Ухвала

від 08.04.2024 по справі 320/9702/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 квітня 2024 року справа № 320/9702/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2020 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік";

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 , за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", та виплатити недоотриману частину.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Харченко С.В.) від 19.10.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.12.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

25.02.2021 на адресу суду від відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області надійшло клопотання від 24.02.2021 №06-16/698/21 про зупинення провадження у справі №320/1194/21 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №340/1916/20 (провадження №К/9901/369/21).

08.08.2022 на адресу суду від відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області надійшло клопотання від 05.08.2022 №06-16/1012/22 про зупинення провадження у справі №320/9702/20 на період дії правового режиму воєнного стану.

04.03.2024 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 з посади, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 прийнято адміністративну справу №320/9702/20 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши клопотання відповідача від 24.02.2021 №06-16/698/21 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №340/1916/20 (провадження №К/9901/369/21), суд зазначає наступне.

Так, вказане клопотання обґрунтоване тим, що на розгляді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду перебуває справа №340/1916/20 (провадження №К/9901/369/21), предметом розгляду якої, зокрема є питання стосовно виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження нарахування у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім того, зазначено, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 28.01.2021 зупинено виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі №340/1916/20 до закінчення перегляду рішення в касаційному порядку, з метою недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів відповідача та ДСА України, адже такі наслідки можуть настати у зв`язку з виконанням оскаржуваних судових рішень, уникнення неправомірних стягнень, коштів з Державного бюджету України.

У даній справі предметом позову також є зобов`язання нарахувати та сплатити позивачу суддівську винагороду (враховуючи раніше виплачені суми, з урахуванням податків і зборів) за період з 18 квітня 2020 року по день прийняття судом рішення, без застосування обмеження встановленого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".

Тобто предметом позову у справі №340/1916/20 та в даній справі є подібні правовідносини.

Суд зазначає, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Питання зупинення провадження в адміністративній справі врегульоване нормами статті 236 КАС України.

Так, суд зобов`язаний зупинити провадження в адміністративній справі виключно за наявності обставин, передбачених частиною першою статті 236 КАС України.

Водночас, пункт 5 частини другої зазначеної статті встановлює право суду зупинити провадження у справі у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України є правом, а не обов`язком суду.

При цьому, зупинення провадження на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України можливе лише у разі перегляду палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду судового рішення в іншій справі у подібних правовідносинах.

Частинами першою та другою ст. 346 КАС України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Виходячи з комплексного аналізу пункту 5 частини другої статті 236 КАС України та частин першої та другої ст. 346 КАС України зупинення провадження у справі №320/9702/20 можливе лише у разі передачі справи № 340/1916/20 на розгляд палаті (об`єднаній палаті), якщо колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

На цей час касаційна скарга Державної судової адміністрації України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі №340/1916/20 за позовом розглядається Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Смоковича М.І., суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В. та не перебуває на розгляді палати або об`єднаної палати Верховного Суду.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області від 24.02.2021 №06-16/698/21 про зупинення провадження у справі.

Розглянувши клопотання відповідача від 05.08.2022 №06-16/1012/22 про зупинення провадження у справі на період дії правового режиму воєнного стану, суд зазначає наступне.

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

За приписами пункту другого вищевказаного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Надалі відповідними Указами Президента України, затвердженими Законами України, дія воєнного стану в державі продовжена до 14.05.2024.

Відповідно до статті 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону № 389-VIII визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

За приписами статей 1 та 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII (далі - Закон № 1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Структура Збройних Сил України визначається статтею 3 Закону № 1934-XII, відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Комплектування ж Збройних Сил України визначається статтею 5 Закону № 1934-XII, відповідно до частини першої якої особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Конструкція пункту 5 частини першої статті 236 КАС України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.

Між тим, з огляду на приписи статті 3 Закону № 1934-XII, за змістом якої військові частини та органи військового управління (якими у цьому випадку є відповідач) є складовими елементами Збройних Сил України, такі суб`єкти перебувають у їх структурі на постійній основі, що не обумовлено часовими межами або певними подіями, як наприклад завершення воєнного стану.

Зупинення провадження у справі за клопотанням відповідача на підставі пункту 5 частини першої статті 236 КАС України фактично означає зупинення провадження до закінчення військового стану, про що власне і просить відповідач у цій справі.

Однак зупинення провадження в адміністративній справі до закінчення військового стану не відповідає як завданню адміністративного судочинства, так і змісту та меті пункту 5 частини першої статті 236 КАС України, а також суперечить частині другій статті 64 Конституції України, відповідно до якої право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Згідно зі статтею 26 Закону № 389-VIII правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

З аналізу статті 26 Закону № 389-VIII слідує, що здійснення судами правосуддя на час введення воєнного стану не зупиняється.

Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 5 частини першої статті 236 КАС України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

При цьому на органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до організаційної структури Збройних Сил України, норма пункту 5 частини першої статті 236 КАС України не поширюється.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.02.2023 у справі № 380/7845/21.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області від 05.08.2022 №06-16/1012/22 про зупинення провадження у справі №320/9702/20 на період дії правового режиму воєнного стану.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи в загальному позовному провадженні з викликом сторін, суд враховує таке.

Згідно з частиною 3 статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За правилами частини 6 статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, а також якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Спрощене позовне провадження є формою адміністративного судочинства, призначеною для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення.

Справами незначної складності є, зокрема, справи з приводу прийняття, проходження, звільнення з публічної служби, крім справ, стороною яких є службові особи, які в розумінні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне або особливо відповідальне становище.

Згідно з приміткою до статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" №1700-VII, до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище віднесено, у тому числі, суддів.

Позивач у періоді, з приводу якого є спір у даній справі, була суддею Броварського міськрайонного суду Київської області, а отже службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, а тому ця справа не відноситься до малозначних.

Проте ця обставина автоматично не наділяє цю справу ознаками справи, що має виняткову складність і вимагає її розгляду із застосуванням особливостей загального позовного провадження.

Аналіз частини другої статті 12 та частини другої статті 257 КАС України дає підстави для висновку, що крім малозначних справ у порядку спрощеного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, за винятком справ, які обов`язково мають бути розглянуті в порядку загального позовного провадження.

Перелік справ, що не можуть розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження, визначено у частині четвертій статті 12 та частині четвертій статті 257 КАС України.

Справи, пов`язані з проходженням публічної служби службовими особами, які, у розумінні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне або особливо відповідальне становище, до вказаного переліку не відносяться.

З урахуванням викладеного аргументи відповідача про обов`язковість розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження є необґрунтованими.

Аналогічні висновки в частині того, що справи щодо проходження служби службовими особами, які займають відповідальне або особливо відповідальне становище, не є справами, розгляд яких здійснюється виключно за правилами загального позовного провадження, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах від 07.07.2022 у справі № 826/6203/17 та від 28.04.2022 у справі № 140/16013/20.

Враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина 4 статті 12 КАС України). Тому, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Крім того, суд зазначає, що ухвалою суду від 22.03.2024 були витребувані докази від відповідача. На виконання вимог ухвали суду від 22.03.2024 відповідачем надано розрахункові листи позивача за 2020 рік від 26.03.2024 за №45.

Суд зазначає, що з поданих до суду відповідачем на виконання вимог ухвали суду доказів вбачається, що судова винагорода позивачу за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 була нарахована в повному обсязі, яка виплачена з урахуванням обмежень, передбачених Законом №553-ХІ.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року №4901-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №4901-VI),

Частиною 1 статті 3 цього Закону закріплено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок №845).

Підпунктом 2 п. 25 Порядку №845 передбачено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Суд зазначає, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється у порядку черговості згідно з чинним законодавством України Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

Отже, дослідивши надані відповідачем докази на виконання вимог ухвали суду від 22.03.2024, у суду виникла необхідність витребування нових доказів у справі від відповідача, зокрема щодо того, чи є є Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області розпорядником бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" за період з 2020 року по сьогоднішній день та інформацію про наявність кошторисних призначень Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на бюджетну програму 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" на 2024 рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно із ч.3 ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене, з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, суд вважає за необхідне витребувати від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області нові докази у справі.

Керуючись статтями 9, 12, 80, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні клопотання відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області від 24.02.2021 №06-16/698/21 про зупинення провадження у справі №320/9702/20, - відмовити.

2. У задоволенні клопотання відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області від 05.08.2022 №06-16/1012/22 про зупинення провадження у справі №320/9702/20 на період дії правового режиму воєнного стану, - відмовити.

3. У задоволенні клопотання відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області від 29.12.2020 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, - відмовити.

4. Витребувати нові докази від відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області:

- письмові пояснення, чи є Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області розпорядником бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" за період з 2020 року по сьогоднішній день;

- інформацію про наявність кошторисних призначень Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на бюджетну програму 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" на 2024 рік.

Витребувані докази надати суду протягом 10 (десяти) днів з дня отримання даної ухвали із доказами направлення копій позивачу.

5. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Кушнова А.О.