Рішення

від 09.04.2024 по справі 440/9336/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 квітня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/9336/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремікс" (надалі - ТОВ "Кремікс", позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - Укртрансбезпека), у якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову від 12.06.2023 №191643 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність застосування до суб`єкта господарювання адміністративно-господарського штрафу на підставі статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" з огляду на відсутність порушення вимог наказів Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 "Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів" та від 24.06.2010 №385 "Про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті". За твердженням позивача, чинне законодавство не містить вимог до автомобільного перевізника надавати під час рейдових перевірок документи про фіксування часу роботи та відпочинку водія, тоді як водій ТОВ "Кремікс" не уповноважений підписувати акт перевірки, чи будь-які інші документи, на підставі яких до позивача, як до автомобільного перевізника, застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Крім того позивач вказав про вчинення перевезень виключно по території України для власних потреб, тоді як відповідно до пункту 1.1 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 24.06.2010 №385, її розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 16-24/. Свою позицію мотивувала посиланням на те, що спірна постанова відповідає вимогам чинного законодавства, є правомірною та обґрунтованою. Зазначила, що у ході проведення 16.05.2023 рейдової перевірки транспортного засобу, що належать ТОВ "Кремікс", виявлено порушення вимог статей 34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за які передбачена статтею 60 названого Закону, а саме - відсутність роздруківки даних роботи водія за 16.05.2023, водій не використовує особисту картку водія, що передбачені пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та пунктом 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

16.05.2023, на підставі направлення на рейдову перевірку від 15.05.2023 №08200 /а.с. 30/, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MAN д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ТОВ "Кремікс", на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом.

За результатами перевірки складено акт від 16.05.2023 №252684, у якому зафіксовано порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", наказів Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 та від 24.06.2010 №385, а саме - на момент перевірки відсутня роздруківка даних роботи водія ОСОБА_1 за 16.05.2023 на паперовому носії /а.с. 31/.

Водій у акті перевірки зазначив: "документи отправил на замену", акт перевірки підписав /а.с. 31/.

Листом від 29.05.2023 вих.№38874/34/24-23 відповідач повідомив ТОВ "Кремікс" про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що призначена до розгляду на 12.06.2023 /а.с. 34, зі звороту/.

Повідомлення отримане позивачем 01.06.2023, про що свідчать дані трекінгу рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600027440921 /а.с. 35-36/.

12.06.2023, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, начальником відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Укртрансбезпеки прийнято постанову №191643 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на позивача накладено штраф на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 17000,00 грн /а.с. 29, зі звороту/.

Не погодившись із зазначеною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (надалі - Закон №2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

У силу статті 34 Закону №2344-III, автомобільний перевізник, окрім іншого, повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

За змістом абзацу третього частини другої статті 48 Закону №2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Так, частиною першою статті 2 Закону №2344-III визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.

А частиною другою цієї статті передбачено, що контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством /частина третя статті 18 Закону №2344-III/.

За змістом пункту 1.5 розділу I наказу Мінтрансзв`язку від 07.06.2010 №340 "Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 (надалі - Положення №340), робочий час водія - час, протягом якого водій зобов`язаний виконувати свої обов`язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Вимоги Положення №340, згідно з пунктом 1.3 цього Положення, поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (надалі - Інструкція №385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції №385, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно з пунктом 1.4 Інструкції №385, картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції №385, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів (п. 3.3 Інструкції №385).

Статтею 60 Закону №2344-III встановлена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац третій у редакції Закону України від 03.06.2021 №1534-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю").

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (надалі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з абзацом першим пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктом 54 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (надалі - Порядок №1567).

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав для проведення рейдової перевірки, серед яких значиться перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 20 Порядку №1567, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 25 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Оцінка судом обставин справи

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З аналізу наведених вище норм слідує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону №2344-III зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

При цьому до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством віднесено, зокрема, картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом (пункт 3.3 Інструкції №385).

Непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються внутрішні перевезення вантажів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-ІІІ.

Такі висновки наведені у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №120/554/23 та враховані судом на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 14.12.2023 у справі №340/5660/22 зауважив, що з 01.06.2015 набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.

У спірних відносинах до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі статті 60 Закону №2344-ІІІ за здійснення перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону №2344-ІІІ, а саме - відсутність роздруківки даних роботи водія; водій не використовує особисту картку водія.

Суд зазначає, що позивач у ході розгляду справи жодним чином не спростовував та не заперечував достовірність твердження відповідача про відсутність у водія ОСОБА_1 на момент проведення рейдової перевірки роздруківки даних роботи водія за 16.05.2023.

07.09.2005 Верховною Радою України прийнято Закон України від №2819-ІV "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)" (норми якого набрали чинності з 11.10.2005 (далі Закон №2819-ІV)), згідно з яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01.07.1970 в м. Женева.

На виконання вимог Закону №2819-ІV було прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11.07.2007 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №914 "Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)", якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв`язку визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також, разом з іншими суб`єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов`язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.

Надалі Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджену наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 №385 (далі Інструкція №385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 №340 (далі Положення № 340).

За правилами пункту 1.3 Інструкції №385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно з пунктом 1.4 Інструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції №385, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів (п. 3.3 Інструкції №385).

Пунктом 1.1. Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі ТЗ) (пункт 1.3 Положення № 340). вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1. Положення №340).

При цьому, за пунктом 1.4. це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

З урахуванням наведеного суд відхиляє доводи представника позивача про те, що ТОВ "Кремікс" не було зобов`язане виконувати вимоги Положення №340, оскільки у спірних відносинах мало місце перевезення вантажу для власних потреб, адже як передбачено вищезгаданим приписом пункту 1.4 Положення №340 його вимоги не поширюються виключно на перевезення вантажів фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Суд повторює, що під час рейдової перевірки 16.05.2023 автомобільним перевізником було ТОВ "Кремікс", найманий водій якого не надав на вимогу посадової особи територіального органу Укртрансбезпеки особисту картку водія, роздруківку за 16.05.2023.

Відповідальність на підставі статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність документів при перевезенні вантажу покладається саме на перевізника.

Автомобільний перевізник, відповідно до визначення, наведеного у статті 1 цього ж Закону, - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

З огляду на обсяг наданих під час здійснення перевірки доказів, відповідно до яких автомобільним перевізником значиться ТОВ "Кремікс", який і здійснював перевезення вантажу, очевидним є висновок про те, що саме він і є суб`єктом відповідальності як перевізник у розумінні вищенаведених вимог Закону.

Також суд визнає помилковими доводи представника позивача про безпідставність притягнення ТОВ "Кремікс" до відповідальності за ймовірне порушення режиму роботи водія, оскільки у спірних відносинах позивача притягнуто до відповідальності саме за відсутність документів, передбачених Інструкцією №385, а не за недотримання режиму роботи водіїв, що є предметом регулювання Положення №340.

Суд зауважує, що чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена, а тому державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи Уктрансбезпеки шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдових. У зв`язку з цим автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Обов`язковими для здійснення внутрішніх перевезень є картка водія чи роздруківка даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, завдяки яким здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документів під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.

Отож під час рейдової перевірки водій зобов`язаний надати особам, які проводять перевірку, з-поміж іншого, роздруківку даних роботи водія. Відсутність (не пред`явлення) вказаних документів на час проведення перевірки, незалежно від здійснення міжнародного чи внутрішнього перевезення, є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу.

Матеріалами справи підтверджено здійснення позивачем, як автомобільним перевізником, внутрішніх перевезень вантажу без оформлення необхідних документів, які передбачені законодавством, що є складом правопорушення, за яке у силу абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне порушення.

Твердження представника позивача щодо протиправного здійснення відповідачем перевірки транспортного засобу ТОВ "Кремікс", оскільки такій перевірці підлягають транспортні засоби, що здійснюють міжнародні перевезення, суд вважає помилковими, оскільки пунктом 1.3 Інструкції №385 не передбачено, що ця Інструкція не поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами в межах території України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У цій справі відповідач довів належними та допустимими доказами факт вчинення відповідачем порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині відсутності (не надання під час рейдової перевірки) у водія ТОВ "Кремікс" роздруківки даних роботи водія на паперових носіях за 16.05.2023, картки водія та, як наслідок, правомірність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 17000,00 грн.

Натомість позивач у ході розгляду справи у суді не спростував доводи контролюючого органу про вчинення ним правопорушення та не надав суду доказів на підтвердження протиправності спірного рішення суб`єкта владних повноважень.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Кремікс" повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір загалом у розмірі 2147,20 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 4, зі звороту, а.с. 10/.

Відповідач доказів понесення судових витрат під час розгляду цієї справи суду не надав.

З урахуванням наведеного, зважаючи на ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяО.О. Кукоба