Постанова

від 26.02.2024 по справі 523/11800/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2612/24

Справа № 523/11800/22

Головуючий у першій інстанції Сувертак І.В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.

за участю секретаря судового засідання - Долгової В.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Державне підприємство «Український дитячий центр «Молода гвардія»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія»

на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 14 серпня 2023 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом в якому просила поновити її на роботі за посадою секретаря школи ДП «УДЦ «Молода гвардія» шляхом скасування наказу № 114/к/тр від 15 серпня 2022 року «Про звільнення працівників середньої загальноосвітньої школи» ДП «УДЦ «Молода гвардія»; стягнути з Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» на її користь заробітну плату у формі середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22 серпня 2022 року до дня поновлення на роботі.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що вона працювала секретарем школи ДП «УДЦ «Молода гвардія».

Наказом № 114/к/тр від 15 серпня 2022 року «Про звільнення працівників середньої загальноосвітньої школи, ДП «УДЦ «Молода гвардія» ОСОБА_1 було звільнено 22 серпня 2022 року, керуючись: Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», статтею 24 Закону України «Про відпустки», наказом виконуючого обов`язки генерального директора ДП «УДЦ «Молода гвардія» від 10.08.2022 року № 39/2022-ОД «Про звільнення працівників ДП «УДЦ «Молода гвардія», пунктом 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України щодо неможливості забезпечення працівників роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із відсутністю виробничих, організаційних та технічних умов роботодавця внаслідок бойових дій та неможливістю переведення працівників на іншу роботу, статтею 44 Кодексу законів про працю України, частиною четвертою та сьомою статті 49-2 Кодексу законів про працю України.

Позивачка вважає своє звільнення незаконним. Вказує про те, що 11.08.2022 р. відділом кадрів ДП «УДЦ «Молода гвардія» їй було вручено попередження щодо звільнення за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, у зв`язку з чим 15.08.2022 р. вона звернулась до Генерального директора ДП «УДЦ «Молода гвардія» із заявою про ознайомлення з матеріалами, які засвідчують факт знищення майна роботодавця та надання відповідних документів. Однак, вимога позивачки про ознайомлення з матеріалами (якими підтверджуються причини звільнення), була проігнорована роботодавцем, та не було надано будь-якої інформації на підтвердження зв`язку «відсутності роботи» саме з «повним знищенням (відсутністю) майна роботодавця, одночасно виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва». В тому числі не було надано таких документів, як: матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт відсутності умов чи знищення майна. Однією із обов`язкових умов застосування п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП, є безпосередній зв`язок повного знищення (відсутності) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця саме з бойовими діями. Попереджаючи 11.08.2022 р. позивачку про її звільнення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, датуючи наказ про звільнення 15-м серпням та фактично звільняючи її 22.08.2022 p., роботодавець повинен був встановити факт проведення бойових дій, хоча м. Одеса, не є територією, на якій ведуться бойові дії. Більш того, території м. Одеси не мають статусу «в тимчасовій окупації» та «оточені (заблоковані)». Позивачка вказує про відсутність безпосереднього зв`язку між повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця саме з бойовими діями, а, відтак - про відсутність підстав для звільнення її за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, враховуючи, що роботодавцем навіть не було обґрунтовано (не надано документів) будь-яких інших причин такого «знищення» чи «відсутності». Також, позивачка вказує про те, що їй не було доведено до відома підсумки консультацій роботодавця з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень, які є обов`язковими під час масового звільнення в силу ст. 49-2 КЗпП.

У зв`язку з неправомірними діями відповідача, позивачка вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав з цим позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 14 серпня 2023 року ухвалено позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати задовольнити.

Визнати неправомірним звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря школи ДП «УДЦ «Молода гвардія» на підставі наказу № 114/к/тр від 15 серпня 2022 року «Про звільнення працівників середньої загальноосвітньої школи, ДП «УДЦ «Молода гвардія».

Поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря школи ДП «УДЦ «Молода гвардія».

Зобов`язати Державне підприємство «Український дитячий центр «Молода гвардія» внести запис в трудову книжку ОСОБА_1 про поновлення на посаді секретаря школи ДП «УДЦ «Молода гвардія» із скасуванням попереднього запису про звільнення на підставі наказу № 114/к/тр від 15 серпня 2022 року.

Стягнути з Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 33570 гривень 75 копійок.

Державному підприємству «Український дитячий центр «Молода гвардія» з суми середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 33570 гривен 75 копійок. утримати та перерахувати ЄСВ та військовий збір.

Стягнути з Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» на користь Держави судовий збір у розмірі 992 гривень 40 копійок.

В частині поновлення на роботі допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення суду мотивоване тим, що у керівництва ДП «УДЦ Молода гвардія» були відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря школи ДП «УДЦ «Молода гвардія» на підставі ч. 6 ст. 41 КЗпП України, а тому наказ виконуючого обов'язки генерального директора Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» №114/к/тр від 15.08.2022р. в частині звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря школи ДП «УДЦ «Молода гвардія» є неправомірним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ДП «УДЦ «Молода гвардія» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14.08.2023 у справі №523/11800/22 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» судовий збір за подання апеляційної скарги.

Позиція учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що у зв`язку із введенням в країні воєнного стану, ДП «УДЦ «Молода гвардія» не функціонував для організації проживання та навчання дітей. Скаржник зазначає, що однією з умов звільнення працівників на підставі п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є відсутність умов для організації праці. Зауважує, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для звільнення позивача однак на іншій підставі.

Відповідач вважає, що в умовах воєнного стану прийняті зміни до КЗпП, якими встановлені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників, виходячи саме з необхідності оптимізації трудових відносин у воєнний період. Відповідачем не створювались умови для звільнення працівників, останнє стало заручником важкої ситуації, пов`язаної з війною, оскільки внаслідок проведення бойових дій, заміновані пляжі на яких знаходиться приміщення підприємства, частина з яких використовується ЗСУ. У зв`язку з цим, відсутні організаційні та технічні умови для роботи на підприємстві та саме це стало підставою для звільнення працівників за неможливості забезпечити їх роботою.

Звільнення ОСОБА_1 з роботи відбулося з дотриманням норм чинного трудового законодавства, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для її поновлення на роботі, виплаті середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Пояснення учасників справи

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

ОСОБА_1 повідомлена шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення із судовою повісткою про виклик, яке надсилалось на адресу її зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання, згідно з паспортом громадянина України.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Наказом № 38-к від 13.03.2017р. ОСОБА_1 переведена на посаду секретаря школи ДП «УДЦ «Молода гвардія» (а.с.7).

Наказом генерального директора №36/2022-ОД від 27.05.2022р. у зв`язку з призупиненням роботи ДП «УДЦ «Молода гвардія» через введення в Україні воєнного стану, було оголошено простій й зупинено на період з 01.06.2022р. по 22.08.2022р. роботу дитячого центру. Працівників під час простою було звільнено від обов`язку бути присутніми на робочих місцях з установленням оплати в розмірі 2/3 окладу (а.с.81-82).

Наказом №39/2022-Од від 10.08.2022р., на підставі частини четвертої та сьомої статті 49-2 КЗпП України, було попереджено працівників господарської служби школи, у тому числі і ОСОБА_1 , про наступне звільнення (а.с.84-85).

Наказом № 114/к/тр від 15 серпня 2022 року ОСОБА_1 була звільнена з посади секретаря школи ДП «УДЦ «Молода гвардія» з 22.08.2022р., на підставі пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП України (а.с.89-90).

Копію наказу №114/к/тр від 15.08.2022р. ОСОБА_1 отримала на руки що підтверджується її написом у відомості про ознайомлення з наказом, що не оспорюється сторонами у справі.

З позовною заявою про поновлення на роботі ОСОБА_1 звернулась до суду 21.09.2022р., що підтверджується штампом на конверті про відправку позовної заяви до суду, тобто у строки, передбачені ст.233 КЗпП.

Згідно затвердженої штатної чисельності, станом на 2022р. у ДП «УДЦ «Молода гвардія» кількість працюючих осіб склала 506 осіб.

