КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 квітня 2024 року № 640/37483/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛОКО-КРАЇНА"
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в:
I. Зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "МОЛОКО-КРАЇНА" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00701060702 від 17.09.2021, видане ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МОЛОКО-КРАЇНА», яким виявлено порушення пункту 44.1. статті 44, пункту 185.1. статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1., пункту 198.3, пункту 198.6 етапі 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00701040702 від 17.09.2021;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00701070702 від 17.09.2021.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позову позивач зазначив, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки підприємства з питання законності декларування від`ємного значення з ПДВ. Вважає, що виявлені в акті перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства. Вказує на те, що за результатами перевірки контролюючим органом зроблено висновок про те, що господарські операції між ТОВ «ГОЛДЕН ХАРВЕСТ», ТОВ «САН АГРО ХОЛДИНГ», ТОВ «ПРЕМІУМ-НАСІННЯ», ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД», СВК «ХАРКІВСЬКИЙ МОЛОЧНИК», ТОВ «МІЛКІЛЕНД ІНТЕРМАРКЕТ», ТОВ «ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД», ТОВ «Українська компанія молочні вироби» фактично не відбувалися, оскільки стосовно цих контрагентів наявна негативна інформація, не простежується ланцюг придбання реалізованої позивачу продукції, у них недостатня кількість господарських ресурсів для виконання робіт (послуг), не надано окремі документи про якість продукції.
У судовому засіданні позивач ссвої вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Зауважив, що правомірно формував податковий кредит за господарськими операціями із контрагентами, реальність яких підтверджується первинними документами, наданими під час проведення перевірки; відповідач не встановив недоліків у оформленні таких документів; ці документи дають можливість встановити зміст відповідної господарської операції та дають право на формування податкового кредиту і відповідно на бюджетне відшкодування сум ПДВ.
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що проведеною перевіркою було встановлено, що згідно з наявною в автоматизованих інформаційних системах Державної фіскальної служби (ДФС) інформацією стосовно контрагентів не простежується ланцюг придбання продукції, а саме: не виявлено виробника та імпортера; не встановлено достатню кількість господарських ресурсів для виконання робіт (послуг).
У судовому засіданні відповідач проти задоволення позову заперечив. Вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, та винесені на його підставі податкові повідомлення-рішення є правомірними, просив у задоволенні позову відмовити.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.01.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2022 закрито підготовче провадження по справі №640/37483/21 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/37483/21 до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №640/37483/21 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.
Ухвалою суду від 26.07.2023 адміністративну справу №640/37483/21 прийнято до провадження судді Леонтовича А.М., вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 24.08.2023.
24.08.2023 у судове засідання не прибули сторони. Про дату,час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суду не повідомили, явку своїх представників не забезпечили. Суд на місці ухвалив перенести судове засідання на 19.09.2023.
19.09.2023 у судове засідання прибули сторони. У зв`язку з витрибовуванням додаткових доказів, суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 24.10.2023.
24.10.2023 справа 640/37483/21 знята з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.Наступне судовезасідання призначено на 20.11.2023.
20.11.2023 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив закрити підготовче судове засідання та перейти до розгляду справи по суті на 15.01.2024.
15.01.2024 у судове засідання не прибув позивач. Суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи до 19.02.2024.
19.02.2024 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив оголосити перерву на підставі ч. 2 ст. 223 КАС України, на 04.04.2024.
04.04.2024 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив, подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Молоко-Країна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.03.2021 та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021.
За результами перевірки складено акт від 12.08.2021 №64208/26-15-07-02-02-17/31877099.
На підставі акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.09.2021:
- №00701060702, яким збільшено суму грошового зобов?язання з ПДВ на суму 9 174 293,00 грн.;
- №000701070702, яким збільшено суму грошового зобов?язання з ПП на суму 12 401 155,00 грн.;
- №00701040702, яким зменшено суму від?ємного значення об?єкта оподаткування ПП на суму 398 271,00 грн.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою до ДПС України, за результатами розгляду якої було винесене рішення від 11.11.2021 №25629/6/99-00-06-01-01-06 про залишення скарги без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Не погоджуючись із такими рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України, у редакції чинній на момент спірних правовідносин).
Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до приписів п.44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із пп.14.1.181 ПК України, 14.1.181. податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно із п.198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
VI. Оцінка суду
Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За приписами п.201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У постановах Верховного Суду від 28.04.2020 (справа №826/15568/16), від 10.04.2020 (справа №808/954/17), від 06.03.2020 (справа №803/13/16) викладена правова позиція, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.
Отже, фактичне постачання товарів в межах відповідної угоди повинне розглядатися судами як самостійний предмет дослідження. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
Судом встановлено, що на підставі підставі п.п. 75.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Молоко-Країна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.03.2021 та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021.
Як встановлено судом, відповідачем ставляться під сумнів господарські відносини між позивачем із його контрагентами ТОВ «ГОЛДЕН ХАРВЕСТ», ТОВ «САН АГРО ХОЛДИНГ», ТОВ «ПРЕМІУМ-НАСІННЯ», ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД», СВК «ХАРКІВСЬКИЙ МОЛОЧНИК», ТОВ «МІЛКІЛЕНД ІНТЕРМАРКЕТ», ТОВ «ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД» по ланцюгу постачання.
Що стосується контрагента ТОВ «ГОЛДЕН ХАРВЕСТ», суд зазначає таке.
У ході перевірки встановлено, що ТОВ "Молоко-Країна" мало взаємовідносини з ТОВ "ГОЛДЕН-ХАРВЕСТ" на підставі укладеного договору поставки від 14.02.2020 №ГР-11/22/02 кукурудзи 3 класу, ненасіннева, українського походження врожаю 2019 року.
У бухгалтерському обліку взаємовідносини з ТОВ "ГОЛДЕН-ХАРВЕСТ" відображено таким чином: Дт 281 Кт 631 - 15 615 477 грн;
Дт 64 Кт 631 - 3 123 095 грн;
Дт 631 Кт 311 -18 061 202 грн.
ТОВ "ГОЛДЕН-ХАРВЕСТ" не є виробником кукурудзи 3 класу, ненасіннєва, українського походження врожаю 2019 року встанволено відсутність основних засобів та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, пов?язаної з вирощуванням кукурудзи у т.ч. 2019 року врожаю.
Згідно з аналізом бази даних "'Єдиний реєстр податкових накладних" (далі - ЄРПН), по ланцюгу постачання встановити фактичного сільгоспвиробника кукурудзи у кількості реалізованої на користь ТОВ "Молоко-Країна" від ТОВ "ГОЛДЕН-ХАРВЕСТ" неможливо.
Враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників, відсутність основних фондів, виробничих потужностей, відсутності у ланцюгах постачання продукції сільгоспвиробників, а саме: кукурудзи 3 класу, ненасіннєвої, українського походження врожаю 2019 року, відсутності у ході перевірки, документів що містять інформацію про фактичного сільгоспвиробника кукурудзи (сертифікатів відповідності, декларацій виробників, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертиз, тощо), ТОВ "ГОЛДЕН-ХАРВЕСТ" не могло фактично провадити фінансового-господарську діяльність з реалізації кукурудзи 3 класу, ненасіннєвої, українського походження врожаю 2019 року та фактично реалізовувати дані товари.
Отже, суд доходить висновку, що за реалізацією товару оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак (імітації) фактичного здійснення операцій, наслідком чого, с отримання ТОВ "Молоко-Країна" необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум ПДВ та податку на прибуток.
Що стосується контрагента ТОВ «САН АГРО ХОЛДИНГ», суд зазначає таке.
У ході перевірки встановлено, що ТОВ "Молоко-Країна" мало взаємовідносини з ТОВ «САН АГРО ХОЛДИНГ» на підставі укладеного договору поставки олії соняшникової нерафінованої від 21.01.2019 №21-01-19.
У бухгалтерському обліку взаємовідносини з ТОВ "САН АГРО ХОЛДИНГ" відображені таким чином:
Дт 281 Кт 631 - 9 407 000 грн;
Дт 64 Кт 631 - 1 881 400 грн;
Дт 631 Кт 311 -11 288 400 грн.
ТОВ "САН АГРО ХОЛДИНГ" не є виробником олії соняшникової нерафінованої - відсутні основні засоби та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності пов?язаної з виробництвом олії соняшникової нерафінованої.
Суд вважає за необхідне зазначити, що за своєю сутністю соняшникова олія є високотехнологічним процесом віджиму та переробки соняшнику, у зв?язку з чим у ланцюзі постачання соняшникової олії має бути спеціалізований суб?єкт господарювання з виробництва даного товару.
Згідно з аналізом інформації наявної в ЄРПН по ланцюгу постачання встановити фактичного виробника соняшникової олії у кількості реалізованої на користь ТОВ "Молоко-Країна" від ТОВ "САН АГРО ХОЛДИНГ" неможливо.
Отже, враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників, відсутність основних фондів, виробничих потужностей, відсутності у ланцюгах постачання продукці, а саме: олія соняшникова нерафінована, відсутності у ході перевірки документів, що містять інформацію про фактичного - виробника (сертифікатів відповідності, декларацій виробників, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертиз, тощо), наявність у ланцюзі постачання товару постачальників, які є фігурантами кримінальних проваджень за ст.205 Кримінального кодексу України, суд доходить висновку, що ТОВ "САН АГРО ХОЛДИНГ" не могло фактично провадити фінансового-господарську діяльність з реалізації соняшникової олії та фактично реалізовувати цей товар.
Наведене свідчить про те, що за реалізацією товару оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак (імітації) фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є отримання ТОВ "Молоко-Країна" необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум ПДВ та податку на прибуток.
Що стосується контрагента ТОВ «ПРЕМІУМ-НАСІННЯ», суд зазначає таке.
У ході перевірки встановлено, що ТОВ "Молоко-Країна" мало взаємовідносини з ТОВ "ПРЕМІУМ-НАСІННЯ" на підставі укладеного договору поставки кукурудзи врожаю 2020 року від 26.10.2020 №ПС-11-13.
У бухгалтерському обліку взаємовідносини з ТОВ "ПРЕМІУМ-НАСІННЯ" відображені таким чином: Дт 281 Кт 631 - 6 031 250 грн;
Дт 64 Кт 631 - 1 206 250 грн;
Дт 631 Кт 311 - 630 000 грн.
ТОВ "ПРЕМІУМ-НАСІННЯ" подано до ДПІ за місцем обліку звіт від 02.06.2020 №9122732490 за формою №20-ОПП "Повідомлення про об?єкти оподаткування або об?єкти, пов?язані з оподаткуванням або через які проводяться діяльність", згідно з яким товариство вказує 43 земельні ділянки за адресою: Київська область, Яготинський район, с. Супоївка.
Відповідач у судоовму засіданні пояснив, що ним було направлено лист від 13.07.2021 №26270/5/26-15-07-02-02-21 «Про надання інформації щодо чинності укладених договорів оренди земельних ділянок ТОВ «ПРЕМІУМ-НАСІННЯ» зі вказаним переліком ділянок до відділу у Яготинському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області.
Згідно з наданою відповіддю, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області від 28.07.2021 №8- 10-0.222-8861/2-21 не підтверджено жодної інформації щодо реєстрації вказаних земельних ділянок за ТОВ "ПРЕМІУМ-НАСІННЯ".
Крім того, ТОВ "ПРЕМІУМ-НАСІННЯ" не є виробником кукурудзи врожаю 2020 року - відсутні основні засоби та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності пов?язаної з вирощуванням кукурудзи врожаю 2020 року.
Згідно з аналізом інформації наявної в ЄРПН, по ланцюгу постачання встановити фактичного сільгоспвиробника кукурудзи у кількості реалізованої на користь ТОВ "Молоко-Країна" від ТОВ "ПРЕМІУМ-НАСІННЯ" неможливо.
Відповідно до ЄРПН, ТОВ "ПРЕМІУМ-НАСІННЯ" декларує придбання автомобілів, шнурів з?єднувальних, напівпричепів, тощо у імпортерів.
Придбання ТОВ "ПРЕМІУМ-НАСІННЯ" кукурудзи у інших суб?єктів господарювання не встановлено.
Отже, враховуючи відсутність основних фондів, виробничих потужностей, відсутності у ланцюгах постачання продукції сільгоспвиробників, а саме: кукурудзи врожаю 2020 року, відсутності у ході перевірки документів, що містять інформацію про фактичного сільгоспвиробника кукурудзи (сертифікатів відповідності, декларацій виробників, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертиз, тощо), суд доходить висновку, що ТОВ "ПРЕМІУМ-НАСІННЯ" не могло фактично провадити фінансового-господарську діяльність з реалізації кукурудзи врожаю 2020 року та фактично реалізовувати ці товари.
Наведене свідчить про те, що за реалізацією товару оформлювались лише окремі первинні документи (фактично перетворення придбаний товар: автомобілі, шнури, інше у реалізовану кукурудзу) з метою створення зовнішніх ознак (імітації) фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є отримання ТОВ "МОЛОКО КРАЇНА" необгрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податку на додану вартість та податку на прибуток.
Що стосується контрагента ТОВ «ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД», суд зазначає таке.
У ході перевірки встановлено, що ТОВ "Молоко-Країна" мало взаємовідносини з ТОВ "ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД" на підставі укладеного договору поставки олії соняшникової нерафінованої від 12.12.2018 №П- 18/01.
У бухгалтерському обліку взаємовідносини з ТОВ "ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД" відображені таким чином: Дт 281 Кт 631 - 4 084 500 грн;
Дт 64 Кт 631 - 816 900 грн;
Дт 631 Кт 311 - 4 901 400 грн.
ТОВ "ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД" не є виробником олії соняшникової нерафінованої - відсутні основні засоби та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності пов?язаної з виробництвом олії соняшникової нерафінованої.
Суд вважає за необхідне зазначити, що за своєю сутністю соняшникова олія є високотехнологічним процесом віджиму та переробки соняшнику, у зв?язку з чим у ланцюзі постачання соняшникової олії має бути спеціалізований суб?єкт господарювання з виробництва даного товару.
Однак, згідно з аналізом інформації наявної в ЄРПН, по ланцюгу постачання встановити фактичного виробника соняшникової олії в кількості реалізованої на користь ТОВ "Молоко-Країна" від ТОВ "ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД" неможливо.
Крім того, ТОВ "ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД" є фігурантом кримінального провадження №12018100040002866 за ч.1 ст.361, 4.4 ст.190, ч.3 ст.15 ч.4 ст.190, ч.2 ст.205 КК України (ухвала Печерського районного суду м. Києва від 12.07.2019 (справа №757/36444/19-к)).
Отже, враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників, відсутність основних фондів, виробничих потужностей, відсутності в ланцюгах постачання продукції, а саме: олія соняшникова нерафінована, відсутності у ході перевірки документів що містять інформацію про фактичного виробника (сертифікатів відповідності, декларацій виробників, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертиз, тощо), суд доходить висновку, що ТОВ "ЧУГУЇВСЬКИЙ МАСЛО ЗАВОД" не могло фактично провадити фінансового-господарську діяльність з реалізації соняшникової олії та фактично реалізовувати цей товар.
Наведене свідчить про те, що за реалізацією товару оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак (імітації) фактичного здійснення операцій, наслідком чого є отримання ТОВ «Молоко-Країна» необгрунтованої податкової вигоди у вигляді сум ПДВ та податку на прибуток.
Що стосується контрагента СВК «ХАРКІВСЬКИЙ МОЛОЧНИК», суд зазначає таке.
У ході перевірки встановлено, що ТОВ "Молоко-Країна" мало взаємовідносини з СВК "ХАРКІВСЬКИЙ МОЛОЧНИК" на підставі укладеного договору поставки від 14.06.2018 №11/06-18.
У ході проведення перевірки, відповідно до наданих документів, СВК "ХАРКІВСЬКИЙ МОЛОЧНИК" реалізувало товар: молоко коров?яче (базісної жирності 3,4%), молоко коров?яче цільне.
У бухгалтерському обліку взаємовідносини з СВК "ХАРКІВСЬКИЙ МОЛОЧНИК" відображені таким чином: Дт 281 Кт 631 - 1 558 949,8 грн;
Дт 64 Кт 631 - 311 789,95 грн;
Дт 631 Кт 311 - 1 869 900 грн.
СВК «ХАРКІВСЬКИЙ МОЛОЧНИК» не є виробником коров?ячого молока - відсутні основні засоби та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності пов?язаної з виробництвом молока.
Згідно з аналізом інформації наявної в ЄРПН, по ланцюгу постачання встановити фактичного виробника молока у кількості реалізованого на користь ТОВ «Молоко-Країна» від СВК «ХАРКІВСЬКИЙ МОЛОЧНИК» неможливо.
Крім того, СВК «ХАРКІВСЬКИЙ МОЛОЧНИК» є фігурантом кримінального провадження №42019000000000743 від 03.04.2019, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень. передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212 та ч. 1 ст. 205 КК України (ухвала Печерського районного суду м. Києва від 19.06.2019 (справа №757/31260/19-к)).
Отже, враховуючи відсутність підтвердження наявності штатної чисельності працівників, відсутність основних фондів, виробничих потужностей, відсутності в ланцюгах постачання продукції, а саме: коров?ячого молока, відсутності в ході перевірки документів що містять інформацію про фактичного виробника молока, дефектність документів що містять інформацію про транспортування товарів, суд доходить висновку, що СВК "ХАРКІВСЬКИЙ МОЛОЧНИК" не могло фактично провадити фінансового-господарську діяльність з реалізації коров?ячого молока та фактично реалізовувати ці товари.
Наведене свідчить про те, що за реалізацією товару оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак (імітації) (фактично перетворення придбаного товару: продуктів харчування вітчизняних виробників в реалізоване коров?яче молоко) фактичного здійснення операцій, наслідком чого є отримання ТОВ "Молоко-Країна" необгрунтованої податкової вигоди у вигляді сум ПДВ та податку на прибуток.
Що стосується контрагента ТОВ «МІЛКІЛЕНД ІНТЕРМАРКЕТ», суд зазначає таке.
Перевіркою встановлено, що в період з 23.05.2020 по 31.12.2020 ТОВ "МОЛОКО - КРАЇНА" здійснювало експорт товарів (суха молочна сироватка) шляхом укладання договору комісії на продаж товару, що належить ТОВ "МІЛКІЛЕНД ІНТЕРМАРКЕТ" від 01.08.2018 №MI-K-2/2018, третім особам (покупцям-нерезидентам), а саме: OLAM INTERNATIONAL LTD (Сінгапур).
Згідно з наданими документами, всього реалізовано компанії OLAM INTERNATIONAL LTD (Сінгапур) товару за період з 01.10.2020 по 21.12.2020 на загальну суму: - 154 500 дол. (гривневий еквівалент складає 4 342 616,98 грн).
У бухгалтерському обліку відображено Дт 362 Кт 701.
Перевіркою встановлено, що в період з 23.05.2020 по 31.12.2020 ТОВ "Молоко-Країна" здійснювало експорт товарів (сухе знежирене молоко), шляхом укладання договору комісії на продаж товару що належить ТОВ "МІЛКІЛЕНД ІНТЕРМАРКЕТ" від 01.08.2018 №MI-K-2/2018, третім особам (покупцям-нерезидентам), а саме: ZVONO GLOBAL TRADE FZE (Об?єднані Арабські Емірати).
Згідно з наданими документами всього реалізовано ZVONO GLOBAL TRADE FZE товару за період з 28.07.2020 по 31.07.2020 на загальну суму: - 200 000 дол. (гривневий еквівалент складає 5 328 240 грн).
У бухгалтерському обліку відображено Дт 362 Кт 701.
Операції, здійснені між ТОВ "Молоко-Країна" та компаніями-нерезидентами OLAM INTERNATIONAL LTD (Сінгапур) та ZVONO GLOBAL TRADE FZE (Об?єднані Арабські Емірати), у період з 23.05.2020 по 31.12.2020 відповідають п.140.5.5-1 п.140.5 ст.140 ПК України, оскільки Об?єднані Арабські Емірати та Сінгапур входять до затвердженого переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим пп. 39.2.1.2 пп.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України (постанова КМУ від 27.12.2017 №1045).
Позивачем не обгрунтовано ціну реалізації товарів, робіт (послуг) за принципом "витягнутої руки" по взаємовідносинам з контрагентами-нерезидентами: OLAM INTERNATIONAL LTD (Сінгапур), ZVONO GLOBAL TRADE FZE (Об?єднані Арабські Емірати), також ТОВ «Молоко-країна» недотримано норми пп.39.4.6 п.39.4 ст.39 ПК України та не доведено дотримання принципу "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої ст.39 ПК України, у результаті чого товариством всупереч пл.140.5.5-1 п. 140.5 ст. 140 ПК України, не збільшено фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму 30 відсотків вартості товарів реалізованих контрагентам-нерезидентам.
Також, ТОВ "Молоко-Країна" у 2019 році списано дебіторську заборгованість у розмірі 14 368 000 грн та відображено бухгалтерськими проводками:
ДТ 0.361.070 (Розрахунки з покупцями за цінні папери та корпоративні права в національній валюті) КТ 0.944.010 (Сумнівні та безнадійні борги) на суму 5 052 500 грн;
ДТ 0.377.110 (Розрахунки з дебіторами по позиках наданих в національній валюті) КТ 0.944.010 (Сумнівні та безнадійні борги) на суму 9 315 500,00 грн;
Дт 0.791.010 "Результат основної діяльності" Кт 0.944.010 "Сумнівні та безнадійні борги" відображено фінансовий результат у податковій декларації з податку на прибутку підприємства за 2019 у сумі 14 368 000 грн та збільшено фінансовий результат до оподаткування на суму 14 368 000 грн, що відображена у додатку до податкової декларації з податку на прибуток підприємства р.03 РІ "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України" за 2019 (код рядка 2.1.2 "сума витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункт 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України)".
У 2019 році зменшено фінансовий результат до оподаткування в додатку до податкової декларації з податку на прибуток підприємства р.03 РІ "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України" на суму 14 368 000 грн. (код рядка 2.2.3 "сума списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України (пп.139.2.2 п. 139.2 ст. 139 ПК України") по таким контрагентам:
-ТОВ "Українська компанія молочні вироби" (ТОВ "МІЛКІЛЕНД-УКРАІНА") на суму 5 052 500 грн.;
-ТОВ "ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД" на суму 9 315 500 грн.
В ході судового розгляду встановлено, що дебіторська заборгованість у розмірі 5 052 500 грн. виникла у ТОВ "Молоко-Країна" за результатами укладання з ТОВ "Українська компанія молочні вироби" (ТОВ "МІЛКІЛЕНД-УКРАЇНА") договору про передачу корпоративних прав (права власності на частку у статутному капіталі) ТОВ "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "АВТЕК РЕНТ СЕРВІС" №1-10/11 від 06.10.2011, згідно з яким цей договір діє до повного його виконання.
До суду також надано додаткову угоду №1 від 19.10.2011 до договору №1-10/11 від 06.10.2011, згідно з якою "Покупець сплачує на користь Продавця суму, зазначену в Договорі, у повному обсязі протягом трьох місяців з моменту переходу права власності на частку в статутному капіталі.
ТОВ "Молоко-Країна" в рамках досудового врегулювання питання щодо повернення суми заборгованості у розмірі 5 052 500 грн направляли на адресу ТОВ "Українська компанія молочні вироби" (ТОВ "МІЛКІЛЕНД-УКРАЇНА") претензії, а саме: претензія вих. №23 від 01.11.2011 та претензія вих. №50/1 від 03.06.2019 щодо перерахування грошових коштів у розмірі 5 052 500 грн на поточний рахунок ТОВ "Молоко-Країна".
Однак, відповідь на претензії від ТОВ "Українська компанія молочні вироби" (ТОВ "МІЛКІЛЕНД-УКРАІНА") не надходили.
ТОВ "Управлінська компанія молочні вироби" (ТОВ "МІЛКІЛЕНД-УКРАЇНА") не знаходиться у стадії припинення, ліквідації товариства. Інформація щодо визнання його банкрутом - відсутня.
Крім того, ТОВ "Управлінська компанія молочні вироби" (ТОВ "МІЛКІЛЕНД-УКРАЇНА") звітують, мають працівників та відповідно до поданого до ДПІ додатку АМ до р. 1.2.1 додатку РІ до р.03 РІ податкової декларації з податку на прибуток підприємств мають основні засоби.
Також підприємства є пов?язаними особами: КОМПАНІЯ "МІЛКІЛЕНД ПАБЛІК КАМПАНІ ЛІМІТЕД" (MILKILAND PUBLIC COMPANY LIMITED) є засновником ТОВ "Молоко-Країна" та ТОВ "МІЛКІЛЕНД-УКРАЇНА".
ТОВ "МІЛКІЛЕНД-УКРАЇНА" є засновником ТОВ "ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД".
Зазначене свідчить, що ТОВ "Молоко-Країна" у разі відмови підприємства у добровільному поверненні коштів, з метою захисту своїх економічних інтересів має право звернутися до суду за позовом до юридичних осіб про стягнення коштів.
ТОВ "Молоко-Країна" до суду з позовом до ТОВ "Управлінська компанія молочні вироби" (ТОВ "МІЛКІЛЕНД-УКРАЇНА") стосовно повернення коштів не зверталося.
Судом встановлено, що дебіторська заборгованості у розмірі 9 315 500 грн, виникла у ТОВ "Молоко-Країна" за результатами укладеного із ТОВ "ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД" договору про надання поворотної фінансової допомоги №27/09-16 від 27.09.2016.
