Ухвала

від 10.04.2024 по справі 400/3228/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

10 квітня 2024 р. № 400/3228/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бульби Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовомПриватного підприємства «КЛАКСОН», вул. Погранична, 242-В, м. Миколаїв, 54003, доГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, прозаява про забезпечення позову,ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «КЛАКСОН» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення №56/4-1429-13-23-02 від 14.03.2024.

08 квітня 2024 року позивачем разом із позовом до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення стягнення (примусового списання) на підставі рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області № 56/4-1429-13-23-02 від 14.03.2024 про стягнення коштів платників податків з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу до набрання законної сили рішенням у справі №400/3228/24;

- заборони Головному управління ДПС у Миколаївській області оформлювати та подавати банкам, небанківським надавачам платіжних послуг платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) з рахунків платника податків ПП "Клаксон" на підставі та на виконання рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області № 56/4-1429-13-23-02 від 14.03.2024.

Вказана заява обґрунтована тим, що не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до значної шкоди інтересам позивача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 4 статті 150 КАС України передбачено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до частин 1, 4, 6 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Таким чином, заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі №640/18007/18.

Як встановлено судом, оскаржуване рішення №56/4-1429-13-23-02 від 14.03.2024 прийняте контролюючим органом у порядку, визначеному п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно із п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу.

Зі змісту рішення відповідача №56/4-1429-13-23-02 від 14.03.2024 вбачається, що воно прийняте заступником начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області відповідно до п. 95.5 ст. 95 ПК України про здійснення погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей позивача.

Абзац другий п. 95.5 ст. 95 ПК України, в редакції чинній з 12.01.2023, передбачає порядок позасудового стягнення податкового боргу.

Так, згідно із абз. 2 п. 95.5 ст. 95 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У таких випадках рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.

Таким чином, прийняте на підставі абз. 2 п. 95.5 ст. 95 ПК України рішення може стосуватися тільки певного податкового боргу, коли як оскаржуване рішення прийнято згідно із його змістом щодо "усієї суми податкового боргу" шляхом стягнення безготівкових коштів.

При цьому, право податкового органу вживати заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, безпосередньо пов`язано із надісланням (врученням) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Проте зазначені обставини суд встановлюватиме під час розгляду справи по суті на підставі наданих сторонами доказів.

Аналізуючи заявлений позивачем захід забезпечення позову щодо зупинення стягнення (примусового списання), суд враховує те, що п. 5) ч. 1 ст. 151 КАС України передбачає такий спосіб забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Разом з тим, оскаржуване рішення не є виконавчим документом та не є рішенням, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, зокрема, з підстав відсутності у ньому визначеної до стягнення конкретної суми, а є підставою для ініціювання примусового списання коштів з окремих рахунків платника податків.

Тому суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову шляхом зупинення стягнення на підставі рішення № 56/4-1429-13-23-02 від 14.03.2024.

Щодо вимог позивача про забезпечення позову шляхом заборони Головному управління ДПС у Миколаївській області оформлювати та подавати банкам, небанківським надавачам платіжних послуг платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) з рахунків платника податків ПП "Клаксон" на підставі та на виконання рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області № 56/4-1429-13-23-02 від 14.03.2024, суд зазначає наступне.

Порядок ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг врегульовано Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 163, яка набрала чинності з 01.08.2022 (далі - Інструкція № 163).

Відповідно до підпунктів 5, 19, 20 пункту 6 Інструкції № 163:

- ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, уключаючи застосування платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач;

- примусове списання (стягнення) - платіжна операція з рахунку платника, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановленого законом України виконавчого документа у випадках, передбачених законодавством України, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, чи рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) у випадках, передбачених Податковим кодексом України;

- стягувач - особа, яка може бути ініціатором платіжної операції примусового списання (стягнення) коштів з рахунку платника на підставі виконавчих документів, визначених законом України, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, або рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) відповідно до Податкового кодексу України.

Порядок виконання надавачами платіжних послуг дебетового переказу коштів без згоди платника врегульовано пунктами 60-72 розділу IV Інструкції № 163.

Ініціатором платіжної операції під час дебетового переказу коштів із рахунку платника без його згоди (далі - примусове списання (стягнення) коштів) є орган державної виконавчої служби (державні виконавці)/приватні виконавці та контролюючий орган (далі - стягувач) (п. 60 Інструкції № 163).

Надавач платіжних послуг платника виконує примусове списання (стягнення) коштів із рахунків, відкритих платникам відповідно до нормативно-правового акта Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг (п. 61 Інструкції № 163).

Згідно із п. 62 Інструкції № 163 стягувач ініціює примусове списання (стягнення) коштів із:

1) рахунків платників - на підставі виконавчих документів, установлених законодавством України;

2) рахунків платників податків - на підставі рішення суду або рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу (за умов, визначених у п. 95.5 ст. 95 ПК України);

3) рахунків суб`єктів господарювання - на підставі рішення суду;

4) розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг - на підставі судового рішення за зобов`язаннями небанківського надавача платіжних послуг перед користувачем за умови, що таке зобов`язання пов`язано з наданням платіжних послуг небанківським надавачем платіжних послуг.

Стягувач у реквізиті "Призначення платежу" платіжної інструкції на примусове списання (стягнення) коштів (далі - платіжна інструкція) зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) виконавчого документа або назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення/рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу (абзац перший пункту 64 Інструкції № 163).

Стягувач не подає надавачу платіжних послуг платника виконавчий документ або судове рішення/рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, на підставі якого оформлено платіжну інструкцію (абз. 3 п. 64 Інструкції № 163).

Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання платіжну інструкцію стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника (п. 68 Інструкції № 163).

Стягувач має право відкликати платіжну інструкцію до моменту списання коштів з рахунку платника (п.72 Інструкції № 163).

Беручи до уваги порядок ініціювання примусового списання (стягнення) коштів без згоди платника, та враховуючи, що предметом заявленого спору є правомірність прийняття відповідачем рішення № 56/4-1429-13-23-02 від 14.03.2024, вимоги позивача в частині заборони податковому органу оформлювати та подавати платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) безготівкових коштів з рахунків платника податків у банках є обґрунтованими.

Поряд із цим, не є обґрунтованими вимоги в частині заявленої заборони на оформлення та подання платіжних інструкції на примусове списання (стягнення) небанківським надавачам платіжних послуг, оскільки згідно із п.п. 4 п. 62 Інструкції № 163, ініціювання примусового списання (стягнення) коштів із розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг передбачено виключно на підставі судового рішення.

Однак, у заявленому спорі позивач про списання коштів на підставі судового рішення, означеного у вищевказаному підпункті не зазначає.

За таких обставин, суд дійшов висновку про існування таких обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, тому задовольняє заяву про забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню ДПС у Миколаївській області оформлювати та подавати банкам платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) з рахунків платника податків ПП "Клаксон" на виконання рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №56/4-1429-13-23-02 від 14.03.2024.

З урахуванням викладеного суд вважає, що заява представника позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись положеннями ст. ст. 151, 154, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного підприємства «КЛАКСОН» про забезпечення позову задовольнити частково .

2. Вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Головному управлінню ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 44104027) оформлювати та подавати банкам платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) з рахунків платника податків Приватного підприємства "Клаксон" (вул. Погранична, буд. 242в, 54008, код ЄДРПОУ 20895335) на підставі та на виконання рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області № 56/4-1429-13-23-02 від 14.03.2024 до набрання законної сили рішенням у справі №400/3228/24.

3. У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.

4. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановляння незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

5. Ухвала набрала законної сили 10.04.2024.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя Н.О. Бульба