Постанова

від 15.06.2006 по справі 02/2687а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/2687а

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                                 

                                                        ПОСТАНОВА            

                                             ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

                                                           Справа №  02/2687а

"15" червня 2006 р.

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,

із секретарем судового засідання  Олененко С.П., за участю представників:

позивача:  Перцева Н.А., Юріна Н.В. –за дорученнями,  

відповідача:  Яцюк Н.В. - за  довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси  справу

за позовом  Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тальнівське кар'єроуправління"

про стягнення 6 307 грн.,   

                                                      ВСТАНОВИВ:    

Заявлено вимогу про стягнення 6307грн. штрафних санкцій за незайняте інвалідом у відповідача в 2005 році 1 робоче  місце,  з мотивів порушення відповідачем вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".   

    Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у заявленій сумі,  заперечили проти доводів відповідача у його поясненні від 15.06.2006р., оскільки відповідач звернувся до центру зайнятості лише в листопаді 2005 році.    

    Відповідач  у письмовому  поясненні  від 15.06.2006р. заперечив проти позову з мотивів відсутності підстав для стягнення із відповідача штрафу, оскільки відповідач створив одне робоче місце відповідно до нормативу і звертався до управління соціального захисту населення та до центру зайнятості щодо направлення відповідачу інваліда для  роботи охоронника навантажувального цеху, але вказані органи відповідачу не направляли інвалідів  для працевлаштування.

    Представник відповідача у судовому засіданні, заперечуючи проти позову, посилався на доводи і міркування, викладені у поясненні на адміністративний позов, та пояснив, що у відповідача немає письмових доказів звернення до управління соціального захисту населення, а центру зайнятості направлялися звіти за жовтень, листопад 2005 року,  що підтверджується листом центру зайнятості, тому відповідач стверджує,  що  у даній ситуації відсутня вина відповідача, оскільки відповідач створив необхідне робоче місце для інваліда і повідомив про це, але інваліди відповідачу не направлялися, а займатися їх пошуком  відповідач не зобов'язаний.

Оцінивши докази у їх сукупності,  вислухавши пояснення представників сторін, суд  приходить  до висновку,  що позов  підлягає  до задоволення з наступних мотивів.

Згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у редакції від 5 липня 2001 року (далі  -  Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання в 2005 році встановлювався норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, якщо інше не передбачено законом.  Тобто  норматив  встановлено  Законом  і не  потребується  встановлення його для кожного підприємства  та  доведення.    

За Законом підприємства  (об'єднання),  установи, організації, де кількість працюючих інвалідів   менша,  ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду  соціального захисту інвалідів, не пізніше 15 квітня наступного року,  штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на  відповідному підприємстві (об'єднанні),  установі, організації за кожне робоче місце,  не зайняте інвалідом.  Отже,  у разі невиконання підприємством в 2005 році встановленого законом нормативу,  воно  зобов'язане сплатити штрафні санкції  не пізніше 15 квітня 2006 року.

    Як вбачається із Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів  за 2005 рік,  підписаного посадовими особами відповідача та скріпленого його печаткою,  середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2005 році у відповідача складала 27 осіб. Чотири відсотки від цієї кількості –1,08. Оскільки робочі місця для працевлаштування інвалідів повинні визначатися у цілих числах та застосовуючи правила математичного округлення цифр відповідно до пункту 3.4. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”,  затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 338,  суд вважає,  що для відповідача норматив на 2005 рік складав  одне робоче місце для працевлаштування інвалідів.  

Із  вказаного  звіту  відповідача вбачається,   що  у  нього в 2005 році інваліди не  працювали. І це підтверджується відповідачем у своєму поясненні. Отже встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем у 2005 році не був виконаний. .   

    Суд вважає недоведеними твердження відповідача про відсутність його вини в тому,  що він не виконав встановлений законом норматив,  виходячи із наступного.

           Дійсно,  відповідно до статті 18 Закону в редакції, яка діяла в 2005 році, працевлаштування інвалідів повинно було здійснюватися органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів (далі –органи працевлаштування інвалідів). Як вбачається із тексту абзацу 3 статті 18 Закону, підприємства зобов'язані створювати для інвалідів умови праці з урахуванням  індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії,  передбачені чинним законодавством.      

Пунктами 5, 10 Положення встановлено,  що підприємства інформують центри зайнятості,  місцеві органи соціального захисту населення  та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів,  і працевлаштування інвалідів здійснюється  державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту,  місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань,  стану здоров'я інвалідів,  їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до пунктів 11, 12, 14 Положення місцеві органи соціального захисту  населення виявляють інвалідів,  які бажають працювати,  державна служба зайнятості –веде облік інвалідів,  які звернулися за допомогою у працевлаштуванні,   сприяє працевлаштуванню інвалідів,  які звернулися з таким проханням,  з урахуванням рекомендацій МСЕК,  підприємства –створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади,  на яких може використовуватися праця інвалідів.  

           Як вбачається із довідки Тальнівського районного центру зайнятості  від 17.01.2006р., відповідач звернувся до центру зайнятості лише 28.11.2005р.,  тобто за місяць до закінчення року,  тому суд вважає,  що таке повідомлення не можна вважати належним відповідно до Закону.    

Виходячи з викладеного, суд прийшов до висновку, що  відповідач не вжив всіх заходів щодо створення робочого місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році,      як того вимагає закон.  

Такий висновок суду ґрунтується на практиці Верховного Суду України (постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 8 лютого 2005 року).   

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті  встановлено, зокрема,  що учасник  господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи  порушення правил здійснення господарської діяльності,  якщо не доведе, що він ужив усіх залежних  від  нього заходів  для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки відповідач не довів і належними доказами не підтвердив,  що ним було вжито у 2005 році всіх залежних  від  нього заходів  для недопущення порушення вимог Закону  України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  і забезпечення встановлено Законом нормативу  створення робочого місця для працевлаштування інваліда,  тому  суд  приходить до висновку про правомірність вимоги позивача  про стягнення із відповідача штрафу за нестворення  для  працевлаштування інвалідів одного робочого місця.    

Як вбачається із даних звіту відповідача про зайнятість інвалідів за 2005 рік  і не заперечується відповідачем, середня річна заробітна плата в 2005 році у відповідача складала 6 307 грн.  Таким чином,  відповідач повинен сплатити штрафні санкції в сумі  6 307 грн.     

          На підставі ст. 94 КАС України з відповідача підлягають стягненню до Державного бюджету  63 грн. 07 коп. судового збору.     

    Виходячи з викладеного,  керуючись  ст.ст.  94, 160 –163 КАС України, суд      

    ПОСТАНОВИВ:     

 1.  Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути із  Товариства з обмеженою відповідальністю "Тальнівське  кар'єроуправління" ( 20400, Черкаська область,  м. Тальне,  вул. Вокзальна, 107, ідентифікаційний код 03575379):

           а) на користь Черкаського обласного відділення  Фонду України соціального захисту інвалідів (м. Черкаси,  проспект Хіміків, 50)  штрафні санкції в сумі  6 307 грн.;

           б) в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси № 31110095600002,  банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, через державну податкову інспекцію  –63 грн. 07 коп.  судового збору.   

     Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня  складення постанови в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.    

Суддя                                                                                                           А.Д. Пащенко

          Постанова складена в повному обсязі

16.06.2006р. 13 год. 50 хв.