ТОВ "Молоко-Країна" у рамках досудового врегулювання питання щодо повернення суми заборгованості у розмірі 9 315 500 грн направляли на адресу ТОВ "ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД" претензію на суму 9 315 500 грн, а саме: претензія вих. №93/1 від 29.09.2019, щодо повернення протягом одного банківського дня кошти з дати отримання претензії.
Від ТОВ "ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД" отримано відповідь №104 від 30.09.2019 на претензію ТОВ "Молоко-Країна" від 29.09.2019 вих. №93/1 та повідомлено, що станом на 30.09.2019 у ТОВ "ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД" відсутній підписаний примірник договору про надання поворотної фінансової допомоги від №27/09-16 від 27.09.2016 та будь-які первинні бухгалтерські документи, які підтверджують наявність заборгованості перед ТОВ "Молоко-Країна" на суму 9 315 500 грн.
Таким чином, ТОВ "ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД" не підтверджує наявність заборгованості у розмірі 9 315 500 грн перед ТОВ "Молоко-Країна".
Також встановлено, що ТОВ "ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД" не знаходиться у стадії припинення, ліквідації товариства. Інформація щодо визнання його банкрутом - відсутня.
Крім того, ТОВ "ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД" звітує, має працівників та відповідно до поданого до ДІ додатку АМ до р. 1.2.1 додатка РІ до р.03 РІ податкової декларації з податку на прибуток підприємств мають основні засоби.
Також, підприємства є пов?язаними особами: КОМПАНІЯ «МІЛКІЛЕНД ПАБЛІК КАМПАНІ ЛІМІТЕД» (MILKILAND PUBLIC COMPANY LIMITED) є засновником ТОВ "Молоко-Країна" та ТОВ «МІЛКІЛЕНД-Україна» ТОВ "МІЛКІЛЕНД-Україна» є засновником ТОВ "ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД".
Зазначене свідчить, що ТОВ "Молоко-Країна" у разі відмови підприємства у добровільному поверненні коштів, з метою захисту своїх економічних інтересів має право звернутися до суду за позовом до юридичних осіб про стягнення коштів.
ТОВ "Молоко-Країна" до суду з позовом до ТОВ "ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД" стосовно повернення коштів не зверталося.
Згідно з ст. 261 ЦКУ, початок перебігу позовної давності розпочинається: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов?язаннями, з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред?явити вимогу про виконання зобов?язання.
Тобто, дебіторська заборгованість, за якою минув термін позовної давності, належатиме до безнадійної на підставі пл. "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст.14 ПК України, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків.
Заходами зі стягнення заборгованості можуть бути, зокрема, надання претензій боржнику, звернення до суду, подання заяви на банкрутство боржника.
Так, відповідно до претензії вих. №93/1 від 29.09.2019, яка була направлена ТОВ "Молоко-Країна" на адресу ТОВ "ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД" щодо повернення протягом одного банківського дня кошти у розмірі 9 315 500 грн, дата перебігу позовної давності починається з 29.09.2019.
Судом встановлено, що ТОВ "ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД" не підтверджує наявність заборгованості у розмірі 9 315 500 грн. перед ТОВ "Молоко-Країна", тобто ця заборгованість є прощеною.
Враховуючи викладене, списана безнадійна дебіторська заборгованість у розмірі 9 315 500 грн. не підпадає під визначення "дебіторська заборгованість, за якою минув термін позовної давності".
Так, відповідно до п. 4 П (С) БО 10, безнадійна дебіторська заборгованість - це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою сплив строк позовної давності.
Як зазначено вище, ТОВ "ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД" на день складання акта знаходиться на обліку у ДПІ, звітує та має основні засоби. Інформація про здійснення ТОВ "Молоко-Країна" всіх наявних заходів, щодо повернення коштів - відсутня та у зв?язку з чим відсутня впевненість про їх не повернення.
Зазначене свідчить про добровільну відмову ТОВ "Молоко-Країна" у поверненні коштів, шляхом не використання повного права та здійснення достатніх заходів на стягнення заборгованості, а у разі неможливості його виконання, права на повернення коштів та стягнення заборгованості з ТОВ "ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД", тобто ця заборгованість не є безнадійною, за якою минув термін позовної давності.
Враховуючи наведене, встановлено порушення ТОВ "Молоко-Країна" пп. 139.2.2 п.139.2 ст.139, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп. 14.1.11 п. 14.1 ст.14 ПК України, п.10 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", підприємством включено до податкової декларації з податку на прибуток підприємства р.03 РІ "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України" за 2019 рік, суму витрат від списання безнадійної дебіторської заборгованості, яка не підпадає під визначення безнадійної дебіторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності та яка зменшує фінансовий результат до оподаткування (р.2.2.3) на суму 14 368 000 грн. за 2019 рік.
За результатами висновків акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві, складено спірні податкові повідомлення-рішення від 17.09.2021 №00701040702 про зменшення суми від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 398 271 грн., №00701060702 про збільшення податкових зобов?язань з ПДВ на 7 339 434 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 834 859 грн., №00701070702 про збільшення податкових зобов?язань з податку на прибуток на 10 963 367 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 437 788 грн.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов?язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов?язаних з визначенням об?єктів оподаткування та/або податкових зобов?язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов?язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об?єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від?ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від?ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Згідно з пп.140.5.5-1 п.140.5 ст.140 ПК України, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу) реалізованих на користь: нерезидентів зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу; нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "р" підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів. та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.
Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.
При цьому, якщо ціна реалізації товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг є вижчою за ціну, визначену відповідно до принципу "витягнутої руки", встановленого статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом "витягнутої руки". та вартістю реалізації.
Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року.
Відповідно до п.3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.
Згідно з п.5 НП(С)БО 16 "Витрати", витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов?язань.
Відповідно до п.6 НП(С)БО 16 "Витрати", витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов?язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Згідно з п.7 НП(С)БО 16 "Витрати", витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов?язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Згідно з 4.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". бухгалтерський облік є обов?язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів (ч.3 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов?язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку. фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов?язковою умовою для формування витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення аналогічних справ.
Відповідно до п.4 Національного положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість": Безналійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.
Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Згідно з п.10 Національного положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.
Відповідно до пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов?язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; г) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв?язку з його ліквідацією; е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; с) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв?язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; 3) заборгованість суб?єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв?язку з їх ліквідацією.
Згідно з пп.139.2.2 п.139.2 ст.139 ПК України, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Таким чином, суд погоджується з контролюючим органом, що реальність господарських операцій не було підтверджено в ході судового розгляду у зв?язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та відсутність факту реального одержання (купівлі) сировини у досліджуваних періодах, що засвідчує недійсність (неможливість) формування ними відповідного активу та доводить фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару (готової продукції та нереальність здійснення постачання (продажу) товарів (готової продукції) на адресу позивача.
Більш того, суд звертає увагу, що не підтверджено операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, а також перевіркою не встановлено реальний факт отримання послуг перевезення вантажу залученими силами.
Суд вважає, що відповідачем доведено, а позивачем не спростовано правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень.
Щодо наявності кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача, суд зазначає, що в України діє принцип презумпції невинуватості та відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Відповідач зазначає тільки факти про наявність відкритих кримінальних проваджень, однак відомостей щодо наявності вироків суду не надає.
Разом з тим, не заперечуючи правильність висновку суду, що порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва та/або ухилення від сплати податків в контексті доказу в адміністративній справі не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій, водночас, не можна погодитися, що такий довід відповідача не підлягав перевірці з використанням засобів доказування у адміністративній справі.
Такі обставини мають значення для розгляду справи і відповідно до частини другої статті 73 КАС входять до предмета доказування, оскільки статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.
Такий висновок зроблено Верховним Судом, зокрема у постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19.
Також суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини «Булвес АД проти Болгарії», де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, «обачний» платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової «добросовісності» за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.
Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто регламентована частиною другою наведеної норми презумпція винуватості відповідача не є абсолютною і позивач також повинен довести ті обставини, на які він посилається.
Втім у цьому випадку, як відзначалося вище, позивач такий обов`язок не виконав.
Натомість податковий орган надав достатні докази, що підтверджують правомірність винесення ним оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.
Отже, позовні вимоги є неогрунтованими.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У зв`язку із відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 08.04.2024
Суд | Київський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.04.2024 |
Оприлюднено | 12.04.2024 |
Номер документу | 118267872 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних) |
Адміністративне
Київський окружний адміністративний суд
Леонтович А.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні