Рішення

від 10.04.2024 по справі 520/32703/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2024 р. № 520/32703/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд. 7,м. Вінниця,Вінницька область,21100), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром 3 під., 2 пов.,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61022), третя особа - Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" (вул. Різдвяна, буд. 29,м. Харків,61052) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії №204450017294 від 21.09.2023р. ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати мені пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з 14 вересня 2023 року.

3. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати мені заборгованості з виплати пенсії за віком на пільгових умовах з 14 вересня 2023 року у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії №204450017294 від 21.09.2023р. ОСОБА_1 є протиправним та таким, що порушує права позивача на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 16.11.2023 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

01.12.2023 року до суду від третьої особи - Комунального підприємства "Харківський метрополітен", до суду надійшли письмові пояснення, в яких щодо задоволення позовних вимог третя особа заперечувала.

Представником відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, 08.12.2023 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскаржуване позивачем рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії №204450017294 від 21.09.2023р. ОСОБА_1 є таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.

13.12.2023 року представником відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, надано відзив на позовну заяву, в якому він також просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.

14.12.2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.09.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Харківській області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах на підставі положень ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», до якої було долучено окрім іншого трудову книжку та довідку КП «Харківський метрополітен» від 13.09.2023р. №03- 28/924 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до пп.2 п.4.2 Порядку №22-1 заява на призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр). Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Тобто, після реєстрації звернення (заяви) ОСОБА_1 в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Харківській області про призначення пенсії, було розглянуто головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області.

Рішенням Головного управління ПФУ у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії № 204450017294 від 21.09.2023 року ОСОБА_1 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 1 пункту 2 статті 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з огляду на відсутність необхідного пенсійного віку.

Вказаним рішенням також було зазначено окрім іншого, що згідно наявних документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж заявника становить 32 роки 6 місяців 1 день, пільговий стаж по Сп.№1 - 9 років 0 місяців 14 днів (зниження пенсійного віку на 9 років).

Пільговий стаж зарахований згідно наданої довідки від 13.09.2023 року №03-28/924 (з 20.12.1993 по 16.01.2003 року) та витягів до атестацій з урахуванням перерви між ними (24.11.1994 і 07.12.1999).

Додатково у вказаному рішенні було повідомлено, що в трудовій книжці НОМЕР_1 від 08.04.1993 року на титульній сторінці відсутня дата народження особи, оскільки заявник працюючий рекомендовано привести ТК у відповідність паспортним даним.

Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 07.09.2024 року.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого "Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї".

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 19.07.2003 №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина перша).

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року (пункт 2 частини другої).

Пунктом 3 "Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі по тексту - Порядок №383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 10 Порядку №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно пункту 2.1 статті 114 Закону №3058 пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них 10 років на зазначених роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції; стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування; стосовно жінок, які працюють на вирощуванні, збиранні та післязбиральному обробленні тютюну, - про зайнятість на перелічених роботах протягом повного сезону. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" (далі - Порядок №442) та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.92 №41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів, основною метою атестації є регулювання відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Пунктом 1 Порядку №442 визначено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно з приписів пункту 4 Порядку №442, та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, періодичність атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника (власника) підприємства, організації.

Відповідно до положень пункту 6 Порядку №442 та підпункту 1.4 пункту 1 Методичних рекомендацій, атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8, 9 Порядку №442, відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016 року затверджено Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Системний аналіз вище наведеного правового регулювання дає підстави для висновку, що довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21.08.1992 року. Після 21.08.1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом №1788 (статті 13, 62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Отже, правова норма статті 62 вказаного Закону, передбачає, що основним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка і лише при її відсутності, або відповідних записів у ній, стаж підтверджується згідно із Порядком, затвердженим Постановою КМУ №637.

Матеріалами справи, а саме трудовою книжкою НОМЕР_1 від 08.04.1993 року та довідкою відділу кадрів КП "Харківський метрополітен" від 13.09.2023 року № 03-28/925 підтверджується трудова діяльність позивача в КП "Харківський метрополітен" у наступні періоди, а саме:

- слюсарем з ремонту рухомого складу електродепо «Московське» з 01.03.1993р.;

- направлений в технічну школу Харківського метрополітену на курси машиністів електропоїзда метрополітену з 01.03.1993р.;

- відрахований із технічної школи після закінчення курсів в розпорядження начальника електродепо «Московське» 17.12.1993р.;

- 18.12.1993р. звільнений з переведенням в електродепо «Салтівське»;

- машиністом електропоїзда метрополітену електродепо «Салтівське» з 20.12.1993р. по 30.06.2006р.;

- машиністом електропоїздалінійноїроботи електродепо «Московське» з 01.07.2006р. по 31.07.2006р.;

- машиністом-інструктором локомотивних бригад електродепо «Московське» з 01.08.2006р. по 14.01.2009р.;

- машиністом електропоїздалінійної роботи електродепо «Московське» з 15.01.2009р. по 31.03.2009р.;

- машиністом електропоїзда (при роботі на лінії) в одну особу електродепо «Московське» з 01.04.2009р. по 21.05.2017р.;

- черговим по електродепо «Салтівське» з 22.05.2017р. по теперішній час.

На даний час позивач перебуваю на військовій службі, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 28.08.2023р.

Трудова книжка позивача НОМЕР_1 від 08.04.1993 року не є дублікатом, всі записи про прийняття та звільнення ОСОБА_1 з роботи є послідовними, вчинені за підписом відповідних посадових осіб та скріплені печаткою організації, виправлень трудова книжка не містить.

Жодних зауважень щодо зазначених записів у трудовій книжці позивача пенсійним органом не пред`являлось.

Щодо твердження позивача в оскаржуваному рішенні № 204450017294 від 21.09.2023 року стосовно того, що в трудовій книжці НОМЕР_1 від 08.04.1993 року на титульній сторінці відсутня дата народження особи, то зазначене твердження не відповідає дійсності, оскільки судом досліджено титульний аркуш трудової книжки позивача та встановлено, що в графі дата народження зазначено, 06.09.1973.

Також суд зазначає, що Постановою КМУ від 11.03.1994 №162 затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Постановою КМУ від 15.11.1994 №773 внесені зміни і доповнення до списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а саме підпункт "а" підрозділу 1 розділу XXI "Транспорт" після позиції 1200100а-12180 доповнено позицією 1200100а-14409 такого змісту: "1200100а-14409 Машиністи електропоїздів метрополітену".

В подальшому постановою КМУ від 16.01.2003 №36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком пільгових умовах":

а)затверджені: Список № 1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;

б)визнані такими, що втратили чинність: постанова КМУ від 11.03.1994 № 162 та постанова КМУ від 15.11.1994 №773.

До Списку №1, затвердженого постановою КМУ від 16.01.2003 №36, позиція "Машиністи електропоїздів метрополітену" не внесена.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 08.04.1993 року позивач працював на посаді машиніста електропоїзда метрополітену з 20.12.1993р. по 30.06.2006р.

Таким чином суд зазначає, що стаж позивача на цій посаді становить 12 років 6 місяців 10 днів, що надає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Крім того суд зазначає, що позивач має стаж на посаді машиніста електропоїзда лінійної роботи в період 01.07.2006р. по 31.07.2006р., тобто 31 день; в період 15.01.2009р. по 31.03.2009р., тобто 0 років 2 місяці 16 днів.; машиністом електропоїзда (при роботі на лінії) в одну особу в період з 01.04.2009р. по 21.05.2017р., тобто 8 років 1 місяць 19 днів. Стаж роботи на посаді машиніста-інструктора локомотивних бригад в період з 01.08.2006р. по 14.01.2009р., тобто 2 роки 5 місяців 13 днів.

Виходячи зі змісту довідки КП «Харківський метрополітен» від 13.09.2023р. №03-28/924 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, та рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії, вбачається що саме з відсутністю професії "Машиніст електропоїздів метрополітену" у Списку № 1, затвердженому в редакції постанови КМУ від 16.01.2003 № 36, відповідач пов`язує втрату позивачем права на врахування стажу роботи позивача машиністом електропоїзду метрополітену як пільгового для призначення пенсії за Списком №1, оскільки в довідці зазначено період пільгового стажу з 20.12.1993р. по 16.01.2003, в той час як згідно трудової книжки ОСОБА_1 працював на посаді машиніста електропоїзда метрополітену з 20.03.1993р. по 30.06.2006р.

Таким чином, факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується насамперед відповідними записами у його трудовій книжці.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383, результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів, основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442, та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Відтак, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року, 25 листопада 2014 року 10 і 17 березня, 14 квітня, 2 грудня 2015 року, 10 лютого, 12 квітня 2016 року (справи №№21-183а13, 21-519а14, 21-51а15, 21-585а14, 21-383а14, 21-1329а15, 21-5432а15, 21-6501а15), щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

За таких обставин, відмовляючи позивачу в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.

З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії №204450017294 від21.09.2023р. ОСОБА_1 .

В той же час суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд не може зобов`язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.

Крім того, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством, а відповідач не здійснював обрахунок пільгового стажу позивача, суд не може перебирати на себе функцій суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, то суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.09.2023 року про призначення пенсії на пільгових умовах на підставі положень ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо клопотання про негайне виконання рішення суду в частині виплати заборгованості з пенсії за віком на пільгових умовах з 14 вересня 2023 року у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно з ч.2 ст.371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Так, рішенням у даній справі не стягувалось на користь позивача суми боргу з пенсії.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування в даному випадку приписів статті 371 КАС України.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд. 7,м. Вінниця,Вінницька область,21100), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром 3 під., 2 пов.,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61022), третя особа - Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" (вул. Різдвяна, буд. 29,м. Харків,61052) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії №204450017294 від 21.09.2023р. ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.09.2023 року про призначення пенсії на пільгових умовах на підставі положень ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення".

В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.