Постанова

від 05.04.2024 по справі 344/22817/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/22817/23

Провадження № 33/4808/208/24

Категорія ст.163-1 ч.1 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Лазарів О. Б.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Дутчака Т.Г.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Дутчака Т.Г. на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 січня 2024 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , директора ТОВ "МАРСАШ",

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-1 ч.1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п`ять) грн., а також стягнуто в дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 (шістдесят) коп.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 вчинив порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Адміністративне правопорушення вчинене за наступних обставин.

ОСОБА_1 , будучи керівником ТОВ "МАРСАШ", вчинив порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, яке виявлено15.11.2023 року, а саме занижено податок на прибуток всього в сумі 49778 грн., в т. ч. за 1 квартал 2021 року в сумі 49778 грн., за півріччя 2021 року в сумі 49778 грн., за три квартали 2021 року в сумі 49778 грн., за 2021 рік в сумі 49778 грн., в результаті порушення п. 44.1 ст. 44, 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) та занижено податок на додану вартість всього на суму 255343 грн., в т.ч.: за березень 2021 року в сумі 55309 грн., за червень 2022 року в сумі 100270 грн., за травень 2023 року в сумі 99764 грн., в результаті порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями).

В апеляційній скарзі адвокат Дутчак Т.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 січня 2024 року, а провадження по даній адміністративній справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Вважає постанову суду незаконною, необґрунтованою, і такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, звертає увагу суду на те, що протокол про адміністративне правопорушення, який знаходиться в матеріалах справи відрізняється від примірника протоколу, який було вручено директору ТзОВ «Марсаш» ОСОБА_1 , а саме в останньому відсутні номер та дата складання. Відповідно до п.8 Розділу ІІ «Інструкції про оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2016 за №566, не допускаються закреслення, виправлення відомостей, що вносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також внесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Таким чином, дописані відомості в протоколі після підписання такого особою, що притягується до адміністративної відповідальності тягне за собою визнання протоколу неналежним доказом.

Водночас, на думку захисника, протокол про адміністративне правопорушення №3226 від 23.11.2023 року із відповідними додатками не можна вважати достатніми та допустимими доказами вини ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, постанова суду першої інстанції винесена без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, а вина особи доводиться недопустимими доказами, сумніви щодо яких не спростовано під час розгляду адміністративної справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 адвокат Дутчак Т.Г. підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просила скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку був повідомлений про розгляд провадження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).

Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд апеляційної скарги може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, враховуючи недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року, вважає за необхідне здійснювати правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.

Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішенні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.

Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

Враховуючи, що в апеляційній скарзі заперечується доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони заслуговують на увагу.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Суд першої інстанції вказаних вимог закону не виконав та прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

В мотивувальній частині постанови суд першої інстанції вказав, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи зокрема: Протоколом №3226 про адміністративне правопорушення від 23.11.2023 року та копією Акту документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 15.11.2023 року № 13046/09-19-07-01/41184766.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи захисника про те, що відсутність у копії протоколу про адміністративне правопорушення номеру та дати його складання унеможливлює притягнення до адміністративної відповідальності та є правовою підставою для скасування судового рішення. Апеляційний суд вважає, що вищевказані відмінності не мають істотного значення для розуміння змісту висунутого обвинувачення та організації ефективного захисту своїх інтересів у суді першої інстанції.

Разом з тим, суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 163-1 КУпАП обмежився лише даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та копії акту перевірки контролюючого органу, не перевіривши їх відповідність фактичним обставинам.

Апеляційний суд звертає увагу на те, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Разом з тим, апеляційний суд не має можливості перевірити правильність результатів, які зафіксовано у вищевказаному Акті документальної планової виїзної перевірки, оскільки вони не мотивовані належним чином та зроблені без посилання на відповідні первинні документи, які дозволяють встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи.

Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні «Волчлі проти Франції» заява № 35787/03 п.29, 26.07.2007р. вказує, що «при застосуванні правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом».

Крім того, в рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні достатні, належні та допустимі докази, які поза розумним сумнівом підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За встановлених обставин, апеляційний суд, вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника адвоката Дутчака Т.Г. задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв