Рішення

від 08.04.2024 по справі 320/7967/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2024 року м. Київ № 320/7967/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Будпостач»

до Волинської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Будпостач» (далі - позивач) з позовом до Волинської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача про коригування митної вартості № UA205030/2022/000062/2 від 19 жовтня 2022 р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, Приватним підприємством «Будпостач» визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), із зазначенням цього показника у декларації митної вартості. Крім того, до митної декларації підприємством додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України.

Водночас, на думку позивача, митним органом безпідставно не визнано заявленої декларантом митної вартості товару та незаконно прийнято рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу. Так, позивачем зазначено, що в якості причин для коригування митної вартості товару (які зафіксовані в оскаржуваному рішенні) митним органом безпідставно вказано, що надані позивачем документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивач не погоджується з зазначеними в рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством документи містять достатньо відомостей, які визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товарів з урахуванням визначених сторонами умов поставки, а відповідачем усупереч вимогам законодавства не враховано надані до митного оформлення основні та додаткові документи, які чітко підтверджують ціну товарів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Журавель В.О.) від 27.03.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду проведено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи № 320/7967/23, яку передано на розгляд головуючій судді Пановій Г.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 суд прийняв до провадження адміністративну справу № 320/7967/23 та ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ним під час проведення контрою правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що документи, надані декларантом, містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та надані не в повному обсязі.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товару є сумнівними, які по своїй суті мали б підтвердити числові значення складових митної вартості та містять вищевказані розбіжності, невідповідність числових значеннях митної вартості за поданими декларантом документами, не подання документів зазначених у декларації, відсутність документа, який підтверджує оплату, якщо така оплата дійсно мала бути проведена, не можливість ідентифікації з наявними документами, відсутність підтвердження, митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

З підстав відсутності документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортованих товарів у зв`язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів митний орган було позбавлено можливості визнати заявлену декларантом митну вартість та застосувати метод визначення митної вартості за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, оскільки згідно з нормами чинного законодавства розрахунки можуть здійснюватися лише на основі достовірних та об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідач зазначив, що методи визначення митної вартості 2а та 2б за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. Щодо методів визначення митної вартості 2в та 2г на основі віднімання та додавання вартостей також не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. Відтак, відповідач зазначив, що в посадових осіб митного органу були наявні всі підстави для застосування другорядного 2ґ резервного методу.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Приватне підприємство «Будпостач» (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кім. 314,) зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 01.09.2021 між Приватним підприємством «Будпостач» (покупець) та фірмою LINYI YASEN INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (Китай) (продавець) було укладено контракт № 1390 від 01.09.2021 за умовами якого продавець виготовляє і продає, а покупець купує з доставкою на територію України морським транспортом (доставка на умовах FOB згідно правилам INCOTERMS, 2010) товари (ручний інструмент і/або набори ручного інструменту, приладдя, далі названі товар) у відповідності до проформи-інвойсу або інвойсом, які оформляються на кожну партію товару і визначають асортимент, кількість, загальну вартість товару, строк поставки товару і порядок платежів. Проформа-інвойс чи інвойс є невід`ємною частиною даного контракту.

Розділом 2 контракту № 1390 від 13.07.2018 обумовлено, що загальна сума по даному контракту складає 2 000 000,00 (два мільйони доларів США).

Ціна товару встановлюється в доларах США і включає в себе вартість тари, маркування, упаковки, отримання всієї товарно-супроводжуючих документів, передбачених даним контрактом, і необхідних для ввезення в Україну, погрузка товару в транспортний засіб, транспортування згідно умов поставки, вказаних в проформах-інвойсах і/або інвойсі.

Приписами розділу 3 контракту № 1390 від 01.09.2021 визначено, що платежі по даному контракту проводяться в доларах США (USD)

1) шляхом передплати на рахунок продавця в сумі часткової поставки по контракту, вказаної у відповідній проформі-інвойсу і/або інвойсі продавця;

або

2) шляхом відкриття безвідкличного (их) документарного (их) акредитива (ів) на суму часткового (их) поставки/поставок по контракту у відповідності до проформи-інвойсу(ів) і/або інвойса (ів) продавця;

або

3) шляхом відстроченого платежу в строки, вказані у відповідному Проформі-Інвойсі і/або Інвойсі продавця.

Умови оплати кожної часткової поставки по контракту повинні бути вказані у відповідному (их) проформа-інвойсі (ах) і/або інвойсі (ах) продавця.

Строк дії кожного акредитива - 90 календарних днів.

Доставка товару здійснюється морським транспортом. Часткові поставки товару допускаються, перенавантаження допускаються. Базис поставки вказується у відповідних проформах-інвойсах і/ або інвойсах продавця.

Як обумовлено сторонами у розділі 4 контракту № 1390 від 01.09.2021 поставка товару повинна супроводжуватися наступними документами:

- інвойс; - транспортні документи (коносамент, пакувальний лист і т.д.); - сертифікат походження.

Продавець на протязі 10 днів з моменту відвантаження повинен направити покупцю по факсу копію транспортної накладної і пакувальний лист.

Відповідно до розділу 9 «Інші умови» контракту № 1390 від 01.09.2021 контракт вступає в силу з моменту його підписання особами, уповноваженими продавцем і покупцем. Строк дії контракту до 31.12.2026 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

24.02.2020 для організації перевезення товарів до України Приватне підприємство «Будпостач» (замовник) уклало з ТОВ «Мерск Україна ЛТД» (далі - експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.

20.01.2022 LINYI YASEN INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (Китай) надав Приватному підприємству «Будпостач» прайс-лист щодо ціни імпортованих товарів.

На виконання умов контракту № 1390 від 01.09.2021 продавець 20.01.2022 оформив позивачу пакувальний аркуш та комерційний інвойс №СХВUD2102 з переліком товарів на загальну суму 92 662,44 доларів США, за умовами якого умови оплати: телеграфний переказ, згідно контракту 1390 від 01.09.2021 -100 % оплата через 60 днів після дати коносаменту.

24.01.2022 для вивезення товарів у двох контейнерах №MRSU5724366 та №MRSU3457682 із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №421320220000014294 за ціною 92 662,44 доларів США, у якій зазначено суму товару загальною ціною 92 662, 44 грн., зокрема товар молотки 47 152,12 дол. США, зубило 9954,36 дол. США, сокири 35 556, 96 дол. США, що відповідає ціні товарів, що зазначена у комерційному інвойсі.

Згідно відомостей коносаменту для морського або мультимодального транспорту № 215686160, 27.01.2022 LINYI YASEN INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (Китай) передав товари у двох контейнерах №MRSU5724366 та №MRSU 3457682 вагою 47775,00 кг перевізнику для доставки в Україну вантажоотримувач ПП «Будпостач».

27.04.2022 на підставі контракту від 01.09.2021 №1390 позивач платіжним дорученням в іноземній валюті №180 перерахував продавцю кошти за товари в розмірі 92 662,44 доларів США, що відповідає ціні товарів, що зазначена у комерційному інвойсі та митній декларації Китаю.

22.09.2022, у зв`язку з тим, що товари доставлялися до відповідача у різний час, ПП «Будпостач» виписав специфікацію №2 до комерційного інвойсу №CXBUD2102, у якій зазначив відомості про кількість товарів у одному контейнері №MRSU3457682 та їх ціну, яка становить 44 408,28 доларів США.

Разом з тим, 13.10.2022, для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №22 щодо перевезення товарів у двох контейнерах, підприємством «Інпроспед» було виписано калькуляцію транспортних витрат по перевезенню двох контейнерів №11, а товариством «Транс кардинал» - довідку про транспортні витрати №131022-04.

На підставі транзитної декларації ТІ від 12.10.2022 № як митної гарантії, товари у контейнері №MRSU3457682 були доставлені із порту м. Гданськ на склад компанії «ERONTRANS Sp. z.o.o.» (м. Гданськ, Польща) для перевантаження під митним контролем з контейнера в автомобільний транспорт.

13.10.2022 для доставки товарів із складу компанії «ERONTRANS Sp. z.o.o.» в Україну було складено як гарантію доставки транзитну декларацію ТІ №22PL322010NU5F6RX3. Відповідно до товарно транспортної накладної CMR від 13.10.2022 №б/н товари автомобільним транспортом були доставлені до Волинської митниці.

18.10.2022 позивач подав відповідачу митну декларацію №UA205030/2022/028388 для митного оформлення товарів, ввезених у одному контейнері №MRSU3457682 та зазначених у специфікації №2, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 44 408,28 доларів США.

19.10.2022 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №900475, у якому зобов`язав декларанта надати додаткові документи, зокрема: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. - та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

19.10.2022, у відповідь на електронне повідомлення №900475 позивач направив до митного органу лист №1910/22-1/О від 19.10.2022, у якому заявив про категоричну незгоду з вимогами митниці про надання додаткових документів, оскільки в повідомленні не зазначено жодних обґрунтованих доказів, які б свідчили про наявність підстав для витребування додаткових документів. Крім того, позивач направив відповідачу наступні додаткові документи: митну декларацію країни відправлення Китаю від 24.01.2022 №421320220000014294; комерційні пропозиції продавця від 20.01.2022 щодо ціни товарів; бухгалтерську документацію позивача - видаткові накладні; відомості з мережі Інтернет щодо ціни ідентичних товарів на ринку Китаю.

За результатами поданих документів Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2022/000062/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів киянки гумові, ломи-цвяхотяги та зубила за резервним методом: Товару №2 на рівні 2,13 доларів США/кг.; Товару №3 на рівні 2,6 доларів США/кг.; Товару №4 на рівні 2,78 доларів США/кг.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:

згідно інвойсу від 20.01.2021 №CXBUD2102 вартість товару становить 92662,44 дол.США, а фактурна вартість у графі №22 МД зазначена в сумі 44408,28 дол.США;

в транзитній декларації від 13.10.2022 №22PL322010NU5F6RX3 відправник зазначений ERONTRANS Sp. z.o.o., що суперечить контракту від 13.09.2021 №1390;

відсутній договір (контракт) про перевезення з третіми особами, зазначеними у автотранспортній накладній від 13.10.2022 №б/н.

Також контролюючим органом запропоновано надати декларантом згідно ст.53 та ст.54 МКУ в 10-ти денний термін документи, які було обумовлені у електронному повідомленні.

При цьому, митницею зазначено, що декларантом до митного оформлення не було подано документів в повній мірі, а також надано лист від 19.10.2022 №1910/22-1/0 про відсутність можливості надати додаткові документи. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме:

Товар 2 на рівні 2,13 дол.США/кг„ за МД №UA403020/2022/21479 від 12.10.2022;

Товар 3 на рівні 2,6 дол.США/кг., за МД №UA100320/2022/389222 від 03.09.2022;

Товар 4 на рівні 2,78 дол.США/кг., за МД №UA403020/2022/21479 від 12.10.2022;

При цьому, Волинська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA205030/2022/000713, якою відмовила у митному оформленні товарів, заявлених декларантом за митною декларацією №UA205030/2022/028388.

19.10.2022, з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №UA205030/2022/028506, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито в сумі 31 112,33 грн., ПДВ в сумі 68 447,13 грн., всього на суму 99 559,46 грн.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною 1 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженою ним особи.

Відповідно до частини 6 статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини 1 статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини 4 статті 52 Митного Кодексу України встановлено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень частини 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев`ята 9 статті 58 Митного Кодексу України).

Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а. встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б. обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в. не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Суд звертає увагу, що тільки у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до частини 5 статті 57 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

При цьому, суд звертає увагу, що дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом із цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено що, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного Кодексу України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 № 689.

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиції щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 по справі № 826/27058/15.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.

Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.09.2019 у справі № 815/5791/17.

Разом з тим, в силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (надалі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

З наданих сторонами документів та пояснень по справі судом встановлено, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було подано до Волинської митниці наступні документи:

Контракт від 01.09.2021 №1390 між позивачем та компанією LINYI YASEN INTERNATIONAL TRADE CO.,LTD. (Китай) додатками;

Прайс лист продавця від 20.01.2022 щодо ціни товарів;

Комерційний інвойс від 20.01.2022 №CXBUD2102 щодо ціни товарів у двох контейнерах;

Специфікація позивача від 22.09.2022 до комерційного інвойсу від 20.01.2022 №CXBUD2102 щодо ціни товару в одному контейнері;

Декларація про походження товару від 20.01.2022 №CXBUD2102;

Пакувальний аркуш до інвойс від 20.01.2022 №CXBUD2102;

Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;

Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk А/S (Данія);

Договір від 05.10.2022 №Л051022 перевезення вантажів автомобільним транспортом між позивачем та ТОВ «Транс кардинал»;

Договір від 12.10.2022 №1210/22а транспортного експедирування між позивачем та спільним Українсько-Німецьким підприємством «Інпроспед»;

Рахунки фактури (інвойси) компанії Maersk А/S (Данія) від 05.07.2022 №№5653156099, 5653156100 для оплати позивачем транспортних послуг при перевезенні товарів;

Рахунок фактуру ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 05.07.2022 5653156102 для оплати позивачем експедиційних послуг при перевезенні товарів;

Рахунок ТОВ «Транс кардинал» від 13.10.2022 №13-10-04 для оплати позивачем

транспортних послуг при перевезенні товарів;

Рахунок фактуру спільного Українсько-Німецького підприємства «Інпроспед» від

№41 для оплати позивачем транспортних послуг при перевезенні товарів;

Довідки про транспортні витрати від 13.10.2022 ТОВ «Мерск Україна Лтд» №22 та ТОВ «Транс кардинал» №131022-04, а також калькуляцію транспортних витрат підприємства «Інпроспед» від 13.10.2022 №11 для підтвердження витрат на транспортування товарів;

Автотранспортна накладна CMR від 13.10.2022 №б/н;

Супровідний документ транзитна декларація форми ТІ від 13.10.2022 № 22PL322010NU5F6RX3, як документ, що застосовується для товарів, які перетинають територію Євросоюзу транзитом, як гарантія доставки товару від кордону до митниці в Україні.

З аналізу вказаного вище переліку наданих позивачем документів, на переконання суду, слід відмітити, що існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, документально не підтверджується. Так, позивачем надано усі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту.

При цьому, суд звертає увагу на те, що 19.10.2022 у відповідь на електронне повідомлення № 900475 декларант направив до відповідача лист № 1910/22-1/О, в якому вказав, що разом з митною декларацією було направлено більшість витребуваних документів. При цьому, декларантом було додатково направлено наступні документи: митну декларацію країни відправлення Китаю від 24.01.2022 №421320220000014294; комерційні пропозиції продавця від 20.01.2022 щодо ціни товарів; бухгалтерську документацію позивача - видаткові накладні; відомості з мережі Інтернет щодо ціни ідентичних товарів на ринку Китаю.

Стосовно твердження відповідача у оспорюваному рішенні «згідно інвойсу від 20.01.2021 №CXBUD2102 вартість товару становить 92662,44 дол.США, а фактурна вартість у графі №22 МД зазначена в сумі 44408,28 дол.США», суд зазначає, що 20.01.2022 продавець надав позивачу комерційний інвойс №CXBUD2102 на загальну суму 92 662,44 доларів США для оплати товарів у двох контейнерах №MRSU5724366 та №MRSU3457682, що підтверджується відомостями у цьому інвойсі та пакувальному аркуші до цього інвойсу.

При цьому, як було попередньо зазначено у комерційному інвойсі №СХBUD від 20.01.2022 та пакувального листа умови доставки: Циндао Китай, доставка до: Південний, Україна. Разом з тим, за умовами коносаменту від 27.01.2022 №215686160 продавець LINYI YASEN INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (Китай) передав товари у двох контейнерах №MRSU5724366 пакувань 23796,00 кг та №MRSU 3457682 пакувань 23979,00 кг, загальною вагою 47775,00 кг перевізнику для доставки в Україну вантажоотримувач ПП «Будпостач» до порта розвантаження Гданськ, Польща.

Разом з тим, Приватним підприємством «Будпостач» було оформлено специфікацію 2 до комерційного інвойсу № CXBUD2102 від 20.01.2022 на товар загальною вартістю 44408,28 дол. США, які завантажені у контейнер № MRSU3457682. При цьому, як було зазначено позивачем ПП «Будпостач» також було оформлено специфікацію №1 на товари у контейнері №MRSU5724366 за ціною 48 254,16 доларів СШ.

Варто зазначити, що загальна сума у специфікаціях, тобто у двох окремих контейнерах, у яких доставлявся товар з країни відправлення до країни доставки становить 92662,44 доларів США, що відповідає ціні товарів які обмовлені у інвойсі, пакувальному листі та інших документах, які були подані до митного оформлення.

При цьому, товар, який був заявлений до митного оформлення за митною декларацією №UA205030/2022/028388 для митного оформлення товарів за ціною 44 408,28 доларів США, ввезений у одному із контейнерів №MRSU3457682 за умовами обумовленими у контракті № 1390 від 01.09.2021 та у інвойсі № CXBUD2102 від 20.01.2022. При цьому, інша частина товару була ввезена на територію України у іншому контейнері, адже згідно з комерційним інвойсом від 20.01.2021 №CXBUD2102, пакувальним аркушем до цього інвойсу, товари продавцем були відвантажені у двох контейнерах.

З огляду на встановлені обставини, варто зазначити, що заявлена позивачем до розмитнення ціна товару 44 408,28 доларів США відповідає ціні товарів в одному контейнері. Товари, що зазначені у специфікації №1, які переміщувалися у контейнері №MRSU5724366, були доставлені до Волинської митниці 15.10.2022 та були оформлені відповідачем без жодних застережень та без коригування митної вартості за митною декларацією №UA205030/2022/028163 за ціною 48 254,16 доларів США, що підтверджується відомостями наявної у матеріалах справи копією митної декларації №UA205030/2022/028163.

Щодо посилання митного органу у спірному рішення «транзитній декларації від 13.10.2022 №22PL322010NU5F6RX3 відправник зазначений ERONTRANS Sp. z.o.o., що суперечить контракту від 13.09.2021 №1390» суд зазначає наступне.

Згідно умов контракту від 13.09.2021 № 1390, зокрема обумовлено, що продавець виготовляє і продає, а покупець купує з доставкою на територію України морським транспортом (доставка на умовах FOB згідно правил INCOTERMS, 2010), товари (ручний інструмент і/або набори ручного інструменту, приладдя, далі названі товар) у відповідності до проформи-інвойсу або інвойсом, які оформляються на кожну партію товару і визначають асортимент, кількість, загальну вартість товару, строк поставки товару і порядок платежів. Проформа-інвойс чи інвойс є невід`ємною частиною даного контракту.

У розділі Умови поставки і страхування контракту від 13.09.2021 № 1390 обумовлено, що поставка товару повинна супроводжуватися наступними документами: інвойс; транспортні документи (коносамент, пакувальний лист і т.д.); сертифікат походження. Продавець на протязі 10 днів з моменту відвантаження повинен направити покупцю по факсу копію транспортної накладної і пакувальний лист.

При цьому, приписи контракту від 13.09.2021 № 1390 не містять інших окрім зазначених положень щодо доставки товару, в тому числі не містять умов щодо відправника, як зазначає відповідач у спірному рішенні.

Разом з тим, суд зазначає, що дані у транзитній декларації про відправника «ERONTRANS Sp. z.o.o.» не суперечить контракту, оскільки останній не містить таких умов.

Разом з тим, з письмових пояснень позивача встановлено, що товари із Китаю до порту м. Гданська (Польща) були доставлені морським транспортом у контейнерах. Для здійснення митних процедур при вивантаженні товарів з контейнерів та завантаженні в автомобільний транспорт товари з порту були доставлені на склад прийому товару компанії «ERONTRANS Sp. z.o.o.» (Польща, Гданськ), агента перевізника компанії Maersk А/S (Данія). У подальшому, товари із порту на склад були переміщені під митною гарантією на підставі транзитної декларації від 12.10.2022 №22PL322080NS5F3R35, у якій відправником зазначено продавця компанію LINYI YASEN INTERNATIONAL TRADE CO.,LTD. (Китай), a одержувачем - компанію «ERONTRANS Sp. z.o.o.».

Для доставки товарів автомобільним транспортом із складу компанії «ERONTRANS Sp. z.o.o.» (Польща) в Україну, як гарантію було виписано ще одну транзитну декларацію від 12.10.2022 №22PL322010NU5F6RX3, у якій відправником було вказано компанію «ERONTRANS Sp. z.o.o.», а одержувачем позивача ПП «Будпостач».

У транзитній декларації зазначені відомості про компанію «ERONTRANS Sp. z.o.o.» (м.Гданськ, Польща) у двох графах: «відправник» (графа 2) та «Суб`єкт процедури, представник, суб`єкт процедури, принципал і уповноважений представник» (графа 50), тобто як декларант та відправник товарів. У графі 44 транзитної декларації №22PL322010NU5F6RX3 зазначені супровідні документи: комерційний інвойс №CXBUD2102 та пакувальний аркуш, що підтверджують відомості про те, що продавцем товарів є компанія LINYI YASEN INTERNATIONAL TRADE CO.,LTD. (Китай).

З викладеного вбачається, що підстави для корегування відповідачем митної вартості товару з підстав наявності розбіжностей, зокрема в транзитній декларації від 13.10.2022 №22PL322010NU5F6RX3 відправник зазначений ERONTRANS Sp. z.o.o., що суперечить контракту від 13.09.2021 № 1390 є необґрунтованими.

Щодо доводів відповідача, викладених у спірному рішенні про коригування митної вартості товару, зокрема відсутність договору (контракту) про перевезення з третіми особами, зазначеними у автотранспортній накладній від 13.10.2022 №б/н, суд зазначає, що відповідачу були надані довідки про транспортні витрати від 13.10.2022 ТОВ «Маерск Україна Лтд» №22 та ТОВ «Транс кардинал» №131022-04, а також калькуляцію транспортних витрат підприємства «Інпроспед» від 13.10.2022 №11 для підтвердження витрат на транспортування товарів. Транспортні витрати були включені до заявленої позивачем митної вартості. При цьому, до розміру транспортних витрат відповідач не навів жодних заперечень.

Таким чином, виходячи з викладеного у сукупності а також беручи до уваги ту обставину, що відповідачем не доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, як і не доведено того, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та/або наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару.

Суд вважає необхідним зазначити, що спрацювання ризиків АСУР не може бути достатньою підставою щодо твердження під час перевірки показників МД наявності у митного органу сумнівів та наявність підстав для витребування додаткових документів, оскільки згідно Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, такий розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Держмитслужби під час митного контролю, прискорення митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій, та здійснення таргетингу та цей Порядок встановлює єдиний підхід до здійснення митними органами (їх структурними підрозділами) аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю.

Тобто, сам спрацьований АСУР не є достатнім доказом порушення декларантом положень МК України, а є тим розробленим методом, який покращує ефективність роботи митниці під час перевірки та оформлення МД, та посадові особи під час застосування СУР як системи управління ризиками мають діяти у відповідності до МК України.

Відповідно, щодо відомостей у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA205030/2022/000062/2 про те, що «декларантом до митного оформлення не було подано документів в повній мірі», судом встановлено відсутність підстав для витребування останніх, такі твердження не знайшли свого обґрунтування за наслідками вирішення спірних правовідносин судом. Усі необхідні документи надані позивачем до митної декларації та їх перелік та наявність відображено також у картці відмові.

Отже, враховуючи вищевикладене, зазначені відповідачем п. 33 спірного рішення обставини, не свідчать про наявність розбіжностей, що впливають на митну вартість та наявність підстав для витребування додаткових документів.

Суд звертає увагу сторін, що проведення чи не проведення консультації між митницею та декларантом згідно ст. 55 та враховуючи ст. 57 МК України не є підставою для стверджування чи спростування правомірності застосування митницею резервного методу за подібними/ідентичними товарами згідно ст. 64 МК України, а також законності застосування декларантом основного методу за ціною визначеною у договорі згідно ст.ст. 52, 57 МК України, оскільки такі обставини мають значення при встановленні проведення митним органом належних дій під час перевірки МД, допомоги декларанту у належному обрані методу застосування визначення митної вартості товару.

Як встановлено судом, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Частинами 1 - 4 статті 60 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020 у справі №815/4686/16.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Суд вважає необґрунтовану позицію відповідача щодо застосування резервного методу з підстав відсутності інформації у митного органу та декларанта про ідентичні та подібні товари, оскільки такі висновки спростовуються наданими декларантом до МД документами, а також щодо відсутності вартості основи для розрахунку митної вартості у сторін, оскільки наданими документами, перелік, яких також відображено у картці відмові, визначена задекларована митна вартість товару наявна. Такі висновки та дії не обґрунтовано відповідачем належними та достатніми доказами.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту (за основним методом).

Висновки відповідача про самостійне обрання позивачем митної вартості товару та надання митному органу не увесь перелік запитуваних документів, спростовано висновками суду, а заявлені у спірному рішенні виявлені розбіжності у поданих позивачем документах не впливають на визначену ним ціну товару.

Окремо суд звертає увагу, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов`язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що має бути сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що уповноваженими особами митного органу було необґрунтовано та протиправно відмовлено позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України товару за заявленою у митній декларації митною вартістю.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 20.01.2023 № 917.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Волинської митниці.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості № UA205030/2022/000062/2 від 19 жовтня 2022.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (код ЄДРПОУ 24267110; місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Волинської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43958385; місцезнаходження: 44350, Волинська область, Любомльський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, буд. 13) судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.