Рішення

від 29.03.2024 по справі 160/2096/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2024 року Справа №160/2096/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу 160/2096/24 за позовною заявою Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, код ЄДРПОУ: 36716128) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49041, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, 57, код ЄДРПОУ: 43968079) про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.12.2023 №1073/32-00-51-13-04 на суму 442 488,00 грн.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність податкового повідомлення-рішення від 07.12.2023 року. Позивач зазначає, що висновки перевірки є безпідставними, помилковими, оскільки зроблені на підставі власного невірного тлумачення документів, а також на підставі неповного з`ясування та дослідження всіх обставин, що мають значення для формування об`єктивних висновків та невідповідність вимогам чинного законодавства. В ході перевірки позивач надав відповідачу всі первинні документи, в свою чергу законодавством заборонено витребувати документи у випадках, не передбачених Податковим кодексом України. Відповідно, надання документів по не задекларованим операціям, або документів, які на думку відповідача підтверджують правомірність ведення податкового обліку, не є обов`язком позивача, оскільки такі документи не є первинними і не належать та не пов`язані з предметом перевірки. Відповідно, відповідач безпідставно затребував не первинні документи, а їх відсутність не свідчить про нереальність господарської операції та похідних висновків. Надані документи відповідають вимогам законодавства та містять достовірну інформацію, саме на їх підставі необхідно робити висновки про реальність господарських операцій. В акті перевірки не наведено фактів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям, збитковості їх здійснення або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій та їх невідповідність розумним економічним причинам. Вказані доводи стосуються ненадання позивачем сертифікатів якості на товари із зазначенням виробника продукції. Також позивач надає окремі заперечення щодо описаних в акті перевірки порушень щодо кожного з контрагентів. Також зазначає, що всі контрагенти (5 суб`єктів) зареєстрували податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. Заперечує проти акту висновків перевірки в частині зауважень до штатної чисельності працівників позивача та матеріальних засобів. Наголошує на індивідуальності відповідальності суб`єктів господарювання. Вказує на невідповідність акту перевірки вимогам законодавства, оскільки він не містить доказів неможливості реального здійснення господарських операцій, фактичного нездійснення підрядником підприємницької діяльності, відсутності у позивача взаємозв`язку з підрядником, суттєвих недоліків або недійсності первинних документів, не підтвердження фактичного руху активів, здійснення спірних операцій позивачем без належної обачності. Відповідач не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів без наміру створити наслідки, передбачені договорами.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/2096/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/2096/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у задоволенні клопотання представника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі №160/2096/24 відмовлено.

09 лютого 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі Електронний Суд. Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі виходячи з наступного. Наводить заперечення проти доводів позивача щодо використання відповідачем податкової інформації, посилається на приклади судової практики. Зазначає, що під час проведення перевірки позивача було надіслано запити про проведення зустрічних звірок до контролюючих органів-виконавців по контрагентам, які зазначені в акті перевірки, надає копії таких запитів. Наводить заперечення проти доводів позивача щодо індивідуальної відповідальності платників податків, посилається на приклади судової практики щодо належної обачності при обранні контрагентів. Наводить заперечення проти доводів позивача щодо відсутності рішень судів стосовно укладених правочинів, реальність яких поставлена під сумнів, вказує про можливість суду констатувати їх нікчемність, а також на наявність у відповідача невичерпного переліку функцій. Повторює висновки акту перевірки щодо фактичних обставин взаємовідносин позивача з 5 контрагентами. Узагальнює, що доказова база відповідача ґрунтується на фактах: неможливості постачання товарів по ланцюгу (недостатність ресурсів для ведення діяльності), відсутності реального джерела походження товару, маніпулювання контрагентами податковою звітністю. Згідно з наданими до перевірки первинними документами, поданою податковою звітністю, та даними Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено документальне оформлення АТ Об`єднана гірничо-хімічна компанія нереальних господарських операцій з придбання товарів (послуг), оскільки відсутнє реальне (законне) джерело походження ідентифікованого товару (реальний надавач послуг), а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій до позивача. Стосовно доказової сили зареєстрованих податкових накладних посилається на приклади судової практики. Щодо наведеної позивачем судової практики наводить контр-приклади судової практики. Зауважує, що позивач фігурує у кримінальних провадженнях.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року клопотання представника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про розгляд справи №160/2096/24 за участі представника повернуто без розгляду.

23 лютого 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі Електронний Суд. Позивач зазначає, що відповідач вводить суд в оману, зазначаючи, що направив запити про проведення зустрічних звірок до контролюючих органів-виконавців по контрагентам, які зазначені в акті перевірки. В дійсності відповідач розіслав податковим установам не що інше, як листи про надання податкової інформації. Оскільки така форма звернення відповідача не спонукає контролюючі органи до дій, передбачених зустрічною звіркою, а саме: отримання від суб`єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження відповіді контролюючих органів-виконавців не містять ані підтвердження факту звернення до суб`єктів господарювання, ані отриманої від них запитуваної інформації та її документального підтвердження, ані посилання на довідку, складену в рамках зустрічної звірки. Так відповіді ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо ПП ФРЮЛИНГ (додаток 9 до відзиву) та ГУ ДПС у м. Києві щодо ТОВ ЕНЕРГО ПРОМ (додаток 12 до відзиву) не містять інформації, до якої сам Відповідач не має доступу. Відповіді податкових установ щодо ТОВ ГРАФЕНТРЕЙД, ПП С-ФОРУМ та ТОВ КЕЛВАР КОЛОР не надійшли. Наводить контраргументи щодо заперечень відповідача в частині індивідуальної відповідальності платників податків. Стосовно доводів відповідача про перевірку контрагентів вказує, що відповідний функціонал в наявності лише з березня 2023 року. Також зазначає, що укладені правочини не відповідають положенням законодавства щодо недійсності правочинів в силу закону. Стверджує, що формулювання: контролюючі органи здійснюють інші функції, визначені законом не свідчать про невичерпність функцій, а навпаки встановлює їх обмеження законом. Наводить також і інші доводи щодо зауважень відповідача до контрагентів позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року постановлено заяву Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія про поновлення строку на подання відповіді на відзив у справі №160/2096/24 задовольнити частково. Продовжити Акціонерному товариству Об`єднана гірничо-хімічна компанія строк для подання відповіді на відзив до 23.02.2024 року включно. Прийняти відповідь на відзив Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія.

12 березня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано додаткові пояснення, які надійшли в підсистемі Електронний Суд від представника відповідача. Відповідач заперечує проти позиції позивача, наведеній у відповіді на відзив, посилається на приклади судової практики на підтвердження обґрунтованості своєї позиції та законності спірного податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Позивач є юридичною особою, що належить державі, код ЄДРПОУ: 36716128, дата державної реєстрації: 05.10.2009, Дата запису: 08.12.2016, Номер запису: 10731450000033028, КВЕД: 07.29 Добування руд інших кольорових металів (основний).

Наказом відповідача від 18 жовтня 2023 року №260-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з 24.10.2023 року тривалістю 15 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 01.08.2023 року по 31.08.2023 року з метою законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, у т.ч. заявленого до бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за серпень 2023 року (від 20.09.2023 року вх. №9243905470) з урахуванням уточнюючого розрахунку (від 11.10.2023 року вх. №9266694814).

16 листопада 2023 року відповідачем складено Акт №1127/32-00-51-03-04/36716128 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, у т.ч. заявленого до бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за серпень 2023 року (від 20.09.2023 року вх. №9243905470) з урахуванням уточнюючого розрахунку (від 11.10.2023 року вх. №9266694814).

Розділом 4 Висновок Акту перевірки констатовано порушення позивачем:

- п. 44.1. ст. 44, пп. а п. 198.1, абзаців 1-3 п. 198.2, абзаців 1-2 п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит за серпень 2023 року на суму ПДВ 442488,00 грн, що призвело до порушення;

- п. 200.1, абз. в, п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 податкової декларації з ПДВ за серпень 2023 року) на суму 442 488 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.12.2023 року №1073/32-00-51-03-04, яким встановлення порушення п.44.1 ст. 44, пп."а" п.198.1, абз. 1-3 п.198.2, абз. 1-2 п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, абз. "в" п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 442 488,00 грн. за серпень 2023 року по податковій декларації 9243905470 від 20.09.2023 року та 9266694814 уточнююча від 11.10.2023 року, у зв`язку з тим що: позивач формував податковий кредит в серпні 2023 року по операціям з контрагентами-постачальниками, реальність взаємовідносин з якими неможливо підтвердити, а також те, що позивач завищено суму податкового кредиту на 442488,0 грн. при відображенні в податковій звітності взаємовідносин з контрагентами-постачальниками (5 суб`єктів) при відсутності можливості здійснення операцій.

Вказані вище обставини підтверджує інформація, зазначена в первинних документах, наданих до перевірки. Вина позивача полягає в недостовірності визначення суми, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Заперечення до акту перевірки не надавалися.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 07.12.2023 року №1073/32-00-51-03-04 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Пунктом 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

- невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

- завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

- заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;

- завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу;

- наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом

Підпунктом а п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до абз. 1-3 п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. б п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Застосовуючи вказані нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.2.1. Акту перевірки (т. 1, а.с. 30 зворот) податковий кредит в спірному розмірі визначено по операціям з 5 контрагентами:

1) Приватне підприємство ФРЮЛИНГ (код ЄДРПОУ: 34489010) на суму 361949,72 грн;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО ПРОМ (код ЄДРПОУ: 4121141) на суму 14560,00 грн;

3) Товариство з обмеженою відповідальністю ГРАФНТРЕЙД) (код ЄДРПОУ: 40093090) на суму 32823,67 грн;

4) Приватне підприємство С ФОРУМ (код ЄДРПОУ: 33679047) на суму 3755,00 грн;

5) Товариство з обмеженою відповідальністю КЕЛВАР КОЛОР (код ЄДРПОУ: 43291346) на суму 29400,00 грн.

Підпункти 3.2.1.1.-3.2.1.5 Акту перевірки містять аналіз господарських операцій позивача та вказаних контрагентів. Суд надає окрему оцінку кожному контрагенту та зауважує, що згадані документи наявні в матеріалах справи та досліджені судом.

Щодо приватного підприємства ФРЮЛИНГ (п. 3.2.1.2. Акту перевірки, т. 1, а.с. 37-41) - 361949,72 грн ПДВ.

ПДВ по взаємовідносинам сформовано згідно двох накладних від 19.05.2022 року №1 (частина оплати) та від 20.05.2022 року №2 (поставка всього товару), обидві операції стосувалися купівлі позивачем у контрагента стрічки конвєєрної б/в В-2000 ЕР 2500 5 *+ 3А 092083.

На підтвердження реальності операції надано договір поставки від 13.05.2022 року №357-2, специфікацію від 12.05.2022 року №1, додаткову угоду від 17.05.2022 року №1, книгу доручень, прибуткову накладну від 20.05.2022 року №473, видаткову накладну від 20.05.2022 року №18, товарно-транспортну накладну від 20.05.2022 року №001, платіжні доручення від 19.05.2022 року №215494, від 15.06.2022 року №216822, від 23.06.2022 року №217007, від 22.07.2022 року №217932, від 29.07.2022 року №218078, від 02.08.2022 року №218213, акти на списання ТМЦ від 01.06.2022 року №0040-0403, від 25.07.2022 року №0040-0407, від 30.09.2022 року №0040-0416, акти навішування нормованих матеріалів по ГТВ від 22.07.2022 року №240, від 19.09.2022 року №322, від 01.06.2022 року №170, звіт про партії номенклатури з 01.05.2022 року по 31.08.2023 року, оборотно-сальдові відомості за період з 01.05.2022 року по 31.08.2023 року по рахунку №6311 та №37111, картки рахунків 6311 та НОМЕР_1 по договору №357-2 за період з 01.05.2022 року по 31.08.2023 року.

Договором узгоджено поставку стрічку конвєєрну, номенклатура, асортимент. ціна та кількість визначаються в специфікаціях. Укладеною специфікацією від 13.05.2022 року №1 узгоджено постачання 484 метрів квадратних стрічки, додатковою угодою від 17.05.2022 року №1 остаточно узгоджено вартість, за якою сума ПДВ 361949,72 грн. Інші документи стосуються переміщення, оприбуткування та переміщення товару, відображення відповідних операцій в бухгалтерських документах.

Відповідач висунув наступні зауваження:

1) не надано документ про якість товару, що передбачено умовами розділу 4 договору;

2) проведеним аналізом податкових накладних контрагента не встановлено придбання реалізованого товару), податковий кредит контрагента за попередні періоди не містить реалізованого товару не встановлено придбання цього товару. Не встановлено і виробництво товару;

3) відсутні умови для виробництва відсутнє нерухоме майно, транспортні засоби, 2 працівника, що фізично унеможливлює виробництво товару власними силами;

4) щодо контрагента прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості.

Виходячи з вказаного не підтверджено правомірність формування податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку таким зауваженням суд зазначає наступне.

Передусім суд зазначає, що відповідач не аргументував перевірку наявності сертифікатів в аспекті положень пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, яка є загальною нормою права щодо визначення предмета документальної перевірки та видів документів, на підставі яких вона проводиться - податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідний сертифікат не належить до первинних документів згідно свого функціонального призначення. Відповідно, його наявність не є визначальною для цілей встановлення реальності господарської операції, оскільки цей документ стосується якісних характеристик товару як таких. Отже, його відсутність напряму не зумовлює висновок про нереальність господарської операції, в т.ч. враховуючи сукупність інших наданих документів, в т.ч. первинних. Водночас, така обставина може стосуватися інших порушень законодавства, які в свою чергу не стосуються предмета цього спору.

Позивач посилався також на те, що згідно специфікації товар не підлягає сертифікації. Ця обставина підтверджується копією такої специфікації (т. 1, а.с. 112). Відповідач зазначав, що згідно розділу 4 договору (т. 1, а.с. 108) якість товару підтверджується відповідним документом виробника на партію товару. Дійсно, згідно п. 4.1. та 4.2. відповідного договору разом з товаром постачальник передає документи, які підтверджують якість товару та його відповідність вимогам стандартів або технічним умовам, які визначені діючим в Україні законодавством. Якість товару підтверджується відповідним документом виробника на партію товару.

Оцінюючи вказані договірні положення в сукупності суд зазначає, що згідно їх змісту в разі, якщо товар не підлягає сертифікації, відповідний сертифікат не підлягає наданню. В свою чергу надання іншого документу на підтвердження якості товару (як і надання сертифікату) стосується дотримання сторонами власних домовленостей. Порушення таких домовленостей створює окремі наслідки для учасників правовідносин (неможливість підтвердження якості наступним контрагентам, можливість брати участь у певних правовідносинах і тд), однак саме по собі не свідчить про нереальність господарської операції.

Суд звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводи позивача про реєстрацію спірних податкових накладних, в т.ч. в аспекті абз. 3 п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України. Доводи позивача щодо автоматичної реєстрації накладних судом відхиляються, оскільки зводяться до фактичної незгоди з діючим правовим регулюванням. В свою чергу згідно ст. 19 Конституції України в Україні діє принцип законності. В зв`язку з цим власна позиція позивача, яка є фактично оцінкою абз. 3 п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не заперечує пряму та однозначну дію цієї норми права і пов`язані з цим права позивача.

Разом з відзивом відповідач надав відповідь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (т. 2, а.с. 165) щодо цього контрагента позивача, що містить відповідну податкову інформацію, відповідь надана на запит відповідача (т. 2, а.с. 143). У додатках до відзиву відповідач надав свій запит запитом щодо проведення зустрічної звірки стосовно контрагента. Суд визнає таке твердження необґрунтованим, оскільки запит має форму та зміст інформаційного запиту, а не запиту Про надання інформації та її документального підтвердження для проведення зустрічної звірки, форма якого затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 28.02.2017 року №299.

В додаткових поясненнях відповідач також посилався на положення законодавства щодо прав громадян на безпечність продукції, однак не вказав наявність у нього повноважень забезпечувати реалізацію відповідних нормативних положень шляхом коригування розміру від`ємного значення ПДВ, задекларованого платником податків.

Виходячи з вказаного, суд відхиляє доводи відповідача щодо документів на підтвердження якості товару.

Стосовно походження цього товару у контрагента позивача (не встановлено ланцюг постачання, відомості про виробництво та достатність ресурсів для такого виробництва) суд зазначає, що відповідач з відповідним запитом до такого контрагента не звертався.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідач констатував не встановлення придбання товару контрагентом в травні 2022 року та в попередні періоди. Такий підхід до перевірки не відповідає вимогам до діяльності відповідача, висловленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2);

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3);

добросовісно (п. 5);

розсудливо (п. 6);

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).

Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.

Застосовуючи до позивача негативні юридичні наслідки на підставі результату дослідження попередніх періодів діяльності контрагента позивача, відповідач, згідно вказаних нормативних положень, мав конкретизувати ступінь дослідження контрагента позивача та здійснити таке дослідження відповідно до вказаних положень. Через абстрактність Акту перевірки в цій частині його висновки не можуть відповідати вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також слід враховувати наступне.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 15.12.2023 року у справі №160/2600/19, від 17.11.2022 року у справі № 400/2136/19, від 10.11.2022 року у справі №240/11652/21 та багатьох інших.

Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.12.2023 року у справі 520/19070/21

Безпідставність податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі аналізу податкової інформації про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, а також щодо не підтвердження походження товарів, підтверджується правозастосуванням Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.11.2023 року у справі № 280/4558/18.

В цьому аспекті суд вважає за необхідне підкреслити, що інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів платника податків, на яку посилається контролюючий орган, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 15.03.2023 року у справі № 640/19369/21, від 13.12.2022 року у справі №420/5731/19.

Співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства й аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Так само податкова інформація щодо контрагентів суб`єкта господарювання у ланцюгах постачання носить інформативний характер та не є безперечним свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 02.05.2023 року у справі №640/15761/21, від 15.03.2023 року у справі №200/4942/20-а.

Висновки акта перевірки в цілому базуються на результатах аналізу податкової звітності контрагента позивача, аналізу податкової інформації про контрагентів, в результаті чого встановлено відсутність ланцюга постачання та відсутності у контрагентів позивача основних та трудових ресурсів для здійснення фінансово господарської діяльності.

Верховний Суд неодноразово в своїх постановах наголошував, що податкова інформація не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не є безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про нереальність/безтоварність господарських операцій. Податкова інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону і сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень. Процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 07.12.2023 року у справі №420/13363/21.

Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами. При цьому, лише наявність або відсутність окремих документів, а так само як і деякі помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 27.07.2023 року у справі №826/25118/15, від 12.07.2023 року у справі № 380/26122/21.

Можливі порушення суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання товарів так само не можуть бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податку на додану вартість, тому платник податків (покупець товарів) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 10.08.2023 року у справі №640/18283/21.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 28.12.2023 року у справі №420/4803/19, від 25.12.2023 року у справі №480/7174/21.

Отже, доводи відповідача щодо відсутності у нього інформації про походження товару, що брав участь в господарській операції (його придбання, виробництво, можливість виробництва з огляду на наявні ресурси) судом відхиляються як з огляду на їх неповноту (діяльність контрагента позивача не досліджена відповідачем згідно наявних у нього повноважень, всі описані в наведених положеннях судової практики приклади відповідачем не виключено), так і з огляду на порушення принципу індивідуальної відповідальності.

Щодо твердження про відповідність контрагента позивача критеріям ризиковості суд зазначає, що такі рішення містяться в матеріалах справи (т. 2, а.с. 217-219). Водночас, вони ухвалені в липні та вересні 2022 року, в той час як спірні господарська операція (оплата, поставка) мали місце в травні 2022 року, тобто до прийняття відповідного рішення. Більш того, саме по собі таке рішення не є безумовним підтвердженням нереальності наявної господарської операції, в т.ч. з огляду на наявні первинні документи.

Виходячи з вищевикладеного, доводи відповідача щодо контрагента ПП ФРЮЛИНГ судом відхиляються як необґрунтовані, що свідчить про протиправність висновків Акту перевірки та податкового повідомлення-рішення у відповідних частинах.

Щодо Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО ПРОМ (п. 3.2.1.3. Акту перевірки, т. 1, а.с. 41 зворот) 14560,00 грн ПДВ.

ПДВ по взаємовідносинам сформовано згідно 1 податкової накладної від 19.05.2022 року №1 на поставку прожектору LED PWL 10W 6500K IP65-36VAC.

