Рішення

від 05.04.2024 по справі 320/39321/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2024 року м.Київ № 320/39321/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського відділу Державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Державна служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Бориспільського відділу Державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському район Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиці (м. Київ) Агатюком Олегом Олександровичем ВП № 73107350 від 23.10.2023;

- зобов`язати державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агатюка Олега Олександровича зняти арешт з рахунків позивача, що був накладений для примусового виконання відповідно до постанови ВП № 73107350 від 23.10.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірною постановою протиправно відкрито виконавче провадження на підставі постанови АА №00013715, виданої 19.09.2023 Департаментом державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, оскільки вказана постанова оскаржувалася позивачем та державний виконавець Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агатюк Олег Олександрович не мав підстав для відкриття виконавчого провадження. Крім того, позивач не погоджується зі стягненням з нього подвійної суму штрафу, а саме 17 000, 00 грн замість вказаних в постанові АА № 00013715 виданої 19.09.2023 року - 8500, 00 грн.

Ухвалою суду від 01.11.2023 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі як третю особу - Державну службу України з безпеки на транспорті.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Третя особа, Державна служба України з безпеки на транспорті, надіслала письмової пояснення, у яких зазначила про те, що постанова серії АА №00013715 винесена 19.09.2023, та отримана позивачем 27.09.2023, що і не заперечується останнім. Як наслідок, законної сили постанова серії АА №00013715 набрала 27.09.2023, тобто з моменту отримання позивачем зазначеної постанови. Із повідомленням про оскарження постанови серії АА №00013715 до Укртрансбезпеки позивач не звертався. Відповідно до статті 308 КУпАП У разі несплати

правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про

стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Позивач, не погоджуючись з позицією третьої особи, викладеною нею у письмових поясненнях, надіслав заперечення на ці пояснення, у яких зазначив про те, що безвідповідальні та передчасні дії Державної служби України з безпеки на транспорті призвели до того, що на нього було відкрите виконавче провадження, закрито всі рахунки і накладено покарання у вигляді штрафу в подвійному розмірі, в той момент коли він реалізує своє право на захист в Бориспільському міськрайонному суді. Таким чином, були порушені конституційні права позивача на судовий захист, а також права надані йому Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Протокольною ухвалою вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що 19 вересня 2023 року заступник директора Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Сидоренко А.В. склав постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті серії АА №00013715, якою він наклав на ОСОБА_1 штраф в розмірі 8500 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП.

У вказаній постанові зазначено про те, що згідно з ч.2 ст. 308 КУпАП у разі несплати ОСОБА_1 штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, у порядку примусового виконання цієї постанови органи державної виконавчої служи з правопорушника стягують штраф у подвійному розмірі 17 000 грн.

Дата набрання законної сили постанови 27.09.2023.

Строк пред`явлення постанови до виконання до 27.10.2023.

Вказана постанова була отримана позивачем 27.09.2023, що визнається сторонами у цій справі.

12.10.2023 Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до Бориспільського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) з заявою про примусове виконання вказаної постанови серії АА №00013715 від 19.09.2023.

На підставі вказаної постанови, постановою державного виконавця Бориспільського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) Агатюком О.О. від 23.10.2023 відкрито виконавче провадження ВП №73107350 про стягнення з ОСОБА_1 штраф у розмірі 17 000 грн на користь держави. Цією постановою стягнути з позивача (боржника) виконавчий збір у розмірі 1700 грн.

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження, відповідачем прийнято постанови від 23.10.2023 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (369,00 грн) та про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти позивача, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.

Не погоджуючись з постановою Державна служба України з безпеки на транспорті серії АА №00013715 від 19.09.2023, позивач оскаржив її спочатку до Подільського районного суду м.Києва, а потім до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 17.10.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване не в автоматичному режимі, повернуто разом із усіма доданими до нього документами.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14.03.2024 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на транспорті, а також закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення відмовлено.

Вказане рішення позивачем не оскаржено та набрало законної сили 26.03.2024.

Позивач, вважаючи постанови відповідача щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на його грошові кошті протиправними, оскільки він оскаржив постанову Державної служби України з безпеки на транспорті серії АА №00013715 від 19.09.2023, яка є виконавчим документом, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 7 частини третьої цієї ж статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

За змістом частин першої та другої статті 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи з примусового виконання у спосіб та в порядку, які визначені виконавчим документом і законом, у тому числі накладати арешт на кошти, які перебувають на рахунках боржника.

Як свідчать встановлені судом обставини справи, позивач вважає постанову відповідача від 23.10.2023 протиправною, оскільки вона на його думку станом на день відкриття провадження не набрала законної сили через оскарження позивачем постанови серії АА №00013715 від 19.09.2023 (тобто виконавчого документу) до місцевого суду.

Однак, суд зазначає про те, що відповідно до вимог ст. 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав постанову серії АА №00013715 від 19.09.2023 - 27.09.2023 засобами поштового зв`язку, отже вона набрала законної сили 27.09.2023.

Відтак, твердження позивача про ненабрання чинності постанови серії АА №00013715 від 19.09.2023 є хибним.

Також, аналіз норм статті 289 КУпАП і частини третьої статті 291КУпАП свідчить, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.132-1 КУпАП, може бути оскаржена протягом десяти днів після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Аналогічна правова норма закріплена також у частині другій статті 286 КАС України, відповідно до приписів якої позовну заяву щодо оскарження рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Щодо твердження позивача про протиправність відповідача відкривати виконавче провадження через оскарження ним постанови серії АА №00013715 від 19.09.2023 до суду, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Також, виключні підстави зупинення вчинення виконавчих дій/провадження визначені ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу;

2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;

3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;

4) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);

5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15цього Закону України «Про виконавче провадження», а саме у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження;

6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;

7) включення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, яка виникла внаслідок розрахунків за енергоносії з урахуванням дати заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", крім рішень, передбачених абзацом шостим пункту 3.7 статті 3 зазначеного Закону;

8) затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство;

9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

10) включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем); мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження;

12) включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації;

13) наявності підстав, передбачених статтею 2-1 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку";

14) наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

З наведеного вбачається, що оскарження позивачем постанови не є безумовною підставою для зупинення вчинення виконавчих дій або для повернення виконавчого документа.

Крім того, судом встановлено, що постанова, на підставі якої здійснювалося виконавче провадження, набрала законної сили 27.09.2023, оскарження позивачем цієї постанови, яка вже набрала законної сили, не зупиняє виконавче провадження за відсутності відповідного рішення суду про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (п.2 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження").

Окремо суд звертає увагу на те, що звернення третьою особою постанови серії АА №00013715 від 19.09.2023 до виконання відбулося 12.10.2023 (заява зареєстрована відповідачем 20.10.2023), тобто після повернення позивачеві адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване не в автоматичному режимі, разом із усіма доданими до нього документами на підставі ухвали Подільського районного суду м.Києва від 06.10.2023 у справі №758/11597/23.

При цьому, позивач не звертався до відповідача з заявами про свій намір оскарження постанови про накладення штрафу.

Крім того, позивачем не заявлялися клопотання про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа ані у межах розгляду справ №758/11597/23, №359/10587/23, ані у межах виконавчого провадження №73107350, ані у межах розгляду цієї справи.

За таких обставин, суд не виявив ознак порушення відповідачем прав чи свобод позивача внаслідок відкриття виконавчого провадження №73107350 на підставі постанови Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті серії АА №00013715 від 19.09.2023, яка набрала законної сили 27.10.2023.

А тому, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 23.10.2023 слід відмовити.

Щодо твердження позивача про протиправне стягнення з нього подвійної суми штрафу у розмірі 17 000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 300-2 КУпАП уразі сплати особами, зазначеними у статті 14-3 цього Кодексу, штрафу протягом 10 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті така постанова вважається виконаною.

Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штраф.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті від 19 вересня 2023 року серії АА №00013715 накладено на ОСОБА_1 штраф в розмірі 8500 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП.

Постанова набрала законної сили 27.09.2023, але протягом десяти днів з дня її набрання позивач не сплатив штраф у зазначеному розмірі, а тому відповідачем правомірно застосовано положення ст. 308 КУпАП та стягнуто подвійну суму штрафу.

При цьому позивач безпідставно посилається на строки, визначені ст.300-1 КУпАП, оскільки вказані правові норми не є релевантними до спірних правовідносин.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зняття арешту з його рахунків, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 7 частини третьої цієї статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1302/29432.

Пунктом 8 Інструкції встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Водночас, положеннями ст. 52 Закону №1404-VIII, якою врегульовано особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи підприємця, додатково передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках (ч. 3 ст. 52 Закону №1404-VIII).

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону №1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Також слід враховувати, що положеннями ч. 5 ст. 13 Закону №1404-VIII передбачено, що за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Суд звертає увагу, що системний аналіз вищевказаних положень дає підстави дійти висновку, що на державного виконавця покладено обов`язок під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна винести постанову про арешт майна (коштів) боржника, в тому числі грошових коштів, що містяться на банківських рахунках боржника.

При цьому, законодавчо не передбачено заборони на накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках боржника, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

Разом з тим, передбачено заборону накладення арешту на кошти на рахунках платників із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Чинним законодавством не визначено вичерпного переліку таких рахунків.

Отже, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VIII.

Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи законодавче встановлення строку (під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна) для винесення державним виконавцем постанови про арешт майна (коштів) боржника, суд приходить до висновку, що на виконавця покладено саме обов`язок винести таку постанову у визначені строки.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем при виконанні виконавчого провадження №73107350 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках у банківських установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Сторонами не надано доказів, які свідчать, що відповідач на час винесення постанови про накладення арешту коштів був обізнаний та отримував від позивача, банків, інших підприємств, установ чи організацій інформацію про віднесення певних рахунків боржника до рахунків із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунків, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Державний виконавець на час винесення такої постанови позбавлений можливості бути обізнаним про наявність/відсутність у боржника рахунків із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунків, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. З огляду на це, виконавець не може бути обізнаним про точні реквізити таких рахунків та, як наслідок, при накладенні арешту на кошти позбавлений можливості виокремити такі рахунки.

Аналіз наведених норм чинного законодавства у сукупності зі встановленими обставинами, дозволяє суду дійти висновку про правомірність дій державного виконавця по накладенню арешту на кошти позивача.

Слід враховувати, що порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначений статтями 68-70 Закону №1404-VIII. Зазначене свідчить про встановлення чинним законодавством окремого порядку здійснення відрахувань з заробітної плати та пенсії в межах виконавчого провадження шляхом надсилання постанови про звернення стягнення на заробітну плату роботодавцю боржника, а стягнення на пенсію - до відповідного Пенсійного фонду, де боржник перебуває на обліку.

З огляду на вказане, у випадку одночасного накладення арешту на кошти, які знаходяться на банківському рахунку боржника та надійшли йому в якості заробітної плати та пенсії, та надсилання постанови про звернення стягнення на заробітну плату роботодавцю боржника а на пенсію - до відповідного Пенсійного фонду, де боржник перебуває на обліку, виникає ситуація, за якої із коштів, які є заробітною платою та пенсією боржника, відбудеться відрахування певних сум у розмірі більшому, ніж передбачений максимальний розмір можливих відрахувань із заробітної плати та пенсії.

Таким чином, на суму коштів, які знаходяться на поточному рахунку боржника та є безпосередньо отриманою пенсією, не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

При цьому, суд враховує, що виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Крім того, таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виплату заробітної плати та пенсії та їх розмір. Також арешт в розмірі суми виплати заробітної плати та пенсії може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з таких коштів.

Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

З огляду на вищевикладене суд визнає заявлений позов безпідставним, у зв`язку з чим відмовляє у його задоволенні у повному обсязі.

За відсутності підстав для задоволення позову відсутні й підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Лисенко В.І.