Рішення

від 29.03.2024 по справі 160/2160/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2024 рокуСправа №160/2160/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/2160/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, 7, код ЄДРПОУ: 37806243) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області вих. № 1201.4.3-175/1201.4-243 від 04.01.2024 р. у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503001;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській оформити і видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки в зв`язку з реєстрацією шлюбу та зміною прізвища, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503001.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність відмови відповідача видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки. Позивач зазначає, що така відмова порушує її права, не відповідає положенням законодавства та сталій судовій практиці.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/2160/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/2160/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

09 лютого 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що у позивача є в наявності унікальний номер запису в реєстрі, вона мала паспорт у формі ID-картки, також оформлювала паспорт для виїзду за кордон. Відповідно, ця справа не відповідає ознакам типової.

У відповідності до ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами/

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 12.12.2023 року серії НОМЕР_2 позивач уклала шлюб, в зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».

22 грудня 2023 року позивач звернулася до територіального органу відповідача із заявою на отримання паспорта, в якій просила оформити їй бланк паспорту громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без надання згоди на обробку персональних даних, без присвоєння унікального номеру запису в реєстрі та видати паспорт виключно у вигляді паспортної книжечки, а не у формі пластикової картки. Поставити відмітку реєстрації місця проживання в паспорті без внесення даних до ЄДДР.

Листом від 02.01.2024 року №1235/63-24 територіальний орган відповідача повідомив, що для документування позивача паспортом зразка 1994 року необхідно надати територіальному органу відповідача рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Разом з цим, 02.01.2024 року за вхідним №П-2/6/1201/24 до відповідача надійшла заява позивача від 21.12.2023 року, аналогічна заяві від 22.12.2023 року, поданій територіальному органу відповідача.

Листом від 04.01.2024 року №1201.4.3-175/1201.4-24 відповідач надав позивачу відповідь, аналогічну відповіді його територіального підрозділу. Також подібна відповідь надана відповідачем позивачу листом від 05.01.2024 року №1201.4.3-276/1201.4-24.

Відповідачем також надано заяви-анкету позивача від 03.02.2017 року №335363 та від 22.03.2019 року №14044255 для внесення інформації до ЄДДР для оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон відповідно.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року №2235-III (далі Закон №2235-III) документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

На виконання ст. 5 Закону №2235-III постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі Положення №2503-ХІІ), згідно п. 1 якого паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Пунктом 2 Положення №2503-ХІІ встановлено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Відповідно до п. 5 Положення №2503-ХІІ паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

Згідно п. 13 Положення №2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає:

заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;

свідоцтво про народження;

дві фотокартки розміром 35х45 мм;

у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Форма заяви, зазначеної у підпункті 1 пункті 13 Положення, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 320 від 13.04.2012 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме Додаток 1. Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу цього ж Міністерства від 01.03.2018 №161. Іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 13 Положення № 2503-XII на сьогодні немає.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.02.2024 року у справі №280/5678/22.

Відповідно до п. 16 Положення №2503-ХІІ обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові.

За п. 17 Положення №2503-ХІІ для обміну паспорта громадянин подає:

заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;

паспорт, що підлягає обміну;

дві фотокартки розміром 35х45 мм.

Для обміну паспорта у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492-VI (далі Закон №5492-VI) встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, (далі - Закон № 1474-VIII) статтю 13 Закону № 5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: «Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.»

Також Законом № 1474-VIII частину 2 статті 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»

Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (далі Постанова №302), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Згідно з пунктами 1-3 Порядку №302 паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

Обмін паспорта здійснюється у разі зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації) (підпункт 1 пункт 6 Порядку № 302).

Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.

Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.03.2024 року у справі № 540/4500/21, від 08.06.2023 року у справі №380/5977/21 та інших.

Стосовно відповідності поданої заяви вимогам Положення №2503-ХІІ.

Можливість використання Положення №2503-ХІІ як джерела права при вирішенні питання про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки підтверджена правозастосуванням, яке міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17.

Сама позивач також посилалась саме на цей правовий акт як на підставу для видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки.

Оцінюючи форму заяви позивача суд повторює, що затверджені форми заяв, які згадані у Порядку №2503-ХІІ, відсутні в зв`язку з втратою чинності наказу Міністерства внутрішніх справ України № 320 від 13.04.2012 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», що підтверджується правовим висновком, який міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.02.2024 року у справі №280/5678/22.

Тобто, позивачем не порушено вимог законодавства в частині форми заяви, яка подається згідно вимог Порядку №2503-ХІІ.

Водночас, суд звертає увагу на те, що позивач просила оформити їй такий паспорт «в зв`язку з реєстрацією шлюбу та зміною прізвища».

Положення №2503-ХІІ дійсно визначає зміну прізвища як підставу для видачі паспорта громадянина України у формі книжечки (п. 16), однак ця процедура має визначальну характеристику здійснюється обмін паспорта.

В матеріалах справи міститься копія паспорта громадянина України позивача від 06.11.2021 року, який має форму книжечки та містить прізвище позивача, яке вона мала до укладення шлюбу.

Отже, позивач, діючи згідно вимог Порядку №2503-ХІІ та вимагаючи застосування до неї правової процедури, визначеної саме цим нормативно-правовим актом, була зобов`язана надати «паспорт, що підлягає обміну», що визначено абзацем третім п. 17 Порядку №2503-ХІІ.

В свою чергу позивач до поданої заяви долучила лише копію свого попереднього паспорта громадянина України.

Таким чином, подана позивачем заява не підлягала задоволенню через невиконання позивачем вимог Порядку №2503-ХІІ.

Рішення про відмову у видачі документа приймається за результатами перевірки повноти поданих заявником документів, однак мова не йдеться про ненадання заявником таких документів взагалі.

Реалізація волевиявлення особи на обмін паспорта, здійснювалася і здійснюється шляхом подання заяви до компетентного органу разом із об`єктивно необхідними для цього документами, зокрема, паспорта, що підлягає обміну; двох фотокарток розміром 35х45 мм; документів, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну.

З наведеного слідує, що прийняттю компетентним органом рішення про оформлення особі паспорта громадянина України (в т.ч. під час процедури його обміну) передує звернення заявника з заявою відповідного змісту та необхідним пакетом документів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач не зверталась до відповідача із заявою та з доданимдо неї обов`язковим переліком документів, згідно Порядку №2503-ХІІ що є передумовою для розгляду питання про оформлення та видачу паспорта громадянина України встановленого зразка

Оскільки заявником не дотримано процедури звернення для оформлення паспорта та не надано необхідних для цього документів, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Подібний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.02.2024 року у справі № 280/5678/22.

В цій справі позивач просив видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки в зв`язку зі зміною прізвища, не надавши при цьому паспорт, що підлягає обміну (паспорт громадянина України зі старим прізвищем). Це підтверджується копіями заяв позивача, які були подані відповідачу.

Подібне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 30.08.2023 року у справі №160/21146/22.

Отже, незалежно від змісту відповіді відповідача, заява позивача не могла бути задоволена, а тому рішення за результатом її розгляду, яким позивачу фактично відмовлено у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки, є правильним по своїй суті, адже правових підстав для задоволення заяви позивача не існувало, в зв`язку з чим рішення іншого змісту відповідачем не могло бути прийнято.

Сама по собі незгода позивача зі змістом відповіді не спростовує факту розгляду вказаного звернення в установленому законом порядку та не може бути підставою для визнання протиправною відмову відповідача і задоволення позовних вимог щодо зобов`язання останнього видати паспорт у формі книжечки, навіть у разі наявності в неї такого права, оскільки заявником не було дотримано процедури звернення за паспортом та не надано необхідних для цього документів.

Заявник не позбавлений права на звернення до суду за судовим захистом у разі, коли нею буде дотримано всіх необхідних процедур, проте за наслідками буде відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки.

Суд також зазначає, що ця справа не відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17, оскільки у справі № 806/3265/17, на відміну від цієї справи, звертався до уповноваженого суб`єкта із повним переліком документів, які необхідні для оформлення паспорта у формі книжечки

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.02.2024 року у справі № 280/5678/22.

Іншою особливістю цієї справи є попереднє отримання позивачем паспорту громадянина України у формі ID-картки з безконтактним носієм, а також паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно наданих відповідачем документів (анкети-заяви) позивачу під час оформлення вказаних документів було присвоєно унікальний номер запису в реєстрі, що здійснено на підставі наданої позивачем згоди на обробку персональних даних. Такий УНЗР визначено як 2001011003309.

На переконання суду ця обставина має суттєве значення в цій справі. Так, позивач в своїй заяві до відповідача зазначала, що не має наміру оформляти паспорт у формі пластикової картки типу ID- «згідно своїх релігійних переконань». У позовній заяві позивачем також вказано, що вона повідомила про відмову від оформлення і отримання паспорту у формі картки «за релігійними переконаннями», також вказувала, що відмова у видачі паспорта-книжечки за заявою особи є грубим порушенням її права на вільне віросповідання, посилалась на наявність права на збереження релігійної самобутності.

Передусім суд констатує, що ця справа не відповідає ознакам зразкової справи №806/3265/17, оскільки:

1) позивач фактично звернулась до органу міграційної служби із заявою із вимогою про обмін старого паспорта у зв`язку із зміною інформації, яка підлягала внесенню до паспорта (зміна прізвища в зв`язку з укладенням шлюбу) наявна відмінність підстав звернення до відповідача.

2) позивач раніше вже надавала згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі щодо неї вже сформовано наявна відмінність характеру впливу відмови відповідача на права позивача;

3) при зверненні до відповідача із заявою позивач не зазначала змістовних посилань на наявність релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації (відсутні конкретні посилання на приналежність до певної релігійної організації, відсутні відповідні документи в підтвердження цих обставин).

При цьому суд зауважує, що у разі оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, позивач вправі відмовитись від внесення відцифрованих відбитків пальців рук, а тому обсяг внесення біометричних даних буде відповідати обсягу, які вже містяться у Реєстрі.

Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

Вказані обставини у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.06.2023 року у справі №380/5977/21 визнані суттєвими для розгляду справ цієї категорії та незастосування відповідних правових висновків Великої Палати Верховного Суду.

Отже, суд констатує безпідставність посилань позивача на її небажання присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі, оскільки даний номер є незмінним та вже присвоєний позивачу.

Попереднє отримання позивачем паспорту громадянина України у формі ID-картки та паспорту громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя

З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 08.06.2023 року у справі №380/5977/21, від 21.12.2022 року у справі №160/1/21.

Подібне правозастосування здійснено і Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 13.02.2024 року у справі №160/12669/23.

Таким чином, доводи позивача щодо існування двох паралельних двох самостійних груп нормативно-правових актів судом відхиляються з огляду на те, що обрана позивачем група нормативно-правових актів, згідно якої позивач мала намір отримати паспорт громадянина України у формі книжечки (передусім, Положення № 2503-XII) також містить вимоги до порядку отримання документа, які позивачем не виконані (не надано паспорт, який підлягає обміну). В свою чергу доводи позивача про значущість для неї оформлення паспорту громадянина України з огляду на її релігійні переконання (передусім, прохання оформити паспорт без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, заборона вносити дані позивача до будь-яких реєстрів, присвоювати їй будь-які ідентифікатори, в т.ч. УНЗР) судом відхиляються з огляду на те, що відповідні дії стосовно позивача вже вчинено за її власним бажанням та згідно діючого правового регулювання повторно вчинені бути не можуть (новий номер УНЗР не присвоюється).

Інших правових підстав для задоволення позову позивачем не заявлено, а судом не встановлено.

Відповідно, у задоволенні позовної заяви належить відмовити повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

В зв`язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко