Рішення

від 08.04.2024 по справі 420/31142/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/31142/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) в якому просить суд:

визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо відмови ОСОБА_1 , у нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016- 2018 роках з урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;

зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 , допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2018 роках з урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , в період 09.03.2010 року по 20.10.2019 року проходила військову службу у відповідача. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.10.2019 року №235-ос мене було виключено зі списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення з 20 жовтня 2019 року. Згідно з інформацією наявною в архівних відомостях карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016-2018 роки, під час проходження військової служби ОСОБА_1 проводились нарахування та виплата відповідачем в квітні 2016 року, в червні 2017 року та в лютому 2018 року допомога на оздоровлення без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, виплаченої у відповідних місяцях. На звернення позивачки від 28.06.2023 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо проведення перерахунку та виплати мені допомог на оздоровлення за 2016-2018 роки урахування в складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, Відповідачем листом від 13.07.2023 №11/К-31-29, було відмовлено та зазначено про відсутність підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення, щомісячної грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулась до суду за даним позовом.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач зазначає, що позивач проходив військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні ДПСУ (військова частина НОМЕР_3 ) у період з 09.03.2010 року по 20.10.2019 року. Під час проходження військової служби, позивач з відповідним рапортом чи заявою до керівництва НОМЕР_2 прикордонного загону про перерахування та виплати йому допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2018 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної грошової допомоги, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, не звертався. А звернувся з відповідною заявою лише в червні 2023 року за вх. № К-31 від 08.07.2023 року, тобто майже через 4 роки після виключення зі списків прикордонного загону у зв`язку із переміщенням до іншого місця несення служби. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , її було проінформовано листом від 13.07.2023 року №11/К-31-29 «Про результати розгляду заяви», про відсутність правових підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення, виплаченої у 2016-2018 роках, щомісячної додаткової грошової винагороди (копія листа приєднана до позовної заяви). Відтак, підстави вважати протиправними дії Відповідача в цій частині позовних вимог є неаргументовані та непідтверджені, адже Відповідачем вживались дії щодо вирішення спірного питання. Відповідно до пункту 8 «Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 року № 73, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Згідно частини другої статті 19 Конституції України «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». З урахуванням вище викладеного слід дійти висновку, що НОМЕР_2 прикордонним загоном ДПСУ (військова частина НОМЕР_3 ) жодним чином не порушено права позивача, та не могло бути їх порушено, оскільки відповідь про відсутність законних підстав ґрунтувалася лише на приписах чинного на той момент законодавства, та ніяк ні на чому іншому, а тому його позовні вимоги є безпідставними, та такими, що не можуть бути задоволеними.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ОСОБА_1 , в період з 09.03.2010 по 20.10.2019 проходила військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні ДПСУ (військова частина НОМЕР_3 ).

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18.10.2019 року №235-ос позивачку було виключено зі списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення з 20 жовтня 2019 року.

Позивачка звернулась до відповідача із заявою в якій просили, крім іншого, у разі не урахування в складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, у виплаченій допомозі на оздоровлення за 2016-2018 роки, провести перерахунок та виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідач листом за №11/К-31-29 від 13.07.2023 повідомив позивачку, що у НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ за період 2016 2018 роки були відсутні підстави для включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення, одноразової грошової допомоги.

Позивачка вважає зазначену відмову протиправною та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон України №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом другим частини 4 статті 9 Закону України №2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій від 22.09.2010 №889 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №704, яка набрала чинності з 01.01.2016, далі - постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям крім тих, що зазначені в підпункті 1 вказаного пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Міністерство оборони України наказом Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 11.06.2008 № 260 (далі - Наказ № 260) визначило порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а саме: до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Суд встановив, що у 2016 - 2018 роках позивачу виплачувалась допомога на оздоровлення.

З аналізу відомостей про грошове забезпечення позивача у 2016 2018 роках вбачається, що до складу грошового забезпечення, з якого позивачу здійснено обчислення допомоги на оздоровлення, не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010.

Суд звертає увагу, що частиною 4 статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Відповідно при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам вказаного Закону.

Вказане питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. У постанові від 06.02.2019 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей! до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Верховний Суд в ухвалі від 27.04.2020 №1.380.2019.003718 зазначив наступне: питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів касаційних судів у складі Верховного Суду. Відтак, правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 №522/2738/17 у даному випадку є пріоритетною для застосування порівняно з позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 01.03.2018 у справі №761/17387/17, від 29.08.2019 у справі №820/375/18, від 21.11.2019 у справі №815/5547/17 та від 09.01.2020 у справі №809/1489/16.

Враховуючи позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 №522/2738/17, суд зазначає, що до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу протягом 2016-2018 років кожного місяця, що свідчить про її систематичний, а не одноразовий характер.

Таким чином, у спірному випадку, щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення.

Враховуючи вказане, виплативши позивачу допомогу на оздоровлення у 2016- 2018 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, відповідач порушив вимоги належної оплати праці, а тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену допомогу з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010, є такими, що підлягають задоволенню.

Вказана позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 19.10.2020 у справі №826/2205/17, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується судом під час вирішення цього спору.

З огляду на наведене, суд вважає протиправними дії відповідача щодо нарахування і виплати позивачу допомоги на оздоровлення у 2016- 2018 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій №889 від 22.09.2010.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності своєї відмови, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами. Тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий при поданні позову не сплачував, підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача немає.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо відмови ОСОБА_1 , у нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016- 2018 роках з урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 , допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2018 роках з урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка