Рішення

від 10.04.2024 по справі 120/15079/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 квітня 2024 р. Справа № 120/15079/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення № 025450010047 від 15.06.2023 року, яким йому протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою від 03.10.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін. Надано відповідачам строк для надання відзивів.

Крім того, даною ухвалою витребувано у відповідача 2 копії документів, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

13.10.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 позовні вимоги заперечує та просить відмовити у задоволенні останніх. Мотивуючи свою позицію ГУ ПФУ у Волинській області вказує, що рішенням від 15.06.2023 року № 025450010047 відмовлено позивачу в призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу, визначеного чинними нормами законодавства.

31.10.2023 року відповідачем 1 на адресу суду направлено відзив на позовну заяву, зі змісту якого слідує, що за результатом розгляду документів позивача, йому до страхового стажу зараховано 24 роки 00 місяців 20 днів. Окремо наголошує, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , не зараховано періоди роботи: з 05.09.1988 року по 19.10.1988 року, оскільки в записі про звільнення не чітка печатка та наявне виправлення в номері наказу, яке не завірене належним чином; з 26.10.1988 року по 15.08.1990 року, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення, яке не завірене належним чином; з 25.11.1993 року по 24.07.2023 року, оскільки відсутнє перейменування підприємства; з 24.07.2023 року по 10.01.2006 рік, оскільки підстава запису про звільнення дописана іншим чорнилом та не чітка печатка в записі про звільнення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив, що ОСОБА_1 , станом на 01.06.2023 року виповнилося 60 років, у зв`язку з чим позивач, 08.06.2023 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.

Враховуючи принцип екстериторіальності, заява позивача розглянута ГУ ПФУ у Волинській області та прийнято рішення № 025450010047 від 15.06.2023 року, яким ОСОБА_1 , відмовлено у призначені пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Відповідачем згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , не зараховано періоди роботи:

- з 05.09.1988 року по 19.10.1988 року, оскільки на записі про звільнення не чітка печатка та наявне виправлення в номері наказу, яке не завірено належним чином;

- з 26.10.1988 року по 15.08.1990 року так, як наявне виправлення в даті наказу про звільнення, яке не завірене належним чином;

- 25.11.1993 року 24.07.2003 року, оскільки відсутнє перейменування підприємства;

- 24.07.2023 року по 10.01.2006 року, оскільки підстава запису про звільнення дописана іншим чорнилом та не чітка печатка на записі про звільнення.

Листом від 28.06.2023 року № 0200-0305-8/64036 відповідач 1 повідомив позивача про прийняте рішення ГУ ПФУ у Волинській області за результатом розгляду його заяви.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням № 025450010047 від 15.06.2023 року, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України врегульовано, що права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IVправо на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до частини 4 статті 24 вищезазначеного Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, до 01.01.2004 відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Водночас, з вищезазначеного вбачається, що страховий стаж, отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно з законодавством, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.

Як встановлено з матеріалів справи, пенсійним органом не було зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи, а саме: з 05.09.1988 року по 19.10.1988 року, оскільки на записі про звільнення не чітка печатка та наявне виправлення в номері наказу, яке не завірено належним чином та з 26.10.1988 року по 15.08.1990 року так, як наявне виправлення в даті наказу про звільнення, яке не завірене належним чином;

Надаючи оцінку такій підставі для не зарахування до страхового стажу періоду роботи, суд зазначає наступне.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 18 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника, а в разі відсутності трудової книжки або ж якщо в останній відсутні певні записи або вони є неточними, підтвердження трудового стажу здійснюється за допомогою інших даних та документів.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок у спірні періоди роботи позивача регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою 20.06.1974 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162).

Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно пункту 2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 162).

Відповідно до п. 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З аналізу вказаних норм сліду, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до трудового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Суд зазначає, що відповідно до записів № 8-9 у трудові книжці серії НОМЕР_1 позивач у період з 05.09.1988 року по 19.10.1988 року працював у тимчасовій бригаді по збиранню фруктів. Звільнений позивач на підставі наказу №78-к від 19.10.1988.

В даному випадку, суд звертає увагу, що виправлення наявне саме в номері наказу, водночас дата такого наказу відповідає даті зазначеній в колонці 2 та підтверджує, що відповідний період роботи, а саме з 05.09.1988 по 19.10.1988.

Також запис № 10-11 у період з 26.10.1988 року по 15.08.1990 рік про роботу позивача на посаді робочого в кооперативі «Умілець», є чітко викладеним та зрозумілим.

Слід наголосити, що підставою для призначення пенсії та врахування страхового стажу є саме відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Окрім того, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Зазначене свідчить, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Суд зазначає, що в силу наведених вище норм, необхідність підтверджувати трудовий стаж іншими, ніж трудова книжка, документами, виникає лише у разі якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до стажу позивача періодів його роботи з 05.09.1988 по 19.10.1988, з 26.10.1988 по 15.08.1990.

Щодо не зарахованого до трудового стажу періоду роботи з 25.11.1993 року по 24.07.2003 року, оскільки відсутнє перейменування підприємства, суд зазначає про таке.

Зроблені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , записи за № 14 та 18 підтверджують період роботи з 25.11.1993 року по 24.07.2003 року позивача на посаді старшого продавця МП «Фортуна» та встановлено, що його було переведено на посаду прийомщика лому ДМ в ТОВ «Фортуна».

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що мале підприємство «Фортуна» (ідентифікаційний код 20107668) було перетворене на товариство з обмеженою відповідальністю «Фортуна» (ідентифікаційний код 20107668), зазначені відомості підтверджуються листом Головного управління статистики у Вінницькій області від 16.08.2023 року № 02.3-08/382-23.

Суд наголошує, що внесення запису про злиття, приєднання, поділу, перетворення чи перенайменування підприємства знову ж таки належить до обов`язку роботодавця та не може позбавляти позивача права на зарахування відповідно періоду його роботи на підприємстві, яке зазнало реорганізації, враховуючи те, що відомостями компетентного державного органу підтверджується факт зміни організаційно-правової форми господарювання юридичної особи.

Отже, зазначенні відомості підтверджують протиправність відмови державного органу у не зарахуванні періоду роботи позивача 25.11.1993 року по 24.07.2003 року до трудового стажу.

Стосовно не зарахування до трудового стажу періоду роботи позивача з 24.07.2023 року по 10.01.2006 року, оскільки підстава запису про звільнення дописана іншим чорнилом та не чітка печатка на записі про звільнення, слід зазначити наступне.

Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

В першу чергу суд звертає увагу, що Інструкція №162 не містить заборон щодо внесення записів у трудовій книжці чорнилами різного кольору, адже п. 2.3 містить лише перелік кольору чорнил, якими має буде внесено запис до трудової книжки.

Більш того, внесення в трудовій книжці іншим чорнилом запис про звільнення не свідчить про наявність виправлення чи помилки у відповідному записі, тому не можуть бути підставою для не врахування періоду роботи позивача до стажу страхового стажу. Окремо слід наголосити, що запис № 19 містить посилання на трудовий договір, який позивачем було надано окремо з необхідним пакетом документів.

Також, стосовно того, що на записі № 19 нечітка печатка підприємства, слід зазначити, що відтиски печаток у трудовій книжці зроблено більше п`ятнадцяти років, а тому з часом такі могла втратити чіткість та первинний вигляд.

Отже, щодо дефектів на які вказує пенсійний орган, суд ще раз зауважує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу. Зазначене дає право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відтак, суд дійшов висновку, що рішенням ГУ ПФУ у Волинській області № 025450010047 від 15.06.2023 року протиправно не враховано до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи з 05.09.1988 року по 19.10.1988 року, з 26.10.1988 року по 15.08.1990 року, з 25.11.1993 року 24.07.2003 року, з 24.07.2023 року по 10.01.2006 року, а відтак, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З метою відновлення порушеного права позивача, ГУ ПФУ у Вінницькій області належить зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача вищезазначені періоди.

З приводу позовної вимоги про зобов`язання відповідача 2 призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 , з 08.06.2023, суд зазначає наступне.

Відповідно рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 15.06.2023 року загальний страховий стаж позивача становить 24 роки 00 місяців 20 днів та не заперечується досягнення позивачем відповідного пенсійного вік.

У свою чергу, з урахуванням періодів роботи з 05.09.1988 року по 19.10.1988 року, з 26.10.1988 року по 15.08.1990 року, з 25.11.1993 року 24.07.2003 року, з 24.07.2023 року по 10.01.2006 року кількість його загального страхового стажу, на час звернення із заявою про призначення пенсії є достатньою для призначення пенсії за віком, тобто становить понад 30 років.

Стосовно дати з якої необхідно призначити пенсію за віком, суд зазначає, що 01.06.2023 року позивачу виповнилося 60 років, у зв`язку з чим він набув право на призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: - пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 , звернувся із заявою про призначення пенсії 08.06.2023 року, тобто в межах трьох місячного строку з дня досягнення позивачем пенсійного віку. Отже, суд доходить висновку, що позовна вимога зобов`язального характеру підлягає до часткового задоволення, шляхом зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити пенсію ОСОБА_1 , відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 02.06.2023 року, а не так, як просив позивач з 08.06.2023 року.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору в розмірі 1073,60 грн., адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок прийняття протиправного рішення суб`єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 263, 295 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 025450010047 від 15.06.2023 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком за статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 05.09.1988 року по 19.10.1988 року, з 26.10.1988 року по 15.08.1990 року, з 25.11.1993 року по 24.07.2003 року, з 24.07.2003 року по 10.01.2006 року та призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 02.06.2023 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005; код ЄДРПОУ 13322403).

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, 22В, м. Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 13358826).

Рішення суду сформовано: 10.04.2024.

СуддяБошкова Юлія Миколаївна