Ухвала

від 10.04.2024 по справі 754/5024/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1-кс/754/1038/24

Справа № 754/5024/24

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2024 року слідчий суддяДеснянського районногосуду м.Києва ОСОБА_1 ,при секретарісудового засідання ОСОБА_2 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Києвіклопотання старшогослідчого слідчоговідділу Деснянськогоуправління поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїу м.Києві ОСОБА_3 про арештмайна укримінальному провадженні№ 12013110030001225від 24січня 2013року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.191 КК України,

ВСТАНОВИВ :

08квітня 2024року доДеснянського районногосуду м.Києва надійшлоклопотання старшогослідчого слідчоговідділу Деснянськогоуправління поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїу м.Києві ОСОБА_3 ,погоджене прокуроромДеснянської окружноїпрокуратури м.Києва ОСОБА_4 ,про арештмайна поматеріалах досудовогорозслідування укримінальному провадженні№12013110030001225від 24.01.2013,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.191 КК України, а саме квартири АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2308858880000), яка на праві приватної власності належить ТОВ «Факторингова Компанія «Стандарт Кепітал», код ЄДРПОУ 38489695, з забороною здійснення реєстраційних дій щодо відчудження будь-яким способом, з метою збереження речових доказів.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що ОСОБА_5 11 жовтня 2004 року, умисно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном шляхом шахрайства вступив у попередню змову із ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, яке належить ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , зловживаючи їх довірою, що виникла в результаті знайомства та дружніх відносин, з метою продажу квартири АДРЕСА_2 та під приводом придбання їм іншого окремого житла, а також, одруження ОСОБА_5 з ОСОБА_7 , запевнив та переконав останню у правильності і сумлінності своїх дій, та заволодів чужим майном, що належить ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а саме: - квартирою АДРЕСА_2 , завдавши потерпілим матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.

У подальшому, 19 серпня 2005 року, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з метою приховування своєї злочинної діяльності шляхом укладення договору купівлі-продажу кв. АДРЕСА_2 , формально переоформили вказану квартиру з власності ОСОБА_6 на ОСОБА_12 . Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_12 у відповідності до розподілених ролей 16.12.2005 року у ВАТ «Кредитпромбанк», яке в подальшому було перейменовано у ПАТ «Кредитпромбанк» отримала кредит у розмірі 67500 доларів США згідно кредитного договору № 49.28/89/С-П-05 від 16.12.2005 року, забезпечивши виконання кредитного зобов`язання іпотечним договором № 33/89/П/3-05 від 16.12.2005 року, на вказану квартиру, заволодівши коштами, розпорядились ними на власний розсуд.

В ході допиту потерпілої ОСОБА_13 остання повідомила, що 9 вересня 1994 року, держадміністрацією Ватутінського району м. Києва, їй та членам її родини: чоловікові - ОСОБА_14 , та дітям: ОСОБА_15 , 1978 р.н., ОСОБА_10 , 1983р. НОМЕР_1 та ОСОБА_9 , 1984р. НОМЕР_1 , було видано ордер №19574 на право заняття службового житлового приміщення - чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 , на підставі розпорядження представника Президента України районної ради народних депутатів №883 від 19 серпня 1994 року. Зазначену квартиру вона отримала як службову від держадміністрації Ватутінського району м. Києва, оскільки у ЖЕК 1304 Ватутінського району ( зараз Деснянського) м. Києва працювала двірником - наглядачем.

У 1995 році помер її чоловік і вона залишилась одна виховувати дітей. Тому вона узяла квартирантів ОСОБА_5 , а другий його двоюрідній брат ОСОБА_16 . ОСОБА_17 запропонував здати дві кімнати її квартири під офіс, та запропонував у її двох кімнатах відкрити перукарню, а в двох інших кімнатах вона мала проживати зі своїм сином ОСОБА_18 . ОСОБА_10 відмовила ОСОБА_19 . Через деякий час ОСОБА_20 запропонував їй поїхати разом з ним в м. Ірпінь, де його двоюрідний брат ОСОБА_16 , разом зі своїм знайомим винаймали кімнату у приватному будинку. Після чого ОСОБА_20 запропонував їй деякий час пожити у тому будинку в м. Ірпіні, на що остання погодилась. ОСОБА_21 її у АДРЕСА_3 , де проживали на квартирі його двоюрідній брат ОСОБА_16 зі своїм приятелем ОСОБА_22 .

У даному будинку вона проживала приблизно на протязі одного тижня, після чого поїхала до себе додому до м. Києва. Через декілька днів після її повернення додому, до неї приїхав ОСОБА_17 , який привіз ОСОБА_23 і попросив, щоб той пожив у її квартирі, мотивуючи тим, що господарка приватного будинку АДРЕСА_3 , де проживав ОСОБА_16 і ОСОБА_24 , виганяє їх з квартири, так як у них не було грошей платити за своє проживання. ОСОБА_10 взяла до себе проживати ОСОБА_23 , а через деякий час до неї ОСОБА_17 звернувся з проханням дозволити проживати у її квартирі ОСОБА_25 . Остання взяла до себе на квартиру і ОСОБА_26 . ОСОБА_16 і ОСОБА_24 проживали в окремій кімнаті її квартири у м. Києві.

В подальшому між потерпілою та ОСОБА_27 сталися дружні відносини і ОСОБА_20 запропонував їй свою допомогу і попросив у неї дати на нього довіреність на квартиру АДРЕСА_1 на той випадок, що коли з нею щось трапиться, то щоб він зможе квартиру переоформити на її рідну меншу сестру Надію. На таких умовах остання надала довіреність ОСОБА_28 на початку липня 2005 року. ОСОБА_29 отримав довіреність і від її сина ОСОБА_30 , пообіцявши йому купити однокімнатну квартиру, однак не так і не купив. В подальшому ОСОБА_20 та ОСОБА_10 одружилися.

