Ухвала

від 10.04.2024 по справі 580/4451/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Черкаси

10 квітня 2024 року справа № 580/4451/23

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Паламаря П.Г.,

за участю: секретаря Трегулова Б.Л.,

представників позивача - Кондакова Є.О., Щербини Н.І.( за посадою),

представника відповідача Литвиненко Д.О. (за ордером),

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю А-Транс Логістік, Фермерське господарство Агро-Памп, Фермерське господарство Сонячна країна про визнання правочинів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю А-Транс Логістік (18028, м. Черкаси, вул. В`ячеслава Чорновола, 235/1 оф. 39), Фермерське господарство Агро-Памп (18006, м. Черкаси, вул. Добровольського, буд, 1/9, оф. 1), Фермерське господарство Сонячна країна (61052, м. Харків, Холодногірський р-н, вул. Коцарська, буд. 3, кв. 5), в якому просить:

-визнати Договір поставки №15 від 17.11.2021, укладений між ТОВ A-Транс Логістик (ЄДРПОУ 40186991) та ФГ Сонячна країна (ЄДРПОУ 439243351) недійсним;

-визнати Договір поставки №16 від 18.11.2021, укладений між ТОВ A-Транс Логістик (ЄДРПОУ 40186991) та ФГ Агро-Памп (ЄДРПОУ 42918509) недійсним;

-застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з ТОВ A-Транс Логістик (ЄДРПОУ 40186991) на користь ФГ Агро-Памп (ЄДРПОУ 42918509) 47606255,52 грн.;

-застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з ФГ Агро-Памп (ЄДРПОУ 42918509) на користь держави 47606255,52 грн.;

-застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з ТОВ A-Транс Логістик (ЄДРПОУ 40186991) на користь ФГ Сонячна країна (ЄДРПОУ 439243351) 10726500,00 грн.;

-застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з ФГ Сонячна країна (ЄДРПОУ 439243351) на користь держави 10726500,00 грн.

27.06.2023 адміністративну справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення сторін.

18.07.2023 перейдено із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

27.07.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження.

14.09.2023 відмовлено у залученні третьої особи ДПС України та закрито підготовче провадження і перейдено до розгляду справи по суті.

04.10.2023 повернено у підготовче провадження та відмовлено у виклику свідків.

10.04.2024 поновлено провадження у справі, зупиненого на підставі ухвали від 22.11.2023.

10.04.2024 судом на обговорення винесено питання про закриття провадження у справі, оскільки правовідносини щодо укладання договорів, а також визнання їх недійсними належать до сфери приватного права, що відповідає юрисдикції господарських судів згідно зі ст. 20 ГПК України і не відноситься до юрисдикції адміністративного суду, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі №580/4531/23.

Представник позивача щодо закриття провадження послався на розсуд суду..

Представник відповідача (ТОВ «А-Транс Логістік») підтримав питання про закриття провадження у справі.

Інші відповідачі у судове засідання не з`явилися.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а клопотання відповідача підлягає до задоволення.

При цьому суд виходить з такого.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи(п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Спір у даній справі стосується договору, укладеного між рівноправними учасниками, що не є адміністративно-правовим, а позовні вимоги направлені на припинення зобов`язальних правовідносин суб`єктів приватного права (відповідачів), у т.ч. про примусове повернення коштів.

Обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, обов`язків та інтересів не відповідає можливим способам захисту в адміністративному судочинстві.

Посилання позивача про обґрунтованість вирішення заявлених позовних вимог в порядку адміністративного судочинства є необгрунтовані, оскільки норми ПК України, за якими податкові органи наділені правом подачі позову до суду про визнання недійсними договорів, не визначають який саме суд повинен розглядати такий спір, а правила підвідомчості категорій справ визначаються виключно процесуальним кодексами України.

Позивач втручається в сферу правовідносин, що склалися між відповідачами на принципах свободи вибору контрагентів та свободи договору, а отже, позовні вимоги лежать в площині саме приватного, а не публічного права.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV, учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Статтею 170 цього Кодексу встановлено, що Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Нормами Господарського кодексу України (далі - ГК України) регулюються господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Частиною 2 статті 4 ГК України визначено, що особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Обраний позивачем спосіб захисту у формі визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності (двостороння реституція) згідно з вимогами ЦК України за своєю суттю полягатиме у поверненні не лише майна до відчужувача із володіння набувача, а і в поверненні всіх утриманих обов`язкових зборів та платежів. При цьому умовою повернення коштів є саме встановлення недійсності договору. Отже, позовна вимога щодо визнання недійсним договору відповідачів є основною, а щодо реституції - похідною.

Оскільки правовідносини щодо укладання договорів на принципах вільного волевиявлення, свободі договору та вибору контрагентів, юридичній рівності, майновій самостійності їх учасників, а також визнання їх недійсними належать до сфери приватного права, що відповідає юрисдикції господарських судів згідно зі ст. 20 ГПК України, враховуючи, що відповідач 1 та відповідач 2 діяли як самостійні господарюючі суб`єкти, спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку господарського судочинства і не відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України є завданням господарського судочинства та відповідно до ст. 20 цього Кодексу підвідомчі господарським судам.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм процесуального права в подібних відносинах містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №580/4531/23.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Виходячи з наведеного, провадження в даній адміністративній справі підлягає закриттю.

Крім того, ч. 2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Як встановлено судом, при зверненні до суду з позовною заявою позивач сплатив судовий збір в розмірі 32208 грн., що також підтверджується карткою оплати (ідентифікатор в казначействі №511776306).

У силу вимог ч. 5, 10 ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що мета розподілу судових витрат нерозривно пов`язана із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Тобто, якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, тоді незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не підлягають розподілу (ч. 2 ст. 139 КАС України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №666/754/16-а та від 16 січня 2020 року у справі №360/4447/18.

Суд зазначає, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи.

На користь саме такого тлумачення свідчить зміст ч. 3 ст. 139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 29.08.2022 у справі № 826/16473/15.

До того ж, Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 380/3138/20 щодо можливості покладення на відповідача обов`язку відшкодування понесених позивачем суб`єктом владних повноважень судових витрат як міри відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, та зазначила, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

За таких обставин позивачу не можуть компенсуватись судові витрати щодо сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 238, 243, 248, 293-297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю А-Транс Логістік, Фермерське господарство Агро-Памп, Фермерське господарство Сонячна країна про визнання правочинів недійсними.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 295 - 297 КАС України.

Суддя Петро ПАЛАМАР

Повний текст ухвали виготовлено 10.04.2024