На підтвердження реальності операції надано договір від 11.02.2022 року №117-2, специфікації, книгу доручень, прибуткову та видаткову накладні, рахунок фактуру, товарно-транспортну накладну, експрес накладну Нова пошта, оборотно-сальдові відомості по рахунках 6311 та 37111, картку рахунку 6311 по вказаному договору.

Відповідач висунув вже згадані зауваження до ненадання документу про якість товару, не простеження ланцюгу постачання та недостатності ресурсів для власного виробництва, ризиковість контрагента. Цим доводам відповідача вже надано правову оцінку під час дослідження висновків Акту перевірки щодо попереднього контрагента, обставини взаємодії з цим контрагентом є подібними до тієї міри, що зумовлює тотожність судової оцінки відповідних обставин.

Окремо суд звертає увагу, що відповідач вдався до оцінки реальності господарських операцій контрагента позивача з іншими суб`єктами господарювання, що є необґрунтованим з огляду на принцип індивідуальної відповідальності та предмет перевірки, який стосувався саме позивача.

Щодо Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАФНТРЕЙД (п. 3.2.1.4. Акту перевірки, т. 1, а.с. 46 зворот) 32823, 67 грн.

ПДВ по взаємовідносинам сформовано згідно 1 податкової накладної від 27.03.2023 року №4 на поставку послуги з капітального ремонту підкранового шляху козлового крану КК-20-32 ремонтно-механічного цеху інв. №13101.

На підтвердження реальності операції надано договір від 09.10.2020 року №858-2, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2023 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року №9, підсумкову відомість ресурсів (витрати по факту), розрахунок загально виробничих витрат до акту КБ-2в№9, договір субпідряду від 05.04.2021 року №858-2/СП, розрахунок коригування від 27.03.2023 року №4 до податкової накладної від 27.03.2023 року №1, лист узгодження від 29.07.2022 року №227/2787, листи від 28.07.2022 року №28/07-1, від 011.04.2021 року №01/04, від 06.10.2022 року №224/3729, від 20.10.2022 року №20/10-1, від 02.12.2022 року №227/4444, від 13.12.2022 року №13/12-1, від 22.02.2023 року №227/515, від 01.01.202 3року №01/03-1, оборотно сальдові відомості за період з 01.03.2023 року по 31.08.2023 року по рахунках №6317 та №37117, картку рахунку 6317 по Договору №858-2 за період з 01.03.2023 року по 31.08.2023 року.

Відповідач висунув вже згадані зауваження: недостатність ресурсів для здійснення господарської операції, також відповідач вдався до дослідження господарських операцій цього контрагента позивача з третіми особами. Цим доводам відповідача вже надано правову оцінку під час дослідження висновків Акту перевірки щодо попереднього контрагента, обставини взаємодії з цим контрагентом є подібними до тієї міри, що зумовлює тотожність судової оцінки відповідних обставин.

Щодо Приватного підприємства С ФОРУМ (п. 3.2.1.5 Акту перевірки, т. 1, а.с. 53 зворот) 3755,00 грн.

ПДВ по взаємовідносинам сформовано згідно 1 податкової накладної від 12.04.2022 року №2 на поставку щіткотримачів в асортименті.

На підтвердження реальності операції надано договір від 17.02.2022 року №137-2, специфікацію від 17.02.2022 року №1, розрахунок коригування від 02.11.2023 року №1 до податкової накладної від 12.04.2022 року №2, прибуткову накладну від 15.04.2022 року №383, видаткову накладну від 12.04.2022 року №РН-2/22, товарно-транспортну накладну від 12.04.2022 року, експрес накладну нової пошти від 12.04.2022 року, оборотно-сальдові відомості за період з 01.04.2022 року по 31.08.2023 року по рахунках №6311 та №37111, картку рахунку № НОМЕР_2 по договору №137-2 за період з 01.04.2022 року по 31.08.2023 року.

Відповідач висунув вже згадані зауваження: не надано документ про якість товару, не простеження походження товару за ланцюгами постачання, недостатність ресурсів для здійснення господарської операції. Цим доводам відповідача вже надано правову оцінку під час дослідження висновків Акту перевірки щодо попереднього контрагента, обставини взаємодії з цим контрагентом є подібними до тієї міри, що зумовлює тотожність судової оцінки відповідних обставин.

Щодо Товариства з обмеженою відповідальністю КЕЛВАР КОЛОР (п. 3.2.1.1. Акту перевірки, т.1, а.с. 33 зворот) 29400,00 грн.

ПДВ по взаємовідносинам сформовано згідно 1 податкової накладної від 07.04.2023 року №23 на поставку щіткотримачів в асортименті.

На підтвердження реальності операції надано договір від 22.12.2022 року №787-2, специфікацію від 22.12.2022 року №1, книгу доручень, платіжну інструкцію від 14.03.2023 року №227275, прибуткову накладну від 07.04.2023 року №198, видаткову накладну від 07.04.2023 року №307, рахунок на оплату вді 19.01.2023 року №36, товарно-транспортну накладну від 07.04.2023 року №Р307, оборотно-сальдові відомості за період з 01.04.2023 року по 31.08.2023 року по рахунках №6311 та №371111, картки рахунків №6311 та № НОМЕР_3 по договору №787-2 за період з 01.04.2023 року по 31.08.2023 року.

Відповідач висунув вже згадані зауваження: не встановлено походження товару, недостатність ресурсів для здійснення господарської операції, не надано сертифікат якості на товари. Цим доводам відповідача вже надано правову оцінку під час дослідження висновків Акту перевірки щодо попереднього контрагента, обставини взаємодії з цим контрагентом є подібними до тієї міри, що зумовлює тотожність судової оцінки відповідних обставин.

Окремо суд звертає увагу не те, що відповідач в Акті перевірки під час аналізу контрагентів позивача вказував, що з метою документального підтвердження господарських операцій направляв до головних управлінь ДПС запити на проведення зустрічних звірок. Судом вже надано оцінку змісту таких запитів, однак в цьому аспекті справи суд вважає за необхідне також звернути увагу на те, що відповідач, вважаючи за необхідне в ході перевірки запитати певну інформацію, направив відповідні запити, однак склав Акт перевірки до отримання відповідей на його запити. Фактично, відповідач констатував необхідність додаткового з`ясування обставин перевірки, однак до такого з`ясування перевірку завершив, що не відповідає вимогам до діяльності відповідача згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в т.ч. обґрунтованості (п. 3), добросовісності (п. 5), розсудливості (п. 6), пропорційності (п. 8).

Суд повторно звертає увагу на реєстрацію усіх податкових накладних, по яким позивачем сформовано податковий кредит та не заперечення і не спростування цих обставин відповідачем. Окрім цього, сукупність наданих позивачем документів на підтвердження господарських операцій з кожним контрагентом, в т.ч. первинної документації, свідчить про безпідставність висновків відповідача про нереальність відповідних господарських операцій.

У відзиві відповідач також послався на фігурування позивача в кримінальних провадженнях як загальний аргумент щодо позивача. Цій обставині суд надає наступну оцінку.

Сама собою наявність кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності своїх постачальників і реально отримати від них товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.12.2023 року у справі № 520/19070/21.

Окрім цього, сама по собі обставина згадування юридичної особи, її посадових та пов`язаних з нею осіб в матеріалах кримінального провадження є недостатньою підставою для висновку про нереальність усіх її господарських операцій. Відповідачем не надано ані вироків суду, що набрали законної сили, ані матеріалів таких кримінальних проваджень, які б містили однозначну інформацію про нереальність конкретних господарських операцій, що були предметом оцінки відповідача (наприклад, протокол допиту керівника і тд).

Отже, цей аргумент судом відхиляється як необґрунтований.

За таких обставин, на переконання суду, висновки податкового органу, що стали підставами для прийняття податкового повідомлень-рішень, що є предметом оскарження не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, доказів наданих під час розгляду справи в їх сукупності, суд робить висновок про задоволення позовної заяви, оскільки відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 07.12.2023 №1073/32-00-51-03-04 форми В4.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 6637,32 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 16.01.2024 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, код ЄДРПОУ: 36716128) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49041, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, 57, код ЄДРПОУ: 43968079) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 07.12.2023 №1073/32-00-51-03-04 форми В4.

Стягнути з Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49041, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, 57, код ЄДРПОУ: 43968079) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, код ЄДРПОУ: 36716128) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 6637,32 гривень (шість тисяч шістсот тридцять сім гривень 32 копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко