Постанова

від 10.04.2024 по справі 699/1344/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 699/1344/23Провадження № 22-ц/821/587/24категорія 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор»;

представник позивача адвокат: Титаренко Володимир Миколайович;

відповідач: ОСОБА_1

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» адвоката Титаренка Володимира Миколайовича на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15 січня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року представник ТОВ «Новий Колектор» (далі - Товариство) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» укладено договір факторингу № 301121-1 від 30 листопада 2021 року.

На виконання умов договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 26.02.2021-010001168 від 26.02.2021 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником яким є ОСОБА_1 .

В свою чергу позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги за договором факторингу № 301121-1 від 30.11.2021 року за Вих. № 807518/2, а також вимога про сплату заборгованості від 30.11.2021 року за Вих.№ 807518/3.

Отже, станом на дату подання позову позивач є єдиним належним кредитором за кредитним договором № 26.02.2021-010001168 від 26.02.2021 року укладений між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 .

Зазначає, що між ТОВ «Споживчий центр», правонаступником якого є ТОВ «Новий колектор» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 26.02.2021-010001168 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит в розмірі 6000,00 грн, що підтверджується додатково довідкою субконто (виписка) з первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою «Економ»/ «Стандарт».

Звертає увагу на те, що первинний період користування кредитом 14 днів з дня його надання, а черговий період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду.

Відповідно до Заявки від 12.01.2021 року кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 6000,00 грн. з первинним строком на 14 днів, а відповідачем отримано кредитні кошті.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 01.11.2023 року утворилась заборгованість у розмірі 13470,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 6000,00 грн. та за відсотками 7470,00 грн., чим порушуються права та інтереси позивача.

Також звертає увагу на те, що згідно виписки 31.03.2021 року відповідачем частково сплачено відсотки у розмірі 4530,00 грн., що свідчить про визнання позичальником боргу.

В зв`язку з вище викладеним, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 26.02.2021-010001168 від 26.02.2021 року у розмірі 13470,00 грн.; судові витрати у розмірі 6147,20 грн., що складаються з судового збору у розмірі 2147,20 грн. та 4000,00 грн. витрати на правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15.01.2024 року у задоволенні позову ТОВ «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26.02.2021 року № 26.02.2021 року-010001168 відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що позивач не довів у суді те, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 26.02.2021-010001168 від 26.02.2021 року, укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У лютому 2024 року представник ТОВ «Новий Колектор» адвокат Титаренко В.М. подав до апеляційного суду скаргу, в якій просив скасувати рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15.01.2024 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваному рішенні суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, посилається, що до позовної заяви не додано копії Договору факторингу № 301121-1 від 30 листопада 2021 року та реєстру прав вимог, а лише витяг.

Зазначає, що до позовної заяви було надано витяги з договору факторингу та копію витягу з реєстру права вимоги № 1, оскільки оригінал зазначених документів містять конфіденційну інформацію, в тому числі персональні дані інших осіб, які є сторонами договорів, право вимоги за якими було відступлено.

Також суд першої інстанції в рішенні зазначив, що в матеріалах справи відсутні підтвердження того, що позивачем направлялися відповідачу повідомлення про відступлення прав вимоги та вимога про сплату заборгованості.

Проте, разом з позовною заявою було надано докази про направлення повідомлення про відступлення права вимоги за Договором факторингу № 301121-1 від 30.11.2021 року за Вих.№ 807518/2, а також вимога про сплату заборгованості від 30.11.2021 року за Вих.№ 807518/3.

Залишення зазначеного доказу поза увагою суду додатково підтверджує факт неповного з`ясування судом всіх обставин справи та передчасного винесення рішення по суті.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

1.Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Відповідно до вимог частин першої і другоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеноїв позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК Українивизначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

При розгляді справи встановлено, що 26.02.2021 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір № 26.02.2021-010001168 шляхом прийняття відповідачем (акцепт) сформованої на сайті кредитора пропозиції ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору на заявлених кредитором умовах (оферта).

Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит в розмірі 6000,00 грн., що підтверджується додатково довідкою субконто (виписка) з первинним строком кредитування 14 календарних днів з дня отримання за процентною ставкою «Економ»/ «Стандарт».

Ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду «Економ».

Пролонгація строку користування Кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати процентів, вказаних в цьому абзаці. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума Процентів за договором досягне максимального розміру.

Графік платежів при пролонгації: сума кредиту у розмірі 6000,00 грн. та проценти, розраховані відповідно до умов договору, сплачуються в останній день пролонгованого строку.

Відповідно до п.п. «а» п. 4.1. Договору позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця до дати, вказаній у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Отже, відповідно до Заявки від 12.01.2021 року кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 6000,00 грн. з первинним строком на 14 днів, а відповідачем отримано кредитні кошти в розмірі 6000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 01.11.2023 року утворилась заборгованість у розмірі 13470,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 6000,00 грн. та за відсотками 7470,00 грн.

Згідно виписки (довідка субконто) 31.03.2021 року відповідачем частково сплачено відсотки у розмірі 4530,00 грн.

30 листопада 2021 року між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» укладено Договір факторингу № 301121-1.

Відповідно до п. 4.1.1 зазначеного Договору факторингу Фактор має право набувати право вимоги до боржника на всі суми, відступлені йому клієнтом згідно цього договору.

На виконання умов Договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 26.02.2021-010001168 від 26.02.2021 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким є ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про відступлення права вимоги за Договором факторингу № 301121-1 від 30.11.2021 року за Вих. № 807518/2, а також вимога про сплату заборгованості від 30.11.2021 року за Вих. № 807518/3.

Отже, станом на дату подання позовної заяви до суду ТОВ «Новий колектор» є єдиним кредитором за кредитним договором № 26.02.2021-010001168 від 26.02.2021 року укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 .

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 526, ст. 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також апеляційний суд приймає до уваги, що у статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд зазначає, що відповідач, як позичальник, отримала кошти по кредитному договору, не повернула їх у визначені строки разом зі сплатою відсотків, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу.

При цьому слід врахувати, що за змістом частини 6 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» акцептом пропозиції укласти договір в електронній формі є відповідь особи, якій адресована пропозиція його укласти, про її прийняття надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийнятім такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до актів цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з пунктом 1 статті 9 ЗУ «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Відповідач пройшла реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Споживчий центр», отримавши відповідний цифровий пароль на номер свого мобільного телефону, що свідчить, про те що вона ознайомилася з Правилами (примірним Договором) та іншою наданою інформацією.

Для оформлення кредиту та коштів відповідач обрала бажану суму кредиту та строк кредитування; ознайомилася з текстом договорів, що пропонувалися для укладання. Правилами, інформацією, зазначеною в статті 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансовий послуг» та іншою необхідною інформацією, шляхом перенаправления (відсилання) до них/неї, що повністю відповідає частині 5 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію», про що відповідач поставила відповідну відмітку в електронній системі Товариства, після чого створила заявку на отримання коштів згідно обраних нею умов.

Ознайомлення в Особистому кабінеті з Паспортом кредиту - інформація, яка надається споживачу до укладення договору (стандартизована форма) в порядку, за формою та за змістом, що передбачені статтею 9 ЗУ «Про споживче кредитування» та іншою необхідною інформацією.

Після прийняття Кредитодавцем позитивного рішення щодо надання кредиту Позичальнику Кредитодавець зробив Позичальнику пропозицію в Особистому кабінеті укласти електронний Кредитний договір, який містив усі істотні умови з якими Заявник мав можливість ознайомитись до моменту укладання Кредитного договору.

Після прийняття Позичальником умов Кредитного договору, вона уклала з Товариством електронний Кредитний договір, який був підписаний у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Після укладання в електронному вигляді зазначеного правочину, позичальнику були надані відповідні кошти від кредитора, права вимоги щодо стягнення заборгованості за якими увійшли до переліку тих, що передані за договорами факторингу позивачу у справі.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказів належного виконання своїх договірних зобов`язань щодо повернення коштів відповідачем суду не надано. Таким чином колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість заявлених у справі позовних вимог.

Що стосується факту уступки права вимоги за кредитним договором № 26.02.2021-010001168 від 26.02.2021 року, укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що до позовної заяви не додано копії Договору факторингу № 301121-1 від 30 листопада 2021 року та реєстру права вимоги, а лише витяги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись з позовною заявою надав докази, а саме витяг з договору факторингу № 301121-1 від 30.11.2021 року укладений між ТОВ «Новий колектор» та ТОВ «Споживчий центр», копію витягу з реєстру прав вимоги № 1 (додаток 2 до Договору факторингу № 301121-1 від 30.11.2021 року).

Отже, колегія суддів зазначає, що у разі сумнівів у суду з приводу поданих доказів, в тому числі сумнівів щодо добросовісного здійснення позивачем своїх процесуальних права та виконання обов`язків щодо доказів та враховуючи вимоги ч. 7 ст. 81 ЦПК України, що суд не може збирати докази, що стосується предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, з огляду на зазначене, з метою з`ясування обставин справи, суд мав би витребувати у позивача належним чином завірену копію або оригінал договору фактопрингу № 301121-1 від 30.11.2021 року, укладеного між ТОВ «Новий колектор» та ТОВ «Споживчий центр» з додатком 2 до такого.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

В зв`язку з вищевикладеним колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково відхилив докази надані позивачем, оскільки а ні ухвали про залишення позовної заяви без руху, а ні ухвали про витребування доказів, судом, в ході розгляду справи, постановлено не було.

Колегія суддів звертає увагу, що завданням цивільного судочинства у контексті статті 2 Цивільного процесуального кодексу України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно із частинами першою, четвертою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції, яке ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, до скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі.

Що стосується витрат на правничу допомогу, колегія судді зазначає наступне.

Положеннямистатті 59Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зістаттею 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьоїстатті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостоюстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду позивачем надано: - ордером на надання правничої (правової) допомоги адвоката від 02.10.2023 року (а.с. 43), договір № 021023-1 про надання правничої допомоги від 02.10.2023 року, платіжна інструкція № 448 від 02.11.2023 року на суму 4000,00 грн. (а.с. 47), звіт від 03.11.2023 року про виконану роботу відповідно до договору № 021023-1 про надання правничої допомоги від 02.10.2023 року.

В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий колектор» витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги задоволення апеляційної скарги представника ТОВ «Новий колектор» - адвоката Титаренка В.М., з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого Товариством судового збору при подачі позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 5371,00 грн. (2147,20 грн. за подачу позовної заяви + 3220,80 грн. за подачу апеляційної скарги).

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» адвоката Титаренка Володимира Миколайовича - задовольнити.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 15 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» заборгованість за кредитним договором № 26.02.2021-010001168 від 26.02.2021 року у розмірі 13470,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» судовий збір в сумі 5371,00 грн. та витрати правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 10 квітня 2024 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді Л.І. Василенко

О.В. Карпенко