Рішення

від 10.04.2024 по справі 500/7823/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7823/23

10 квітня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременецького відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до Кременецького відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просить рішення Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 11 листопада 2023 року про відмову у оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім`я ОСОБА_1 визнати протиправним та скасувати, зобов`язати Кременецький відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503 - XII.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до відповідача із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. В даній заяві було повідомлено про відмову за релігійними переконаннями від оформлення і отримання паспорта у формі картки - документа Реєстру та обґрунтовано право на паспорт - книжечку. Однак, відповідач відмовив у видачі такого паспорта, посилаючись на те, що ними не подано обов`язкового пакету документів передбаченого Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06.06.2019.

Ухвалою суду від 08.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законом України, оскільки заявницею було подано не усі документи, необхідні для оформлення і видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають. Просить врахувати, що територіальний підрозділ ДМС цілком правомірно роз`яснив, що заявник має право повторно звернутися до територіального підрозділу в разі зміни або усунення обставин через які було відмовлено в оформленні та видачі паспорта зразка 1994 року. Також, вважає, що посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у Постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду справи №806/3265/17, як на такі, що повинні застосовуватися при вирішенні зазначеного спору, є необґрунтованими, оскільки у вказаній Постанові надано правову оцінку спірним правовідносинам, які не є тотожними спірним правовідносинам, що виникли у даній справі. Також зазначив, що позивачем жодним чином не підтверджено приналежність до будь-якої з релігійних конфесій, що, на думку відповідача, не може бути підставою для відмови з релігійних переконань від отримання паспорта у формі ІД-картки. Звернув увагу суду на тому, що позивач вперше після досягнення 18-річного віку звернулась за оформленням паспорта громадянина України. Відтак, відповідач вважає, що заявник, який звертається за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку, додатково подає (за наявності) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, на ім`я якої оформляється паспорт. За відсутності таких документів стосовно цієї особи проводиться процедура встановлення особи, визначена в розділі ІІІ цього Тимчасового порядку. У такому випадку заявник подає письмове звернення у довільній формі, у якому зазначаються адреси місць проживання, навчання, роботи, перебування в установах виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які залучатимуться до проведення процедури встановлення цієї особи.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

17.10.2023 до Кременецького відділу УДМС у Тернопільській області із заявою про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року у зв`язку із досягненням повноліття звернулася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 та подала наступні документи: 1) заяву про видачу паспорта громадянина України, Додаток 1 до Тимчасового порядку; 2) заяву від 17.10.2023; 3) 2 фотокартки розміром 3,5x4,5 см; 4) свідоцтво про народження НОМЕР_1 видане 18.01.2005 Почаївською міською радою Кременецького району; 5) витяг з реєстру територіальної громади від 22.08.2023 №2023/006614749; 6) копія паспорта матері серії НОМЕР_2 виданий Кременецьким PC УДМС в Тернопільській області 28.12.2012; 7) свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_3 видане 22.01.2009 ВРАЦС Кременецького РУЮ Тернопільської області; 8) свідоцтво про шлюб НОМЕР_4 видане 22.11.2012 Почаївською міською радою; 9) копія свідоцтва про здобуття базової середньої освіти; 10) копія свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти; 11) заяву від 17.10.2023 №К49/6/6119-23.

Однак відповідач 11.11.2023 прийняв Рішення про відмову у оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року. В обґрунтування вказаного рішення відповідач зазначив, що в порушення вимог Тимчасового порядку, 17.10.2023 при зверненні до територіального підрозділу ДМС ОСОБА_1 рішення суду про зобов`язання Кременецького відділу УДМС у Тернопільській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, на її ім`я, не подала.

Про вказане рішення позивача повідомленням Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 11.11.2023.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з наступного.

Великою Палатою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року винесено постанову в зразковій адміністративній справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), відповідно до якого задоволено частково апеляційну скаргу на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року. Дане судове рішення набрало законної сили 19.09.2018.

Так, у згаданому рішенні Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження "нагальній суспільній потребі", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі "Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine" від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі "Groppera Radio AG and Others v. Switzerland" від 28 березня 1990 року).

Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Крім того, відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення позивача до Відділу УДМС діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.

Таким чином, ознаками цієї типової справи є: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

При цьому, у спірному випадку позивач звернулася із заявою до територіального відділу УДМС України в Тернопільській області про видачу паспорта у формі книжечки неповнолітній дитині, зазначаючи про те, що по релігійних переконаннях відмовляються від отримання паспорта у формі пластикової картки типу ID-1, згоду на обробку персональних даних не надають.

Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухвалені рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатам розгляду зразкової справи, суд повинен враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатам розгляду зразкової справи.

Оскільки, ця адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, суд при її вирішенні враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій адміністративній справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону №5492-VI.

Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Відповідача від 11.11.2023 до задоволення не підлягають.

З приводу доводів відповідача, що позивач вперше після досягнення 18-річного віку звернулась за оформленням паспорта громадянина України, суд зазначає, що відповідачем у спірному випадку не заперечується, що позивачем подано заяву від 17.10.2023 про встановлення особи заявника на отримання паспорта громадянина України.

Натомість, доводи відповідача зводяться до того, що в порушення вимог Тимчасового порядку, 17.10.2023 при зверненні до територіального підрозділу ДМС ОСОБА_1 рішення суду про зобов`язання Кременецького відділу УДМС у Тернопільській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, на її ім`я, не подала.

Стосовно доводів відповідача з приводу того, що позивачем жодним чином не підтверджено приналежність до будь-якої з релігійних конфесій, суд вважає, що подання таких документів Тимчасовим порядком від 06.06.2019 №456 не передбачено.

Таким, чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у спосіб, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 в зразковій адміністративній справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов`язати Кременецький відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503 - XII.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 10 квітня 2024 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідач - Кременецький відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Драгоманова, 9, м. Кременець, Тернопільська область,47001 код ЄДРПОУ:37839038).

Головуюча суддяДерех Н.В.