проступку є суспільні відносини у галузі забезпечення безпеки дорожнього руху. Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й формі необережності.

Усе наведене має вбачатися з матеріалів справи та ними беззаперечно підтверджуватися.

Оскільки, позивачка стверджувала, окрім іншого, що не була належним чином поінформована про наявність встановлених обмежень швидкості руху на тій ділянці дороги, на якій вона допустила перевищення швидкості, а з долучених до матеріалів справи доказів неможливо беззаперечно встановити, що вона дійсно допустила перевищення встановлених обмежень швидкості руху навмисно або з необережності, то притягнення останньої до відповідальності є неправомірним.

Як уже зазначалось вище, згідно зі ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою. За відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відповідачами та третьою особою не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачкою правопорушення умисно або з необережності. Наявність відеозапису, який є належним доказом, не спростовує висновків про недоведеність матеріалами справи складу адміністративного правопорушення в цілому.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, ст. 62 Конституції України, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та/або вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачкою правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, є недоведеним, а постанова від 21.01.2024 серії БАД № 496125 підлягає скасуванню.

Висновки Верховного Суду у справах, наведених сторонами у заявах по суті, суд не застосовує у даній справі, оскільки жоден з наведених сторонами висновків не є релевантним до обставин даної справи.

Згідно зі ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Позивачка у позовній заяві просила суд постанову скасувати. Про закриття справи про адміністративне правопорушення, направлення справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) тощо - не просила.

Проте суд, використовуючи надані ч. 3 ст. 286 КАС України повноваження, проаналізувавши матеріали справи, уважає, що позовну заяву слід задовольнити, спірну постанову - скасувати, а справу - закрити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За розгляд позовної вимоги про оскарження постанови про адміністративне правопорушення позивачка сплатила судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, відповідно, сума судового збору у розмірі 605 грн 60 коп. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 9, 72-73, 76, 77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, ст. 7, 9 121, 245, 247, 251, 280 КУпАП, відповідними пунктами ПДР, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, третя особа яка не заявляє самостійних вимог: старший інспектор 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Симоненко Віталій Анатолійович, про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 21.01.2024 серії БАД № 496125, винесену старшим інспектором взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Симоненком Віталієм Анатолійовичем, за ч. 4 ст.122 КУпАП про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1700,00 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у сумі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Козельщинський районний суд Полтавської області.

Апеляційна скарга у електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; тел: НОМЕР_4 ).

Відповідач 1: Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Кременчуцька, буд. 2-В, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751; ідентифікаційний код позивачем не зазначено; електронна пошта: public@patrol.police.gov.ua; телефон: (0532) 51-76-00).

Відповідач 2: Департамент патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048; ідентифікаційний код: 40108646).

Третя особа: старший інспектор взводу 1 роти 3 батальйону УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Симоненко Віталій Анатолійович (адреса: вул. Кременчуцька, буд. 2-В, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751; реєстраційний номер облікової картки платника податків та засоби зв`язку позивачем не зазначено).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 09.04.2024.

Суддя В.П. Козир