На заперечення проти пред`явлених позовних вимог відповідачем суду були представлені такі докази: копія інформаційних повідомлень про зупинення економічної діяльності підприємства за ІІ-ІV квартал 2022р.; акт прийому під охорону будівель і складських приміщень ДП «УДЦ Молода гвардія» від 31.05.2022р., з якого вбачається, що приміщення середньої загальноосвітньої школи, табору «Прибережний», медично-санітарної частини, кіноконцертного комплексу, будинку творчості, складів №1, №2, відділу матеріально-технічного забезпечення, ангару закриті та опечатані; копія наказу №36/2022-ОД від 27.05.2022р. про оголошення простою і зупинення діяльності з 01.06.2022р. по 22.08.2022р.; копія наказу №27.1./2022-ОД від 28.02.2022р. «Про організацію харчування та проживання».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (пункт 6 частини 1 статті 5-1 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до статті 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Статтею 40 Кодексу законів про працю України визначено підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов визначено статтею 41 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (норма діє з 19 липня 2022 року) трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадку неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Аналіз зазначеної правової норми свідчить, що звільнення працівника за цією додатковою підставою вважатиметься законним, у разі одночасного дотримання усіх обов`язкових умов, а саме:

1. Неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка є обґрунтованою.

2. Відсутність роботи безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 17.01.2019 № 708/254/18 зазначив, що згідно з положеннями статті 349 ЦК України, право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Верховний Суд дійшов висновку, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно з вимогами статті 349 ЦК України, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.

3. Повне знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця є наслідком бойових дій.

Для цього звільнення:

- має бути застосована можливість перевести працівника за його згодою на іншу роботу (ч. 4 ст. 41 КЗпП);

- не працює заборона на звільнення під час відпустки чи хвороби, яка встановлена ч. 3 ст. 40 КЗпП;

- не потрібна згода профспілки для такого звільнення ст. 43-1 КЗпП;

- передбачена норма у ст. 42-1 КЗпП щодо права працівника протягом 1 року на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо роботодавець приймає на роботу працівників аналогічної кваліфікації;

- у ст. 44 КЗпП передбачена виплата працівникові вихідної допомоги в розмірі не менше середнього місячного заробітку. Колективним або трудовим договором можливе встановлення більш високих гарантій щодо розміру вихідної допомоги.

У новій ч. 7 ст. 49-2 КЗпП розписано механізм такого звільнення:

- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 10 календарних днів;

- не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованого вивільнення працівників первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини вивільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення;

- якщо вивільнення працівників є масовим відповідно до ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI, роботодавець за 10 к. дн. до звільнення повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, а також протягом 5 к. дн. проводить консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень (знову йдеться про консультації, а не про отримання згоди на звільнення).

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1ст.79ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно доч.1,ч.2ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1ст.81ЦПК Українивстановлено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.3ст.89ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження знищення засобів виробництва та майна роботодавця, відсутність організаційних та технічних умов для роботи внаслідок бойових дій.

Заперечуючи проти позову відповідач вказував на неможливість здійснення діяльності у зв`язку з наявністю військового стану, а також тимчасового перебування військовослужбовців на узбережжі.

Факт введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є загальновідомим.

Існування воєнного стану автоматично не означає знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. При цьому апеляцыйний суд зауважує, що пункт 6 частини першої статті 41 КЗпП України не містить умов за яким трудовий договір може бути розірваний з ініціативи роботодавця у зв`язку із нерентабельністю внаслідок того, що установа фактично не працює чи неможливістю роботодавця організувати безпеку працівникам тощо.

Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», в редакції чинній на час звільнення позивачки з роботи, м. Одеса до переліку таких територій включена не була.

Оскільки ДП Українського дитячого центру «Молода гвардія» розташоване на території, де не проводяться бойові дії, неможливість забезпечити позивачку роботою, визначену трудовим договором не пов`язана із відсутністю виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, а саме по собі існування воєнного стану в країні та обставини, пов`язанні з тим, що фактично дитячій табір не працює, не є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за пунктом шостим частини першої статті 41 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.09.2023 року справа № 523/11673/22.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого суду, що у керівництва ДП «УДЦ Молода гвардія» були відсутні правові підстави для звільнення позивачки на підставі ч. 6 ст. 41 КЗпП України.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалюючи рішення про поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у розмірі, який визначено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Скаржником не надано доказів на спростування розрахунку середнього заробітку, здійсненого судом.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 14 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Судді О.Ю. Карташов

В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко