Постанова

від 01.04.2024 по справі 522/6013/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3678/24

Справа № 522/6013/23

Головуючий у першій інстанції Павлик І.А.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Кострицького В.В., Стахової Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Мокана В.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 ,

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2023 року,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дімітрова Тетяна Андріївна, Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фролова Руслана Валеріївна

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, в обґрунтування якого зазначила, що 12.01.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір позики, згідно умов якого позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти у сумі 200000 грн, що станом на час укладення договору еквівалентно 12698,41 дол. США за офіційним курсом НБУ та зобов`язується повернути позикодавцю отримані кошти за вимогою позикодавця.

Позивач зазначає, що 16.03.2014 року потрапила у ДТП з вини ОСОБА_4 , якого визнано винним вироком Київського районного суду м. Одеси від 23.09.2014 року. Останній моральну та матеріальну шкоду позивачу не відшкодовував.

Позивач познайомилась з відповідачем, яка була керівником юридичної компанії "Афіна Паллада" та адвокатом, остання запропонувала безкоштовну юридичну допомогу у вирішенні питання щодо відшкодування шкоди, заподіяної унаслідок ДТП, та попросила прибути 12.01.2015 року до нотаріуса Фролової Р.В. для підписання довіреності на ім`я ОСОБА_5 для представлення інтересів у всіх компетентних органах усіх форм власності строком 5 років.

Домовленостей щодо укладення договору позики між сторонами не було.

Позивач вказує, що довірилася відповідачу, як керівнику юридичної компанії та підписала довіреність. Після підписання довіреності відповідач сказала, що потрібно підписати ще декілька документів, необхідних для представництва в суді, зміст яких позивачу не був зрозумілий і вона не пам`ятає, що саме і в якій кількості підписувала. Окрім довіреності, не обговорювалося укладення інших договорів, грошові кошти відповідачу не передавалися. Жодних домовленостей щодо договору позики між позивачем та відповідачем не було.

21.06.2022 року позивач отримала постанову державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 17.06.2022 року про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса Дімітрової Т.А. № 608 від 16.06.2022 про стягнення з позивача на користь відповідача 355552,94 грн.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 умисно ввела її в оману щодо істотних умов угоди про представництво інтересів в суді з метою отримання права вимоги з позивача грошових коштів. Про наявність оскаржуваного договору позики позивачу стало відомо лише після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення грошових коштів за виконавчим написом нотаріуса.

Позивач просить суд визнати недійсним договір позики від 12.01.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішень суду

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 14 листопада 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним відмовив.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з презумпції правомірності правочину та зазначив, що оспорюваний договір містить всі необхідні істотні умови притаманні договору позики, підписаний сторонами та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Фроловою Р.В. Позивач вказуючи, що відповідач умисно ввела її в оману щодо істотних умов угоди про представництво її інтересів в суді з метою отримання права вимоги до неї про стягнення грошових коштів не заперечує, що нею було підписано оспорюваний договір позики, а лише вказує, що він був підписаний під впливом обману зі сторони відповідача.

Підписавши оспорюваний договір, позивач відповідно до його умов повинен був отримати примірник вказаного договору, ознайомитися з ним і відповідно заявляти про введення його в оману щодо правової природи договору ще 8 років тому. У звязку з зазначеним, суд першої інстанції відхилив доводи про те, що позивач не розуміючи змісту договору та керуючись довірою до відповідача підписала його вважаючи, що підписує низку необхідних документів, які будуть використані відповідачем для надання їй правової допомоги.

Долучені позивачем до матеріалів справи медичні довідки суд першої інстанції вважав такими, що не підтверджують неможливості позивача прочитати договір, який вона підписала та розуміти його значення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , зазначає, що суд першої інстанції не врахував докази надані відповідачем на підтвердження введення в оману позивача, зокрема ухвали слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19.07.2023 року, рішення Київського районного суду м. Одеси по справі № 947/14376/22 від 19.02.2023 року, роздруківку з сайту «Судова влада». Вказані докази суд першої інстанції не долучив та не мотивував відмову у долученні вказаних доказів до матеріалів справи.

Зауважує про безумовний вплив встановлених позивачу діагнозів на момент підписання спірного договору на спосіб життя позивача, та призводили до розладів уваги та пам`яті. Медичні документи підтверджують перешкоди у чіткому усвідомленню змісту документів.

Також зазначає, що від нотаріуса копію договору позики скаржник не отримала, про існування вказаного договору не знала.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.01.2024 року відкрито провадження за апеляційною скаргою, роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги відповідач отримав 23.01.2024 року та 26.12.2023 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на те, що на момент вчинення правочину ОСОБА_1 мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, засвідчені копії судових рішень, які б обмежували цивільну дієздатність ОСОБА_1 не надано. Зазначає, що учасником кримінального провадження, та, безпосередньо, представником потерпілої ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 520/4903/14-к не була. Договір про надання правничої (правової) допомоги відповідач із ОСОБА_1 не укладала.

Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав 23.01.2024 року та 26.12.2023 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дімітрова Т.А. копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 07.02.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фролова Руслана Валеріївна копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 10.02.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник скаржника копію ухвали про відкриття провадження отримав 23.01.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Позивач та її представники у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач судову повістку отримала 29.02.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 судову повістку отримав 23.02.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційну скаргу просила залишити без задоволення.

Від представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_6 01.04.2024 року на електронну пошту Одеського апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 01.04.2024 року.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 01.04.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, у задоволенні заяви про відкладення розгляду справи відмовив, з огляду на таке.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів для встановлення фактичних обставин справи, у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, заява про відкладення розгляду справи не містить доказів на підтвердження поважності причин неявки у судове засідання, та обґрунтувань неможливості апеляційного перегляду за відсутності представника позивача ОСОБА_6 , повідомленого про дату, час та місце розгляду справи належним чином, враховуючи також належне повідомлення позивача та її представника адвоката Боври Д.Ю. колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Окрім того, клопотання про відкладення розгляду справи подане адвокатом шляхом направлення на електронну пошту Одеського апеляційного суду, а не за допомогою підсистеми (модуля) Електронний суд.

Також від представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_6 01.04.2024 року на електронну пошту Одеського апеляційного суду надійшло клопотання про зупинення провадження.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 01.04.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, клопотання про зупинення провадження разом з додатками залишив без розгляду, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьоїстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

29 червня 2023 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (тут і далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21 липня 2023 року та введений в дію 18 жовтня 2023 року.

Відповідно до частин п`ятої, шостоїстатті 43 ЦПК Українидокументи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з частиною шостоюстатті 14 ЦПК Українисуд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Відповідно до ч. 8 ст. 14 ЦПК України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З аналізу наведених норма права вбачається, що реєстрація в ЄСІТС не позбавляє особу права на подання документів до суду в паперовій формі, проте, саме в електронній формі особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії виключно за допомогою ЄСІТС, з використанням власного електронного підпису, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Відповідно до пункту 10 Положення про ЄСІТС адвокати реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

Отже адвокат Сільницький І.В., як представник ОСОБА_1 може звертатись до Одеського апеляційного суду: 1) в письмовій формі; 2) в електронному вигляді з використанням сервісу «Електронний суд», розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з використанням власного електронного підпису.

Такі висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.09.2023 року у справі № 204/2321/22.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 зареєстрований в підсистемі (модулі) ЄСІТС Електронний Суд.

Проте клопотання про зупинення провадження, подане представником позивача адвокатом Сільницьким І.В. шляхом направлення на офіційну електронну адресу Одеського апеляційного суду, що свідчить про використання не передбаченого чинним процесуальним законодавством способу звернення до Одеського апеляційного суду з відповідною заявою, тому остання підлягає залишенню без розгляду.

В апеляційній скарзі позивач просив викликати та допитати свідка ОСОБА_7 , в обґрунтування клопотання про виклик свідка скаржник посилається на те, що остання була присутня під час укладення договору позики.

Від відповідача надійшли заперечення на клопотання про виклик свідків, в якому він просить у задоволенні клопотання відмовити.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 01.04.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовив скаржнику у задоволенні клопотання про виклик та допит свідка ОСОБА_7 з огляду на таке.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем заявлялось клопотання про виклик свідка ОСОБА_7

Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 18.07.2023 року у задоволенні клопотання про виклик та допит свідка відмовив.

Згідно з частиною першою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За вимогами ст. 13 ЦПКУкраїни суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на сторін обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом розгляду у цій справі є визнання недійсним договору позики, укладеного у письмовій формі та нотаріально посвідченого.

Верховний Суд у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17 (провадження № 61-33033св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 569/24347/18 (провадження № 61-11630св19) дійшов висновку, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов`язання за договором позики.

Положеннями ч. 1 ст. 84 ЦПК України визначено, що 1. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України).

Звертаючись з позовною заявою, позивачем клопотань про виклик свідка не надано.

Приморським районним судом м. Одеси ухвалою від 17.05.2023 року відкрито провадження у справі призначено підготовче судове засідання на 15.06.2023 року.

З клопотанням про виклик свідка позивач звернувся 18.07.2023 року, отже з пропуском процесуального строку, визначеного ч. 2 ст. 83 ЦПК України.

Позивачем питання про поновлення строку на подання клопотання про виклик свідка не порушувалось, останнє не містить відомостей про неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від його волі.

Звертаючись з вказаним клопотанням до апеляційної суду скаржником обставин неподання його до суду першої інстанції у визначений законом процесуальний строку не зазначено, клопотань про поновлення строку на його подання позивачем не заявлено.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з презумпції правомірності правочину та зазначив, що оспорюваний договір містить всі необхідні істотні умови притаманні договору позики, підписаний сторонами та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Фроловою Р.В. Позивач вказуючи, що відповідач умисно ввела її в оману щодо істотних умов угоди про представництво її інтересів в суді з метою отримання права вимоги до неї про стягнення грошових коштів не заперечує, що нею було підписано оспорюваний договір позики, а лише вказує, що він був підписаний під впливом обману зі сторони відповідача.

Підписавши оспорюваний договір, позивач відповідно до його умов повинен був отримати примірник вказаного договору, ознайомитися з ним і відповідно заявляти про введення його в оману щодо правової природи договору ще 8 років тому. У звязку з зазначеним, суд першої інстанції відхилив доводи про те, що позивач не розуміючи змісту договору та керуючись довірою до відповідача підписала його вважаючи, що підписує низку необхідних документів, які будуть використані відповідачем для надання їй правової допомоги.

Долучені позивачем до матеріалів справи медичні довідки суд першої інстанції вважав такими, що не підтверджують неможливості позивача прочитати договір, який вона підписала та розуміти його значення.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.01.2015 року між ОСОБА_5 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., зареєстрований в Реєстрі за № 19.

Положеннями п. 1 договору визначено, що позикодавець передає у власність позичальнику, а позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 200000 грн, що становить за офіційним курсом НБУ 1574,95 грн за 100 доларів США та є еквівалентом 12698,41 доларам США за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на момент укладення даного договору та зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, що є еквівалентом 12698,41 доларам США за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на момент повернення грошових коштів за вимогою позикодавця.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, зазначеної в п. 1 даного договору, на банківський рахунок позикодавця, який буде зазначений в листі-вимозі до позичальника або готівкою в м. Одесі, що підтверджується нотаріально посвідченим договором про повернення коштів (п. 5 договору).

Відповідно до пунктів 6 та 7 договору позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання за даним договором. У разі прострочення виконання зобов`язання позичальником за даним договором, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю штрафні санкції, в тому числі суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Положеннями ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Спірні правовідносини у цій справі виникли з нотаріально посвідченого договору позики. Позивач, звертаючись до суду з позовом, стверджувала, що ніяких домовленостей між нею та ОСОБА_5 не було, грошові кошти не передавалися.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами другою-третьою статті 640 ЦК України передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Також частиною четвертою статті 639 ЦК України визначено,якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або диспозитивно безоплатним правочином.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу.

В апеляційній скарзі позивач посилається на введення її в оману щодо природи документів які вона підписувала, та вважає, що вказані документи підписані відповідачем з метою оформлення земельних ділянок.

Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення; тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні помилкових відомостей, надання підроблених документів тощо); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які вона повинна була зробити (зокрема умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення тощо).

У пунктах 19, 20 постанови Пленум Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

У постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14 вказано, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Норми ст. 230 ЦК України не застосовуються до односторонніх правочинів.

Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями п. 11 договору позики від 12.01.2015 року визначено, що сторонами підтверджено, що цей договір відповідає дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається у відповідності зі справжньою волею, без будь-якого застосування фізичного та психічного тиску та на вигідних для сторін умовах і не є результатом впливу тяжких обставин,договір укладається без застосування обману чи приховуванням фактів, які мають істотне значення, сторони однаково розуміють значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, а також свідчать, що договором визначені всі істотні умови, про що свідчать особисті підписи на договорі.

Сторони підтвердили, що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов договору (п. 12 договору позики від 12.01.2015 року).

Обставини підписання у приватного нотаріуса Одеського міського округу Фролової Р.В. 12.01.2015 року декількох документів, а саме: довіреності серії НАК № 74888 та серії НАК № 748885 та договору позики не свідчать про існування обману з боку відповідача на момент укладення правочину та введення позивача в оману щодо правової природи документа, оскільки договір позики від 12.01.2015 року підписаний ОСОБА_1 у присутності приватного нотаріуса Одеського міського округу Фролової Р.В., якою роз`яснено сторонам положення чинного законодавства щодо порядку укладення договорів позики, підстав та наслідків визнання їх недійсними, про що зазначено у п. 13 договору позики.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 особисто у графі договору позики від 12.01.2015 року під назвою «Позичальник» зазначила своє прізвище, ім`я та ім`я по-батькові та розписалась.

Позивачем, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду не доведено наявність умислу в діях ОСОБА_5 під час укладення оспорюваного договору позики введення ОСОБА_1 в оману щодо обставин та умов оспорюваного договору.

Посилання на не долучення до матеріалів справи судом першої інстанції доказів, а саме: копії ухвали Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.01.2024 року у справі № 482/2743/23, скріншота з сайту «Судова влада», копію ухвали слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19.07.2023 року у справі № 482/1601/23, не зазначення мотивів щодо відмови у долученні вказаних доказів та відсутність у оскаржуваному рішенні відповідних висновків не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Так, з матеріалів цивільної справи вбачається, що позивачем 10.10.2023 року подано клопотання про долучення доказів, а саме: ухвали Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.01.2024 року у справі № 482/2743/23, скріншоту з сайту «Судова влада», копії ухвали слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19.07.2023 року у справі № 482/1601/23.

Приморський районний суд м. Одеси розглянув вказане клопотання позивача та ухвалою від 10.10.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, вказане клопотання залишив без розгляду, зазначаючи про те, що вказане клопотання заявлене позивачем післі закриття підготовчого провадження у справі, клопотання не містить доказів неможливості його подання у визначений процесуальний строк, разом з тим у клопотанні не порушується питання про поновлення строку на його подання.

Ухвала Приморського районного суд м. Одеси від 10.10.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, позивачем не оскаржується.

До клопотання про зупинення провадження, яке надіслано представником відповідача на електронну пошту Одеського апеляційного суду (у зв`язку з чим, ухвалою від 01.04.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання - залишено без розгляду), долучено докази, а саме ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.01.2024 року у справі № 482/2743/23, скріншот з сайту «Судова влада», копію ухвали слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 19.07.2023 року у справі № 482/1601/23, однак зі змісту та прохальної частини вказаного клопотання не вбачається вимог про поновлення строку на подання вказаних доказів та долучення останніх до матеріалів цивільної справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції клопотання про долучення вказаних доказів залишено без розгляду, до апеляційного суду позивач з клопотанням про поновлення строку на подання доказів не звернувся, останні апеляційним судом не долучені до матеріалів справи та не досліджувались.

Обставини того, що на час підписання та нотаріального посвідчення договору позики позивачка в силу стану здоров`я та похилого віку чітко не усвідомлювала зміст документів не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та не підтверджуються належними доказами.

З наданих позивачем доказів, а саме медичних довідок та результатів медичних обстежень за період з 2013 року по 2022 року не вбачається наявність у ОСОБА_1 діагнозів та захворювань, які перешкоджають чітко усвідомлювати зміст документів.

Також апеляційний суд звертає увагу на п. 17 договору позики від 12.01.2015 року, яким визначено, що останній складений в трьох примірниках, один із яких, призначається для зберігання у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Р.В., а два інших, викладені на бланках нотаріальних документів по одному примірнику для кожної із сторін за договором.

Посилаючись на не отримання в порушення умов п. 17 договору позики його копії, апеляційний суд враховує, що позивачем зазначений договір підписано, що останньою не спростовується. Апеляційний суд критично відноситься до посилань позивача на обставини не отримання копії вказаного договору, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаних обставин.

Суд першої інстанції також обґрунтовано зазначив про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, про що зазначалось відповідачем у відзиві на позовну заяву, з огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення договору позики від 12.01.2015 року під впливом обману з боку відповідача ОСОБА_5 , не довела наявності умисних дій відповідача, і сам факт обману. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання недійсним договору позики від 12.01.2015 року з підстав обману.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши усі надані сторонами докази на предмет належності та достатності апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судоверішеннябез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2023 року без змін.

Керуючись ст. ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 08 квітня 2024 року.

Головуючий В.А.Коновалова

Судді В.В. Кострицький

Н.В. Стахова