Рішення

від 03.04.2024 по справі 480/148/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2024 року Справа № 480/148/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шаповала М.М.,

за участю секретаря судового засідання - І.С. Іуткіної,

представника позивача - О.О. Петрищева,

представника відповідача - Д.С. Свистун,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/148/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЛЛІУМ-Ш" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕЛЛІУМ-Ш" просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 18.12.2023 № 843118280703, яким нараховано штрафні (фінансові санкції) в розмірі 11151,6 грн та податкове повідомлення-рішення від 18.12.2023 № 843418280703, яким встановлено суму завищення ТОВ "СТЕЛЛІУМ-Ш" від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду в розмірі 932 607 грн.

Позовом мотивує тим, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "СТЕЛЛІУМ-Ш" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 16.11.20213 № 7073/18-28-07-03-07/39161460/305, яким встановлено наступні порушення: завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок по декларації за серпень 2023 року на загальну суму ПДВ 111 516 грн та завищення суми від`ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 932 607 грн.

За наслідками перевірки 18.12.2023 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 843118280703, яким нараховано ТОВ "СТЕЛЛІУМ-Ш" штрафні (фінансові санкції) в розмірі 11151,6 грн та податкове повідомлення-рішення від 18.12.2023 № 843418280703, яким встановлено суму завищення ТОВ "СТЕЛЛІУМ-Ш" від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду в розмірі 932607 гривень.

Позивач зазначає, що з точки зору податкового органу, заниження ТОВ "СТЕЛЛІУМ-Ш", податкових зобов`язань відбулось внаслідок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених при придбані палива, добрив, посадочного матеріалу, послуг елеватора на землі, які мають інше призначення (пасовища, сіножаті) ніж вирощування с/г культур, тобто використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків (п.п. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України).

В якості аргументації зазначеної вище позиції ГУ ДПС у Сумській області посилається на статистичну звітність ТОВ "СТЕЛЛІУМ-Ш" за формою 4-СГ "Звіт про посівні площі с/г культур" під урожай 2023 року, відповідно до якого платник має всього у користуванні с/г угідь 2730,51 га, в тому числі ріллі - 1920,58 га, хоча фактично засіяно площу землі у кількості 2 347 га, а саме пшениця озима-818,0 га, кукурудза -140,0 га, овес -101,0 га, гречка -194,0 га, ріпак озимий -637,0 га, соняшник - 420,0 га.

Таким чином, податковий орган прийшов до висновку, що перевіркою документально не можливо підтвердити правомірність використання земельних угідь у кількості 426,42 га (2347-1920,58).

Розрахунок витрат списаних підприємством на обробку 426,42 га землі здійснено ГУ ДПС у Сумській області непрямим методом у відсотковому значенні -18,17% від загальної засіяної площі (426,42 :2 347 х 100%)

Однак, позивач пояснює, що основним видом діяльності ТОВ "СТЕЛЛІУМ-Ш" є діяльність з кодом КВЕД 01.11 "Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур". Інші види діяльності: 01.43 Розведення коней та інших тварин родини конячих; 01.20 Змішане сільське господарство; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів; 93.19 Інша діяльність у сфері спорту; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 01.46 Розведення свиней; 01.49 Розведення інших тварин; 10.11 Виробництво м`яса. Підприємство орендує 1397 земельних ділянок.

Незалежно від складу угідь (рілля, сіножаття чи пасовища), цільове призначення всіх орендованих земель однакове - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Діюче законодавство не визначає вичерпного переліку сільськогосподарських культур, які можуть вирощуватись за землях, призначених для сінокосіння та випасання худоби, а тому посилання податкового органу на нецільове використання орендованих земельних ділянок є безпідставними.

Факт понесення підприємством витрат на обробку орендованих земель та правомірність формування податкового кредиту за такими операціями, податковим органом це заперечується, виключаються із складу витрат лише витрати у відсотковому відношенні, понесені на обробку сіножаття та пасовища, які з точки зору податкового органу були використанні не за призначенням.

Наголошує, що ПК України не відносить до функцій податкового органу здійснення контролю за цільовим використанням земель та не містить імперативної норми, яка зобов`язує платника податку - сільгоспвиробника, збільшувати зобов`язання з ПДВ на суму витрат, понесених на обробку земель, використаних не за призначенням. Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою суду справу було прийнято до провадження, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначила, що в ході перевірки позивачем документально не підтверджено правомірність використання ним земельних угідь з метою посіву сільськогосподарських культуру кількості 426,42 га (2347 га -1920,58 га). У відсотковому відношенні земельна ділянка у розмірі 426,42 га від загальної засіяної площі становить 18,17% (426,42 га/2347 га* 100%).

Тобто 426,42 га із 2347 га земельних ділянок, які фактично використані позивачем задля посіву сільськогосподарських культур, не могли бути розорені. Водночас, на їх обробку використано ТМЦ (добрива, засоби захисту рослин, насіння, паливо), а на зібраний врожай з цих земельних ділянок використано послуги елеватора (сушіння продукції).

Представник пояснила, що зокрема, згідно даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 23 "Виробництво", яка надавалась на перевірку, за період з 01.03.2023 по 31.08.2023 на площу земельних угідь розміром 2347 га позивачем понесені витрати на добрива, паливо, гербіциди, посадковий матеріал та послуги елеватора з сушіння, які в подальшому було списано на собівартість продукції.

Так, згідно наданих позивачем на перевірку первинних документів на земельні ділянки площею 426,42 га понесені витрати у розмірі 1044122,98 грн, а саме:

- 26948468,95 * 18,17% = 4896537,81 грн * 20% (ПДВ) = 979307,36 грн;

- 2547984,14 * 18,17% = 462968,72 грн * 14% (ПДВ) = 64815,62 грн.

Водночас, з огляду на те, що вказані витрати понесені на обробіток, посів та сушіння культур на землях, які не могли бути розорені і використані для вирощування сільськогосподарської продукції, понесені витрати не могли бути списані на собівартість продукції, адже останні згідно абз. "г" п.198.5 ст.198 ПК України не пов`язані з господарською діяльністю суб`єкт господарювання.

Власник/користувач земельної ділянки, яка віднесена до земель сільськогосподарського призначення, на відміну від земельних ділянок інших категорій, не вправі самостійно, на власний розсуд визначати вид використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення. У задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Крім того, представник відповідача заперечувала щодо покладених сум судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000 грн, оскільки представником позивача не надано до суду належних доказів на підтвердження співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Стелліум-Ш" є юридичною особою приватного права, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.04.2014, № запису: 1 633 102 0000 001336, обліковується в Реєстрі платників ПДВ за індивідуальним податковим номером 391614618227, є платником єдиного податку 4 групи.

Основним видом діяльності ТОВ "СТЕЛЛІУМ-Ш" є діяльність з кодом КВЕД 01.11 "Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур". Інші види діяльності: 01.43 Розведення коней та інших тварин родини конячих; 01.20 Змішане сільське господарство; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів; 93.19 Інша діяльність у сфері спорту; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 01.46 Розведення свиней; 01.49 Розведення інших тварин; 10.11 Виробництво м`яса.

Підприємство орендує 1397 земельних ділянок.

18.12.2023 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 843118280703, яким нараховано ТОВ "СТЕЛЛІУМ-Ш" штрафні (фінансові санкції) в розмірі 11 151,60 грн та податкове повідомлення-рішення від 18.12.2023 № 843418280703, яким встановлено суму завищення ТОВ "СТЕЛЛІУМ-Ш" від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду в розмірі 932 607 грн.

Відповідно до акту перевірки, ГУ ДПС у Сумській області під час перевірки дотримання податкового законодавства при декларуванні в Декларації з ПДВ за серпень 2022 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення норм податкового законодавства: п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, абзац "г" п. 198.5 ст.198, п. 200.1, абзацу "б" п. 200.4 ст. 200 ПК України, у зв`язку з тим що останнім:

- завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок по декларації за серпень 2023 року на загальну суму ПДВ 111 516 грн;

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 932 607 грн.

Так, перевіркою своєчасності, достовірності і повноти визначення суми податкових зобов`язань встановлено їх заниження (показник у рядку 9 (колонка Б) Декларації) внаслідок заниження показника податкових зобов`язань, нарахованих відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПК України (рядок 4.1 (колонка Б) Декларації) на суму 1 044 122,98 грн, що, як наслідок, призвело до завищення на цю ж суму від`ємного значення (показник рядка 19 Декларації).

Зокрема, заниження суми податкового зобов`язання відбулось у зв`язку з не нарахуванням ТОВ "Стелліум-Ш" всупереч пп.14.1.36, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187 п. 188.1 ст.188, абзац "г" п. 198.5 ст.198 ПК України податкових зобов`язань по операціях зі списання добрив, гербицидів, посадочного матеріалу, палива, послуг елеватора (сушіння продукції) на суму ПДВ 1 044 122,98 грн, що використані не у господарській діяльності.

При цьому, частина із вказаної суми була заявлена позивачем до бюджетного відшкодування (111 516 грн), інша частина віднесена до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (932 607 грн).

Відповідно, позивачем було:

- завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок по декларації за серпень 2023 року на загальну суму ПДВ 111 516 грн;

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 932 607 грн.

Так, за результатами перевірки встановлено, що ТОВ "Стелліум-Ш" згідно наданих первинних документів здійснював посів сільськогосподарської продукції (ріпака озимого, овса, пшениці озимої, гречки, кукурудзи, соняшника) на землі, яка має інше призначення, а саме - сіножаті та пасовища.

Згідно даних Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2023 рік від 14.02.2023 № 9023812424 ТОВ "Стелліум-Ш" має у володінні: ріллі - 1920,5770 га, сіножатей - 588,5293 га, пасовищ - 221,4026 га.

Відповідно до статистичної звітності ТОВ "Стелліум-Ш" за формою 4-СГ "Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур" під урожай 2023 року встановлено, що платник має всього у користуванні сільськогосподарських угідь 2730,51 га, в т.ч. ріллі -1920,58 га.

Водночас, згідно даних статистичної звітності за формою 4-СГ позивачем засіяно площу землі у кількості 2347 га, а саме: пшениця озима - 819,0 га, кукурудза - 140,0 га, овес - 101,0 га, гречка - 194,0 га, ріпак озимий - 673,0 га, соняшник - 420,0 га.

Таким чином, в ході перевірки документально не підтверджено правомірність використання позивачем земельних угідь з метою посіву сільськогосподарських культуру кількості 426,42 га (2347га -1920,58 га).

У відсотковому відношенні земельна ділянка у розмірі 426,42 га від загальної засіяної площі становить 18,17% (426,42 га/2347 га* 100%).

Позивач не погодився з ППР та звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно п. "а" ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до приписів ст. 22 названого Кодексу землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи,

Згідно з розділом II Наказу Державного комітету статистики України від 05.08.2008, № 270 "Про затвердження Методики проведення розрахунків основних показників обсягів виробництва продукції тваринництва у господарствах усіх категорій" сільськогосподарські угіддя - земельні ділянки, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції. До їхнього складу входять рілля (включаючи чисті пари), перелоги, багаторічні насадження, сіножаті та пасовища.

Рілля - земельні ділянки, які систематично обробляються та використовуються під посіви сільськогосподарських культур, уключаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площі парників та теплиць. До площі ріллі не належать сіножаті та пасовища, які розорано з метою їх докорінного поліпшення та які використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

З аналізу викладених норм законодавства випливає, що сіножаті та пасовища - це земельні ділянки, які можуть бути розорані з метою їх докорінного поліпшення та які використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби.

За своїми ботанічними властивостями пшениця відноситься до роду однорічних трав`янистих рослин родини злакових. В якості кормової сільськогосподарської культури використовується для виготовлення комбікорму, висівки - як концентрованого корму, соломи і полови - як грубих кормів для вигодовування тварин.

Таким чином, діюче законодавство не визначає вичерпного переліку сільськогосподарських культур, які можуть вирощуватись за землях, призначених для сінокосіння та випасання худоби, а тому посилання податкового органу на нецільове використання орендованих земельних ділянок є безпідставними.

За своїми ботанічними властивостями пшениця відноситься до роду однорічних трав`янистих рослин родини злакових. В якості кормової сільськогосподарської культури використовується для виготовлення комбікорму, висівки - як концентрованого корму, соломи і полови - як грубих кормів для вигодовування тварин.

Таким чином, діюче законодавство не визначає вичерпного переліку сільськогосподарських культур, які можуть вирощуватись за землях, призначених для сінокосіння та випасання худоби, а тому посилання податкового органу на нецільове використання орендованих земельних ділянок є безпідставними.

Факт понесення підприємством витрат на обробку орендованих земель та правомірність формування податкового кредиту за такими операціями, податковим органом це заперечується, виключаються із складу витрат лише витрати у відсотковому відношенні, понесені на обробку сіножаття та пасовища, які з точки зору податкового органу були використанні не за призначенням.

Контролюючі органи у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України та іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 8 Конституції України закріплено принцип законності, який означає що державні органи та їх посадові особи діють за принципом "дозволено лише те, що прямо визначено законом".

Положеннями п.1.1 ст.1 ПК України передбачено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до ст. 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

В свою чергу, ПК України не відносить до функцій податкового органу здійснення контролю за цільовим використанням земель та не містить імперативної норми, яка зобов`язує платника податку - сільгоспвиробника, збільшувати зобов`язання з ПДВ на суму витрат, понесених на обробку земель, використаних не за призначенням.

Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, якщо таке мало місце, може призвести до:

- розірвання договорів оренди земельних ділянок на підставі,

- штрафу на посадових осіб за ст. 53, ст. 55 КпАП,

- відшкодування збитків, завданих власнику земельної ділянки внаслідок її використання не за цільовим призначенням.

Суд зазначає, що не є підставою для застосування норми п.п. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України - використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

Поняття "використання земельної ділянки не за призначенням" та поняття "використання матеріальних активів в операціях що не є господарською діяльністю" не є тотожними.

Відповідно до п.п "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже, якщо підприємство використовує придбані товари в операціях, що не є господарською діяльністю, воно повинно нарахувати собі податкові зобов`язання з ПДВ, у відповідності до п.п. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Проте, застосування податковим органом до ТОВ "СТЕЛЛІУМ-Ш" п.п. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України є помилковим, оскільки аналіз наведеної вище норми закону свідчить, що обов`язок платника податку нарахувати податкові зобов`язання ставиться в залежність від такої умови, як використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника (безоплатна передача, втрати, псування тощо).

Як вже зазначалось вище, основним видом діяльності ТОВ "СТЕЛЛІУМ-Ш" є діяльність з кодом КВЕД 01.11 "Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур", тобто витрати на обробку земель (пасовища, сіножаті), що знаходяться в оренді підприємства, здійсненні останнім в межах виду своєї основної діяльності, що є прямою статутною господарською діяльністю ТОВ "СТЕЛЛІУМ-Ш" як платника податку. Отже, такі витрати безсумнівно охоплювалися поняттям розумної економічної причини, що не може залишитися без уваги контролюючого органу (постанова ВС від 12 травня 20920 року № 870/6956/12).

Більш того, як встановлено судом, у "Звіті про посівні площі с/г культур" за формою 4-СГ підприємством зазначено загальну площу землі яка була засіяна (2 347 га), тобто документально підтверджено напрямок використання витрат.

Враховуючи, що товари/послуги використовуватися ТОВ "СТЕЛЛІУМ-Ш" в операціях, що є господарською діяльністю платника податку - вказаний у п.п. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України обов`язок відсутній.

В свою чергу податковим органом не доведено в яких саме операціях, що не є господарською діяльністю підприємства, використано придбані позивачем Товари та послуги.

Господарська діяльність пов`язується виключно з отриманням доходу та економічними вигодами від здійсненної операції (судові справи № 815/184/15, № 825/3381/13-а).

Відповідно до ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

У відповідності до положень підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно з положеннями абзацу другого пункту 2.1 Положення № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. Із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Таким чином, з визначеного у Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає обов`язкова наявність наміру платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не можуть бути відображені в податковому обліку.

В даному випадку, витрати понесенні ТОВ "СТЕЛЛІУМ-Ш" на придбання майна та отримання послуг, не тільки мали направленість на отримання доходу від господарської діяльності, а й призвели до його отримання.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи задоволення позовних вимог, позивачу за рахунок бюджетних асигнувань підлягає відшкодуванню сума судового збору, сплачена при зверненні до суду.

Щодо клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 20000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України). Частинами першою, другою статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС Українивстановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, пов`язаних із розглядом справи, встановлюється на підставі доказів, поданих протягом 5 днів після ухвалення судового рішення. Даною нормою передбачено право подання таких доказів, а не право сторони їх створити протягом 5 робочих днів, зокрема укладати додаткові угоди до основного договору, яким не передбачено розмір та порядок сплати гонорару, така додаткова угода не була укладена сторонами до винесення судового рішення по справі.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підтвердження позовних вимог представником надано договір від 24.11.2023 № 24/11 про надання правової допомоги відповідно до якого зазначено фіксовану суму гонорару за договором складає 20000 грн, рахунок на оплату № 24/11 від 24.11.2023, платіжну інструкцію № 1178 від 24.11.2023 про отримання коштів від позивача у сумі 20000 грн, ордер про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі адвокатських послуг від 24.11.2023.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 320/3271/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16 вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися у тому числі через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа № 815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа № 640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20).

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частин 6, 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, зазначає, що сума правничої допомоги не є спір мірною із предметом позовних вимог, частина наданих послуг, зазначена в акті виконаних послуг здійснюється в рамках підготовки адміністративного позову.

Дослідивши зміст договору та оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, ціну позову та значення справи для сторони, враховує предмет спору, те, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення витрат з відшкодування правничої допомоги, суд приходить висновку, що виходячи з вищевикладеного, розумним, справедливим та співмірним предмету позову призначити позивачу 10000 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЛЛІУМ-Ш" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 843118280703 від 18 грудня 2023 року, яким визначено товариству з обмеженою відповідальністю "СТЕЛЛІУМ-Ш" завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 111 516 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11151,6 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області № 843418280703 від 18 грудня 2023 року, яким визначено суму завищення товариством з обмеженою відповідальністю "СТЕЛЛІУМ-Ш" від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду в розмірі 932607 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Ільїнська, 13, код ЄДПОРУ 43995469) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЛЛІУМ-Ш" (41111, вул. Озерна, 36, с. Дібрівка, Шосткинський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 39161460) судові витрати на сплату судового збору в сумі 15829,11 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.04.2024.

Суддя М.М. Шаповал