Після того, як ОСОБА_17 отримав довіреності від її доньок, він діючи на підставі цих довіреностей, написав заяву про виключення ОСОБА_10 з квартири із числа службових приміщень та на підставі розпорядження №861 від 17.08.2004 р. «Про виключення із числа службових приміщень» комунального підприємства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва, чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 , її було виключено із числа службових приміщень.

ОСОБА_5 звернувся до керівника органу приватизації Деснянського району м. Києва із заявою від імені її та її дітей про оформлення передачі у приватну власність квартири.

На підставі розпорядження відділу приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 02.09.2004 №2548, про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність - ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на праві приватної власності в рівних частках, було видано Свідоцтво про право власності на житло. Свідоцтво про право власності на житло таємно від мене із собою забрав ОСОБА_17 і він же таємно від мене приватизував мою квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 02.09.2004 квартира АДРЕСА_2 (після зміни назви вулиці - відповідно до Рішення Київської міської ради від 18.10.2018 №1907/5971, стала АДРЕСА_4 , належала - ОСОБА_7 і членам її сім`ї: ОСОБА_15 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на праві приватної власності в рівних частках.

ОСОБА_17 повіз її до нотаріуса - жінки, нотаріальна контора якої розміщена по АДРЕСА_5 , де вона мала надати довіреність на ОСОБА_31 . Нотаріус на прізвище - ОСОБА_32 , десь спішила і тому дала їй розписатись на чистому бланку довіреності. ОСОБА_10 розписалась на чистому бланку довіреності та розписалась у якійсь книзі. Вже оформлену довіреність у нотаріуса забирав ОСОБА_17 без її присутності.

В подальшому ОСОБА_10 та ОСОБА_20 одружилися та ОСОБА_20 запропонував продати її 4-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 та на виручені гроші купити з ним на двох окремий приватний будинок у АДРЕСА_6 , а її двом дочкам ОСОБА_29 сказав, що купить двокімнатну квартиру в АДРЕСА_7 .

Через деякий час від працівників міліції ОСОБА_10 стало відомо, що її квартира АДРЕСА_1 , ОСОБА_33 продана 11 жовтня 2004 року на підставі довіреностей від неї та членів її родини ОСОБА_25 . Ні вона, ні її діти від ОСОБА_31 і від будь-кого іншого не отримували ніякі кошти за продаж квартири, так як вона її не продавала, вона зрозуміла, що ОСОБА_17 разом з ОСОБА_22 за участю ОСОБА_23 шахрайським шляхом заволоділи її квартирою.

На даний час в ході досудового розслідування встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №358543599 від 15.12.2023 право власності на квартиру загальною площею (кв.м): 78.9, житловою площею (кв.м) за адресою: АДРЕСА_8 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Стандарт Кепітал» код ЄДРПОУ 38489695.

12 грудня 2023 року квартиру АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Слідчий зазначає у клопотанні, що виникла необхідність у накладенні арешту на квартиру АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2308858880000), яка на праві приватної власності належить ТОВ «Факторингова Компанія «Стандарт Кепітал» (код ЄДРПОУ 38489695) для збереження речового доказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання розглядається без повідомлення власника майна.

Слідчий в судовк засідання не з`явився, про час, день та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якому вимоги клопотання підтримав та просив його задовольнити за наведених в ньому підстав.

Слідчим суддею визнано за можливе проводити розгляд клопотання за відсутності слідчого.

Слідчий суддя дослідивши клопотання та додатки до нього, приходить до наступного висновку.

Як вбачаєтьсяз клопотаннята додатківдо нього,СВ ДеснянськогоУП ГУНПу м.Києвіздійснюється досудоверозслідування кримінальногопровадження №12013110030001225від 24.01.2013,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.191 КК України, по факту заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, за попередньою змовою, групою осіб, а саме квартирою розташованою за адресою: АДРЕСА_8 .

Постановою слідчого відділу Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві ОСОБА_3 від 12 грудня 2023 квартиру АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.2ст.173КПКУкраїни,привирішенніпитання проарештмайнаслідчий суддя,судповиненврахувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчий звертаючись до суду із клопотанням про арешт квартири зазначив, що метою накладення арешту є забезпечення збереження речового доказу.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч.1 ст. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ч. 3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Слідчий суддя в даному випадку приходить до висновку, що слідчим не доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаної квартири, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, що може бути виконане завдання для виконання якого слідчий звертається із клопотанням про арешт майна, враховуючи обставини викладені у клопотанні.

Клопотання слідчого має формальний характер, не обгрунтоване, з посиланням на положення ст. 167 КПК України, які регулюють підстави тимчасового вилучення майна. При цьому з клопотання та додатків не вбачається, що квартира, з арештом на яку звернувся слідчий, має статус тимчасово вилученого майна. Більш того, згідно долучених до клопотання додатків, вказана квартира є об`єктом цивільних справ, на неї накладався арешт як засіб забезпечення позову.

Слідчим не доведено можливість використання майна, про арешт якого він клопоче, як доказу у кримінальному провадженні та для забезпечення даного кримінального провадження.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Так, відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження.

Слідчим в клопотанні не доведено необхідності арешту, не доведено наявності ризиків передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, клопотання слідчого задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173,369-372,309 КПК України,

УХВАЛИВ :

В задоволенніклопотання старшогослідчого слідчоговідділу Деснянськогоуправління поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїу м.Києві ОСОБА_3 проарештмайна поматеріалах досудовогорозслідування укримінальному провадженні№12013110030001225від 24січня 2013року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.191 КК України, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя -