Рішення

від 04.04.2024 по справі 160/85/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 рокуСправа №160/85/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.04.2023 № 045550016451 про відмову в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 22.08.2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням трудового (страхового) стажу періоди роботи з 04.10.1979 по 18.05.1980, з 06.08.1990 по 01.04.1992, з 01.04.1992 по 02.03.1993, з 02.03.1993 по 01.04.1994, з 01.04.1994 по 28.02.1998, починаючи з 22.08.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він 22.08.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV. Заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення від 30.08.2022 № 045550016451 про відмову в призначенні пенсії, оскільки відповідно до наданих до заяви документів загальний страховий стаж складає 24 роки 06 місяців 27 днів (з необхідних 29 років). Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем була подана позовна заява до суду, за результатом розгляду якої рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №160/15390/22 визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 30.08.2022 №045550016451 про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву від 22.08.2022 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду у даній справі. Поряд з цим, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 було відмовлено у задоволені як передчасних частини позовних вимог щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 06.08.1990 по 01.04.1992, з 01.04.1992 по 02.03.1993, з 02.03.1993 по 01.04.1994, 01.04.1994 по 01.06.1998. На виконання вказаних рішень суду, ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянуто заяву від 22.08.2022 та прийнято нове рішення від 18.04.2023 № 045550016451 про відмову у призначені пенсії, оскільки відповідно до наданих до заяви документів загальний страховий стаж складає 24 роки 06 місяців 27 днів (з необхідних 29 років). До страхового стажу не враховано періоди роботи: з 04.10.1979 по 18.05.1980, з 06.08.1990 по 01.04.1992, з 01.04.1992 по 02.03.1993, з 02.03.1993 по 01.04.1994, 01.04.1994 по 28.02.1998. Позивач категорично не погоджується з рішенням відповідача від 18.04.2023 № 045550016451 та вказує, що Порядок №637 не містить вичерпного переліку документів, якими можливо підтвердити спірні періоди. У Порядку зазначено, що стаж може бути підтверджено «іншими документами, які містять відомості про періоди роботи». На підтвердження спірних періодів було надано Особовий листок з обліку кадрів», який видано ТОВ «Укрєврокровля», в якому зазначено про періоди роботи з 04.10.1979 по 18.05.1980, з 16.08.1990 по 01.04.1992, з 01.04.1992 по 02.03.1993, з 02.03.1993 по 01.04.1994 та з 01.04.1994 по 01.06.1998. Підтвердити спірні періоди трудової діяльності іншими документами не має можливості, оскільки при звільненні з ТОВ «Укрєврокровля» трудову книжку позивачу не видали з посиланням на те, що вона була втрачена. Позивач вказує, що у разі сумніву у відповідача щодо виданого особового листа, він мав би вчинити дії на перевірку обґрунтованості видачі такого документа, що вчинено не було. За таких обставин, вважає оспорюване рішення протиправним, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 08.01.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.

19.01.2024 від представника позивача адвоката Хомича І.О. надійшла заява на усунення недоліків позову із обґрунтуванням причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 19.01.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/85/24; визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено позивачу строк звернення до суду із цим позовом; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області докази з їх документальним підтвердження на обґрунтування правових підстав для прийняття рішення від 18.04.2023 № 045550016451; докази надіслання та вручення позивачу рішення від 18.04.2023 № 045550016451.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

05.02.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. ОСОБА_1 22.08.2022 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.08.2022 року № 045550016451 в призначенні пенсії відмовлено через відсутність необхідного загального страхового стажу. ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 по справі № 160/5390/22 визнано протиправним та скасовано рішення від 30.08.2022 №045550016451 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи з 06.08.1990 по 01.04.1992, з 01.04.1992 по 02.03.1993, з 02.03.1993 по 01.04.1994, 01.04.1994 по 01.06.1998 та повторно розглянути заяву від 22.08.2022 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у даній справі. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 по справі № 160/15390/22 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року по справі №160/15390/22 скасовано в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 06.08.1990 по 01.04.1992, з 01.04.1992 по 02.03.1993, з 02.03.1993 по 01.04.1994, 01.04.1994 по 01.06.1998 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вищевказаної позовної вимоги. Таким чином, належним виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 по справі №160/15390/22 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 по справі №160/15390/22 є повторний розгляд Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області заяви про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 від 22.08.2022 року з урахуванням висновків суду. На виконання рішень суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянуто заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 від 22.08.2022. Страховий стаж заявника на момент звернення склав 24 роки 6 місяців 27 днів. До страхового стажу не враховано періоди роботи: з 04.10.1979 по 18.05.1980, з 06.08.1990 по 01.04.1992, з 01.04.1992 по 02.03.1993, з 02.03.1993 по 01.04.1994, з 01.04.1994 по 31.02.1998, що вказані у особовому листку, наданому листом від 27.07.2022 №45 ТОВ «Укрєврокровля», оскільки трудова книжка або інші документи, передбачені пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» не надавались, а особовий листок не є первинним документом за час виконання робіт та не передбачений Постановою №637. За результатом повторного розгляду заяви позивача прийнято рішення про відмову №045550016451 від 18.04.2023 в призначенні пенсії за віком через відсутність страхового стажу 29 років. Таким чином рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 по справі №160/15390/22 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 по справі №160/15390/22 виконані в повному обсязі в межах покладених повноважень. Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 04.10.1979 по 18.05.1980, відповідач зазначає, що Додатком №5 до Порядку №637 затверджено довідку встановленого зразку. Довідки уточнюючі період роботи з 04.10.1979 по 18.05.1980 позивачем не надавались. Отже, управління не мало достатніх підстав для зарахування до стажу вказаний період роботи позивача. Щодо позовних вимог про зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 06.08.1990 по 01.04.1992, з 01.04.1992 по 02.03.1993, з 02.03.1993 по 01.04.1994, 01.04.1994 по 01.06.1998,відповідач зазначає, що відсутні підстави для дублювання обов`язку відповідача під час такого призначення зарахувати вказані періоди роботи, оскільки такий обов`язок покладено на управління рішенням суду від 09.02.2023 справі № 160/15390/22 та було виконано управлінням в межах покладених зобов`язань.

05.02.2024 відповідачем подані витребувані докази.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзиви не скористався.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України (IDкартка) № НОМЕР_1 , дата видачі 11.06.2018, орган, що видав, 1214, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

22.08.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ВОГ №1 (сервісний центр)) із заявою про призначення пенсії за віком.

Згідно із розпискою-повідомленням до заяви від 22.08.2022 №12294 долучено такі документи: військовий квиток; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; довідку про прийняття на роботу (навчання) №38-20-109; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; документи про місце проживання (реєстрації) особи; документи про стаж №23; заяву про призначення пенсії; накази №45, №7к; особовий лист; пам`ятка; паспорт.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.08.2022 №045550016451 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного страхового стажу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 у справі №160/15390/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.08.2022 №045550016451 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 06.08.1990 по 01.04.1992, з 01.04.1992 по 02.03.1993, з 02.03.1993 по 01.04.1994, 01.04.1994 по 01.06.1998 та повторно розглянути заяву від 22.08.2022 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у даній справі. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №160/15390/22 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задоволено частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 по справі №160/15390/22 скасовано в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 06.08.1990 по 01.04.1992, з 01.04.1992 по 02.03.1993, з 02.03.1993 по 01.04.1994, 01.04.1994 по 01.06.1998 та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні вищевказаної позовної вимоги.

В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року по справі №160/15390/22 залишено без змін.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №160/15390/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву позивача від 22.08.2022 та прийнято рішення №045550016451 від 18.04.2023 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років.

Означене рішення №04550016451 від 18.04.2023 обґрунтоване наступним.

Вік заявника - 60 років. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 року по справі №160/15390/22 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 року по справі № 16015390/22 повторно розглянута заява від 22.08.2022 з урахуванням висновків суду. Страховий стаж заявника склав 24 роки 6 місяців 27 днів. До страхового стажу заявника враховані наступні періоди, згідно наданих документів та даних персоніфікованого обліку: з 20.05.1980 по 23.04.1982 військова служба, з 01.09.1982 по 27.02.1985 навчання, з 01.09.1985 по 15.06.1990 навчання, з 01.02.1998 по 31.03.1998, з 01.06.1998 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 29.02.2008, з 01.04.2008 по 31.03.2009, з 01.06.2009 по 28.01.2011, з 01.03.2011 по 30.06.2014, з 12.06.2018 по 30.09.2018. До страхового стажу не враховано періоди роботи: з 04.10.1979 по 18.05.1980, з 06.08.1990 по 01.04.1992, з 01.04.1992 по 02.03.1993, з 02.03.1993 по 01.04.1994, з 01.04.1994 по 31.02.1998, що вказані у особовому листку, наданому листом від 27.07.2022 №45 TOB «Укрєврокровля», оскільки трудова книжка або інші документи, передбачені пунктом 3 Постанови 637 не надавалися, а особовий листок не є первинним документом за час виконання робіт та не передбачений вищезазначеною Постановою 637.

Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 045550016451 на дату звернення 22.08.2022 страховий стаж позивача становить 24 роки 06 місяців 27 днів, до якого зараховано наступні періоди:

з 20.05.1980 по 23.04.1982 військова служба строкова 01 рік 11 місяців 04 дні;

з 01.09.1982 по 27.02.1985 навчання у вищих/середн.НЗ 02 роки 05 років 27 днів;

з 01.09.1985 15.06.1990 навчання у вищих/середн.НЗ 04 роки 09 місяців 15 днів;

з 01.02.1998 по 31.03.1998 0 років 02 місяці 0 днів;

з 01.06.1998 по 31.12.2003 05 років 07 місяців 0 днів;

з 01.01.2004 по 29.02.2008 04 років 02 місяці 0 днів;

з 01.04.2008 по 31.01.2009 0 років 09 місяців 16 днів;

з 01.06.2009 по 28.01.2011 01 років 06 місяців 14 днів;

з 01.03.2011 по 30.06.2014 02 років 09 місяців 21 днів;

з 12.06.2018 по 30.09.2018 0 років 03 місяці 20 днів.

Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії та з не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 04.10.1979 по 18.05.1980, з 06.08.1990 по 01.04.1992, з 01.04.1992 по 02.03.1993, з 02.03.1993 по 01.04.1994, з 01.04.1994 по 28.02.1998, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV) (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Згідно із частиною третьою статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; в) військова служба; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Відповідно до пункту 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Згідно із пунктом 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).

Відповідно до пунктів 23, 24 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо відмови у призначенні пенсії за віком рішенням від 18.04.2023 №045550016451, а також щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 04.10.1979 по 18.05.1980, з 06.08.1990 по 01.04.1992, з 01.04.1992 по 02.03.1993, з 02.03.1993 по 01.04.1994, з 01.04.1994 по 28.02.1998.

Як вбачається з розрахунку стажу (форма РС-право) номер ПС: 045550016451 на дату звернення 22.08.2022, страховий стаж позивача становить 24 роки 6 місяців 27 днів, спірні періоди не зараховані до страхового стажу.

Позивач у позові вказує, що трудова книжка у нього відсутня, при звільненні з ТОВ «Укрєврокровля» трудову книжку йому не видали з посиланням на те, що вона була втрачена, а єдиним документом, що може підтвердити його трудовий (страховий) стаж за спірний період, є Особовий листок з обліку кадрів, який виданий підприємством ТОВ «Укрєврокровля» та в подальшому був поданий разом із заявою про призначення пенсії від 22.08.2022.

Судом досліджений Особовий листок з обліку кадрів та встановлено наступне.

За своїм змістом Особовий листок з обліку кадрів відображає стислу інформацію про робітника, який приймається на роботу, та заповнюється особисто таким робітником.

При цьому, згідно із приміткою в Особовому листку з обліку кадрів, окрім заповнення обов`язкових граф (прізвище, ім`я, по-батькові робітника, дата народження, місце народження, громадянство, освіта, назва навчального закладу, знання іноземних мов, вчене звання та наукові праці, інформація про виконувану роботу з початку трудової діяльності із зазначенням дати приймання на роботу та дати звільнення, посади з назвою підприємства та його місцезнаходження, інформації про перебування за кордом, участь у виборних органах, нагороди, відношення до військової служби та сімейного стану), робітник, який заповнює цей листок, зобов`язаний повідомляти відділ кадрів за місцем роботи про всі зміни даних, включені ним в Особовий листок кадрів, для внесення змін в особову справу.

При цьому, з Особового листка з обліку кадрів вбачається, що він заповнений власноруч позивачем, містить його особистий підпис та дату заповнення 01.06.1998.

Відповідно до записів, які містяться в Особовому листку з обліку кадрів, позивач самостійно зазначає про наступні періоди своєї трудової діяльності:

-з 24.10.1979 по 18.05.1980 учень токаря в Губиниській ремонтній майстерні, Новомосковська районна сільгосптехніка;

- з 20.05.1980 по 28.04.1982 служба в рядах ВС СА;

-з 01.09.1982 по 01.03.1985 навчання в Дніпропетровському будівельному технікумі;

-з 01.09.1985 по 15.06.1990 навчання в Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті;

-з 06.08.1990 по 01.04.1992 майстром дільниці №17 Дніпропетровського обласного ремонтно-будівельного тресту по обслуговуванню населення;

-з 01.04.1992 по 02.03.1993 прорабом у Малому соціально-виробничому комерційному підприємстві (далі назва мовою оригіналу) «Весы»;

-з 02.03.1993 по 01.04.1994 прорабом у Державному виробничо-комерційному підприємстві «Глобус»;

-з 01.04.1994 по 01.06.1998 директором в Акціонерному товаристві закритого типу «Глобус РС».

Отже, наданий позивачем Особовий листок з обліку кадрів хоч і містить зазначену позивачем інформацію про періоди трудової діяльності, однак не є таким, що виданий підприємством ТОВ «Укрєврокровля», як помилково зазначає позивач, а є документом, що заповнений особисто позивачем при прийнятті на роботу.

Засвідчення копії з оригіналу Особового листка з обліку кадрів Товариством з обмеженою відповідальністю «Стальпром» (код ЄДРПОУ 13437017) не змінює суті документа та не засвідчує, що він виданий підприємством.

З огляду на викладене, суд вважає, що наданий Особовий листок з обліку кадрів не може засвідчити періоди роботи позивача на інших підприємствах, установах, організаціях, не є належним та допустимим доказом в розумінні Порядку №637 на підтвердження стажу роботи за спірні періоди.

Доказів наявності будь-яких документів, які б свідчили про зайнятість позивача в Губиниській ремонтній майстерні в Новомосковській районній сільгосптехніці, Дніпропетровському обласному ремонтно-будівельному тресті по обслуговуванню населення, в Малому соціально-виробничому комерційному підприємстві (далі назва мовою оригіналу) «Весы», в Державному виробничо-комерційному підприємстві «Глобус» та в Акціонерному товаристві закритого типу «Глобус РС» протягом спірного періоду, позивачем не надано, а матеріали справи не містять.

Позивачем необґрунтовано неможливості отримання документів на підтвердження стажу роботи на вказаних підприємствах.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у разі відмови роботодавця надати його працівнику документи на підтвердження його страхового стажу, така особа має можливість скористатись своїм правом на судовий захист у іншому процесі (цивільному), пред`явивши позов до підприємства, установи, організації, щодо видачі відповідної довідки.

При цьому, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 чітко визначено порядок підтвердження страхового стажу за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів з 04.10.1979 по 18.05.1980, з 06.08.1990 по 01.04.1992, з 01.04.1992 по 02.03.1993, з 02.03.1993 по 01.04.1994, з 01.04.1994 по 28.02.1998, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження його роботи в Губиниській ремонтній майстерні в Новомосковській районній сільгосптехніці, в Дніпропетровському обласному ремонтно-будівельному тресті по обслуговуванню населення, в Малому соціально-виробничому комерційному підприємстві (далі назва мовою оригіналу) «Весы», в Державному виробничо-комерційному підприємстві «Глобус» та в Акціонерному товаристві закритого типу «Глобус РС» протягом спірного періоду, а відомості в Особовому листку, самостійно зазначені позивачем, не підтверджують факт його роботи на відповідних підприємствах, тому оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії від 18.04.2023 №045550016451 прийняте у відповідності до вимог законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для його скасування.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутись до відповідача, надавши такі документи.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд.3) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова