Рішення

від 01.04.2024 по справі 569/15445/18

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/15445/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Гордійчук І.О.

секретаря судового засідання Баланович М.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неналежним наданням медичних послуг.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона, ОСОБА_3 тривалий час скаржилася на зір. Відповідно до записів офтальмолога від 07.02.2017 року у позивачки на лівому оці - незріла вікова катаракта. Вона здала аналізи та обстеження, результати яких внесені до медичної картки стаціонарного хворого №3092/286. 12.03.2018 року вона звернулася до Комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради, де лікарем офтальмологом підтверджено діагноз та вирішено госпіталізувати до центру мікрохірургії ока КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня».

13.03.2018 року позивачка прибула до лікарні на планову операцію: "факоемульсифікацію катаракти з імплантацією з/к ІОЛ на лівому оці". В позивачки спостерігався високий артеріальний тиск, після проведення захоів щодо нормалізації тиску позивачці було зроблено операцію. Однак, як стало відомо позивачці тиск не нормалізували, в результаті чого після проведеної операції у неї супроводжувалися сильні больові спазм та відчуття дискамфорту у лівому оці, покращення не було. За наполяганням доньки позивачки, було видано направлення на консультацію до Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова Національної академії медичних наук.

02 квітня 2018 року ОСОБА_3 була госпіталізована до відділення посттравматичної паталогії ока Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова Національної академії медичних наук з діагнозом: Дистрофія рогівки. Фрагмент кришталика в передній камері. Артифакія. Післяопераційний увеїт. Частковий гемофтальм. Отальмогіпертензія. Після проведення обстежень позивачці 04.04.2018 року було проведено операцію: факофрагментація залишків ядра кришталика в передній камері лівого ока. 18.04.2018 року проведено операцію: зняття шва з лімба лівого ока. 06.07.2018 року проведено операцію: динамічний циркуляж силіконовою лентою.

В результаті позивачці завдана матеріальна та моральна шкода, через неналежне надання медичних послуг лікарем Комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради.

Просила стягнути з відповідача у її користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 15577,96 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 21.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження по справі.

Ухвалою суду від 06.12.2021 року закрито підготовчепровадження тапризначити справудо судового розгляду по суті.

Ухвалою від 06.10.2022 року у справі призначено комісійну судово-медичну експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення цієї експертизи.

13.12.2023 повернулися матеріали цивільної справи з висновком експерта №221, яка закінчена 28.11.2023. Ухвалою від 13.12.2023 року поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, з підстав наведених у позові, просив задоволити.

В судовому засіданні представник відповідача просив в позові відмовити, вважає позов безпідставним, оскільки працівниками відповідача дотримано всіх вимог чинного законодавства при наданні медичної допомоги позивачу. Зазначив, що позивачка звернулась до відповідача щодо надання медичної допомоги, позивач повною мірою була проінформована про операцію та можливі її ризики та ускладнення. Позивач особисто надала згоду на проведення операції. Позивачем не доведено, що лікуючий лікар під час надання їй медичної допомоги надала її некваліфіковано та вчинила дії, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров"я.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 12.03.2018 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до Комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради, позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні у Комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради з 12.03.2018 по 31.03.2018, що підтверджується медичною картою стаціонарного хворого. Позивачці 13.03.2018 року лікуючим лікарем була проведена планову операцію: "факоемульсифікацію катаракти з імплантацією з/к ІОЛ на лівому оці". ОСОБА_3 надала добровільну згоду на операцію. Після проведено операції загальний стан хворої задовільний. 26.03.2018 року скарги Москалик на болі і почервоніння лівого ока.

30.03.2018 року за наполяганням родичів, позивачку було направлено на консультацію до Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова Національної академії медичних наук. 02 квітня 2018 року ОСОБА_3 була госпіталізована до відділення посттравматичної паталогії ока Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова Національної академії медичних наук. Після проведення обстежень позивачці 04.04.2018 року було проведено операцію: факофрагментація залишків ядра кришталика в передній камері лівого ока. 18.04.2018 року проведено операцію: зняття шва з лімба лівого ока. 06.07.2018 року проведено операцію: динамічний циркуляж силіконовою лентою.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

У цивільному законодавстві питання відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, врегульовані §1 Глави 82 книги п`ятої ЦК України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.

У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер,- права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Згідно з частиною четвертою статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» лікар не несе відповідальності за здоров`я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно Висновку експерта №221 враховуючи обстеження у пацієнтки ОСОБА_3 на лівому оці покращення або відновлення зорових функцій неможливе, в зв"язку з незворотніми змінами, що відбулися у передньому та задньому відрізках лівого ока. Для збереження зорових функцій правого ока необхідно спостереження у офтальмолога.

Стосовно питання чи допущені помилки лікарем офтальмологом ОСОБА_4 при проведенні операції та післяопераційного лікування ОСОБА_3 неможливо надати об"єктивні відповіді тому, що немає відеозапису операції у матеріалах справи. Будь-яке оперативне втручання може протукати із ускладненням в зв"язку з підвищенням артеріального тиску або нервуванням хворого під час оперативного втручання. Те, що у передній камері залишилися кришталеві маси, могло бути обумовлено інтеропераційною гіфемою. За даними історії хвороби внутрішньоочний тиск на лівому оці після операції був в межах норми. Частковий гемофтальм на лівому оці може бути обумовлений підйомом артеріального тиску у післяопераційному періоді та в майбутньому у випадку неповного розсмоктування гемофтальму та фракційному синдрому призвести до відшарування сітківки. Клінічна картина згідно історії хвороби не виключає можливостей повторного гемовтальму, що не знаходиться у причинно-наслідковому зв"язку з факоемульсифікацією катаракти.

Посилання позивачки на те, що відповідачем їй надано неякісні медичні послуги та допущено лікарську помилку не підтверджені будь-якими доказами. Натомість відповідачем надано докази того, що позивачці проведено лікування згідно показів у повному об`ємі, позивач повною мірою була проінформована про операцію та можливі її ризики та ускладнення, позивач особисто надала згоду на проведення операції. Відтак, позивачка не довела факту завдання їй шкоди, наданням неякісних медичних послуг лікуючим лікарем, а тому в позові ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід відмовити.

На підставі ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач Комунальний заклад «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради, місцезнаходження 33007, м.Рівне вул.Київська, 78г ЄДРПОУ 02000010

Повний текст судового рішення складено 10.04.2024 року.

Суддя І.О.Гордійчук