Ухвала

від 08.04.2024 по справі 215/1454/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

08 квітня 2024 р.Справа № 215/1454/24 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про встановлення наявності компетенції (повноважень),-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла справа №215/1454/24 з Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про встановлення наявності компетенції (повноважень) виконавчого комітету ТЕРНІВСЬКОЇ районної у м. Кривий Ріг ради при отриманні скарги від 08.01.24р вх С-12-П створювати штучні перешкоди для організації дисциплінарних стягнень підлеглих та визнати таку процедуру протиправною діяльністю і зобов`язати виконати процедуру розгляду поведінки підлеглих.

Відповідно до ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.03.2024 р. вищезазначену позовну заяву передано за підсудністю на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Питання щодо відкриття провадження по справі судом вирішено не було.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2024 року справу розподілено та 04.04.2024 року передано на розгляд судді Неклеса О.М.

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали справи суд вважає за необхідне відмовити позивачу у відкритті провадження у зв`язку з наступним.

У відповідності до вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За змістом п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно п. 3 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов`язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов`язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.07.2019 року у справі №802/833/17-а.

Разом з тим, під компетенційними спорами розуміються спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто, позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію, або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі №705/748/17, від 13.03.2019 року у справі №820/3713/17 та у справі №9901/70/19 від 12.06.2019 року, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі №800/566/17, від 10.07.2018 року у справі №825/1808/17, від 05.07.2019 року у справі №802/833/17-а, від 18.03.2020 року у справі №461/10234/15-а, від 26.05.2020 року у справі №808/4327/15, від 29.04.2020 року у справі №160/1106/19, від 07.10.2020 року у справі №320/1360/19, від 23.02.2021 року у справі №808/1259/18, від 18.11.2021 року у справі №280/9295/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, зі змісту позовної заяви слідує, що ОСОБА_1 просить встановити наявність компетенції (повноважень) у відповідача, та, як наслідок, зобов`язати його вчинити певні дії.

При цьому, ОСОБА_1 у цій справі не є суб`єктом владних повноважень, а, відтак, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю на пред`явлення позову щодо встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду, самостійно визначив позовні вимоги саме про встановлення наявності компетенції (повноважень) виконавчого комітету.

Отже, спір між позивачем та відповідачем у даній справі про встановлення наявності компетенції не є компетенційним, а тому, можливість його вирішення адміністративним судом не передбачена.

Крім того, відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, адміністративний суд виходить із того, що розгляд цього спору про встановлення наявності компетенції (повноважень) у відповідача з урахуванням його предмету і суб`єктивного складу перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

Відповідну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі №820/3713/17 та у постанові Верховного Суду від 18.11.2021 року у справі №280/9295/20.

Приписами ст. 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2016 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відтак, розгляд справи належним судом відповідає принципу ефективності провадження як механізму судового захисту.

Також з урахуванням висновків Верховного Суду, які викладені у вищенаведених постановах, суд зазначає, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто, як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а тому, зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в суді жодної юрисдикції.

До аналогічних висновків дійшов Третій апеляційний адміністративний суд у постановах від 19 грудня 2023 року у справі №215/1364/23, від 20 грудня 2023 року у справі №215/3514/23, від 11 січня 2024 року у справі №215/4846/23.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, враховуючи, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне, відмовити у відкритті провадження за вказаною позовною заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.

Про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п`яти днів з дня надходження позовної заяви (ч. 2 ст. 170 КАС України).

Керуючись статтями 2, 4 ,5, 19 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про встановлення наявності компетенції (повноважень), - відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали складено та підписано 08.04.2024 року.

Суддя О.М. Неклеса