Рішення

від 10.04.2024 по справі 520/2937/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

10 квітня 2024 р. справа № 520/2937/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" (просп. Героїв Харкова, буд. 135А,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61001, код ЄДРПОУ 34470937) до Харківської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Торговий дім "Золота миля" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Держмитслужби, в якому просить суд визнати противоправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000044/2 від 17.01.2024 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000056.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на послуги адвоката у сумі 5 000,00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

В обґрунтування позову позивач вказав, що надані до митного оформлення документи містять повні і достовірні відомості про митну вартість товару і не містять жодних розбіжностей, тому виключають будь-які які сумніви у заявленій митній вартості.

Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що спрацювання ризиків АСАУР вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів, то логічно послідовним є твердження про те, що неподання декларантом на запит митного органу жодних додаткових документів свідчить про те, що обґрунтований сумнів митниці у правильності обрання методу визначення митної вартості та правильності її обчислення не був усунутий, що, в свою чергу, виключає можливість для митного органу визнати заявлену декларантом митну вартість.

Інші заяви по суті спору учасники не подавали.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 17.01.2024 року до митного поста «Барабашово» Харківської митниці ПП ТД «Золота миля» (34470937) була подана митна декларація за номером № 24UA807200050080U0 на товар: «М`якоть кокосового горіху висушена та подрібнена..» код товару 0801110000, що надійшло від PT. Putra KarangetangJL. Arie Lasut No/121 Kecamatan Singkil Manado 95233 Indonesia Sulawesi Utara на адресу ПП "Торговий Дім"Золота Миля".

На підтвердження заявленої у митній декларації № 24UA807200000805U0 від 17.01.2024р. митної вартості товару, яка становить 34 438,96 доларів США та відповідно 1 306 087,18грн. разом з декларацією позивачем до митного органу були надані наступні документи: пакувальний лист 122/PK/PL/IX/2023 від 14.09.2023; Проформа інвойс S-3271-DC- 08/23 від 25.08.2023; Проформа інвойс 0000000170 від 21.11.2023; Інвойс 122/PK/INV/IX/2023 від 14.09.2023 Коносамент 230818043 від 02.10.2023; ЖД накладна 3129716300 від 08.01.2024; CMR 8921від 15.01.2023;T1 MRN23PL322080NS6CNRE7 від 18.12.2023; Фітосанітарний сертифікат 7300960 від 30.09.2023; Сертифікат про походження товару 1047336/ER/GSP-EU/2023 від 30.09.2023; Платіжне доручення про оплату за товар 107

від 27.10.2023; Транспортний рахунок 5653280543 від 09.11.2023 Транспортний рахунок 0000000281 від 10.01.2024; Справка про транспортні витрати б/н від 17.01.2023; Платіжне доручення про оплату за транспортування 148 від 27.11.2023; Платіжне доручення про оплату за транспортування 560 від 13.11.2023;Контракт BO-183- 131119 від 13.11.2019;Специфікація 7 від 31.08.2023;Додаткова угода до контракту 1 від 30.12.2020; Додаткова угода до контракту 2 від 31.08.2023; Транспортний договір UA00069121 від 20.09.2021; Транспортний договір 23-17 від 28.07.2022; Декларація про відсутність ГМО б/н від 23.09.2023; Лист б/н від 31.08.2023;Серт. аналізу 094/PKLAB/IX/2023 від 23.09.2023; Лист виробника б/н від 23.07.23;Лист б/н від 23.09.23.

Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД, №24UA807200000805U0 від 17.01.2024 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодом: 103-1: Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/ або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби; 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості): Перелік індикаторів ризику. Індикатор [3.3.4.] Заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

У повідомленні від 17.01.2024 Харківська митниця запропонувала декларанту надати додаткові документи по ЕМД №24UA807200000805U0.

17.01.2024р. (вих. №23/12/1) позивачем надані митному органу додаткові документи та пояснення, в яких зазначено, що згідно наданих декларантом документів можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди, а декларантом надано вичерпний перелік документів згідно норм митного Кодексу України щодо підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення.

Щодо надання виписки з бухгалтерської документації (Транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо), ПП «Торговий дім «Золота миля» повідомив, що разом з митною декларацією від 17.01.2024 р. №24UA807200000805U0 були надані Платіжне доручення оплати товару № 107 від 27.10.2023; платіжне доручення за оплату транспортних послуг №148 від 27.11.2023, платіжне доручення за оплату транспортних послуг №560 від 13.11.2023, Транспортний рахунок 5653280543 від 09.11.2023, Транспортний рахунок №0000000281 від 10.01.2024, Договори надання транспортних послуг №UA00069121 від 20.09.2021р., №23-17 від 28.07.2023, Довідка про транспортні витрати б.н від 17.01.2024.

Щодо надання каталогу, специфікації, прейскуранту виробника товару ПП «Торговий дім «Золота миля» повідомив, що додатково надає калькуляцію б/н від 31.08.2023 та прайс-лист б/н від 31.08.2023.

Щодо надання копії митної декларації країни відправлення з перекладом ПП «Торговий дім «Золота миля» повідомив, що такий документ не надавався продавцем товару.

Щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, позивач повідомив, що ПП «Торговий дім «Золота миля» на цей час не має таких висновків.

17.01.2024 Харківською митницею Державної митної служби України відмовлено у оформленні (випуску) товарів, складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000056 та прийнято рішення про коригування митної вартості № UA807000/2024/000042/2 від 17.01.2024.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом з обґрунтуванням, вказаним вище.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України (далі - МКУ) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення (далі - АСМО Інспектор).

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані положення МКУ кореспондуються з положеннями частини 2 статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року про те, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, вартості.

Згідно з Угодою про застосування статті VII ГАТТ первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1.

При цьому статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Частиною 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) визначено, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, під якою слід розуміти ціну за якою такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умови повної конкуренції.

Згідно із статтею 51 МКУ, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МКУ. Загальні положення щодо митної вартості товарів та методів її визначення встановлені в розділі III МКУ.

Відповідно до частини 4 статті 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України - є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших: витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Статтею 52 МКУ декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, зобов`язано в тому числі подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, передбачених МКУ, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МКУ).

Частиною 2 статті 53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7)ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом у відповідності до ст. 54 МКУ, під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється відповідно до Угоди про застосування статті VII ЕАТТ, розділу III Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичних рекомендацій №476), та поданих до митного оформлення документів.

За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МКУ, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками. Форми та обсяги контролю, визначені в Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР, виконуються посадовими особами митниці (митних постів) при проведенні митного контролю з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності, а також відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та/або митного оформлення товарів, транспортних засобів.

Відповідно до частини 4 статті 320 МКУ форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов`язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.

У частині контролю за митною вартістю товарів такими митними формальностями є різні форми перевірки документів та матеріалів.

Відповідно до глави 2 Методичних рекомендацій № 476 робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом: перевірки повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення; перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларується, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення; перевірки документів, що місять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірка документів, що містять відомості про страхування; перевірки включення/не включення складових митної вартості; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість; вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до ст.53 МКУ;порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення Інспектор.

При цьому, згідно глави 5 Методичних рекомендацій № 476 спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та інформація, отримана з мережі Інтернет, можуть використовуватися як джерела інформації під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків.

Системний аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що виявлені митницею розбіжності у поданих до митного оформлення документів правомірно зумовили початок процедури митних консультацій.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1)упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 1)у випадках, встановлених МКУ, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

2)у випадках, встановлених МКУ, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Оскільки документи, подані на виконання частини 2 та 3 статті 53 МКУ містили розбіжності, декларанта було зобов`язано надати додаткові документи на виконання частини 3 та 4 статті 53 МКУ.

Митниця зазначає, що що в залізничній накладній №3129716300 від 08.01.2024 у (гр.3) зазначено договір на перевезення №ВС/126/2022-ЦЮ від 21.12.2022, але позивачем зазначений договір не надано до митного оформлення, що зумовило висновок про можливість не додання всіх складових митної вартості.

Також при розгляді документів, які надав позивач до митного оформлення, з`ясовано, що в супровідному документі Т1 №MRN23 PL322080NS6CNRE7 від 18.12.2023 не заповнена гр. 33 «код товару» і країною відправлення зазначено ІD (Індонезія) та країною призначення UA (Україна) без зазначення географічних пунктів та відсутні умови поставки, можливо також не включені всі складові до розрахунку митної вартості.

Відповідач зазначив, що в результаті вивчення поданих до митного контролю і митного оформлення документів встановлено, що згідно коносаменту №230818043 умовами поставки зазначено Джакарта (Індонезія)- Гданськ (Польща), згідно накладних № 3129716300 від 08.01.2024 місцем відправлення значиться місто Гдиня (Польща), що зумовило висновок про можливість невлючення всіх складових до розрахунку митної вартості, а саме транспортних витрат та перевантаження/експедирування вантажу від м. Гданськ (Польща) до м. Гдиня (Польща).

До митного оформлення були надані банківські платіжні документи, саме платіжна інструкція в іноземній валюті № 107 від 27.10.2023 з відсутністю підпису відповідальної особи (підпису платника).

Разом з ЕМД №24UA807200000805U0 від 17.01.2024 на підтвердження транспортних витрат декларантом до митного контролю і митного оформлення були надані: інвойс про надання транспортних послуг №0000000281 від 10.01.2024 від STREAM TRADE EUROPE LTD; інвойс про надання транспортних послуг за морське перевезення №5653280543 від 09.11.2023 від MAERSK; довідка про транспортні витрати № б/н від 17.01.2024 від позивача.

Відповідач зазначає, що в інвойсі про надання транспортних послуг №0000000281 від 10.01.2024 вказані три операції транспортних послуг: перше- експедирування/ навантаження/ митне Т-1 - Гданськ (Польща)Мостиська (Україна); друге:- транспортування, навантаження Гданськ-Варшава-Прага. В цьому числовому значенні не зрозуміло маршрут із Гданська до Варшави і Праги. Митниця зазанчає, що зазначена партія товару була переміщена по з. д накладній №3129716300 від 08.01.2024 із м.Гданська (Польща) до м.Гдині (Польща), де завантажена у вагон і, таким чином, рухалася до митного кордону України, про що є відмітка митниці і засвідчена особистою номерною печаткою посадової особи митного органу. При цьому у гр.1 зазначеної залізничної накладної, тобто «відправник» вказано, що вантаж відправлявся саме із міста Гдиня (Польща).

При цьому сумнів у митного ргану викликає зазначення в інвойсі транспортних витрат №0000000281 транспортування та навантаження із Гданська до Варшави і до Праги.

Третє числове значення в цьому інвойсі стосується транспортування Варшава -Прага-Мостиська, при цьому у довідці про транспортні витрати № б/н від 17.01.2024 вказані дві суми морське перевезення і сума по інвойсу №0000000281 з не зрозумілими числовими значеннями.

Митниця наголошує, що в зазначених документах про транспортні витрати, які позивач надав до митного контролю і митного оформлення, немає чіткого механізму розрахунку транспортних витрат, немає розрахунку експедиторських витрат, витрат на навантажувальні-розвантажувальні роботи за межами митної території України. Тобто, не включені всі складові до розрахунку митної вартості по транспортним послугам.

Митниця також вказує, що позивачем надано до митного контролю та митного оформлення банківський документ платіжна інструкція №560 від 13.11.2023, який підтверджує оплату транспортних витрат, що підтверджує факт оплати фрахту, тобто морського перевезення. Також, позивачем наданий такий банківський документ платіжна інструкція №148 від 27.11.2023 - оплата транспортних витрат по контракту про надання транспортних послуг №27-17 від 28.07.2023. Однак у гр.70 «призначення платежу» вказані інвойси, які зовсім не стосуються зазначеної партії товару.

Митниця вважає такий документ загальним банківським, а тому з`ясувати, яка сума транспортних витрат була сплачена саме по вищезазначеній ЕМД №24UA807200000805U0 від 17.01.2024 не можливо.

Відповідач також звертає увагу суду, що оплата транспортних витрат по платіжній інструкції здійснена 27.11.2023, при цьому зазначена партія товару заїхала на митну території України 08.01.2024. Сумнів у митного органу викликає той факт, що оплата транспортних витрат була здійснена раніше від того, коли було завершено транспортування вантажу і подано митну декларацію №24UA807200000805U0.

З урахуванням вищевикладеного Харківська митниця вважає, що у межах спірних правовідносин наявні розбіжності по товаротранспортних документам і не включення всіх числових значень складових митної вартості товару та з посиланням на п.п.2.2, 2.11, 2.12 п.2 розділу 2 Методичних рекомендацій №689 зазначає, що посадовою особою митниці було здійснено перевірку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування, та перевірку наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість, та наявності розбіжностей у документах, наданих декларантом до митного контролю та митного оформлення, утім, сумніви митного органу щодо правильності заявленої суми витрат на транспортування оцінюваних товарів не було спростовано.

До митного контролю і митного оформлення декларантом не було подано експортної митної декларації країни відправлення. Також щодо проведення верифікації експортної митної декларації відповідач вказав, що згідно зі ст. 254 МКУ документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.

Замість копії декларації країни відправлення позивачем подано транзитну митну декларацію суду на бланку Т1 №MRN23PL322080NS6CNRE7 від 18.12.2023, тобто зовсім інший документ.

Транзитна митна декларація Т1 - це документ, який є митною гарантією і застосовується для товарів, які перетинають територію Євросоюзу (ЄС) транзитом або для гарантії доставки товару від кордону ЄС до митного складу або внутрішньої митниці (ЗУ від 12.09.2019 року №78-IX Про режим спільного транзиту та запровадження національної електронної транзитної системи»). Фактично це документ контролю доставки товарів, який дає можливість налагодити обмін інформацією про всі етапи транзиту товарів з 35 країнами в режимі реального часу.

Позивачем у ході судового розгляду справи не надано до суду доуказів або письмових пояснень щодо виявлених відповідачем недоліків та розбіжностей у поданих під час митного оформення та процедури консультацій документів - як і щодо транспортування товару, так і щодо оплати транспортних послуг.

Ключовим для вирішення цього спору є правозастосування частини 2 статті 58 Митного кодексу України, відповідно до якої метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з частиною 6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

-невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

-неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

-невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Досліджуючи аргументи учасників справи щодо виявлених розбіжностей, суд зазначає, що виявлення розбіжностей у наданих до митного оформлення документів має наслідком початок процедури митних консультацій, утім, якщо внаслідок ретельної перевірки числових значень складових митної вартості перевірки митним органом не буде виявлено недоліків стосовно визначення митної вартості товарів за ціною контракту, рішення про коригування митної вартості не приймається.

Існування у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти необхідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, частин першої, другої та п`ятої ст. 54, ст.58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

В означеному контексті суд враховує правову позицію Верховного Суду України від 21 березня 2023 року по справі №815/5817/17:- митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості і може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Зазначені митницею розбіжності та недоліки документів на підтвердження митної вартості товару у своїй сукупності свідчать про неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, при цьому позивачем такі аргументи митного органу жодним чином не спростовано.

Правова позиція позивача ґрунтується виключно на посиланнях на те, що митним органом неправильно обрано резервний метод визначення митної вартості товару.

17.01.2024 митницею правомірно прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та керуючись статтями 54, 55, 59,61,64 МКУ прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару №UA807000/2022/000044/2, за другорядним методом (резервним методом) визначення митної вартості.

При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі ЄАІС щодо подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено за рівнем митної вартості товар 2,10 дол. США за 1 кг товару.

Джерелом інформації для даного Рішення є наявна у ЄАІС та АСМО «Інспектор» цінова інформація про митні оформлення ідентичних товарів здійснене у максимально наближений термін, а саме за ЕМД№UA209170/2023/107688 від 26.12.2023.

Харківською митницею до суду надано витяг із цінової бази ЄАІС Держмитслужби, де вказані митні оформлення саме із таким кодом товару, із схожими характеристиками, властивостями та призначенням, які виконують однакові функції. Ціна щодо подібних товарів береться за основу для визначення митної вартості, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що і оцінювані товари. Також, беруться за основу саме такі товари, які вироблені в цій же країні, що і оцінювані товари, тобто з такою же країною походження і оформлені в максимально найближчий термін.

Обґрунтування неможливості застосування для визначення митної вартості товару першого методу визначення митної вартості товарів, передбачених ст.ст. 58 МКУ наведене відповідачем у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000044/2 від 17.01.2024.

Суд зазначає, що у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-64 Митного кодексу України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. При визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів. Обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів визначення митної вартості відповідає цілям та положенням статті 7 Угоди про застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) 1994 року.

Як встановлено судом із наданих до суду доказів та пояснень відповідача, відповідно до положень ч.3 ст.57 МКУ митним органом послідовно проаналізовано можливість визначення митної вартості товару позивача за другорядними методами.

Усталеним в судловій практиці (постанови Верховного Суду від 02.04.2019 по справі №826/14258/15 (адміністративне провадження №К/9901/23135/18), від 02.04.2019, по справі №815/4150/14 (адміністративне провадження №К/9901/3483/18)) є висновок про те, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу, який ані під час митного оформлення, ані під час судового розгляду такий обовязок не виконав.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що митницею правомірно прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди) та рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару №UA807000/2023/000044/2 за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Щодо посилань учасників справи на правові позиції Верховного Суду суд зазначає, що учасниками справи не наведено обґрунтувань стосовно тотожності правовідносин у цьому спорі та у вказаних постановах, зокрема, щодо подібності договірних умов та імпортованих товарів, самостійно судом такої тотожності не встановлено, що виключає можливість їх застосування до спірних правовідносин за умови врегулювання цього спору нормами права, що не допускають множинності тлумачення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" (просп. Героїв Харкова, буд. 135А,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61001, код ЄДРПОУ 34470937) до Харківської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 10 квітня 2024 року.

СуддяОлексій КОТЕНЬОВ